Справа № 184/1781/26
Номер провадження 2/184/1350/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Покров
Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Коваленко В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Руденко М.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01.01.2025 по 18.06.2026 року в сумі 78 097,48 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, 13 лютого 2025 року рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області, справа № 184/65/25 було визнано батьківство ОСОБА_3 по відношенню до доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно з 14.01.2025 року. На підставі виконавчого листа № 184/65/25, 2/184/599/25, виданого 19.03.2025 Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області, 20.03.2025 державним виконавцем Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрите виконавче провадження № 77585106. Незважаючи на відкриття виконавчого провадження та застосування заходів примусового виконання, відповідач не забезпечив своєчасної та повної сплати аліментів. Поточні аліментні платежі систематично сплачувалися із простроченням та не в повному розмірі, внаслідок чого кожного місяця виникала нова заборгованість. Оскільки заборгованість за попередні періоди не погашалася повністю, вона накопичувалася та переходила на наступні місяці, що призвело до тривалого прострочення виконання аліментного зобов`язання та є підставою для стягнення пені відповідно до статті 196 Сімейного кодексу України. Згідно довідки Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), станом на 18 червня 2026 року заборгованість склала 1754,45 грн. За період з 01.01.2025 по 18.06.2026 сума пені, яку відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача складає 78 097,48 грн., що обраховується наступним чином:
Січень 2025: заборгованість станом на 1 число поточного місяця складає 387,40, пеня (1%) за 82 прострочених дні - 317,66 грн.;
Лютий 2025: заборгованість станом на 1 число поточного місяця складає 4 972,75, пеня (1%) за 51 прострочених дні - 2 536,10 грн.;
Березень 2025: заборгованість станом на 1 число поточного місяця - переплата, пеня (1%);
Квітень 2025: заборгованість станом на 1 число поточного місяця складає 2 800,25 грн., пеня (1%) за 53 прострочених дні - 1 484,13 грн.;
Травень 2025: заборгованість станом на 1 число поточного місяця складає 8-7,75 грн., пеня (1%) за 49 прострочених дні - 395,79 грн.;
Червень 2025: заборгованість станом на 1 число поточного місяця складає 2 465,25 грн., пеня (1%) за 51 прострочених дні - 1 257,28 грн.;
Липень 2025: заборгованість станом на 1 число поточного місяця складає 3 842,75 грн., пеня (1%) за 83 прострочених дні - 3 189,48 грн.;
Серпень 2025: заборгованість станом на 1 число поточного місяця складає 5 220,25 грн., пеня (1%) за 52 прострочених дні - 2 714,53 грн.;
Вересень 2025: заборгованість станом на 1 число поточного місяця складає 6 267,75 грн., пеня (1%) за 87 прострочених дні - 5 452,94 грн.;
Жовтень 2025: заборгованість станом на 1 число поточного місяця складає 7 995,00 грн., пеня (1%) за 84 прострочених дні - 6 719,16 грн.;
Листопад 2025: заборгованість станом на 1 число поточного місяця складає 9 722,25 грн., пеня (1%) за 114 прострочених дні - 11 083,36 грн.;
Грудень 2025: заборгованість станом на 1 число поточного місяця складає 11 449,50 грн., пеня (1%) за 93 прострочених дні - 10 648,03 грн.;
Січень 2026: заборгованість станом на 1 число поточного місяця складає 8 189,37 грн., пеня (1%) за 63 прострочених дні - 8 189,37 грн.;
Лютий 2026: заборгованість станом на 1 число поточного місяця складає 14 548,50 грн., пеня (1%) за 107 прострочених дні - 15 566,89 грн.;
Березень 2026: заборгованість станом на 1 число поточного місяця складає 65556, 70 грн., пеня (1%) за 79 прострочених дні - 5179,79 грн.;
Квітень 2026: заборгованість станом на 1 число поточного місяця складає 7 006,20 грн., пеня (1%) за 48 прострочених дні - 3 362,97 грн.;
Травень 2026: заборгованість станом на 1 число поточного місяця - переплата.
Червень 2026: заборгованість станом на 1 число поточного місяця - переплата.
Загальна сума пені за період з 01.01.2025 по 18.06.2026 - 78097,48 грн.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зазначив, що позивач посилається на довідку Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по ВП № 77585106 та вказує на те, що станом на 18.06.2026 існує заборгованість у розмірі 1754,45 грн. Таке твердження позивача є помилковим та трактоване ним не вірно, оскільки сума в 1754,45 грн. є переплатою, а не заборгованістю. Але, крім даного розрахунку, виконавче провадження, містить інший розрахунок, сформований державним виконавцем 12.02.2026. Різняться ці документи лише розміром доходу/середньомісячної плати, який діяв на момент нарахування аліментних сум. Починаючи з моменту відкриття виконавчого провадження №77585106, а саме з 20.03.2025, відповідач щомісяця справно виплачував позивачу аліменти на утримання їх спільної доньки. Сума аліментних платежів навіть перевищувала суму, яка підлягала стягненню. Згідно розрахунку заборгованості від 12.02.2026, сформованого в Автоматизованій системі виконавчого провадження, станом на кінець січня 2026 року відповідачем здійснено повну оплату по аліментам на користь позивача, з переплатою у розмірі 1936,15грн. Згідно листа Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 03.03.2026, інформацію за 2022-2025 роки, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, органами статистики не формувалась об`єктивна статистична звітність, зокрема і щодо розміру заробітної плати, починаючи з лютого 2022 року. У зв`язку з цим, статистичні дані були оновлені та направлені для застосування органами ДВС орієнтовно в кінці лютого 2026 року. Державним виконавцем, на підставі оновлених даних Держстатистики, було здійснено перерахунок по аліментам та 26.02.2026 направлено вимогу за адресою відповідача, заборгованість станом на 01.02.2026 склала 7431,85грн. Але, слід врахувати, що дана заборгованість утворилася через зовнішні обставини, а не через вину платника аліментів. Навпаки, відповідач сумлінно та добросовісно виконував рішення суду про стягнення аліментів. Згідно інформації про виконавче провадження, примусові дії щодо відповідача, державним виконавцем було застосовано лише березні 2026 року, і це ще раз підтверджує, що відповідач виконував рішення суду, тому підстави для їх проведення у виконавця були відсутні. Згідно листа-відповіді ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області від 11.06.2026 за вих. № 124910, позивачем було перераховано на рахунок відділу ДВС і заборгованість за аліментами, і поточні платежі, а відділом, відповідно перераховано ОСОБА_1 (платіжна інструкція № 7891 від 04.03.2026 року -13530 грн, платіжна інструкція № 14372 від 28.04.2028 року - 5100грн, платіжна інструкція № 16719 від 19.05.2026 року - 15000 грн.) У відповідності до ст.196 СК України з боржника на користь стягувача може бути стягнута пеня за прострочення сплати аліментів на утримання дитини у розмірі, що не перевищує 100% відсотків заборгованості по аліментах, але у виконавчому провадженні № 77585106 заборгованість по аліментам - відсутня. Відповідач вважає, що його вина, яка спричинила б утворення заборгованості по сплаті аліментів - відсутня, і навіть, навпаки, він сумлінно виконував рішення суду та утримував доньку, в межах вимог державного виконавця та своєї фінансової спроможності. Позивач просить стягнути з відповідача пеню, яка була утворена не з вини відповідача та виникла одномоментно, але при цьому, сама заборгованість на момент подання позову - відсутня. Жодним доказом такі вимоги не підтверджені, а тому, на думку відповідача суд не може задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та відмовити у задоволенні позову.
Представником позивача подано відповідь на відзив у якому вона наполягала на задоволенні позовних вимог.Належне, своєчасне та повне виконання відповідачем обов`язку зі сплати аліментів є складовою забезпечення права неповнолітньої дитини на належний рівень життя та її нормальний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток. У даній справі позивач звернулася до суду саме з метою захисту порушеного майнового права неповнолітньої дитини на належне та своєчасне утримання. При цьому позов про стягнення неустойки (пені) не є вимогою про отримання позивачем особистої майнової вигоди. Така вимога спрямована на забезпечення належного виконання відповідачем його батьківського обов`язку та захист майнових інтересів неповнолітньої дитини, яка має право на отримання належного утримання від обох батьків.Отже, при вирішенні даного спору суду необхідно врахувати, що предметом судового захисту є не лише майнові відносини між батьками, а передусім право неповнолітньої дитини на належне та своєчасне утримання. Саме тому факт здійснення відповідачем окремих платежів не може автоматично свідчити про належне виконання ним аліментного обов`язку, якщо на момент таких платежів існувала заборгованість за попередні періоди. У цій справі своєчасне отримання аліментів має безпосереднє значення для належного матеріального забезпечення дитини. Тому доводи відповідача про окремі платежі необхідно оцінювати не формально, а з точки зору того, чи було ним фактично та своєчасно виконано обов`язок щодо утримання дитини.Позивач просить суд врахувати лист ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області від 11.06.2026 № 124910, який підтверджує здійснення державним виконавцем обліку платежів та розрахунків заборгованості у виконавчому провадженні. Зазначений документ має істотне значення для справи, оскільки дозволяє встановити фактичний рух коштів та порядок їх зарахування. Отже, якщо відповідач вважає розрахунок державного виконавця неправильним, він повинен вказати конкретні помилки такого розрахунку та надати належні докази. Саме лише посилання на здійснення ним платежів не є достатнім для спростування розрахунку. Відповідач посилається на те, що при визначенні заборгованості застосовувалася середня заробітна плата. Однак такий спосіб розрахунку прямо передбачений статтею 195 Сімейного кодексу України у визначених законом випадках. Розмір заборгованості обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом. Тому саме по собі застосування передбаченого законом показника середньої заробітної плати не є доказом неправильності розрахунку. Відповідач не надав доказів конкретної помилки державного виконавця при визначенні заборгованості. Отже, наведений аргумент не спростовує наявності правових підстав для стягнення пені. Сам факт здійснення окремих платежів після виникнення заборгованості не свідчить про відсутність вини у первісному простроченні. Якщо відповідач посилається на обставини, які, на його думку, унеможливлювали своєчасну сплату аліментів, такі обставини мають бути підтверджені належними доказами. Позивач долучає до матеріалів справи копію листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.05.2026 № 11/1576. Зазначений документ підтверджує відповідні відомості щодо військового обліку відповідача. Разом із тим цей документ не підтверджує фактичного проходження відповідачем військової служби у спірний період, розміру отримуваного ним грошового забезпечення або об`єктивної неможливості своєчасно сплачувати аліменти. Крім того, позивач долучає відповідь Відділення поліції № 2 Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 04.08.2026 № 357796-2026. Зі змісту цієї відповіді вбачається, що під час проведеної перевірки місцезнаходження ОСОБА_3 встановити не вдалося. Зазначений документ також не підтверджує фактичного проходження відповідачем військової служби та не доводить, що саме військова служба була причиною прострочення сплати аліментів. Тому позивач просить суд не ототожнювати статус військовозобов`язаного з фактом проходження військової служби.Позивач звертає увагу суду, що у відзиві відповідача зазначено дату одного з платежів як 28.04.2028. Оскільки предметом спору є період до 18.06.2026, така дата потребує перевірки за оригіналом відповідного платіжного документа. Позивач не стверджує, що зазначення цієї дати є навмисним, однак просить суд при оцінці доказів перевірити фактичну дату відповідного платежу.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Івріна І.Л. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги позивача не визнає, просить відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13.02.2025 визнано батьківство ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, по відношенню до доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вирішено стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менш 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 14.01.2025р. до повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
20.03.2025 державним виконавцем Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження № 77585106 з примусового виконання вказаного рішення суду.
Згідно розрахунку заборгованості від 12.02.2026, сформованого в Автоматизованій системі виконавчого провадження, станом на кінець січня 2026 року відповідачем здійснено повну оплату по аліментам на користь позивача, з переплатою у розмірі 1936,15грн.
Згідно листа Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 03.03.2026, інформацію за 2022-2025 роки, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, органами статистики не формувалась об`єктивна статистична звітність, зокрема і щодо розміру заробітної плати, починаючи з лютого 2022 року. У зв`язку з цим, статистичні дані були оновлені та направлені для застосування органами ДВС орієнтовно в кінці лютого 2026 року.
Державним виконавцем, на підставі оновлених даних Держстатистики, було здійснено перерахунок по аліментам та 26.02.2026 направлено вимогу за адресою відповідача, заборгованість станом на 01.02.2026 склала 7431,85грн.
Однак, враховуючи зазначене, дана заборгованість утворилася через зовнішні обставини, а не через вину платника аліментів, оскільки відповідач виконував рішення суду про стягнення аліментів. Згідно інформації про виконавче провадження, примусові дії щодо відповідача, державним виконавцем було застосовано лише березні 2026 року.
Згідно листа-відповіді ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області від 11.06.2026 за вих. № 124910, позивачем було перераховано на рахунок відділу ДВС заборгованість за аліментами, і поточні платежі, а відділом, відповідно перераховано ОСОБА_1 (платіжна інструкція № 7891 від 04.03.2026 року -13530 грн, платіжна інструкція № 14372 від 28.04.2028 року - 5100грн, платіжна інструкція № 16719 від 19.05.2026 року - 15000 грн.).
У виконавчому провадженні № 77585106 заборгованість по аліментам - відсутня.
Частиною другою статті 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Вказаний висновок підтверджується наступним.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України, наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
У зв`язку з викладеним Верховний Суд у вказаній постанові уточнив висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц, зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.
Як було встановлено судом, у виконавчому провадженні № 77585106 заборгованість по аліментам - відсутня.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 22 роз`яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29.08.2018 року у справі № 572/1689/16-ц (провадження № 61-311св.17) зазначив, що відповідальність настає лише за наявності вини платника аліментів, а не у всіх випадках.
Також, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, від 14.12.2020 року у справі № 661/905/19 зазначено, що неустойка (пеня) є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Суд враховує, щопозивач просить стягнути з відповідача пеню, яка була утворена не з вини відповідача та виникла одномоментно, але при цьому, сама заборгованоість на момент подання позову - відсутня. Жодним доказом такі вимоги не підтверджені, а тому, суд не може задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Відтак, суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що не вбачає у діях відповідача вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини у зв`язку із їх систематичною сплатою.
На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи повну відмову в позові, суд вважає за доцільне судові витрати у вигляді судового збору віднести за рахунок держави.
Керуючись ст. 196 СК України, ст. 12, 13, 76-82, 258, 259, 263-265, 268, 280-289, 352 ЦПК України, -
УХВАЛИВ :
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.
Судові витрати у вигляді судового збору віднести за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 23.09.2026.
Суддя Покровського міського суду В. О. Коваленко