П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 724/1985/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Скрипник С.М.
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
23 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції м. Київ про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
В С Т А Н О В И В :
І. Описова частина.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1 Позивач звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
1.2 В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що постанова про вчинення адміністративного правопорушення підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а справа відносно нього підлягає закриттю. Позивач вказує, що працівник поліції дозволив собі самостійно відкрити двері його транспортного засобу та фактично провести його обшук без жодних на те підстав та без складення необхідних процесуальних документів. Відтак, вважає зібрані завдяки таким незаконним діям докази та доданий до постанови запис з бодікамери №476966 недопустимими через призму доктрини «плодів отруйного дерева». Окрім цього, зазначає, що йому було неправомірно відмовлено у клопотанні на перенесення розгляду справи з метою скористатись правовою допомогою адвоката.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
2.1 Постановою інспектора БПП з обслуговування Чернівецького району УПП в Чернівецькій області Департаменту Патрульної Поліції старшого лейтенанта поліції Джуряка І.Д., серії ЕНА №7472659 від 01.07.2026 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП за те, що він 01.07.2026 року о 12:13:27 год. в с. Атаки на вулиці 28 червня, керував транспортним засобом в якому самовільно було встановлено місце для відпочинку, чим порушив вимоги п.31.1 ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.
2.2 Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
3.1 Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 20.07.2026, у задоволенні позову відмовлено.
3.2 Суд першої інстанції, з аналізу наданих відповідачем доказів, в тому числі відеозаписів, встановив, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
4.1 Позивач просить скасувати рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 20.07.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
4.2 Підставами для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки судом не досліджено в повному обсязі доводи позивача і не надано їм належної оцінки.
4.3 Відповідач не скористався правом для подачі відзиву.
4.4 Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
4.5 На підставі ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
ІІ. Мотивувальна частина.
1. Позиція апеляційного суду
Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.
1.1 Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
1.2 Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).
1.3 Положеннями пунктів 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
1.4 Відповідно до пункту 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
1.5 Частиною 1 статті 121 КУпАП встановлено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
1.6 Згідно з частиною 2 статті 258 КУпАП у разі вчинення, зокрема, правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а уповноважена посадова особа виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення на місці його вчинення.
1.7 В оскаржуваній постанові серії ЕНА №7472659 від 01.07.2026 зазначено, що до неї додається відеозапис з портативного відеореєстратора №476966. Цей відеозапис здійснений нагрудною камерою працівника поліції відповідно до статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».
На відеозаписі зафіксовано зупинку транспортного засобу під керуванням позивача на стаціонарному блокпості ДСПП «Атаки». Поліцейський повідомив водію про наявність у транспортному засобі самовільно встановленого місця для відпочинку, заштореного шторкою. Він роз`яснив, що таке місце є самовільним дообладнанням (переобладнанням) транспортного засобу, яке потребує проходження встановленої процедури та внесення змін до реєстраційних документів.
Під час спілкування з поліцейським позивач не заперечував наявності у транспортному засобі додатково облаштованого місця для відпочинку. Навпаки, він пояснив, що придбав транспортний засіб у такому вигляді. Незгода позивача стосувалася лише того, чому на цю обставину не звернув уваги сервісний центр МВС під час перереєстрації транспортного засобу.
Отже, факт керування позивачем транспортним засобом, переобладнаним без дотримання встановленого порядку, підтверджується наявними у справі доказами і по суті позивачем не спростовується.
1.8 Доводи апелянта про проведення поліцейським обшуку транспортного засобу колегія суддів відхиляє.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що обшук є процесуальною дією, порядок проведення якої визначений Кримінальним процесуальним кодексом України. Жодних даних про проведення такої процесуальної дії у спірних правовідносинах немає.
Як встановлено з дослідженого відеозапису, поліцейський не здійснював пошукових дій, не відкривав сховищ, не вилучав речей, не перевіряв конструктивні порожнини транспортного засобу. Місце для відпочинку, зашторене шторкою, було виявлене в ході візуального огляду вантажного транспортного засобу на стаціонарному посту. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують та будь-яких інших доказів на підтвердження своїх тверджень апелянт не навів.
1.9 Посилання апелянта на порушення поліцейським вимог статей 31 та 34 Закону України «Про Національну поліцію» щодо порядку проведення поверхневої перевірки колегія суддів також вважає безпідставними. Встановлені поліцейським обставини ґрунтуються на візуальному спостереженні, а не на результатах поверхневої перевірки як превентивного поліцейського заходу.
Крім того, факт наявності у транспортному засобі додатково облаштованого місця для відпочинку підтверджено власними поясненнями позивача, наданими під час спілкування з поліцейським. Відповідно до статті 251 КУпАП такі пояснення є самостійним джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.
1.10 Відповідно до частини 2 статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Проте апелянтом не доведено, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського отриманий з порушенням закону. Отже, підстав для визнання його недопустимим доказом немає.
1.11 Доводи апелянта про порушення його права захист у зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Разом із тим, ця норма не зобов`язує посадову особу поліції відкладати розгляд справи в кожному випадку заявлення відповідного клопотання.
З відеозапису встановлено, що позивачу роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі право на правову допомогу. Позивачу також надано можливість зв`язатися із захисником, а його клопотання про перенесення розгляду справи розглянуто та вмотивовано відхилено. Сам позивач на відео зазначає, що не зміг додзвонитися до адвоката, що додатково підтверджує відсутність перешкод з боку поліцейського у реалізації права на правову допомогу.
Крім того, позивач реалізував своє право на захист шляхом оскарження постанови до суду. Під час судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій він мав можливість скористатися професійною правничою допомогою в повному обсязі.
1.12 Щодо доводів апелянта про те, що поліцейським не конкретизовано, яким саме стандартам не відповідає транспортний засіб, колегія суддів зазначає, що диспозиція частини 1 статті 121 КУпАП окремо передбачає відповідальність за керування транспортним засобом, переобладнаним з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
В оскаржуваній постанові чітко зазначено суть інкримінованого позивачу діяння: керування транспортним засобом, в якому самовільно встановлено місце для відпочинку.
Тобто у постанові зазначено і відеозаписами підтверджено переобладнання транспортного засобу призначеного для вантажних перевезень, без дотримання встановленого порядку. Колегія суддів вважає, що встановлені в ході розгляду обставини і відповідний опис в оскаржуваній постанові дозволяють позивачу зрозуміти, в чому саме полягає інкриміноване йому правопорушення, та реалізувати право на захист.
1.13 Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.05.2019 у справі №537/2088/17, не спростовує висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції не обмежився встановленням факту визнання позивачем наявності додаткового місця для відпочинку. Висновок про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення зроблено на підставі сукупності доказів, зокрема оскаржуваної постанови та відеозапису з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано обставини правопорушення.
1.14 Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував покладення обов`язку доказування на відповідача. Судом правильно застосовано частину 2 статті 77 КАС України і зроблено обґрунтований висновок, що відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови належними, допустимими та достатніми доказами.
Наведені апелянтом рішення Європейського суду з прав людини щодо стандарту доведення «поза розумним сумнівом» не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Досліджені судом докази є узгодженими між собою, а обставина наявності у транспортному засобі самовільно облаштованого місця для відпочинку сумнівів не викликає.
1.15 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані відповідачем докази, а саме оскаржувана постанова та відеозапис з нагрудної камери поліцейського, є належними та допустимими доказами, які у своїй сукупності свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП.
2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 липня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.