Справа №333/1916/26
Провадження №2/333/2664/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
22 вересня 2026 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справи №333/1916/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат. В обґрунтування позову зазначено, що 17.02.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1445659 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» надало позичальнику кредит у сумі 2500,00 грн, строком на 360 днів, з 17.02.2024 року по 11.02.2025 року, зі сплатою процентів. ТОВ «Слон Кредит» виконало умови кредитного договору та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 2500,00 грн., але позичальник, в свою чергу, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. 24.12.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» було укладено договір факторингу №24122024, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» отримало право вимоги у тому числі і за кредитним договором № 1445659 від 17.02.2024 року. Як зазначає позивач, відповідач не виконує належним чином умов договору, а тому він звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, яка становить 26250,00 грн.
Представник позивача, будучи своєчасно і належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив суд розглядати справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач, будучи повідомленим судом належним чином про час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини неявки, відзиву чи будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надав. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.223, ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов наступних висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
17.02.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1445659 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» (а.с.86-90).
Згідно з п.1.3 договору сума кредиту складає 2500,00 грн.
На підставі п. 1.4 договору строк кредитування 360 днів.
Відповідно до п. 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору.
Згідно з п. 2.1 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало останньому кредит в сумі 2500,00 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується листом АТ «Державний ощадний банк України» від 11.05.2026 року.
24.12.2024 року між ТОВ «Слон Кредит», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», як фактором, було укладено договір факторингу №24122024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором, у тому числі стосовно відповідача (а.с.54-62).
У витязі з Реєстру боржників до договору факторингу, за боржником ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором №1445659 від 17.02.2024 року у загальній сумі 23187,50 грн., з яких: 2500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 19437,50 грн. - нараховані відсотки, 1250 грн - сума заборгованості за пенею (а.с.79-80).
Матеріали справи також містять розрахунок заборгованості за кредитним договором №1445659 від 17.02.2024 року, згідно з яким заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 26250,00 гривень, з яких: 2500,00 гривень - тіло кредиту, 19437,50 гривень - нараховані проценти первісним кредитором, 3062,50 гривень - нараховані відсотки за 49 календарних днів (25.12.2024 року - 11.02.2025), 1250,00 гривень - штрафні санкції (а.с.75, 76).
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
При цьому, згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
17.02.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1445659 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано 2500,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача на строк 360 днів. Договір про надання споживчого кредиту №1445659 підписано відповідачем електронним підписом шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, відповідно до ч.ч.6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За змістом ч. 13 ст. 11 цього Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України, статтею 36 ГПК України та статтею 79 КАС України.
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідним повідомленням АТ «Державний ощадний банк України» підтверджено зарахування грошових коштів у розмірі 2500,00 грн. на належну відповідачу платіжну картку, реквізити якої надані ОСОБА_1 первісному кредитору з метою отримання кредиту, що відповідає пункту 2.1. кредитного договору. Відтак вказаний доказ з врахуванням пункту 2.1. кредитного договору є достатнім доказом виконання ТОВ «Слон Кредит» зобов`язання за договором щодо надання 2500,00 грн. кредиту.
Відповідно до договору факторингу №24122024, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Слон Кредит», позивач набув статусу нового кредитора відповідача за договором №1445659 від 17.02.2024 року. Матеріали справи не містять даних про те, що відповідач оспорював цей договір факторингу в частині переданої позивачу вимоги за кредитним договором з підстав недійсності внаслідок невидачі кредиту чи припинення зобов`язання у зв`язку з повним виконанням тощо.
Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» придбало право вимоги за цим кредитним договором до ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд не може погодитися із визначеним позивачем розміром заборгованості за кредитним договором.
22 листопада 2023 року був прийнято Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».
Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Водночас, Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати. До кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1 %, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» нараховували проценти за користування кредитом за договором №1445659 від 17.02.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту у період з 17.02.2024 року по 11.02.2025 року - за ставкою 2,5% в день.
Оскільки договір №1445659 про надання коштів на умовах споживчого кредиту був укладений 17.02.2024 року, тобто після набрання чинності Законом від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача не могла перевищувати 1 %.
Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається до закінчення строку кредитування, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, в тому числі нового кредитора щодо отримання процентів за правомірне користування позичальником грошовими коштами на підставі статті 1048 ЦК України.
Позивач у цій справі є сингулярним правонаступником первісного кредитора за укладеним кредитним договором, відповідно, установлені судом правовідносини продовжували існувати з попереднім змістом, а відбулася виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов`язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами.
За змістом ст. 1054, 1048, 1049 ЦК України та умов кредитного договору, строк повернення всієї суми кредиту та відсотків за користування коштами настав 11.02.2025 року (360 днів від 17.02.2024 року) й саме до цього строку ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», як новий кредитор, що набув всіх прав та обов`язків в зобов`язанні на підставі договору факторингу від 24.12.2024 року, укладеного з ТОВ «Слон Кредит», мало право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.
За розрахунком суду з урахуванням положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» розмір процентів, що підлягають стягненню з відповідача, становить 9000 грн (25 грн х 360 день).
Щодо вимоги про стягнення штрафу в розмірі 1250,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Згідно з Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.
На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України). Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.
Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Крім того, у постановах Верховний Суд від 12 лютого 2025 року у справі №758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) та від 06 травня 2025 року у справі №464/2647/22 (провадження № 61-6059св24) виснував, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, на період воєнного стану в Україні позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, тому суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за штраф в розмірі 1250,00 грн.
Всього з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню 11500,00 грн, з яких: 2500,00 грн. - сума основного боргу, 9000,00 грн - сума заборгованості за процентами. В іншій частині позов задоволенню не підлягає із наведених вище підстав.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» надавалася адвокатом Столітнім М.М. на підставі договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року (а.с.14-15).
На підтвердження факту надання професійної правової допомоги надано акт прийому-передачі виконаних робіт, за змістом якого вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 10000,00 грн.; копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і ордеру.
Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 09.02.2026 року (а.с.78-79), сторонами передбачено такі види виконаних робіт (наданих послуг): зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства - 0,5 год., 440 грн., дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи - 1 год., 840 грн., аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства - 0,5 год., 440 грн., підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту прав та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом - 1 год., 840 грн., письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів - 1 год., 840 грн., проведення адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, складення, оформлення та направлення адвокатських запитів - 1 год., 840 грн., складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором - 2 год., 1640 грн., складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів - 1 год., 840 грн., складання та оформлення процесуальних документів, необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви, клопотання тощо) - 2 год., 1640 грн., представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства, в тому числі участь в судових засіданнях - 2 год., 1640 грн., разом 10000 грн.
Суд враховує, що адвокатом в межах даної справи в суді не складались такі процесуальні документи як відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви, клопотання тощо, і не здійснювалась участь в судовому засіданні, тобто правнича допомога по останнім двом пунктам акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 09.02.2026 року фактично не була надана, а тому реальними і доведеними є витрати на правничу допомогу лише в розмірі 6720 грн.
Витрати на правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Виходячи з того, що відповідачем, на якого покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги, не надано клопотання про зменшення таких витрат або доказів їх неспівмірності, а позивач підтвердив надані йому адвокатські послуги у розмірі 6720,00 грн належними засобами доказування, враховуючи, що позов задоволено частково на 43,81 %, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2944,03 гривень.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, беручи до уваги задоволення позовних вимог на 43,81 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1166,40 грн, сплаченого при подачі позову з врахуванням пониженого коефіцієнта 0,8.
Керуючись ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 512, 526, 530, 610, 612, 625, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, буд.27, прим.2, ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором №1445659 від 17.02.2024 року у розмірі 11500 (одинадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, з яких: 2500,00 гривень - тіло кредиту, 9000,00 гривень - сума процентів за користування кредитом.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, буд.27, прим.2, ЄДРПОУ 44559822) витрати на правову допомогу у розмірі 2944 (дві тисячі дев`ятсот сорок чотири) гривні 03 копійки і витрати на оплату судового збору у розмірі 1166 (одна тисяча сто шістдесят шість) гривень 40 копійок.
Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 22 вересня 2026 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя С.С. Тучков