Дата документу 23.09.2026
Справа № 334/3646/26
Провадження № 2/334/3026/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі
судді Бредіхіна Ю.Ю.,
за участю секретаря Іванової А.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника позивача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
представника служби у справах дітей Шустер О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання незаконним та скасування розпорядження, визначення порядку участі у вихованні дитини,
установив:
І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.
Позивач звернулась до суду із позовними вимогами до відповідачів із вимогою про визнання протиправним та скасування розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району №175р від 21 березня 2026 року «Про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні гр. ОСОБА_5 з малолітньою донькою ОСОБА_6 ».
Визначити ОСОБА_5 способи та порядок участі у спілкуванні та вихованні доньки, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком побачень з дитиною:
- протягом шести місяців (на період адаптації) кожну другу та четверту суботу по 2 години, місце зустрічі визначається за домовленістю між батьками з можливістю вільного пересування по місту у присутності матері;
В подальшому після адаптаційного періоду, визначити наступний порядок
- спілкування:
- кожного вівторка та четверга з 13:00 до 18:00 годин за з можливістю вільного пересування по місту без присутності матері, за умови, що батько повертає дитину за місцем проживання матері з можливі батька забирати дитину із дошкільного навчального закладу та відводити на додаткові заняття;
- кожної першої та третьої суботи місяця 13:00 до 17:00 годин з можливістю вільного пересування по місту без присутності матері, за умови, що батько повертає дитину за місцем проживання матері, за умови що дитина не перебуває на заздалегідь узгоджених змаганнях;
- у період дитячих канікул, порівну з матір 'ю за бажанням дитини.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 02 квітня 2021 року ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_5 , який був зареєстровано Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про що складено відповідний актовий запис №162
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народилась спільна донька - ОСОБА_7 .
13 липня 2023 року рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя у справі №334/5095/23 шлюб між сторонами було розірвано.
Після розірвання шлюбу спільна дитина сторін, залишилась проживати разом із матір`ю, батько дитини не приймав участі ані у спілкуванні із дитиною, ані в її утриманні.
07 липня 2024 року рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя у справі №334/8052/24 з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 02.10.2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Протягом тривалого часу батько дитини сплачував мінімальні аліменти на утримання доньки, весь тягар утримання малолітньої дитини покладався на позивача, почав сплачувати аліменти у повному обсязі лише після звернення із заявою про встановлення участі у спілкуванні із дитиною.
Окрім того, батько дитини протягом тривалого часу взагалі не цікавився життям чотирьох річної дитини, не спілкувався із нею, не цікавився її станом здоров`я та розвитком, не вітав зі святами, не ініціював зустрічей. За такий період часу дитина відвикла від батька, та з вини батька було втрачено психоемоційний зв`язок між ними та донькою.
Натомість позивач ніколи не перешкоджала у спілкуванні батька із донькою, навпаки завжди намагалась сприяти відновленню спілкування дитини із рідним батьком.
Не дивлячись на це, ОСОБА_5 звернувся до районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району із заявою про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні із донькою.
21 березня 2026 року розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району №175р «Про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні гр. ОСОБА_5 з малолітньою донькою ОСОБА_6 » було встановлено такі способи участі у спілкуванні із дитиною, а саме зобов`язано:
З метою відновлення емоційного контакту між батьком та малолітньою донькою пройти, спільно з матір`ю дитини, сімейну консультацію у сертифікованого психолога/медіатора, з метою комплексного вирішення всіх питань, що стосуються ОСОБА_8 :
- протягом двох місяців (на період адаптації) кожну суботу по 4 години, місце зустрічі визначається за домовленістю між батьками з можливістю вільного пересування по місту та за його межами;
- протягом двох місяців (на період адаптації) кожну суботу по 4 години, місце зустрічі визначається за домовленістю між батьками з можливістю вільного пересування по місту, без присутності матері, за умови, що батько повертає дитину за місцем проживання матері.
2. В подальшому після адаптаційного періоду, визначити наступний порядок спілкування:
- кожного вівторка та четверга з 12:00 до 20:00 годин за місцем проживання батька та з можливістю вільного пересування по місту та за його межами, без присутності матері, за умови, що батько повертає дитину за місцем проживання матері;
- кожної першої та третьої неділі місяця з п`ятниці 17:00 до 19:00 годин неділі, за місцем проживання батька та з можливістю вільного пересування по місту та за його межами, без присутності матері, за умови, що батько повертає дитину за місцем проживання матері.
- у період дитячих канікул, порівну з матір`ю, втому числі за межами міста, за умови своєчасного інформування матері про наміри проведення такого відпочинку та повідомлення про подальше перебування дитини;
- спільний відпочинок дитини разом із батьком на час його відпустки у літній та зимовий період не більше 15 діб за попередньою домовленістю між батьками; святкові та вихідні дні порівну між батьками.
Позивач, вважає, що при розгляді питання про визначення способів участі батька у вихованні дитини були проігноровані обставин, що мають істотне значення для вирішення даного спору, а саме: не враховано вік дитини, відсутність психоемоційного зв`язку із батьком та донькою, не взято до уваги розпорядок дня дитини, її навчання у дошкільному навчальному закладі, а також додаткових гуртках, участь у змаганнях, тощо.
Також, під час винесення розпорядження не було вивчено умови життя батька, його сімейний стан, не досліджено стан здоров`я дитини, не досліджено документи та суть справи.
Встановлений графік і порядок зустрічей батька з дитиною матимуть негативний вплив на нормальний розвиток дитини, її психічний та фізичний стан, що підтверджується висновком психолога.
Окрім того, Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району не було враховано, що за для уникнення травмування дитини, психологом було рекомендовано проводити поступову адаптацію шляхом побачень дитини із батьком на нейтральній території не більше ніж 1-2 години.
Також, у висновку психолога зазначено рекомендації щодо присутності матері дитини під час зустрічей із батьком до моменту, поки дитина сама не почне виявляти бажання залишатись із батьком без опіки матері.
Також, районною адміністрацією не було враховано розпорядок дня дитини, а саме те, що у будні дні дитина проходить навчання у дошкільному навчальному закладі та протягом тижня відвідує гуртки.
Ураховуючи вищенаведене просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_5 заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши на те, що відповідно до ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі.
За твердженням відповідача оспорюване розпорядження прийняте органом опіки та піклування саме для забезпечення "найкращих інтересів дитини", які полягають праві дитини на спілкування з обома батьками. Графік, запропонований позивачем (2 години раз на два тижні у її присутності), фактично нівелює можливість відновлення батьківського зв`язку та с дискримінаційним, а доводи позивача про те, що відповідач доглядає за дружиною з інвалідністю, не є перешкодою для виховання дитини.
Посилання позивача на завантаженість 4-річної дитини великою кількістю гуртків (центр «Колібрі», талант-студія « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») та участь у змаганнях виглядає як спроба штучно обмежити час спілкування дитини з батьком.
Стосовно тверджень позивача про наявність заборгованості по аліментах, відповідач вважає це маніпуляцією та свідомими діями зі сторони самого позивача щодо штучного створення заборгованості.
Також відповідач вказує на невідповідність, наданого позивачем висновку, як доказу у справі, а саме: дослідження проводилося виключно за запитом адвоката позивача та за присутності матері. Батько (відповідач) не був запрошений, його думка не враховувалася, а взаємодія дитини з батьком взагалі не спостерігалася. Висновок про те, що дитина «фактично не знає» батька, зроблений лише зі слів матері. Спеціаліст не мав можливості побачити реальну реакцію дитини на батька в нейтральних умовах.
Психолог у висновку прямо вказує на «необхідність присутності матері» та «тривалість адаптаційного періоду до 12 місяців». Це є втручанням у правову площину. Спеціаліст може описувати психологічний стан, але не має права диктувати графік побачень, оскільки це виключна прерогатива суду та органів опіки.
Твердження про «прямий шлях до важкої психологічної травми» є маніпулятивним та не підкріпленим клінічними діагнозами, а лише суб`єктивним припущенням.
Дослідження тривало лише один день (06.02.2026). Для встановлення глибинних психологічних особливостей дитини та її стосунків з батьками одного візиту недостатньо.
У висновку не зазначено, які саме сертифіковані методики (тести) використовувалися для оцінки емоційного стану 4-річної дитини. Чи були це проективні методики («Малюнок сім`ї» тощо), і як саме трактувалися результати. Без опису методик висновок є просто приватною думкою особи.
Спеціаліст посилається на те, що дитина перебуває в терапії щодо «подолання страхів». Проте не надано доказів, що ці страхи пов`язані саме з батьком. Навпаки, тривала ізоляція від батька за порадою такого «фахівця» лише поглиблює відчуження (Parental Alienation), що шкодить дитині.
Таким, чином, наданий позивачем висновок спеціаліста ОСОБА_9 від 09.02.2026 року, не може бути прийнятий судом, як належний та допустимий доказ
Також на переконання відповідача, запропонований позивачем час у своїй більшій частині є формальним, оскільки він збігається з часом відвідування дитиною гуртків та секцій. Таким чином, замість повноцінного виховання та спілкування, на батька покладається лише функція «кур`єра» з доставки дитини до місць навчання. Такий підхід прямо порушує принцип рівності прав батьків га нівелює значення участі батька у житті дитини, перетворюючи час їхнього спілкування на виконання технічних завдань в інтересах матері.
Ураховуючи наведене, просив суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Відповідач районна адміністраці Запорізької міської ради по Дніпровському району також заперечила проти задоволення позовних вимог, зазначивши про те, що спеціалістами відділу по Дніпровському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, при підготовці цього питання на розгляд комісії, з батьків малолітньої ОСОБА_10 були взяті письмові пояснення з ситуації, яка виникла, та запропоновано надання своєї думки щодо порядку та способу участі батька у житті дитини.
Батьки надали до відділу відповідні заяви, які також були предметом обговорення при розгляді цього питання комісією.
Рішення або рекомендації комісії приймаються шляхом відкритого голосування більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії або його заступника (у разі відсутності голови) (п. 13 Положення про комісію). Окрема думка члена комісії, який голосував проти прийняття рішення або рекомендацій, викладається у письмовій формі і додається до нього (них) (п. 14 Положення про комісію). Організаційне забезпечення діяльності комісії здійснюється відділом по Дніпровському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради (п. 16 Положення про Комісію).
Оскаржуване розпорядження винесено після повного дослідження усіх обставин справи та у відповідності до положень чинного законодавства, а відтак підстав для його скасування немає. Крім того, у судових засіданнях представники відповідача наголошували на тому, що у випадку зміни розкладу занять дитини відповідне розпорядження може бути відкориговане.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 29.04.2026 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 13.07.2026 року розгляд справи призначений по суті.
У судовому засіданні, яке відбулось 09.09.2026 року судом оголошено перерву у зв`язку із переходом до стадії таємниці ухвалення судового рішення.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.
02.04.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб в Олександрівському районному у місті Запоріжжя відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 262.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народилась донька ОСОБА_7 .
Рішенням Дніпровського районного суду міста Запоріжжя у справі № 334/5095/23 від 13.07.2023 року шлюб сторін був розірваний.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Запоріжжя у справі № 334/8052/24 від 07.11.2024 року з ОСОБА_5 стягнуті аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходів) щомісячно), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 02.10.2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Після розірвання шлюбних відносин спільна дитина залишилась проживати із матір`ю.
У зв`язку із наявністю спору між батьками щодо участі батька у вихованні та спілкуванні із дитиною, ОСОБА_5 звернувся із відповідною заявою до районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району.
21 березня 2026 року розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району №175р «Про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні гр. ОСОБА_5 з малолітньою донькою ОСОБА_6 » було встановлено такі способи участі у спілкуванні із дитиною, а саме зобов`язано:
З метою відновлення емоційного контакту між батьком та малолітньою донькою пройти, спільно з матір`ю дитини, сімейну консультацію у сертифікованого психолога/медіатора, з метою комплексного вирішення всіх питань, що стосуються ОСОБА_8 :
- протягом двох місяців (на період адаптації) кожну суботу по 4 години, місце зустрічі визначається за домовленістю між батьками з можливістю вільного пересування по місту та за його межами;
- протягом двох місяців (на період адаптації) кожну суботу по 4 години, місце зустрічі визначається за домовленістю між батьками з можливістю вільного пересування по місту, без присутності матері, за умови, що батько повертає дитину за місцем проживання матері.
2. В подальшому після адаптаційного періоду, визначити наступний порядок спілкування:
- кожного вівторка та четверга з 12:00 до 20:00 годин за місцем проживання батька та з можливістю вільного пересування по місту та за його межами, без присутності матері, за умови, що батько повертає дитину за місцем проживання матері;
- кожної першої та третьої неділі місяця з п`ятниці 17:00 до 19:00 годин неділі, за місцем проживання батька та з можливістю вільного пересування по місту та за його межами, без присутності матері, за умови, що батько повертає дитину за місцем проживання матері.
- у період дитячих канікул, порівну з матір`ю, втому числі за межами міста, за умови своєчасного інформування матері про наміри проведення такого відпочинку та повідомлення про подальше перебування дитини;
- спільний відпочинок дитини разом із батьком на час його відпустки у літній та зимовий період не більше 15 діб за попередньою домовленістю між батьками; святкові та вихідні дні порівну між батьками.
ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Приписами статті 7 Сімейного кодексу України (далі за текстом - СК України) унормовано, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Принцип найкращих інтересів поширюється на всі дії, що стосуються дітей, і вимагає активних дій із захисту їхніх прав та сприяння їх зростанню та благополуччю, а також заходів з підтримки та надання допомоги батькам й іншим особам, які несуть щоденну відповідальність у питаннях реалізації прав дітей
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частини друга і третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У частині першій статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (частина друга статті 159 СК України).
Зміст наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а другий із батьків не має права перешкоджати першому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Водночас, той із батьків, хто проживає окремо, має право на звернення до органу опіки та піклування або до суду за захистом свого права на особисте спілкування і виховання дитини.
Згідно з частиною другою статті 19 СК України рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.
Згідно п.73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини затвердженого Постановою КМУ №866 від 24 вересня 2008 року у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.
Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини. Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок. Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у м. Києві та м.Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей.
Судом встановлено, що служба у справах дітей провела відповідні бесіди із батьками, а також здійснила обстеження умов проживання кожного з батьків. Вказані обставини були, в тому числі, визнані позивачем та її представниками у судовому засіданні, а відтак посилання позивача на те, що «під час винесення розпорядження не було вивчено умови життя батька, його сімейний стан» є неправдивими, та відхиляються судом.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, рішення органу місцевого самоврядування може бути визнане незаконним та скасоване лише за умови, якщо воно суперечить Конституції та Законам України.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено статтями 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обставини, на які посилається позивачка у позовній заяві стосуються її у тому числі незгоди із графіком, який затверджений оскаржуваним розпорядженням.
У даній справі судом не встановлено порушення порядку та процедури прийняття оскаржуваного розпорядження, а тому підстав для його скасування суд не вбачає.
Варто звернути увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Право на участь у вихованні дитини мають як матір, так і батько.
Твердження позивача , що зустрічі батька з дитиною, можуть призвести до психологічної травми у дитини, оскільки дитина давно не бачила та не бажає з ним спілкуватися, що було зафіксовано психологом, відтак зустрічі мають відбуватися поступово по 1-2 години не більше 1-2 разів на тиждень протягом 12 місяців, у присутності матері, судом відхиляються з огляду на таке.
Висновок психолога ОСОБА_9 від 09 лютого 2026 року, який долучений позивачем, зроблено на підставі відомостей наданих позивачем, батька про проведення такого дослідження не повідомляли і не залучали для його проведення, що позбавило останнього права надавати фахівцеві свої пояснення. При цьому сам висновок психолога містить висновки щодо спроможності батька брати участь у вихованні дитини та про його рівень «батьківської відповідальності» (розділ «результати психологічного дослідження»).
З огляду на це, такий висновок не може бути прийнято судом як допустимий та належний доказ, через неповноту і однобічність такого дослідження.
Твердження позивача, що батько належним чином не сплачує аліменти на утримання дитини та безвідповідально відноситься до свого батьківського обов`язку, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо цього, разом з тим відповідач надав докази про відсутність заборгованості по аліментах на утримання дитини.
У відповідності до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Враховуючи рівність батьків у правах щодо виховання дитини, з метою забезпечення інтересів дитини, врахувавши данні обставини, орган опіки і піклування встановив можливість батька щодо зустрічі з донькою без присутності матері. При цьому також врахував і необхідність встановлення певного адаптаційного періоду тривалістю в два місяці.
Присутність матері під час спілкування батька з дитиною певною мірою звужує права батька, однак є виправданим з метою уникнення суперечок та конфліктних ситуацій між батьками у присутності дитини, про що було зазначено представником відповідача.
Запропонований позивачем порядок побачень дитини із батьком в частині збільшення тривалості адаптаційного періоду не є виправдним та не ґрунтується на належних і допустимих доказах, в іншій частині він (порядок), по суті, повторює умови, визначені оскаржуваним розпорядженням голови районної адміністрації, але не містить суттєвого та такого, що дійсно має значення саме для інтересів дитини обґрунтування.
Ураховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування розпорядження голови районної адміністрації, суд не вбачає підстав і для внесення змін у встановлений таким розпорядження порядок побачень батька із дитиною.
Керуючись ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання незаконним та скасування розпорядження, визначення порядку участі у вихованні дитини відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 23.09.2026 року.
Суддя Ю.Ю. Бредіхін