Справа №461/5168/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2026 року м. Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючої судді - Павлюк О. В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Сороки П. В.,
представниці позивачки - Кухарчук М. В.,
представниці відповідача - Процик Г. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - Позивачка) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - Відповідач) (місцезнаходження: м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код в ЄДРПОУ: 13814885) про стягнення нарахованої, але неотриманої пенсії у порядку спадкування, -
В С Т А Н О В И В :
1. Позиції сторін та учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Позивачка, в інтересах якої діє представниця - адвокатка Змисла М. Р., звернулася до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з Відповідача на свою користь недоотриману за життя померлим ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , суми заборгованості по пенсії згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/9015/23 у розмірі 355 277,99 грн, згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/8479/23 у розмірі 10 086,90 грн, згідно з рішенням Львівського Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/26597/23 у розмірі 12 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 та рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 04.12.2025 у справі 447/2767/25. На момент смерті батька, Позивачка як донька проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , а тому вважається такою, що прийняла спадщину у розумінні ст. 1268 ЦКУ. 22 грудня 2025 року ОСОБА_1 подала до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області заяву про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 . За результатами її розгляду Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення про виплату зазначених коштів ОСОБА_1 як спадкоємиці померлого. Згідно з відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сума заборгованості за рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/9015/23 становить 355 277,99 грн, за рішенням у справі № 380/8479/23 - 10 086,90 грн, а за рішенням у справі № 380/26597/23 - 12 000,00 грн. Таким чином, загальна сума нарахованої, але невиплаченої пенсії становить 377363,99 грн. Водночас, фактична виплата належних сум здійснюється частковими, незначними та нерегулярними платежами. Так, 31.12.2025 було виплачено 187 грн, 24.02.2026 - 103 грн, 20.04.2026 - 100 грн, 18.05.2026 - 100 грн, 05.06.2026 - 132 грн. За понад п`ять місяців після прийняття рішення про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_1 фактично отримала лише 622 грн зі загальної суми 377 363,99 грн, що становить менше 0,2 % від належних до виплати коштів. Такий порядок виконання Пенсійним фондом України свого обов`язку не забезпечує реального та своєчасного виконання судових рішень, порушує право спадкоємиці на отримання належних їй коштів у розумний строк та фактично позбавляє її можливості реалізувати право на одержання успадкованої недоотриманої пенсії. З метою забезпечення примусового виконання судових рішень ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду зі заявами про видачу виконавчих листів у справах № 380/9015/23, № 380/8479/23 та № 380/26597/23. Водночас, згідно з відповідями Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 № 03.1-19/15664/26, від 22.05.2026 № 03.1-19/15665/26, від 22.05.2026 № 03.1-19/15666/26, суд зазначив, що відсутні докази того, що ОСОБА_1 є стягувачем у зазначених справах, особою, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб, або процесуальним правонаступником (спадкоємцем) позивача. Така ситуація унеможливлює розпочати процедуру примусового виконання судових рішень, оскільки без встановлення процесуального правонаступництва та видачі виконавчих листів на ім`я спадкоємиці вона позбавлена можливості звернутися до органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця для примусового виконання судових рішень. Таким чином, ОСОБА_1 , попри прийняття Пенсійним фондом України рішення про виплату їй недоотриманої пенсії як спадкоємиці, фактично позбавлена ефективного механізму захисту свого права та можливості домогтися реального виконання судових рішень у разі їх добровільного невиконання боржником. Зважаючи на наведені обставини постала потреба звернутись до суду з позовом про стягнення недоотриманої суми пенсії, набутої у порядку спадкування з метою подальшого забезпечення примусового виконання судового рішення та стягнення коштів.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 для розгляду цієї справи визначена суддя Павлюк О. В.
Ухвалою від 08.07.2026 суддя залишила вказану позовну заяву без руху, встановивши Позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивачка виправила недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 14.07.2026 відкрив провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження, встановивши сторонам строк для подання усіх заяв по суті справи.
29.07.2026 на адресу суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. вказані Рішення Львівського окружного адміністративного суду носять зобов`язальний характер. ОСОБА_2 до суду з позовом про стягнення недоплаченої суми пенсії не звертався. Окрім цього, зазначає, що відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина(чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сумі у тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений Законом порядок, зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Також повідомив, що виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, здійснюється за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України, та не залежить від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Окрім цього, зазначає, що стягнення з рахунків Пенсійного фонду України, призначених для виплати пенсій, конкретних сум може поставити під загрозу функціонування Пенсійного фонду та нанести шкоду необмеженій кількості осіб.
23.09.2026 суд закрив підготовче провадження у справі, про що був внесений відповідний запис до протоколу судового засідання, перейшовши до розгляду справи по суті.
У судовому засіданні представниця Позивачки - адвокатка Змисла М. Р. позов підтримала з підстав, наведених у ньому. Просила такий задовольнити.
Представниця Відповідача - Процик Г. М. у судовому засіданні заперечила проти позову з підстав, наведених у відзиві. Просила відмовити у задоволенні такого.
2. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування, висновки суду
Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов до такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У пункті 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 та рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 04.12.2025 року у справі 447/2767/25.
22 грудня 2025 року ОСОБА_1 подала до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області заяву про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 . За результатами її розгляду Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення про виплату зазначених коштів ОСОБА_1 як спадкоємиці померлого.
Згідно з відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сума заборгованості за рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/9015/23 становить 355 277,99 грн, за рішенням у справі № 380/8479/23 - 10 086,90 грн, а за рішенням у справі № 380/26597/23 - 12 000,00 грн. Таким чином, загальна сума нарахованої, але невиплаченої пенсії становить 377 363,99 грн.
Водночас, як стверджує Позивачка, фактична виплата належних сум здійснюється частковими, незначними та нерегулярними платежами. Так, 31.12.2025 було виплачено 187 грн, 24.02.2026 року - 103 грн, 20.04.2026 року - 100 грн, 18.05.2026 року - 100 грн, 05.06.2026 року - 132 грн. Тобто, за понад п`ять місяців після прийняття рішення про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_1 фактично отримала лише 622 грн зі загальної суми 377 363,99 грн, що становить менше 0,2 % від належних до виплати коштів.
З метою забезпечення примусового виконання судових рішень ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду зі заявами про видачу виконавчих листів у справах № 380/9015/23, № 380/8479/23 та № 380/26597/23.
Водночас, у своїх відповідях від 22.05.2026 № 03.1-19/15664/26, від 22.05.2026 № 03.1-19/15665/26, від 22.05.2026 № 03.1-19/15666/26, Львівський окружний адміністративний суд зазначив, що відсутні докази того, що ОСОБА_1 є стягувачем у вказаних справах, особою, якій закон надає право звертатися до суду в інтересах інших осіб, або процесуальним правонаступником (спадкоємцем) позивача.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до частини 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як встановив суд та не заперечується сторонами, на момент смерті батька, ОСОБА_1 як донька проживала разом зі спадкодавцем - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , а тому вважається такою, що прийняла спадщину у розумінні ст. 1268 ЦКУ.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Окрім того, відповідно ч.1 ст.25 ЦК України, здатність мати цивільні права і обов`язки мають усі фізичні особи.
Відповідно до частини ч.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність особи припиняється у зв`язку з її смертю.
Згідно зі статтею 1219 ЦК України, не входять складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) права на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.
У статті 1227 ЦК України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Спеціальний закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
У частинах другій та третій статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Окрім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.09.2020 у справі №428/6685/19, від 30.01.2024 у справі № 420/8604/21.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.02.2022 у справі №243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Згідно зі ст.ст.1218, 1227 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Суми пенсії, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
У пунктах 1 і 4 частини 1 статті 1219 ЦК України закріплено, що особисті немайнові права, а також права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, не входять до складу спадщини, оскільки є правами та обов`язками, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що право на перерахунок пенсії є особистим правом, яке нерозривно пов`язано з особою та не входить до складу спадщини.
Тобто, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 484/3648/16-а.
Отже, ОСОБА_1 має право на виплату нарахованої, але неотриманої її батьком пенсії у розмірі 377 363,99 грн.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи Відповідач виплатив Позивачці 622 грн зі загальної суми 377363,99 грн. Тобто, заборгованість Відповідача перед Позивачкою нарахованої, але невиплаченої її батькові пенсії на теперішній час становить 376 741,99 грн.
Доводи представника Відповідача про те, що стягнення з рахунків Відповідача призначених для виплати пенсій, конкретних сум може поставити під загрозу функціонування Пенсійного фонду та нанести шкоду необмеженій кількості осіб, є надуманими та безпідставними з огляду на таке.
Фактично Відповідач визнав наявність заборгованості перед Позивачкою, а також її розмір. Заборгованість перед спадкодавцем виникла через неналежну діяльність саме Відповідача, який несвоєчасно виконав свої зобов`язання та, до того ж, вчинив дії, які змусили спадкодавця звернутися до суду за захистом своїх інтересів. Зазначене твердження, на думку суду, є абсолютно надуманим, адже Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Тобто своєчасне проведення соціальних виплат є прямим обов`язком Відповідача. Більше того, у цій справі має місце ситуація коли спадкодавець помер, так і не дочекавшись отримання належних йому за законом виплат. Як пряме виконання своїх обов`язків і зобов`язань перед спадкоємцем «може поставити під загрозу функціонування Пенсійного фонду та нанести шкоду необмеженій кількості осіб» для суду, є незрозумілим.
Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Європейського суду з прав людини.
Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див, серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Former King of Greece and Others v. Greece», Заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Європейський суд з прав людини у пунктах 16, 17 рішення від 24 листопада 2016 року у справі «ТОВ «Полімерконтейнер» проти України» (Заява № 23620/05) наголосив, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції», № 31107/96, п. 58, ЄСПЛ 1999-II). Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Хентріх проти Франції», від 22 вересня 1994 року, п. 42, серія A № 296-A, та «Кушоглу проти Болгарії», № 48191/99, п. п. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» Суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Втручання відповідача у право Позивачки на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсійної виплати суд вважає таким, що не ґрунтується на вимогах Закону.
Тобто, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку, що право Позивачки на мирне володіння своїм майном було порушене.
Правових підстав для несвоєчасної виплати Відповідачем Позивачці заборгованості пенсії суд не встановив.
Отже, у спірних правовідносинах Відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав Позивачки, як спадкоємця, на отримання усього належного їй спадкового майна.
Враховуючи, що Позивачка має право, як спадкоємець, на отримання нарахованих, але не виплачених у повному обсязі сум пенсії, які входять до складу спадщини і не були отримані спадкодавцем за життя, проаналізувавши у сукупності надані докази, суд дійшов до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, та з Відповідача на користь Позивачки слід стягнути у порядку спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , недоотриману пенсію у розмірі 376'741,99 грн.
Ухвалюючи рішення у цій справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3'767,42 грн (з розрахунку 376'741,99 грн/377'363,99 грн. х 3'773,64).
Керуючись ст. ст. 316, 328, 1216, 1219, 1227, 1241, 1281 ЦК України, ст.ст. 2, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов - задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ідентифікаційний номер: 13814885) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) у порядку спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , недоотриману пенсію у розмірі 376'741,99 грн (триста сімдесят шість тисяч сімсот сорок одну гривню дев`яносто дев`ять копійок).
3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ідентифікаційний номер: 13814885) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 3'767,42 грн.
4. У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ольга ПАВЛЮК