Номер провадження: 22-ц/813/2328/26
Справа № 947/14240/25
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.09.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 18.04.2025 року звернулося до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1325-3747 від 02.01.2024 року, у розмірі 90000 гривень 00 копійок, яка складається з: 18000,00 грн. - простроченої заборгованості за кредитом; 72000,00 грн. - простроченої заборгованості за нарахованими процентами та судових витрат, з посиланням на невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2025 року позов ТОВ«УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1325-3747 від 02.01.2024 року, станом на 24.03.2025 року, у загальному розмірі 90000 гривень 00 копійок, яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 18000 гривень 00 копійок; суми простроченої заборгованість за нарахованими відсотками - 72000 гривень 00 копійок. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у відшкодування витрат зі сплати судового збору 2422 гривні 40 копійок.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
1) «згідно з ст. 4. Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:
ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де
ДПС - денна процентна ставка;
ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;
ЗРК - загальний розмір кредиту;
t - строк кредитування у днях.
Згідно з ч. 5 тієї ж статті того ж Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Всупереч вказаним нормам законодавства позивачем розраховано суму заборгованості за процентами виходячи з процентної ставки в 2,5%, що прямо суперечить вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Розрахунок, зроблений позивачем, який без перевірки прийнятий за основу судом, ґрунтується на процентній ставці, яка перевищує 1% за один день, що суперечить вищевказаним нормам Закону.
Положення договору про нарахування процентів за ставкою, яка перевищує 1% за один день суперечить вимогам Закону, а отже вказане положення договору є недійсним (нікчемним) і не могло застосовуватися (братися до уваги) при визначенні розміру відсотків за користування кредитом»;
2) «судом не враховано, що проценти можуть нараховуватися виключно протягом строку, на який надано кредит. Проте, як вказано вище, судом встановлено, що кредит надавався за договором від 02.01.2024 року у сумі 18000,00 грн. на строк до 27.10.2024 року, тобто всього на 299 календарних днів. Максимальна процентна ставка не може перевищувати 1% за один день, що складає не більше 180 грн. за 1 день. За такого сума відсотків за користування кредитом не може перевищувати 53820 грн., яка розрахована шляхом множення 180 грн. - максимальна процентна ставка за день, на 299 календарних днів, на які надано кредит (180 х 299 = 53820)».
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 23 вересня 2026 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 02 січня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1325-3747 продукту «CreditKasa», у відповідності до якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надає відповідачу кредитні кошти в сумі 15000,00 грн., з нарахуванням відсотків за користування кредитом в сумі 5625,00 грн., строком повернення до 27.10.2024 року. Сторонами визначено, що стандартна процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за промо-ставкою та/або заниженою, та/або пільговою процентною ставкою.
Сторонами у договорі засвідчено, що реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 99947,50%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом не буде перевищувати 127500,00 грн.
У пункті 6.6 договору сторонами засвідчено, що кредитодавець має право передати іншій особі свої права кредитора за цим договором за правочином відступлення права вимоги без згоди позичальника. У випадку передачі своїх прав за цим договором іншій особі, кредитодавець зобов`язаний повідомити позичальника про відступлення права вимоги протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення. Таке повідомлення повинно містити інформацію про обов`язок погашення заборгованості за кредитом новому кредитору.
Пунктом 8.2 договору встановлено, що у разі несвоєчасного повернення отриманого кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 2 проценти від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення сплати у відповідності до положень ст.625 ЦК України.
Згідно з пункту 8.3 договору, у разі не здійснення сплати процентів за користування кредитом у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 10% від суми кредиту. Сукупна вартість неустойки, нарахованої за порушення зобов`язань позичальником цього пункту договору, не може перевищувати половини кредиту, одержаного позичальником за цим договором.
Відповідно до умов договору, кредитодавець відкриває для позичальника не відновлювальну кредитну лінію на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 3.2. договору для укладання цього Договору, у порядку встановленому Правилами, Позичальник надає Кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом заповнення на веб-сайті Кредитодавця усіх граф відповідної форми. Надаючи таку інформацію, Позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою веб-сайту Кредитодавця та які необхідні для укладення даного Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних.
У відповідності до п. 11.1. договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.
Позичальник підтвердив, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.
Договір засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу.
Того ж дня відповідачем, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором №А6748, підписано паспорт споживчого кредиту, який містить: інформацію та контактні дані кредитодавця, інформацію та контактні дані кредитного посередника, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти.
10 січня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1325-3747, у відповідності до умов якої, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 3000,00 грн. та після надання яких останній зобов`язується повернути кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 18000,00 грн, яка складається з суми кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення додаткової угоди, та суми додаткових грошових коштів, наданих позичальнику у кредит на підставі додаткової угоди.
Додаткова угода є невід`ємною частиною договору (п. 6 додаткової угоди).
З наданої позивачем довідки про перерахування суми кредиту №1325-3747 від 02.01.2024 року вбачається, що позивачем було здійснено зарахування на рахунок відповідача за вказаним договором кредитних коштів, а саме: 02.01.2024 року в сумі 15000,00 грн. та 10.01.2024 року в сумі 3000,00 грн. Загальна сума виданих коштів за кредитним договором №1325-3747 від 02.01.2024 року складає 18000,00 грн.
У відповідності до розрахунку заборгованості за договором №1325-3747 від 02.01.2024 року у відповідача станом на 24.03.2025 року наявна заборгованість, яка в загальному розмірі складає 145950,00 грн, з них: основна сума заборгованості - 18000,00 грн та 127950,00 грн - залишок відсотків.
Разом з тим, позивачем у позові зазначено, що до відповідача було прийнято рішення про можливість застосування Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами в сумі 55950,00 грн за умови погашення останнім решти суми заборгованості за Кредитним договором в розмірі 90000,00 грн.
У відповідності до п.7.1. Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), програма лояльності Кредитодавця розроблена з метою заохочення Клієнтів в отриманні фінансових послуг Кредитодавця і затверджена окремим внутрішнім документом Кредитодавця (Програма лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»), розміщеним на Сайті Кредитодавця в розділі «Умови кредитування», посилання на який знаходиться у нижній частині Сайту Кредитодавця.
Програма лояльності, зокрема, може передбачати надання Кредиту за Промо-ставкою, Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою за користування Кредитом відповідно до кількості отриманих Позичальником Кредитів, за умови першого укладення Договору, належного виконання попередніх договірних зобов`язань у повному обсязі без виникнення простроченої Заборгованості за Договором, інших підстав.
Як вбачається, приймаючи викладене, позивачем застосовано до відповідача умови вказаної програми, та заявлено до стягнення суму заборгованості за кредитним договором №1325-3747 від 02.01.2024 року, в сумі 90000,00 грн, яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 18000,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами - 72000,00 грн.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦПК України, в редакції станом на момент укладення договору, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до положень ст. 1056-1 ЦК України, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.
У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов`язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:
1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в медіа або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;
2) індекс повинен ґрунтуватися на об`єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;
3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.
У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі визначається максимальний розмір процентної ставки, що може бути застосований.
Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Досліджуючи подані до суду докази, у відповідності до наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача станом на 24.03.2025 року, наявна заборгованість за кредитним договором №1325-3747 від 02.01.2024 року, яка становить у загальному розмірі 145950 гривень 00 копійок, з яких: 18000,00 грн. - сума заборгованості за кредитом, 127950,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Поряд з цим, судом першої інстанції правильно взяті до уваги доводи позивача про застосування до відповідача умов Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами в сумі 55950,00 грн.
Приймаючи викладене, судом першої інстанції правильно здійснено розгляд справи в межах заявлених вимог з визначеною позивачем сумою заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором у розмірі 90000,00 грн.
Вище наведені обставини підтверджують факт звернення відповідача до банку та отримання ним кредитних коштів, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов`язків.
При цьому, судом першої інстанції правильно враховано, що відповідач не надав жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, на які посилається банк як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, надавши на підтвердження цих обставин належні, допустимі та достовірні докази.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вмотивовано вважав, що позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом є обґрунтованими, підлягають задоволенню, стягненню з відповідача, у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору №1325-3747 від 02.01.2024 року підлягає сума заборгованості у загальному розмірі 90000 гривень 00 копійок, яка складається з: 18000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 72000 грн - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність застосування процентної ставки у розмірі 1%, то колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
22 листопада 2023 року прийнято Закон України N3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування». Цей закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Так, відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону №3498-IX від 22 листопада 2023 року), максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» (в редакції Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року) передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
З викладеного вище вбачається, що починаючи з 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. При цьому, протягом перших 120 днів, тобто з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року включно процента ставка не має перевищувати 2,5 %, та протягом наступних 120 днів, тобто 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року включно не має бути більшою ніж 1,5%.
Дійсно, з розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 02.01.2024 по 27.10.2024 відсотки нараховувались за процентною ставкою 2,5% і становили 127 950 гривень, однак у позовній заяві заборгованість за відсотками заявлена у сумі 72 000 гривень.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги у даній частині і застосовуючи пункт 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» (в редакції Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року), апеляційним судом здійснено відповідні розрахунки заборгованості за відсотками за періодами:
1)02.01.2024 - 22.04.2024 - 50 400 грн (18000*112*2,5%);
2)23.04.2024 - 20.08.2024 - 32 400 грн (18000*120*1,5%);
3)21.08.2024 - 27.10.2024 - 12 240 грн (18000*68*1%).
Загальна сума заборгованості за відсотками становить 95 040 гривень, що більше, ніж заявлена у позовній заяві позивачем, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є неспроможними.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що проценти можуть нараховуватися виключно протягом строку, на який надано кредит, то колегія суддів звертає увагу, що у п. 4.12 Договору встановлено, що строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. […] Дата повернення (виплати) кредиту: 27.10.2024. Строк дії договору є рівним Строку кредитування.
З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки були нараховані по 27.10.2024 року включно, тобто в межах строку дії кредитного договору.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, власної інтерпретації судового рішення, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
У силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2026 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева