Справа №572/3594/26
У Х В А Л А
23 вересня 2026 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визначення обов`язків зі сплати аліментів на утримання непрацездатної особи,
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи: ОСОБА_4 та просить:
- залучити до участі у справі в статусі третьої особи на боці відповідача - чоловіка повнолітньої доньки - ОСОБА_4 ;
- стягнути з відповідачів, як з повнолітньої доньки та повнолітнього сина аліментів на її утримання в розмірі 1000 грн. щомісячно з кожного.
Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, було встановлено, що позовну заяву подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства.
Відкриття провадження по справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.
За змістом ст. 185 ЦПК України у випадку встановлення суддею невідповідності поданої позовної заяви вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, він постановляє ухвалу про залишення такої заяви без руху, яка, з огляду на засади обов`язковості судових рішень, є обов`язковою для позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, наслідки, пов`язані з невиконанням вимог такої ухвали суду, несе сторона позивача.
Отже, ухвалою суду від 30 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху та наданий судом строк для усунення вказаних в ній недоліків тривалістю п`ять днів від дня вручення копії цієї ухвали.
Так, підставою залишення позовної заяви без руху послугувала її невідповідність вимогам п.п. 2, 3, 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та ч. 5 ст. 177 ЦПК України.
Вказана вище ухвала суду про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 12 вересня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Однак, у вказаний термін цих недоліків не усунуто.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 року зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).
Однак, протягом наданого судом строку, позивачем не подано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За змістом ч. 1 ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Отже, застосування відповідних процесуальних положень для позивача є передбачуваним, а тому відповідає принципу юридичної визначеності.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 року та "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007 року. У вказаному рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням національним законодавством, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд
Отже, повернення позовної заяви у разі не усунення у встановлений судом процесуальний строк недоліків позовної заяви не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя.
Разом з тим, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на приписи ч. 7 ст. 185 ЦПК України, відповідно до яких повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, що у даному випадку свідчить про відсутність перешкод у доступі до правосуддя.
Керуючись ст.ст. 185, 352, 354 ЦПК України
п о с т а н о в и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визначення обов`язків зі сплати аліментів на утримання непрацездатної особи вважати неподаною та разом з доданими до неї документами повернути позивачеві.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Тарасюк А.М.