Справа № 569/16857/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року Рівненський міський суд
Рівненської області
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Білецькій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
в с т а н о в и в :
В Рівненський міський суд Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В судовому засіданні позивачка та представник позивачки заявлені позовні вимоги підтримали. Позивачка суду пояснила, що з відповідачем по справі вони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04 жовтня 1996 року від якого спільних дітей не мають. Спільне життя між ними не склалось. На даний час вони мають роздільний побут, не ведуть єдиного господарства та фактично припинили шлюбні відносини. Вона переконана, що подальше проживання однією сім`єю та збереження шлюбу є неможливим, позбавлене будь-якого сенсу і суперечить її інтересам. Примирення між ними та збереження шлюбу є неможливим.
Тому з цих підстав позивачка просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем.
В судовому засіданні відповідач заявлені позовні вимоги визнав та не заперечив проти їх задоволення.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).
Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04 жовтня 1996 року.
Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 виданим 04 жовтня 1996 року з якого вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб 04 жовтня 1996 року, про що відділом реєстрації актів громадянського стану м.Рівне зроблено запис за №1188. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища чоловікові ОСОБА_4 , дружині ОСОБА_4 .
Як пояснила в судовому засіданні позивачка спільних дітей з відповідачем вони не мають.
Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст.111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст.112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні було встановлено, що сторони по справі не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства та бюджету, шлюб носить формальний характер, позивач відмовилась від надання терміну для примирення; подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має істотне значення; відповідач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав, а тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.110-112 СК України, суд,-
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований 04 жовтня 1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану м.Рівне, актовий запис №1188 - розірвати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов