Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7521/26
Номер провадження 2-ві/711/8/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про відмову у задоволенні заяви про відвід судді
23 вересня 2026 року Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Казидуб О.Г., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Демчика Р.В. у справі за позовом Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за водопостачання та водовідведення, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебуває справа за позовом Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за водопостачання та водовідведення.
14 вересня 2026 року через канцелярію суду ОСОБА_2 надано заяву про відвід судді Демчик Р.В. Заява мотивована тим, що суддя Демчик Р.В. вже розглядав 24.12.2012 року подібну справу між тими ж сторонами та виявився некомпетентним. Суддя назвав воду питною та зобов`язав його сплатити заборгованість. У матеріалах тодішньої справи були наведені і більш вагомі аргументи, які мали би зумовити відмову суду, у задоволені вимого позивача. Суддя ці аргументи назвав, але не прийняв до відома. Хоча будь-якому кваліфікованому юристу відомо, що сумніви у твердженнях позивача, завжди тлумачаться на користь звинуваченої сторони.
Зважаючи на вищевикладене, а також беручи до уваги смерть однієї з відповідачів у справі 2012 року, а саме ОСОБА_3 , яка сталася великою мірою із-за неякісної питної води, просить суд відвести суддю Демчика Р.В. від розгляду справи.
16 вересня 2026 року через канцелярію суду ОСОБА_2 знову надано заяву про відвід судді Демчик Р.В. Заява мотивована тим, що послуги з водопостачання та водовідведення надаються згідно постанови КМУ № 630 на договірно-правових засадах. У нього немає і ніколи не було ніяких договірно-правових стсунків з підприємством КП «Черкасиводоканал».
Також, зазначає, що беручи до уваги смерть однієї з відповідачів у справі 2012 року, а саме, ОСОБА_3 , яка сталася великою мірою із-за неякісної питної води, просить відвести суддю Демчик Р.В. від розгляду даної справи.
21 вересня 2026 року ухвалою судді Демчик Р.В. вирішено вважати відвід, заявлений Войничем Вячеславом Едуардовича у справі за позовом Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за водопостачання та водовідведення необґрунтованим та передано справу до канцелярії Придніпровського районного суду м. Черкаси для визначення судді для розгляду заяви про відвід головуючому судді - Демчик Р.В.
Відповідно до даних Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2026 року, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Казидуб О.Г., у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначена для розгляду судової справи № 711/47521/26 (провадження №2-ві/711/8/26).
Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі
За змістом ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Вивчивши доводи заяви ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Статтею 36 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.
1. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу (ч.ч. 1-3 ст. 40 ЦПК України).
Визначення судді для розгляду конкретної судової справи здійснюється не за бажанням учасників справи, а у встановленому законом порядку.
Закон України «Про судоустрій та статус суддів» гарантує кожному захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Конституцією України передбачено закріплення однієї з найважливіших гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи - це право на судовий захист.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).
Разом з тим, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року є правовою основою функціонування та діяльності міжнародного судового органу - Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Україною Конвенцію ратифіковано 17.07.1997, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції».
Зі змісту ст. 1 Конвенції вбачається, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I Конвенції.
Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Отже, ч. 1 ст. 6 Конвенції, закріплено такі елементи права на судовий захист як: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду.
Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Практика ЄСПЛ засвідчує, що право на доступ до суду включає у себе й право на ухвалення рішення по справі.
До конструкції «права на розгляд справи» також включається обов`язковий та остаточний характер судового рішення, а саме: обов`язок держав-учасниць Конвенції забезпечити остаточність судових рішень розуміється як те, що права вищих судів переглядати судові рішення мають використовуватися з метою виправлення допущених помилок, а не для проведення нових слухань.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях ЄСПЛ трактується, як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Що стосується принципу публічності, то він є важливим елементом права на справедливий суд. У ст. 6 Конвенції передбачається право кожної людини на те, що розгляд її справи буде відбуватися публічно. Публічний характер розгляду справи спрямований на захист особи від таємного, не підконтрольного суспільству відправлення правосуддя. З іншого боку, публічність є важливим інструментом, який сприяє зміцненню довіри до діяльності судової системи. Вимога публічності поширюється як на процес розгляду справи, так і на проголошення судового рішення.
Наступним елементом права на справедливий суд, відповідно до ст. 6 Конвенції, є право на розумний строк розгляду справи. ЄСПЛ не визначає жодних конкретних строків, які можна вважати розумними або нерозумними - це питання вирішується в кожній окремій справі з урахуванням усіх особливостей та обставин, а саме, звертається увага на комплексність справи - оцінювання складності справи з урахуванням обставин та фактів, що ґрунтуються на праві та тягнуть за собою певні юридичні наслідки, належну поведінку заявника, яка не повинна становити умисного затягування розгляду справи та належну поведінку органів державної влади - зобов`язання договірних сторін організувати свої правові системи таким чином, щоб дати можливість судам реалізувати п. 1 ст. 6 Конвенції та неможливість зловживання своїми зобов`язаннями через недоліки судової системи.
У ч. 1 ст. 6 Конвенції прямо зазначено, що кожен має право на розгляд справи судом, встановленим законом. Термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. Основними критеріями, якими керується ЄСПЛ щодо визначення органу «судом» у розумінні статті 6 Конвенції є: 1) здатність ухвалювати обов`язкові для виконання рішення; 2) обов`язкова законодавча регламентація функціонування та діяльності «суду»; 3) наявність встановленої законом функції щодо розгляду юридично значимих питань; 4)гарантованість незалежності від державної виконавчої влади та інших учасників справи.
Європейський суд з прав людини досить вимогливо підходить і до встановлення того, чи був суд, який розглядав справу, незалежним та чи забезпечена його безсторонність. Практика Європейського суду з прав людини в першу чергу виходить з презумпції незалежності судів. Незалежність розуміється як здатність суду розглядати справу та ухвалювати рішення, не перебуваючи при цьому у будь-якій залежності від волі сторін чи органів державної влади.
Принцип безсторонності передбачає відсутність у судді особистої заінтересованості у справі та спроможності виконати роль безстороннього арбітра, який вирішує справу незалежно, підпорядковуючись виключно закону.
Право на справедливий судовий розгляд є процесуальним правом кожної людини, чиї права порушені, не визнані чи оспорюються. Суть цього права полягає в тому, що, по-перше, воно є правом для захисту інших прав, а по-друге, це право має власну самодостатню цінність як складовий елемент принципу верховенства права.
Частинами 1, 2 ст. 3 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Відповідно до положень ч.ч. 1 - 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У відповідності до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляду справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
За змістом п. 23, п. 60, п. 61 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, - принцип незалежності судової влади означає незалежність кожного судді при здійсненні ним функцій прийняття судових рішень. Під час розгляду всіх справ судді повинні діяти незалежно та неупереджено. Судді мають приймати рішення у справах, які передані їм на розгляд. Вони можуть відмовитися від справи або її розгляду лише якщо для цього є поважні причини.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що заявлений відповідачем ОСОБА_2 відвід судді Демчик Р.В. не підлягає до задоволення, оскільки, в заяві про відвід не зазначено жодної з підстав, передбаченою статтею 36 ЦПК України
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (ч.11 ст. 40 ЦПК).
На підставі викладеного, керуючись ст. 36-37, 40 ЦПК України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Демчика Р.В. у справі за позовом Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за водопостачання та водовідведення
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя: О. Г. Казидуб