Справа №752/3642/26
Провадження №4-с/752/148/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Неживої Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Романченко Ірини Олександрівни, боржник ОСОБА_2 , -
ВСТАНОВИВ:
06.09.2026 адвокат Руденко Андрій Сергійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Романченко Ірини Олександрівни, боржник ОСОБА_2 .
В обґрунтування скарги зазначив, що 08.05.2026 Голосіївським районним судом міста Києва розглянута справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та ухвалено рішення. Позовні вимоги задоволено. Допущено негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.
30.07.2026 стягувач подав заяву про примусове виконання судового рішення (копія надається).
06.08.2026 старшим державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Романченко (Коломієць) Іриною Олександрівною прийнято рішення про повернення виконавчого документа на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відсутня відмітка про строк пред`явлення рішення до виконання.
31.08.2026 під час особистого прийому стягувач отримав від державного виконавця оригінал повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, виконавчий лист та супровідний лист.
Стягувач вважає, що державний виконавець безпідставно повернув виконавчий лист без виконання через нібито відсутність відмітки про строк пред`явлення рішення до виконання. Так, у виконавчому документі зазначено, що аліменти на дитину ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) стягуються щомісячно з 23.01.2026 і до досягнення дитиною повноліття. Оскільки стягуються аліменти на неповнолітню дитину, то строк виконання визначений до досягнення дитиною вісімнадцятиліття (повноліття), тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . За таких визначених законодавчих і фактичних обставин, у державного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа.
Просив суд:
визнати причину пропуску строку подання скарги поважною та поновити його;
визнати рішення старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Романченко (Коломієць) Ірини Олександрівни про повернення виконавчого документа від 23.07.2026 у справі №752/3642/26 неправомірним,
скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання від 06.08.2026 у виконавчому провадженні №81659672;
зобов`язати державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву стягувача ОСОБА_1 про примусове виконання судового рішення у справі №752/3642/26.
18.09.2026 постановлено ухвалу про відмову боржнику ОСОБА_2 в участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Учасники справи до суду не з`явились, проте відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
08.05.2026 Голосіївським районним судом міста Києва ухвалено рішення, згідно з яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.01.2026 і до досягнення дитиною повноліття.
Допущено негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
На зазначене судове рішення були подана апеляційна скарга.
23.07.2026 судом виданий виконавчий лист щодо негайного виконання зазначеного рішення в межах стягнення платежу за один місяць.
06.08.2026 старший державний виконавець Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Романченко І.О. склала повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття виконання, через те, що в ньому відсутня відмітка про строк його пред`явлення до виконання.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 1 ч.1 ст.430 ЦПК України встановлено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Пунктами 6, 7 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.
Пунктом 2 р. ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (зі змінами) встановлено, що виконавчий документ у паперовій формі повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону.
Виконавчий документ, виданий у формі електронного документа, повинен відповідати вимогам, визначеним у частинах першій, другій статті 4 Закону, та на нього має бути накладений кваліфікований електронний підпис відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Пунктом 4 р. ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (зі змінами) виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.
У разі якщо виконавчий документ, що підлягає поверненню стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, виданий у формі електронного документа, орган державної виконавчої служби або приватний виконавець формує повідомлення в електронній формі із накладенням кваліфікованого електронного підпису протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, яке отримується стягувачем за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження в рамках інформаційної взаємодії, а також в електронному кабінеті в ЄСІТС (за наявності).
У разі наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 5 Закону, приватний виконавець має право повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, про що зобов`язаний письмово повідомити стягувача із зазначенням підстави повернення та роз`яснити йому право оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що виконавчий лист від 23.07.2026 дійсно не містить відомостей про строк пред`явлення рішення до виконання.
Оскільки судове рішення було ухвалено у справі про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, то за приписами ч.3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист про стягнення аліментного платежу за один місяць може бути пред`явлений до виконання до досягнення дитиною повноліття.
Враховуючи наведене державний виконавець правомірна повернула виконавчий лист стягувачу без виконання, оскільки він не містить відомостей, передбачених п. 7 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо строку звернення до суду зі скаргою, суд відзначає наступне.
Щодо вимог представника заявника поновити пропущений строк на подання скарги на дії державного виконавця суд відзначає наступне.
Пунктом а) ч.1 ст. 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Частиною 2 ст. 449 ЦПК України встановлено, що пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.
У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
Вирішуючи питання про поновлення строку для звернення до суду зі скаргою, суд відзначає, що представник заявника не надав суду жодних доказів того, коли дійсно ОСОБА_1 отримав повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття виконання від 06.08.2026.
Доводи, наведені в обґрунтування поважності причин пропуску строку, не заслуговують на увагу та не приймаються судом як поважні, оскільки не підтверджуються матеріалами, доданими до скарги.
За таких обставин суд вважає, що заявник без поважних причин пропустив строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця та не вбачає законних підстав для поновлення заявнику пропущеного строку на подання такої скарги.
Враховуючи наведене, суд залишає скаргу без розгляду.
З огляду на те, що під час розгляду скарги було встановлено, що у виконавчому листі не зазначений строк пред`явлення його до виконання, суд вважає необхідним роз`яснити стороні стягувача, що вони вправі звернутись до суд з заявою про виправлення цієї помилки у виконавчому документі.
Керуючись ст. 447, 449, 451 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на звернення до суду зі скаргою.
Скаргу ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала складена 21.09.2026.
Суддя Ж. І. Кордюкова