Справа № 504/5523/25
Номер провадження 2/504/2338/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.09.2026 с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Литвинюк А.В.,
секретаря судового засідання Данько Т.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025 року справу розподілено судді Барвенку В.К.
Ухвалою судді Барвенка В.К. від 05.01.2026 року прийнято самовідвід судді Барвенка В.К. у зазначеній справі. Справу передано керівнику апарату Доброславського районного суду Одеської області для повторного розподілу в порядку, визначеному ст.33 ЦПК України.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду Гузя О.В. №8 від 18.02.2026 року призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2026 року справу розподілено судді Литвинюк А.В.
Ухвалою суду від 23.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права.
Поряд із тим, в підготовчі судові засідання, призначені на 02.06.2026 року та 23.09.2026 року позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Стаття 13 ЦПК України передбачає право позивача на власний розсуд розпоряджатись своїми правами щодо предмета спору, у зв`язку з чим виключно позивачу належить право вибору характеру своїх процесуальних дій: залишити позов без розгляду, чи закінчити судовий розгляд справи.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
Отже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Згідно ч.2 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, закриття провадження у справі, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Виходячи з положень п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Слід відзначити, що справа перебуває у провадженні тривалий час і позивач, як найбільш зацікавлений у розгляді справи, повинен демонструвати своєю поведінкою сумлінність реалізації своїх процесуальних прав та виконання обов`язків.
Наслідки, передбачені ч.5 ст.223 та п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України застосовуються судом в усіх випадках повторної неявки позивача до суду, незалежно від поважності причин його відсутності, і такий наслідок неявки позивача є імперативним.
Відповідно до ч.2 ст.257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44,196-200,223,257,260,261,353 ЦПК України, суд,
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.
Роз`яснити позивачу, що залишення позову без розгляду не є перешкодою для повторного звернення із таким позовом до суду у порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її складення та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Литвинюк А. В.