ЄУН: 336/3430/26
Провадження №: 2/336/3054/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., за участю секретаря судового засідання Прохорової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, треті особи: приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Дмитрієва Наталія Павлівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист права на спадкове майно,-
встановив:
14.04.2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Комишуваської селищної ради Запорізької області про захист права на спадкове майно, в якому просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з правом реєстрації у відповідних органах державної реєстрації.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_4 . Після смерті чоловіка відкрилася спадщина ,до складу якої входить житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав останньому на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 03.11.2000 виконавчим комітетом Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області.
Право власності на вищезазначений житловий будинок було зареєстроване в Комишуваському бюро державної реєстрації технічної інвентаризації та 03.08.2000 записане в реєстрову книгу № 1 за реєстровим №9, про що зроблено відповідні записи в Свідоцтві.
Будучи спадкоємцем за законом першої черги,позивачка у визначений законодавством строк та спосіб прийняла спадщину після смерті чоловіка, подавши відповідну заяву приватному нотаріусу Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Дмитрієвій Н.П., де 12.07.2024 була заведена спадкова справа № 149/2024.
За життя ОСОБА_4 не склав заповіту. Спадкоємцями за законом першої черги, окрім позивачки, є діти позивачки та спадкодавця: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які у визначений законодавством строк подали нотаріусу заяви про відмову від спадщини батька.
За заявою ОСОБА_1 нотаріус провела переоформлення земельної ділянки, що належала спадкодавцю, на її ім`я,з оформленням свідоцтва про право на спадщину та відповідно реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Також позивачкою було подано нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадковий будинок, до якої було долучено оригінал свідоцтва про право власності на житловий будинок від 03.11.2000 з технічним паспортом на будинок, виготовленим 23.02.2026 ТОВ «Компанія «Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр».
Проте, 24.03.2026 ОСОБА_1 отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 170/02-14 у зв`язку з відсутністю інформації про реєстрацію речових прав на заявлений об`єкт нерухомого майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно та інформації стосовно проведеної до 2013 року державної реєстрації прав на паперових носіях.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 469577197 на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які відомості щодо реєстрації прав відсутні.
Згідно отриманої нотаріусом відповіді ТОВ «КП Імпульс», яке є зберігачем паперових носіїв інформації щодо зареєстрованих прав на нерухоме майно, перевіркою матеріалів технічної інвентаризації встановлено, що станом на 31.12.2012 документів, які б підтверджували реєстрацію права власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на паперових носіях у інвентарних справах відсутні. Надання заявником оригіналу вище прописаного свідоцтва про право власності на житловий будинок не в повній мірі підтверджує актуальність інформації щодо належності майна спадкодавцеві.
Комишуваське бюро державної реєстрації та технічної інвентаризації, яке 03.08.2000 проводило реєстрацію права власності ОСОБА_4 на житловий будинок в АДРЕСА_1 , із записом в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 9 з відповідними відмітками на Свідоцтві про право власності, було реформоване в Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Оріхівської районної ради Запорізької області» та припинило свою діяльність в результаті ліквідації 12.11.2020, про що свідчить відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ліквідація комунального підприємства була проведена без визначення правонаступника та зберігача архівних документів, що унеможливлює отримання інформації стосовно проведеної на паперових носіях до 2013 року державної реєстрації прав на будинок.
Вказана обставина є перешкодою провести нотаріусу державну реєстрацію права власності спадкодавця на житловий будинок у позасудовому порядку з подальшою реєстрацією переходу цього права до спадкоємця.
Враховуючи те, що позивачка прийняла спадщину, але не має можливості оформити в установленому актами цивільного законодавства порядку спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, змушена звернутись до суду з позовом про визнання за нею права власності на спадкове майно.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 року цивільну справу було передано в провадження судді Галущенко Ю.А.
Ухвалою судді від 28.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 17.08.2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті. Витребувано у приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Дмитрієвої Н.П. засвідчені копії матеріалів спадкової справи № 149/2024, заведеної після померлого ОСОБА_4
14.09.2026 на виконання ухвали суду приватним нотаріусом Дмитрієвою Н.П. надано копію спадкової справи 149/2024 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 просили задовольнити позов з підстав, зазначених у ньому.
Представник відповідача Комишуваської селищної ради Запорізької області - селищний голова Ю.Карапетян надав суду заяву, в якій не заперечує проти задоволення позову та просить розглянути справу без участі представника селищної ради.
Третя особа - приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Дмитрієва в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, заяви про розгляд справи без її участі не надала.
Від третіх осіб ОСОБА_2 і ОСОБА_3 надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнають, від своїх часток на спадкове майно після смерті батька відмовились, про що подали нотаріусу відповідні заяви.
Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України , учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Як передбачено ст.223 ч.1 ЦПК України ,неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови,що його належним чином повідомлено про дату,час і місце цього засідання,не перешкоджає розгляду справи по суті.
На підставі викладеного,враховуючи зміст заяв третіх осіб про розгляд справи без їх участі ,суд розглянув справу за їх відсутності.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки, ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 27.02.2024р., виданим Оріхівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис 161.
Померлий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є чоловіком позивачки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , видане 02.02.1973 року Будинком урочистої реєстрації шлюбу м. Запоріжжя, актовий запис № 334.
В шлюбі у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 народилися діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 16.04.1974 Жовтневим рай РАЦС, актовий запис 311) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , видане 09.10.1978 Комишуваською селищною радою, актовий запис 127).
Спадкодавець ОСОБА_4 заповіту не залишив.
Відповідно до ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок, яке видане 03.11.2000 виконавчим комітетом Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області на підставі рішення Виконкому Комишуваської селищної ради від 03.08.2000 № 147, житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_4 . Вказане домоволодіння в цілому зареєстровано в Комишуваському бюро державної реєстрації технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу № 1 за реєстровим номером № 9.
23.02.2026 директором ТОВ «Компанія «Земельно-кадастровий проектно-будівний центр», на замовлення ОСОБА_7 , було виготовлено Технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер в Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:8809-3916-7966-9626).
ОСОБА_1 17.07.2024 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Дмитрієвої Н.П. із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 , яка зареєстрована за № 393, внаслідок чого було заведено спадкову справу № 149/2024.
Як убачається з матеріалів спадкової справи № 149/2024 спадкоємцями померлого також є його сини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якими 12.07.2024 було подано нотаріусу заяви про відмову від спадщини за законом, яка залишилася після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_4 .
Постановою приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Дмитрієвою Н.П. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.03.2026 № 170/02-14, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії стала відсутність у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів.
Так, відмовляючи ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, приватний нотаріус у своїй постанові зазначила, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майн, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 469577197, отриманою шляхом безпосереднього доступу нотаріусом 24.03.2026, на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які відомості щодо реєстрації прав відсутні.
Для перевірки реєстрації права власності цього житлового будинку за ОСОБА_4 , було зроблено запит інформації до ТОВ КП «Імпульс», яке є зберігачем паперових носіїв інформації щодо зареєстрованих прав на нерухоме майно. Згідно відповіді ТОВ КП «Імпульс», відповідно до матеріалів технічної інвентаризації станом на 31.12.2012 рік, документи, які б підтверджували реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на паперових носіях у інвентарних справах відсутні. З 1998 року по 2020 рік на території м. Оріхова та Оріхівського району свою діяльність здійснювали два БТІ: ТОВ «КП Імпульс», яке є правонаступником МБТІ «Імпульс» створене в 1986 році та КП Комишуваське БТІ, яке з часом було реорганізоване в Оріхівське районне БТІ.
Надання заявником оригіналу вищепрописаного свідоцтва про право власності на житловий будинок що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не в повній мірі підтверджує актуальність інформації щодо належності майна спадкодавцеві.
Згідно інформації Пологівської районної військової адміністрації від 03.04.2026 № 1050/01-24, отриманої на адвокатський запит, юридичну особу КП «Бюро технічної інвентаризації» Оріхівської районної ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 30539853, припинено 12.11.2020 шляхом ліквідації, правонаступники відсутні.
За змістом ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, в т.ч. право власності на майно.
Відповідно до ст.1261 ЦК України, до першої черги спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно зі ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У відповідності до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
За змістом ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Cтаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.
Так, відповідно до вимог п.1 ч.2ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Надаючи оцінку наведеним доводам позивача суд враховує, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення, який мають враховувати учасники процесу, коли вступають у ті чи інші правовідносини, реалізують ті чи інші права.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору позивачка має достатні правові підстави на визнання за нею права власності на нерухоме майно, в порядку спадкування за законом, як спадкоємець першої черги після померлого чоловіка, оскільки дане нерухоме майно є складовою спадкової маси спадкодавця, що на момент смерті належало йому на праві власності, а тому встановивши факт належності спадкодавцю на праві власності спірної нерухомості, ураховуючи відсутність інших спадкоємців, суд вважає за можливе визнати за позивачем як спадкоємцем першої черги за законом право власності на цей житловий будинок, при цьому судом ураховано, що визнання за позивачкою права власності на житловий будинок є таким, що не порушує прав та законних інтересів третіх осіб.
З`ясувавши усі обставини справи та оцінивши надані суду докази, враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як: справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Крім того, оскільки Комишуваська селищна рада Запорізької області у даній справі є належним відповідачем, однак права позивача за цим позовом не порушувала, не визнавала та не оспорювала, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при подачі позову розмірі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 11, 335, 376, 392, 1216-1218, 1223, 1261, 1266, 1268, 1269 ЦК України, ст. ст. 1-13, 77-83, 89, 95, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_7 право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після чоловіка, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_2 ; місце проживання (згідно довідки ВПО): АДРЕСА_3 .
Відповідач: Комишуваська селищна рада Запорізького району Запорізької області, код ЄДРПОУ 24912390, місцезнаходження: 70530, Запорізька область, Запорізький район, селище Комишуваха, вул. Богдана Хмельницького, буд.49.
Третя особа: приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Дмитрієва Наталія Павлівна, місцезнаходження: 69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд 16, прим. 9.
Третя особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_2 .
Третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Повний текст рішення складено 23 вересня 2026 року.
Суддя Ю.А. Галущенко