ЄУН: 336/1180/24
Провадження №: 2/336/59/20262
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., з участю секретаря судового засідання Прохорової А.О., розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про усунення перешкод у спілкуванні матері з дитиною,-
встановив:
в лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначає, що з 04.08.2012 р. вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2019 р.
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В 2019 році позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини, за результатами розгляду якого ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.04.2021 року у справі № 336/1759/19 було затверджено мирову угоду, укладену сторонами 31.03.2021.
За умовами мирової угоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились, що їх спільний син ОСОБА_3 проживає з батьком за місцем його реєстрації, але мати безперешкодно спілкується та зустрічається з сином, таким чином, що обоє батьків однаково беруть участь та виховують дитину, при цьому найважливіші питання вирішують разом.
Проте, ОСОБА_2 порушує умови укладеної мирової угоди, затвердженої ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.04.2021 року та усілякими методами позбавляє матір дитини права брати участь у її вихованні та проводити з нею час, а саме: з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, відповідач, незважаючи на територіальну близькість м. Запоріжжя до територій, які були окуповані агресором, не дозволяв позивачці забрати сина до м. Києва, на відпочинок до Західної України та до дитячого табору на гірськолижний курорт Буковель.
Також, після травмування дитини у травні 2023 року відповідач будь-якої пропозиції допомоги та догляду за сином від позивачки та її матері, яка є бабусею хлопця, не допускав. Крім того, ОСОБА_4 жалівся матері, що батьком ним не займається, не спілкується з ним, не проводить з ним час, на вихідних вони нікуди не виходять, купляють йому речі, які обирає виключно бабуся зі сторони батька без врахування думки дитини. Будь-яку участь матері у навчанні сина батько не дозволяє. Будь-який одяг та речі, які позивачка купляла для сина завжди були не «одобрені» батьком та його матір`ю. Крім того, відповідач перевір їх спільного сина в іншу школу, не попередивши та не порадившись із нею. Коли син все ж таки приїжджав на декілька днів до матері в м. Київ то розповідав, що батько та його мати дуже погано відносяться та озиваються про позивачку та її матір в його присутності. Крім того, на початку осені ОСОБА_1 дізналася від сина, що відповідача мобілізували до ЗСУ, і дитина залишилася проживати з бабусею зі сторони батька. Жодних домовленостей про те, що дитина буде проживати з бабусею не було. Дитині вкрай необхідно постійне систематичне спілкування з матір`ю, проводити з нею канікули, відпустки, а також в час відсутності батька - проживання з матір`ю.
Враховуючи вищевикладене, позивачка просить суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у вільному та безперешкодному спілкуванні з їх спільним сином у відповідності до визначених умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.04.2021 у справі № 336/1759/19.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2024 року цивільну справу було розподілено та передано в провадження судді Галущенко Ю.А.
Ухвалою судді від 12.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про усунення перешкод у спілкуванні матері з дитиною було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 15.03.2024 року вказану цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.
08.04.2024 представником відповідача адвокатом Фельським С.Л. подано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні заявлених ОСОБА_1 вимог з посиланням на те, що відповідач ОСОБА_2 у повній мірі виконує укладену між сторонами мирову угоду та не заперечує проти жодного з її пунктів. Відповідач ніколи не заважав матері спілкуватися з дитиною, йшов на зустріч її бажанню побачити сина. Однак, наприкінці 2023 року, позивачка запропонувала відповідачу відпустити сина на час канікул до м. Києва, де вона проживає, бо хотіла провести час із дитиною. Жодних перешкод відповідач не чинив. Натомість, коли канікули закінчилися, позивачка відмовилась привозити дитину до м. Запоріжжя. На аргументи батька, що у сина починається навчання та тренування жодним чином не відреагувала. У зв`язку з чим, відповідачу самостійно довелося їхати до Києва та забирати сина додому. Своїми діями позивачка сама налаштувала сина проти себе, оскільки той переживав, що якщо він знову поїде до мами, та його не захоче відпускати. Ніхто з сім`ї відповідача не налаштовував дитину проти матері, вона сама своїми діями зробила так, що втратила довіру сина. Крім того, на момент надходження вказаної справи в суд, дитина також провела канікули за адресою мешкання позивачки. Також, представник відповідача звертає увагу, що відповідач повідомляв ОСОБА_1 про намір змінити школу синові, з обґрунтуванням цього рішення і отримав згоду матері, що підтверджено перепискою сторін по справі. Вважає, що позивачем безпідставно пред`явлено позов, оскільки жодних її прав відповідачем не порушено. Відповідач належним чином виконує взяті на себе зобов`язання передбачені мировою угодою затвердженою судом. Позивач не позбавлена можливості спілкуватися із сином та регулярно користується своїм правом.
15.04.2024 представником позивача через систему «Електронний суд» подані заперечення щодо приєднання відзиву до матеріалів справи.
10.07.2024 від третьої особи - Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, як органу опіки та піклування, надійшов висновок щодо визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді від 30.08.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивачка та її представник просили задовольнити позов з підстав, зазначених у ньому.
Відповідач та його представник в судовому засіданні просив відмовити у позові з підстав, викладених у відзиві, зауважуючи на тому, що жодних прав позивачки відповідачем не порушено, вона не позбавлена можливості спілкуватися із сином та регулярно користується своїм правом.
Представник третьої особи органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району Семенченко Н.В. в судовому засіданні просила ухвалити рішення з урахуванням прав та інтересів дитини, враховуючи при цьому висновок районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 03.07.2024 № 22.01/01-34-501, яким вирішено доцільним залишити умови мирової угоди (ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, цивільна справа № 336/1759/19 пр. 2/336/134/2021 від 09.04.2021) без змін..
Вислухавши пояснення присутніх осіб, покази свідків, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін виник спір. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.1-4 ст.207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
Верховний Суду у своїй постанові № 363/1103/16-ц від 10.05.2018 року виклав наступний висновок щодо застосування норм права. У разі невиконання однією зі сторін зобов`язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні указаного позову.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 28 травня 2019 Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 1251.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2019 року у справі № 337/1759/19 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.
09.04.2021 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя затверджено мирову угоду, укладену між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цивільній справі №336/1759/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, відповідно до умов якої:
1. Місцем проживання спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Сторони визначили місце проживання батька - ОСОБА_2 (далі - Батько), за місцем його реєстрації та місцем його проживання: АДРЕСА_1 .
2. Батько зобов`язується не чинити будь-яких перешкод у спілкуванні та вихованні спільного сина ОСОБА_3 (далі - Дитина), з матір`ю ОСОБА_1 (далі - Мати).
3. Сторони встановили, що в якості виконання обов`язку щодо утримання, забезпечення спільної дитини ОСОБА_3 , Мати зобов`язується щомісячно перераховувати кошти на картку Батька з метою забезпечення навчання, харчування та інших додаткових витрат на дитину в розмірі 3 000,00 (три тисячі) гривень 00 коп., які використовуються за цільовим призначенням. Вказана сума збільшується з урахуванням індексу інфляції щорічно.
4. Сторони беруть на себе зобов`язання нести порівну витрати на одяг та інші додаткові витрати на дитину. Відповідно до підтверджуючих платіжних документів сторони відшкодовують різницю іншій стороні.
5. Витрати на відпочинок дитини сплачує той із Сторін, з ким відпочиває дитина. Витрати на лікування дитини Сторони сплачуть порівну. На час хвороби дитини, за домовленістю Сторін та бажанням дитини, мати може забирати дитину за місцем свого фактичного проживання або реєстрації на території України.
6. Сторони домовились, що згідно графіку навчального процесу освітнього закладу всі зимові канікули дитина проводитиме із матір`ю за місцем перебування/проживання матері. Місце перебування дитини на період осінніх, весінніх та літніх канікул визначається порівну. Православні та офіційні святкові дні за домовленістю сторін даної угоди. Вказаний графік може змінюватися за домовленістю сторін.
7.Дитина перебуває з матір`ю щомісячно у вихідні дні, а саме: перший і третій тиждень місяця з суботи 11:00 год. по неділю 18:00 год. Вказаний графік може змінюватися за домовленістю сторін.
8. Сторони зобов`язуються належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання, а також своєчасно повідомляти один одного про зміну місця проживання, контактних номерів телефонів, та будь-яких інших обставин, що мають суттєве значення для своєчасного виконання та забезпеченні своїх обов`язків.
9. Сторони не мають жодних претензій одна до одної щодо стягнення аліментів з будь-кого із батьків на утримання спільної дитини - ОСОБА_3 .
10. Сторони домовились, що близькі родичі дитини, а саме: бабуся - ОСОБА_5 (зі сторони матері) та бабуся - ОСОБА_6 (зі сторони батька), можуть проводити час із дитиною (онуком) за домовленістю сторін, а саме: забирати дитину зі школи та/або із тренувань, проводити разом відпочинок, спілкуватися з нею та приводити додому за місцем проживання дитини не пізніше 20:00 годин. Навідувати дитину за місцем її постійного проживання.
11. Сторони домовились, що спільно здійснюють виховання спільної дитини, узгоджують форми та методи виховання, обирають напрями інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дитини, шляхи та способи такого розвитку, беруть в ньому безпосередню участь, узгоджують вибір закладу (установи) та/або фахівця (спеціаліста) із надання дитині послуг в освітньо - виховній, медично-оздоровчій, спортивній сферах, зокрема узгоджують форму, вид, місце знаходження закладу для отримання загальної середньої освіти, додаткової освіти, розвитку творчих здібностей, заняття фізичною культурою та спортом, заклад для надання медичних послуг, особу педагога/викладача, тренера, інструктора, лікаря тощо.
12. Батько приймає на себе обов`язок у період спілкування з дитиною забезпечити дитину відповідним харчуванням. У випадку захворювання дитини при спілкуванні з дитиною надати екстрену медичну допомогу за власний рахунок та невідкладно повідомити матір дитини у телефонному режимі про діагноз та стан дитини.
13. Мати приймає на себе обов`язок у період спілкування з дитиною забезпечити дитину відповідним харчуванням. У випадку захворювання дитини при спілкуванні з дитиною надати екстрену медичну допомогу за власний рахунок та невідкладно повідомити батька дитини у телефонному режимі про діагноз та стан дитини.
14. Кожна Сторона зобов`язується забезпечити можливість підтримання зв`язку з нею іншої Сторони шляхом підтримання засобів зв`язку в актуальному стані, а у разі зміни номерів засобів зв`язку чи інших відомостей, зазначених в реквізитах цієї угоди, негайно повідомляти один одного про такі зміни.
15. Сторони зобов`язуються не перешкоджати спілкуванню іншої сторони з сином засобами телефонного, поштового, електронного спілкування та іншими засобами зв`язку.
Провадження у цивільній справі №336/1759/19 закрито.
Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.
Ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя №336/1759/19 від 09.04.2021 року набрала законної сили 27.04.2021 року.
Звертаючись до суду з цим позовом позивачка стверджує, що відповідач порушує умови укладеної мирової угоди та усілякими методами позбавляє матір дитини брати участь у вихованні сина та проводити з ним час, натомість вона має всі умови та можливості, які необхідні для постійного та періодичного проживання сина з нею, проведення з ним канікул, подорожей, вихідних тощо.
Згідно договору найму (оренди) квартири від 07.12.2023 року, ОСОБА_1 , винаймає житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до рекомендаційного листа TOB «Amomama Media Limite» від 15.12.2023 року, ОСОБА_1 надає послуги у сфері інформаційних технологій компанії, за час роботи проявила себе як старанна, відповідальна, пунктуальна та творча особистість. Неконфліктна, завжди прагне до підвищення свого професійного рівня та підтримки комфортної робочої атмосфери.
В період з 2023 по 2024 роки позивачка зверталася з письмовими заявами до директора Запорізької гімназії № 52 м. Запоріжжя, педіатра Дитячої поліклініки № 3 м. Запоріжжя та директора КНП «ЦПМСД № 2» м. Запоріжжя з проханням надати їй інформацію щодо успіхів у навчанні сина, та про стан його здоров`я, відповідно.
Відповідно до листа комунального некомерційного підприємства «Центру первинної медико-санітарної допомоги № 2» декларацію за № 0001-Р57Р-1А00 від 30.08.2018 року з лікарем педіатром заключена матір`ю, ОСОБА_1 .
Також, позивачкою на підтвердження заявлених вимог надано скріншоти листування.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до положень ЦПК України електронними доказами є, зокрема, текстові повідомлення, мультимедійні повідомлення та інші дані в електронній формі.
Разом із тим, надані позивачкою скріншоти не містять достатніх даних, які дозволяли б достовірно встановити особу кожного учасника відповідного листування, дату та час його здійснення, а також повний контекст спілкування, а тому не можуть бути покладені в основу висновку про систематичне чинення відповідачем перешкод.
Відповідно до ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.
Відповідно до статті 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою.
Відповідно до частин 2, 3 статті 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Відповідно до статті 159 Сімейного кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
В преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
При вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватись передусім інтереси дитини.
Так, судом безпосередньо в судовому засіданні було заслухано малолітнього ОСОБА_3 , 2013 р.н. в присутності обох батьків,який пояснив, що батько ніколи не перешкоджав його спілкуванню з матір`ю, не обмежував таке спілкування, а питання щодо зустрічей з матір`ю вирішувалося з урахуванням його власного бажання та за його згодою. Зазначив, що одного разу відмовився їхати на канікули до матері у м. Київ, оскільки побоювався, що мати знову може не повернути його до місця постійного проживання у м. Запоріжжя. Зміни встановленого порядку побачень з матір`ю не бажає та просить залишити умови мирової угоди між батьками у силі.
Згідно довідки Запорізької обласної федерації козацького бойового мистецтва «Спас» від 28.03.2024 року за « 02, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує заняття з козацького бойового мистецтва Спас» на базі підрозділу «Спас Яр» з 2019 року. На тренування ОСОБА_4 приводить бабуся, або батько (військовослужбовець НГУ). Навіть коли під час проведення занять у дистанційному форматі, коли дитина була вдома, її присутність на заняттях була забезпечена.
Відповідно до наданого суду висновку Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 03.07.2024 № 22.01/01-34-501 щодо визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування вважає доцільним залишити умови мирової угоди (ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, цивільна справа № 336/1759/19 пр. 2/336/134/2021 від 09.04.2021) без змін.
До вищезазначеного висновку Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 03.07.2024 № 22.01/01-34-501 долучено, зокрема довідку про проведення бесіди з дитиною від 11.06.2024, в якій зазначено, що при проведенні бесіди малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розповів, що навчається в Запорізькій гімназії № 52, перейшов у шостий клас. Навчається в школі дистанційно, виконувати домашні завдання допомагає бабуся та батько, мати допомагає дуже рідко. ОСОБА_4 зауважив, що постійно мешкає з бабусею, батьком та його дружиною, молодшим братом. З матір`ю спілкується, переписується, раз в два тижні бачиться з матір`ю у м. Запоріжжі та залишається у неї з ночівлею. Також, ОСОБА_4 додав, що проводить літні та весняні канікули у матері, навіть їздив до неї у м. Київ за місцем її мешкання. О зустрічі з дитиною мати домовляється заздалегідь. Також, ОСОБА_4 розповів, що стосунки у родині добрі, подобається проводити час разом з братом. Зазначив, що графік побачень з матір`ю не хоче змінювати. Під час бесіди дитина відчувала себе спокійно.
Свідок ОСОБА_7 в суді пояснила, що вона є подругою позивачки та була з нею в тісному спілкуванні під час судових процесів і тільки завдяки суду ОСОБА_1 досягла певних домовленостей з батьком дитини. Хлопець має з матір`ю добрі відносини, вони разом відпочивали. ОСОБА_4 висловлював намір жити з матір`ю, а потім, на думку свідка, змінив думку під впливом батька.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є матір`ю відповідача та відповідно бабусею ОСОБА_8 . Вказала, що онук проживає разом із нею, оскільки батько хлопця на початку воєнних дій в Україні мобілізувався до Національної гвардії України. Вона ніколи не заважала спілкуванню ОСОБА_1 із сином, однак коли останній не хотів спілкуватися з мамою, вона його не змушувала. Всі канікули ОСОБА_4 проводив з матір`ю, в тому числі і на момент подання ОСОБА_1 позовної заяви перебував у неї. Одного разу онук не захотів їхати на зимові канікули до матері в м. Київ, це було його власне бажання, оскільки мати не повернула його додому в м. Запоріжжя з осінніх канікул. Батько дитини також ніколи не перешкоджав спілкуванню сина з матір`ю.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Між тим, у даному випадку судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення відповідачем прав позивача на спілкування з дитиною або про невиконання умов мирової угоди. Навпаки, встановлено, що погоджений сторонами порядок спілкування фактично виконується, і дитина не виявляє бажання щодо його зміни.
При цьому сама по собі наявність у позивача права на спілкування з дитиною не свідчить про необхідність повторного покладення на відповідача обов`язку, який уже визначений та підлягає виконанню відповідно до умов затвердженої судом мирової угоди.
Суд виходить із того, що судове рішення має бути ефективним способом захисту порушеного права. За відсутності встановленого факту порушення права позивача, невиконання відповідачем умов мирової угоди або чинення ним перешкод у спілкуванні з дитиною, правові підстави для застосування додаткового способу захисту шляхом зобов`язання відповідача не чинити перешкод відсутні.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення її прав відповідачем та наявність обставин, які б зумовлювали необхідність задоволення позовних вимог.
Враховуючи найкращі інтереси дитини, її висловлену думку, позицію органу опіки та піклування, а також те, що умови мирової угоди сторонами виконуються, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.
У зв`язку з наведеним у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають стягненню на користь позивачів понесені ним судові витрати. Відповідач питання про розподіл судових витрат не ставив, тому судом таке не вирішується.
Керуючись ст.ст. 10, 18, 23, 76, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про усунення перешкод у спілкуванні матері з дитиною - відмовити.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України,зазначаються наступні відомості:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, буд. 34.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 24 вересня 2026 року.
Суддя Ю.А. Галущенко