ЄУН: 336/4581/26
Провадження №: 2/336/3627/2026
24.09.26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Худіної О.О., за участі секретаря судового засідання: Дорошенко К.В., представника позивача Слизовської М.Ю., відповідача ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Слизовська Марина Юріївна до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,-
ВСТАНОВИВ:
13.05.2026 до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Слизовська Марина Юріївна до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.
За змістом позовної заяви: ОСОБА_2 з 23.11.1990 року перебував у шлюбі з ОСОБА_1 , зареєстрованому відділом запису актів громадянського стану міськвиконкому м. Запоріжжя, актовий запис № 3066, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 23.11.1990 року.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.04.2021 року по справі № 2/331/1171/2021 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. 20.05.2021 року вказане рішення набрало законної сили.
Під час перебування в шлюбних відносинах сторонами було нажите майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя, а саме: жилий будинок АДРЕСА_1 , придбаний 30.06.2004 року, що підтверджується договором купівлі-продажу від 30.06.2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чорненькою О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1992 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.07.2004 року номер витягу 4093224.
Вказаний жилий будинок сторони придбали за час шлюбу за спільні гроші, але право власності на спірний будинок було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 , що не спростовує презумпції належності цього майна до спільної сумісної власності подружжя.
За наведених обставин, спірний жилий будинок АДРЕСА_1 , набутий сторонами за час шлюбу, належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності подружжя. Отже, 1/2 частка цього спірного будинку належать позивачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.
На підставі наведеного позивач просить в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , іншу 1/2 частину житлового будинку залишити у власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), припинивши право спільної сумісної власності на це майно. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову у розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень та витрати на професійну правничу допомогу.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026 справу передано в провадження судді Худіної О.О. 14.05.2026.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.05.2026 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розглядати її в порядку загального позовного провадження, а також визначено дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
08.06.2026 за вхідним номером Вх:19715/26 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.
За змістом відзиву відповідач зазначає, що відповідач постійно проживає у спірному будинку, несе всі витрати щодо його утримання, сплачує комунальні платежі, здійснює поточні ремонти та підтримує будинок у належному технічному стані. Відповідач є особою з інвалідністю 2 групи довічно.
На підставі наведеного відповідач просить суд врахувати під час розгляду обставини щодо інвалідності, крім того просить суд відмовити або зменшити витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2026 року постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі на підставі доводів, викладених у заяві.
Відповідач у судовому засіданні не заперечувала проти позовних вимог, підтримала своє клопотання щодо звільнення або зменшення стягнення судових витрат.
Заслухавши учасників провадження, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у зв`язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.
Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно із копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , 23 листопада 1990 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану виконавчим комітетом Запорізької міської ради, вказаним відділом реєстрації актів громадянського стану між сторонами у справі зареєстровано укладення шлюбу, актовий запис №3066 від 23.11.1990.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2021 року постановлено розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований 23 листопада 1990 року Відділом запису актів громадянського стану виконавчого комітету Запорізької міської ради, актовий запис № 3066. Рішення набрало законної сили 20 травня 2021 року.
Договір купівлі-продажу від 30.06.2004 року укладений між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) про придбання (відповідачем - покупцем) житлового будинку АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом запорізького міського нотаріального кругу Чорненькою О.М. та зареєстрований в реєстрі за №1992.
Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.07.2004, номер витягу 4093224, реєстраційний номер: 6345733, адреса об`єкта: АДРЕСА_1 , власник - ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30.06.2004, частка власності 1/1.
Витягом з реєстру нерухомості житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власник - ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30.06.2004, частка власності 1/1.
Інформаційною довідкою про ринкову вартість об`єкта нерухомості виготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Сервіс 97» дата довідки 19.04.2026, власник - ОСОБА_1 , рекомендована вартість вказаного об`єкта 1 200 000,00 гривень.
Відповідач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , є громадянкою України, є інвалідом 2 групи довічно, дата видачі пенсійного посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частини 2, 3 статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України закріплено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
Відповідно до частини 2 статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації,право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Таким чином, до введення об`єкта в експлуатацію та державної реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і підлягає поділу між ними.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 18.11.2015 року у справі № 6-388цс15, від 27.05.2015 року у справі № 6-159цс15, від 16.12.2015 року у справі № 6-2710цс15, від 07.09.2016 року у справі № 6-47цс16.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Позивачем надано докази того, що нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, тобто законні підстави для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину вказаного майна, а за відповідачем 1/2 частину вказаного майна.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та(або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Дослідивши надані представником позивача докази понесених витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу є завищеним зважаючи на таке.
Суд вважає, що зазначена вартість правничих послуг є завищеною, оскільки дана справа незначної складності, наявна стала судова практика щодо вирішення спорів пов`язаних зі поділом сумісного майна подружжя, тому її складання, підготовка та супровід не вимагає значного часу.
Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності правничих послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до суми 3000 гривень, саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.
Відповідно до пенсійного посвідчення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , є інвалідом 2 групи довічно, дата видачі пенсійного посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_5 .
На підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Враховуючи наведені обставини відповідач звільняється від сплати судового збору, а позивачу підлягає повернення судового збору з Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області.
Витрати які понесені при розгляду цивільної справи, а саме судовий збір віднести за рахунок держави.
Враховуючи викладене, суд вважає задовольнити позовну заяву частково.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, ч. 3, 4 ст. 200, ст.ст. 206, 258, 259, 264, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Слизовська Марина Юріївна до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя - задовольнити.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , іншу 1/2 частину житлового будинку залишити у власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), припинивши право спільної сумісної власності на це майно.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень (Три тисячі гривень 00 копійок)
Повернути ОСОБА_2 судовий збір у сумі 4 800,00 гривні (Чотири тисячі вісімсот гривень 00 копійок), сплачений згідно з платіжною інструкцією №9535-5438-6726-1574 від 12.05.2026.
Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути ОСОБА_2 судовий збір у сумі 4 800,00 гривні (Чотири тисячі вісімсот гривень 00 копійок), з державного бюджету, сплачений за пред`явлення позовної заяви до суду згідно з платіжною інструкцією №9535-5438-6726-1574 від 12.05.2026.
Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду складено та підписано 24.09.2026.
Суддя: О.О. Худіна