Справа № 593/276/26
Провадження № 2/593/303/2026
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" вересня 2026 р. Бережанський районний суд Тернопільської області
в складі:
головуючої - судді Данилів О.М.
при секретарі Ольшанській Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бережани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
В С Т А Н О В И В :
19 лютого 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бережанського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
У поданому до суду позові позивач просив зменшити розмір аліментів, які були призначені до стягнення з нього на користь ОСОБА_2 на утримання двох його дітей, а саме: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі судового наказу, виданого 11 березня 2021 року Бережанським районним судом, з 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, на кожну дитину, на аліменти, визначені у твердій грошовій сумі, а саме 1 500 грн на кожну дитину та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, на кожну дитину. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що у нього істотно змінився матеріальний стан, оскільки з часу видачі судового наказу у нього від другого шлюбу народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебуває на його утриманні, а з 7 січня 2026 року він наказом командира в/ч НОМЕР_1 звільнився з військової служби. Вказує, що на даний час він та його дружина не працюють, а тому з вказаних підстав у нього немає можливості сплачувати аліменти у призначеному судом розмірі.
Ухвалою Бережанського районного суду від 3 березня 2026 року за даним позовом відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд вказаних позовних вимог за правилами загального позовного провадження.
Отримавши копію позову та долучені до нього документи, сторона відповідача подала суду відзив на позов (а.с. 28-31), у якому зазначила, що відповідачка позову не визнає. При цьому керується тим, що частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3 512 гривень.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що у нього на утриманні перебуває дружина, яка знаходиться у декретній відпустці, та малолітня донька від другого шлюбу; він не працевлаштований та доходів не має; автомобіля чи власного житлового нерухомого майна не має. У поданому відзиві на позов сторона відповідача просила суд звернути увагу на те, що позивач всупереч вимогам частини 5 ст. 177 ЦПК України не додав до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги (докази про його матеріальний стан, матеріальний стан його дружини, а також про стан його здоров`я: відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, інформацію з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно).
Також сторона відповідача просила суд звернути увагу на те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 10.03.2026 № 467441284, у власності Позивача перебуває дві земельні ділянки: площею 0,116 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:007:1054 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0,1 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:1208 для індивідуального садівництва за адресою: Тернопільська обл., Тернопільський район, Стегниківська сільська рада. Крім цього, ознайомившись із виконавчим провадженням щодо стягнення аліментів із позивача відповідно до судового наказу Бережанського районного суду Тернопільської області від 11.03.2021 року у справі № 593/200/21, представник відповідача виявила, що протягом І-ІІІ кварталів 2025 року позивач отримав доходи у формі грошового забезпечення з Військової частини НОМЕР_2 на загальну суму 261 894,46 грн, ПП «Агроінвест» на суму 63 627,20 грн, ТзОВ «Торговий Альянс» на суму 506 112,00 грн, Управління освіти, культури, молоді і спорту, праці та соціального захисту населення Зборівської МТГ на суму 3 000 грн; у власності Позивача перебуває легковий автомобіль VOLKSWAGEN TIGUAN, 2013 року випуску. Підсумовуючи вищенаведене, сторона відповідача зазначила, що позивачем не надано суду жодних доказів погіршення його матеріального стану, зокрема, ані у зв`язку зі зміною сімейного стану та народженням дитини, ані у зв`язку зі стягненням з нього аліментів. Враховуючи вищевикладене, просила відмовити у задоволенні заявлених вимог.
Ознайомившись із відзивом на позов, сторона позивача подала суду відповідь на відзив (а.с. 63), у якій зазначила, що доводи, викладені у відзиві відповідача, є такими, що не відповідають дійсності та не підтверджені належними і достовірними доказами з огляду на наступне. Довідка з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 09.03.2026 за період з січня 2024 року по грудень 2025 року про те, що позивач нібито був працевлаштований у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ АЛЬЯНС" та отримав дохід за І квартал 2025 року в сумі 506 112,00 грн, є неправдивою. Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу, сформованих Пенсійним фондом України від 10.04.2026 за формою ОК-5, ОК-7, відомості про перебування будь-коли у трудових відносинах позивача з таким підприємством та отримання ним доходів відсутні. Твердження відповідача про наявність у власності позивача транспортного засобу марки VOLKSWAGEN TIGUAN, 2013 року випуску, також є недійсними. 01 лютого 2025 року позивачем ОСОБА_1 було оформлено нотаріальну довіреність на Довірителя з правом продажу вказаного автомобіля. 03 лютого 2025 року за отримані кошти від продажу даного автомобіля з метою належного виконання обов`язку щодо утримання дитини позивачем було повністю погашено заборгованість по аліментах на користь стягувача ОСОБА_2 в сумі 365 408 гривень 60 копійок, що підтверджується квитанцією АТ "Ощадбанк" від 03.02.2025. 09.04.2026 року для отримання інформації про відчужений автомобіль було направлено адвокатський запит до сервісного центру МВС у Тернопільській області, однак отримати відповідь на момент подачі відповіді на відзив виявилося неможливим. На підставі наведеного сторона позивача вважає, що докази, долучені стороною відповідача, є недостовірними. При цьому позивач просить врахувати зміну його матеріального стану та зменшити розмір аліментів з урахуванням реальних фінансових можливостей.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник не з`явилися. Представник позивача - адвокат Черкалюк Леся Дмитрівна подала суду письмову заяву про проведення судового засідання за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник у судове засідання також не з`явилися. Представник відповідачки - адвокат Дарморіс Оксана Маркіянівна подала письмову заяву, у якій просила розгляд справи провести за їх відсутності та при постановленні рішення врахувати позицію, викладену у відзиві на позов, вимоги позивача залишити без задоволення.
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, взявши до уваги позицію сторін, викладену у відзиві на позов та відповіді на відзив, і дослідивши долучені до справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що з 2 жовтня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Подружнє життя у сторін не склалось, і 16 квітня 2021 року їх шлюб було розірвано, а діти залишилися проживати з матір`ю - відповідачкою ОСОБА_2 та перебувають на її утриманні.
За заявою відповідачки 11 березня 2021 року Бережанським районним судом було видано судовий наказ у справі № 2н/593/18/2021, яким зобов`язано ОСОБА_1 щомісячно сплачувати ОСОБА_2 аліменти на утримання двох дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, на кожну дитину, починаючи з 22 лютого 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
Вищевказані факти підтверджуються рішенням Бережанського районного суду від 16 квітня 2021 року про розірвання шлюбу та долученим до матеріалів справи судовим наказом, виданим Бережанським районним судом 11 березня 2021 року у справі № 2н/593/18/2021.
ОСОБА_1 , посилаючись на те, що істотно змінився його матеріальний стан, оскільки з часу видачі судового наказу у нього від другого шлюбу народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебуває на його утриманні, та з 7 січня 2026 року він наказом командира в/ч НОМЕР_1 звільнився з військової служби і в даний час він та його дружина не працюють, просив зменшити розмір аліментів з 1/3 частки його доходу на аліменти, визначені у твердій грошовій сумі, а саме: 1 500 грн. на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.
В якості доказів подав суду: свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , яке свідчить, що він з 7 червня 2024 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 ; свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , яке свідчить, що позивач є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ; витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби; довідку про склад сім`ї та довідку № 758, видану в/ч НОМЕР_1 , з якої видно, що дохід позивача за період з травня по листопад 2025 року становив 205 450,55 грн.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову про зменшення аліментів у розмірі, визначеному позивачем, суд враховує те, що згідно з частинами 8, 9 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України та ч. 5 ст. 183 СК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини та на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршенням чи поліпшенням здоров`я когось із них.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", ст. 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", ст. 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з`ясовувати, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і чи ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру у тих випадках, коли погіршилося її матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, за наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Оскільки аліменти - це кошти, спрямовані саме на утримання дитини, розмір яких повинен бути достатнім для цього та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі, необхідному для її життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який мала дитина до виникнення спору про стягнення аліментів, і який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, діти сторін повинні бути захищеними та отримувати належне утримання від батька, що гарантовано як нормами національного, так і нормами міжнародного законодавства.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку зі значним покращенням матеріального становища платника аліментів одержувач аліментів може звернутися до суду із заявою про збільшення їх розміру. Значне погіршення матеріального становища платника може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів, але ці обставини підлягають доказуванню. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 415/4386/16-ц (провадження № 61-21056св18).
Отже, зменшення розміру аліментів можливе при настанні певних умов, які мають бути доведені в суді належними та допустимими доказами.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Крім того, вирішуючи даний спір, суд враховує, що, дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має приділятися найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року у справі "Хант проти України").
Вирішуючи заявлені позивачем вимоги, суд зазначає, що зміна сімейного стану позивача (народження дитини у другому шлюбі) є обставиною, яка враховується судом, однак вона не є безумовною та автоматичною підставою для зменшення розміру аліментів, присуджених на утримання дітей від першого шлюбу. Зменшення розміру аліментів за таких обставин можливе лише у разі, якщо буде доведено, що збереження попереднього розміру аліментів призводить до суттєвого порушення балансу інтересів платника аліментів та його інших утриманців.
Аналізуючи вимогу позивача про зменшення розміру аліментів з 1/3 частки доходу позивача, як це було зазначено у судовому наказі, на тверду грошову суму у розмірі 1 500 грн., сторона позивача фактично просила погіршити матеріальне становище своїх дітей від першого шлюбу. Враховуючи зазначене, суд виходить з наступного. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3 512 грн, а отже, 50 % прожиткового мінімуму, тобто мінімальний гарантований законом розмір аліментів, становить 1 756 грн. на одну дитину. Заявлена позивачем сума в розмірі 1 500 грн на одну дитину є нижчою від встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що суперечить чинному законодавству, а саме ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, бо мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Встановлення аліментів у розмірі, нижчому за гарантований законом мінімум, прямо суперечить імперативній нормі ч. 2 ст. 182 СК України та призведе до порушення прав дітей на належне утримання.
Крім того, посилання позивача на відсутність у нього роботи та постійного доходу як на підставу для зменшення аліментів є безпідставними. Позивач є особою працездатного віку, даних про погіршення його стану здоров`я чи наявність інвалідності матеріали справи не містять. Втрата роботи та відсутність працевлаштування є тимчасовими обставинами і судом не приймаються як підстава для зменшення розміру аліментів, оскільки батько не звільняється від обов`язку утримувати своїх неповнолітніх дітей. Перебування на утриманні позивача нової дружини та неповнолітньої дитини не повинно відбуватися за рахунок урізання гарантованих матеріальних потреб його дітей від першого шлюбу.
Також судом враховуються доводи відповідача про те, що діти сторін ОСОБА_7 та ОСОБА_8 часто хворіють, що підтверджується долученими до відзиву медичними документами, та вони за станом здоров`я потребують систематичного догляду і додаткових витрат на лікування. Суд погоджується з тим, що зменшення розміру аліментів призведе до значного погіршення матеріального забезпечення дітей, що суперечить принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, закріпленому у Конвенції про права дитини та Законі України «Про охорону дитинства».
За сукупністю наведених обставин, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємозв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам чинного законодавства та захисту інтересів дітей, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 161, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Бережанський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст судового рішення у відповідності до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складено 22 вересня 2026 року.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області Данилів О.М.