Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18.09.2026 Справа №607/2466/26 Провадження №2/607/3109/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
за участю секретаря Бойко О.В.
представника відповідача Созанської Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
В С Т А Н О В И В :
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика», Позивач) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , Відповідач) у якому просить стягнути заборгованість за договором №516045-КС-002 про надання кредиту від 12 січня 2025 року у розмірі 29 107,40 грн, а також сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 12 січня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №516045-КС-002 про надання кредиту (далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 17 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,01 процентів за кожен день користування Кредитом.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 17 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про перерахування коштів.
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у відповідача станом на 07 січня 2026 року утворилась заборгованість за Договором №516045-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 29 107,40 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 17 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 37,40 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 8 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 3 570,00 грн., яку позивач просить стягнути у свою користь.
2.Стислий зміст письмових пояснень та відповіді на них.
02 липня 2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача надано суду письмові пояснення, в яких відповідач заперечує щодо укладення кредитного договору та отримання ним кредитних коштів від позивача. Стверджує, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту підписання електронного кредитного договору відповідачем, а також належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування у позичальника заборгованості за оспорюваним кредитним договором та факту надання відповідачу кредитних коштів за вказаним договором. Також відповідач заперечує проти вимоги позивача щодо стягнення комісії та процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України. Крім цього, відповідач наголосив, що спірного кредитного договору він не укладав, одноразового ідентифікатора, яким підписував даний договір не отримував. Звертає увагу суду, що згідно даних послідовності дій клієнта, яку надав позивач, вбачається, що він ознайомився із оферта 12.01.2025 о 22:13:14 год., проте її формування позивачем відбулось 12.01.2015 о 22:13:16 год.
02 липня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача подав суду додаткові пояснення у справі, в яких вказує, що Кредитний договір між Сторонами був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця в особистому кабінеті Позичальника, та підписаний Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Під час укладення Кредитного договору сторони погодились укласти Кредитний договір з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (що зазначено на самому початку Кредитного договору ). Кредитний договір не підписувався Відповідачем з накладенням кваліфікованого електронного підпису і не мав бути підписаним таким чином , оскільки як вже було зазначено вище, Кредитний договір між Сторонами був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на веб сайті Кредитодавця в особистому кабінеті Позичальника, та підписаний Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Заповнивши анкетні дані в своєму особистому кабінеті на веб-сайті Кредитовця, Позичальник подав заявку на отримання кредиту. Погодивши Позичальнику кредит, Кредитодавець в інформаційно телекомунікаційній системі на своєму веб-сайті надіслав Позичальнику в його особистий кабінет Оферту на укладення Кредитного договору та направив на його номер мобільного телефону, який він вказав заповнивши свої анкетні дані, СМС повідомлення з одноразовим ідентифікатором для прийняття Оферти на укладення Кредитного договору (для підписання Кредитного договору) у відповідності до ч. 3, ч. 4 та ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Позичальник ознайомився з Офертою на укладення Кредитного договору та умовами Кредитного договору, після чого він ввів отриманий на свій номер мобільного телефону одноразовий ідентифікатор у відповідній графі у своєму особистому кабінеті (заповнив формуляр заяви (форми) про прийняття акцепту на укладення Кредитного договору в електронній формі), чим акцептував Оферту на укладення Кредитного та підписав Кредитний договір своїм підписом одноразовим ідентифікатором у відповідності до ч. 6 ст. 11 та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 17 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № 4966-8046 0534-3333 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті) , що підтверджується довідкою про перерахування коштів. Щодо перерахування Відповідачу кредитних коштів за Кредитним договором, зазначає про те, що до Позовної заяви була додана довідка, сформована в платіжній системі «Platon», та яка була надана ТОВ «Бізнес Позика» посередником ТОВ «ПрофітГід», який надає послуги на підставі Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020.
3.Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 березня 2026 року витребувано у АБ «Укргазбанк» інформацію щодо карткового рахунку ОСОБА_1 .
У судове засідання представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» не з`явився, попередньо просив розгляд справи проводити за відсутності сторони позивача.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Созанська Т.І. в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила та просила відмовити в повному обсязі, з підстав, викладених в письмових поясненнях. Також на запитання суду додатково пояснила, що Відповідач звертався 24.03.2025 із заявою до АБ «Укргазбанк» з приводу вчинення щодо нього шахрайських дій у якій просив закрити банківську карту на яку поступали кредитні кошти та яких він не отримував.
ІІ. Мотивувальна частина
1.Фактичні обставини, встановлені судом
12 січня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про надання кредиту № 516045-КС-002, який підписано електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором «UA-9665».
Згідно п. 2.1 Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 17 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
Тип кредиту - кредит. Строк на який надається кредит - 22 дні. Процентна ставка за кредитом в день 0,01%, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Комісія за надання кредиту 3 570,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту 17 000,00 грн. Строк дії договору до 02 лютого 2025 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 20 607,40 грн. Загальні витрати за кредитом 3 607,40 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 2735,31 %. (п.п. 2.2 - 2.10 Договору).
У анкеті клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи) вказані анкетні дані ОСОБА_1 , серія та номер паспорта, сума бажаного кредиту, а також номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів.
Крім того, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який також підписано електронним підписом відповідача, та в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.
Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, ТОВ «Профітгід» підтверджує, що 12 січня 2025 року було здійснено перерахування коштів в сумі 17 000,00 грн на картку № НОМЕР_2 . Призначення переказу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 516045-КС-002 від 12 січня 2025 року.
Також в матеріалах справи містяться правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затверджені наказом директора ТОВ «Бізпозика» №31-ОД від 27 листопада 2024 року, які не підписано відповідачем.
Згідно розрахунку заборгованості, складеного позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 516045-КС-002 від 12 січня 2025 року станом на 07 січня 2026 року становить 29 107,40 грн, з яких: 17 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 37,40 грн - заборгованість за відсотками; 3 570,00 грн - заборгованість за комісією; 8 500,00 грн - відсотки за ст. 625 ЦК України.
Відповідно до інформації, викладеній у листі №БТ-4563 від 08 квітня 2026 року, АБ «Укргазбанк» повідомляє, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітувалась платіжна картка № НОМЕР_1 . Також з банківської виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що 12 січня 2025 року на зазначену картку зараховано грошові кошти в сумі 17 000,00 грн.
2.Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) . Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року вказав, що із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Із матеріалів справи вбачається, що договір №516045-КС-002 від 12 січня 2025 року ОСОБА_1 підписав електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «9665», що підтверджується візуальними формами послідовності дій Клієнта.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Надані представником позивача документи є належними та достатніми для того, щоб суд виснував про те, що зобов`язання ОСОБА_1 перед позивачем, згідно кредитного договору №516045-КС-002 від 12 січня 2025 року, є невиконаними.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача у частині стягнення із відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17 000,00 грн. а також заборгованість за відсотками нарахованими у межах строку кредитування у розмірі 37,40 грн. є підставними, а тому у цій частині позов підлягає до задоволення.
Щодо вимоги про стягнення комісії у розмірі 3 570,00 грн, то суд вважає її такою, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Так, у кредитному договорі №516045-КС-002 від 12 січня 2025 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» містяться умови про комісію за надання кредиту в розмірі 3 570,00 грн.
Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором №516045-КС-002 від 12 січня 2025 року, у ОСОБА_1 наявна заборгованість за комісією, яка становить 3 570,00 грн.
Проте, суд звертає увагу, що в кредитному договорі, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), прийняття пропозиції (акцепт), в тому числі пункт 2.5 Договору не містять зазначення конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту.
ТОВ «Бізнес Позика» не надало доказів наявності, переліку послуги, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, зазначений позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу і погодження її зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. В зв`язку з чим положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2024 року в справі 727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі 582/202/22.
Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками нарахованими на підставі ст.625 ЦК України у розмірі 8 500,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, згідно із п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
З 24.02.2022 і по день ухвалення судом рішення в Україні діє воєнний стан. Дана обставина є загальновідомою та не потребує доказування в силу ч. 3 статті 82 ЦПК України.
Отже, відповідач звільнений від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 ЦК України, на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
За таких обставин, у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків у розмірі 8 500,00 грн, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, слід відмовити.
Доводи відповідача, викладені у письмових поясненнях суд до уваги не бере, оскільки вони спростовуються іншими наявними в матеріалах справи доказами. З матеріалів справи вбачається, що відповідач підписав кредитний договір в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора, погодивши всі істотні умови кредитного договору. До укладення кредитного договору відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту, що надало йому можливість ознайомитися з умовами кредитування до моменту укладення договору. Крім того, відповідач отримав кредитні кошти та розпоряджався ними, що підтверджується випискою по рахунку, наданою АБ «Укргазбанк». Крім цього, суд звертає увагу, що доказів, які б підтверджували вчинення стосовно Відповідача шахрайських дій 12.01.2025 року у момент укладення спірного кредитного договору та заволодіння кредитними коштами останній не надав. При цьому, суд не вважає таким доказом заяву вчинену ним 24.03.2025, яку було адресовано відділенню №399/19 АБ «Укргазбанк» у якій останній просив закрити картку № НОМЕР_2 24.03.2025 у зв`язку із втратою/крадіжкою/виходом з ладу, оскільки із неї не зрозуміло із яких причин останній просить її закрити. При цьому, суд наголошує, що відповідальність за втрату картки, розголошення її даних, у тому числі PIN коду несе її власник. Доказів про те, що не санкціоноване списання спірних коштів у даному випадку відбулось поза волею ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Також, матеріали справи не містять доказів звернення позивача після виявлення ним шахрайських дій за вказаним фактом до правоохоронних органів та прийняте рішення з цього приводу.
За змістом частин 3 та 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
Суд оцінивши та дослідивши докази, а також у їх сукупності, вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнувши із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором №516045-КС-002 від 12 січня 2025 року в розмірі 17 037,40 грн, з яких: 17 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 37,40 грн - заборгованість за відсотками. У решті вимог, слід відмовити за наведених вище підстав.
Також на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1 558,30 грн, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 247, 258, 259, 264, 265, 272-273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В :
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором №516045-КС-002 від 12.01.2025 в розмірі 17037 (сімнадцять тисяч тридцять сім) грн. 40 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1558 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 30 коп., пропорційно до задоволених позовних вимог.
У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 23.09.2026.
Дані про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» - 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуючий суддя В. В. Ромазан