ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" вересня 2026 р. Справа №927/403/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Барсук М.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Фермерського господарства "Смолянка Агро Плюс"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2026
у справі №927/403/26 (суддя Белов С.В.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейсагро"
до Фермерське господарство "Смолянка Агро Плюс"
про стягнення 236 625,79 грн
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейсагро" (далі - ТОВ "Грейсагро") звернулось до Господарського суду Чернігівської області суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Смолянка Агро Плюс" (далі - ФГ "Смолянка Агро Плюс") заборгованості у розмірі 236 625,79 грн, з яких: 64 274,07 грн - дооцінка вартості товару, 93 564,54 грн - 36% річних, 78 787,18 грн - пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 21.10.2024 №ЧН-2/25, в частині сплати вартості поставленого товару. Позивач вказує, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2026 у справі №927/29/26 з відповідача стягнуто на його користь 509 681,30 грн заборгованості за поставлений товар. Дане рішення виконане в межах виконавчого провадження ВП №8076877, заборгованість погашена в повному розмірі 23.04.2026. В межах даної справи позивачем заявлено до стягнення з відповідача 93 564,54 грн 36% річних та 78 787,18 грн пені за період з 14.01.2026 до 22.04.2026, а також 64 274,07 грн дооцінки вартості товару, відповідно до пункту 3.4 договору поставки від 21.10.2024 №ЧН-2/25.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2026 у справі №927/403/26 позов задоволено.
Стягнуто з ФГ "Смолянка Агро Плюс" на користь ТОВ "Грейсагро" 64 274,07 грн дооцінки вартості за поставлений товар, 93 564,54 грн 36% річних, 78 787,18 грн пені, 8 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 3 550,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення 36% річних, дійшов висновку про правильне їх нарахування, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. Також, місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок суми пені, дійшов висновку про правильне її нарахування, а відтак вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 78 787,18 грн є обґрунтованими. Крім того, суд першої інстанції здійснивши перерахунок суми дооцінки вартості товару, з урахуванням дат проведення розрахунків дійшов висновку про правильне її нарахування, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. На переконання суду першої інстанції, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 250,00 грн підлягають стягненню з відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФГ "Смолянка Агро Плюс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2026 у справі №927/403/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Так, на переконання скаржника, місцевий господарський суд міг би зменшити розмір пені 78 787,18 грн на 50%, або взагалі відмовити в задоволені позову в цій частині.
Крім того, щодо стягнення 64 274,07 грн дооцінки вартості за поставлений товар відповідач звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача про проведення такої дооцінки, а сама вона проведена лише по бухгалтерії позивача і не є його прямими збитками. Також, позивач не надав суду, а суд першої інстанції не дослідив факт проведення позивачем по бухгалтерії 93 564,54 грн 36% річних та сплату з них податків, і те, що це є прямими збитками позивача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 апеляційну скаргу ФГ "Смолянка Агро Плюс" у справі №927/403/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Барсук М.А., Крижний О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Смолянка Агро Плюс" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2026 у справі №927/403/26. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/403/26. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань заперечень до 30.07.2026.
27.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/403/26.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2026, у зв`язку з перебуванням судді Крижного О.М., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 21.09.2026 до 25.09.2026, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2026 справу №927/403/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Барсук М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2026 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ФГ "Смолянка Агро Плюс" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2026 у справі №927/403/26 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Барсук М.А.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
29.07.2026, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2026 у справі №927/403/26 - без змін.
Так, на переконання апелянта, доводи викладені ним у апеляційній скарзі фактично спростовуються, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2026 у справі №927/403/26 є законним, так як ухвалено за результатом повного і всебічного дослідження обставин та матеріалів справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Також позивач зазначає, що відповідач під час розгляду спору судом першої інстанції не скористався належними йому процесуальними правами - не заявив жодних клопотань та не подав жодного доказу, який би підтверджував наявність виняткових обставин, що могли б бути підставою для зменшення розміру пені.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
21.10.2024 ТОВ "Грейсагро" (постачальник) та ФГ "Смолянка Агро Плюс" (покупець) укладено договір поставки №ЧН-2/25, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах договору.
Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, загальна вартість товару, термін та умови оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях - додатках до договору, які є невід`ємними частинами договору (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 2.2 договору ціна товару, що поставляється за цим договором, вказується у специфікаціях в національній валюті України і визначається еквівалент у доларах США.
Відповідно до пункту 2.3 договору загальна сума договору визначається сукупністю специфікацій та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в пункті 2.1 договору, та які є невід`ємною частиною даного договору. У випадку розбіжностей даних у специфікаціях щодо кількості і ціни товару, в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).
Пунктом 2.5 договору передбачено, що у разі зміни курсу гривні до долара США, постачальник має право проводити перерахунок (дооцінку) вартості поставленого покупцю товару.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору ціна договору є звичайною ціною та становить вартість (ціну) товару, а ціна товару визначається як договірна.
Оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інші умови не зазначені в специфікації(ях) та/або інших додаткових угодах до даного договору. Також оплата може здійснюватися шляхом передачі постачальнику простих векселів з урахуванням умов, зазначених в пункті 3.5 даного договору.
За умовами пунктів 3.3, 3.4 договору сторони, відповідно до положень частини 2 статті 524 та статті 533 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), погоджуються застосовувати при проведені розрахунків за цим договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання даного договору та/або специфікації.
У тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні на день, що передує проведенню розрахунків (перерахуванню коштів), відвантаженню товару в рахунок погашення заборгованості є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення специфікації(й), оплата грошових коштів за отриманий товар, відбувається відповідно до курсу долара США до гривні на дату, що передує здійсненню розрахунку (курс продажу долара США згідно з даними, опублікованими на сайті: http://minfin.com.ua/currency/mb/ (показник "Ринкові курси" - "Продаж"), у разі відсутності потрібної інформації сторони користуються даними опублікованими на сайті http://mezhbank.org.ua (показник "Архів торгів" - "Продаж" - "Максимум"). У виняткових випадках (відсутність з будь-яких причин інформації на зазначених сайтах) постачальник повідомляє в письмовому вигляді, факсимільним зв`язком або на зазначену електронну адресу покупцю курс гривні до долара США за яким буде здійснено розрахунок, перерахунок (дооцінку) вартості товару поставленого покупцю. Сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують формулу: С = А1/А2 х В, де С - сума належна до оплати; В - ціна товару на момент підписання специфікації; А1 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні), що передує дню проведення розрахунків/дню звернення до суду з відповідним позовом; А2 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні) на день підписання відповідної специфікації.
Всі платежі за цим договором здійснюються покупцем з врахуванням пункту 3.4 договору. При цьому, відповідно до положень статті 632 ЦК України сторони дійшли згоди, що право на перерахунок вартості товару (дооцінку) у постачальника виникає автоматично після збільшення курсу долара США до гривні, враховуючи визначення ціни еквівалентно в доларах США. Постачальник не зобов`язаний надсилати покупцю жодних листів, повідомлень, перерахунків тощо щодо вартості товару, який підлягає оплаті, сторони в рівній мірі об`єктивно наділені можливістю встановити курс долара США до гривні України. При намірі сплатити повну вартість товару, покупець самостійно визначає суму заборгованості у відповідності за погодженою сторонами у пункті 3.4 договору формулою (пункт 3.4.1 договору).
Пунктом 3.7 договору передбачено, що покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні (в графі "призначення платежу") повинен зазначити, згідно з яким договором та специфікації перераховано даний платіж. В разі незазначення цих даних або в разі неправильно вказаного призначення платежу, та/або в разі несвоєчасної оплати товару, Постачальник має право на свій розсуд віднести отримані грошові суми на погашення в першу чергу - штрафних санкцій, пені, відсотків, після цього - суми основного боргу.
Перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним підписанням видаткової накладної (пункт 4.11 договору).
Відповідно до пункту 5.1.1 договору покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, а також додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми несплаченого боргу.
У пункті 5.8 договору сторони встановили, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 цього договору, покупець відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідною специфікацією та/або додатковою(ими) угодою(ами) до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором, відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, відповідно до статті 259 ЦК України продовжується до 3 (трьох) років (пункт 5.9 договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2025, але продовжує залишатись чинним до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 10.1 договору).
06.11.2024 постачальник та покупець підписали специфікацію №1 до договору, згідно з якою поставці підлягає товар на загальну суму 1 661 417,40 грн, що еквівалентно 40 014,86 доларів США; курс підписання даної специфікації; 1 USD = 41,52 грн.
Відповідно до пункту 3 специфікації №1 покупець оплачує постачальнику 20% вартості товару, що складає 322 283,48 грн (еквівалент у доларах США: 8 002,97 доларів США), шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника у строк до 08.11.2024. Грошові кошти в розмірі 80% вартості товару, що складає 1 329 133,92 грн (еквівалент у доларах США: 32 011,90 доларів США) перераховуються покупцем до 15.10.2025.
Оплата вартості товару здійснюється покупцем з врахуванням пунктів 3.3, 3.4 договору (пункт 4 специфікації №1).
25.03.2025 постачальник та покупець підписали специфікацію №2 до договору, згідно з якою поставці підлягає товар на загальну суму 695 004,99 грн, що еквівалентно 16 674,78 доларів США; курс підписання даної специфікації; 1 USD = 41,68 грн.
Відповідно до пункту 3 специфікації №2 покупець оплачує постачальнику 20% вартості товару, що складає 139 001,00 грн (еквівалент у доларах США: 3 334,96 доларів США), шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника у строк до 15.08.2025. Грошові кошти в розмірі 80% вартості товару, що складає 556 003,99 грн (еквівалент у доларах США: 13 339,83 доларів США) перераховуються покупцем до 15.10.2025.
Оплата вартості товару здійснюється покупцем з врахуванням пунктів 3.3, 3.4 договору (пункт 4 специфікації №2).
Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату товару від 06.11.2024 №6722 на суму 1 661 417,40 грн та від 25.03.2025 №849 на суму 695 004,99 грн.
Відповідно до видаткових накладних від 13.11.2024 №7831 на суму 1 661 417,40 грн та від 18.04.2025 №1799 на суму 695 004,99 грн позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 356 422,39 грн.
Згідно зі зворотною накладною від 08.09.2025 №60 відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 160 991,04 грн.
Відповідач частково оплатив вартість отриманого ним товару у розмірі 332 283,48 грн, на підтвердження чого надано платіжні інструкції: від 06.11.2024 №145 на суму 276 902,90 грн та від 11.11.2024 №1147 на суму 55 380,58 грн з призначенням платежу "за товар згідно №6722 від 06.11.2024".
У зв`язку з неналежним виконанням договору позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 863 147,87 грн заборгованості за поставлений товар, 67 575,85 грн дооцінки вартості товару, 173 749,17 грн 36% річних, 149 617,34 грн пені та 372 629,57 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2026 у справі №927/29/26, що набрало законної сили 07.04.2026 встановлено, що заборгованість відповідача, станом на дату подання позовної заяви у справі №927/29/26, становила 1 863 147,87 грн. Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив позивачу кошти у загальному розмірі 700 000,00 грн, на підтвердження чого надано платіжні інструкції від 13.02.2026 №392 на суму 500 000,00 грн та від 16.02.2026 №393 на суму 200 000,00 грн. Крім того, після відкриття провадження у справі відповідач сплатив позивачу кошти у розмірі 1 163 147,87 грн, на підтвердження чого надано платіжні інструкції від 26.02.2026 №1 на суму 1 063 147,87 грн та від 20.02.2026 №396 на суму 100 000,00 грн.
Отже, усього після відкриття провадження у справі №927/29/26 відповідач сплатив позивачу кошти у розмірі 1 863 147,87 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2026 у справі №927/29/26, що набрало законної сили 07.04.2026 постановлено:
- закрити провадження у справі в частині стягнення з ФГ "Смолянка Агро Плюс" штрафу у розмірі 186 314,79 грн, пені у розмірі 149 617,34 грн, 36% річних у розмірі 173 749,17 грн та основної заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 353 466,57 грн;
- стягнути з ФГ "Смолянка Агро Плюс" на користь ТОВ "Грейсагро" 509 681,30 грн заборгованості за поставлений товар, 10 439,94 грн витрат зі сплати судового збору та 8 638,55 грн витрат на професійну правничу допомогу;
- у решті позову відмовити.
На виконання вказаного рішення у справі №927/29/26 Господарським судом Чернігівської області 10.04.2026 видано наказ, що був пред`явлений до виконання та примусово виконаний в межах виконавчого провадження ВП №80768777. Стягнення боргу здійснено наступним чином:
- 16.04.2026 на суму 181 396,89 грн - платіжна інструкція №46960;
- 17.04.2026 на суму 3 823,32 грн - платіжна інструкція №47002;
- 23.04.2026 на суму 343 539,58грн - платіжна інструкція №47378.
Отже, судом встановлено, що повне погашення заборгованості за поставлений товар здійснено відповідачем 23.04.2026.
Наведені вище обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положенням частини 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Щодо заявлених до стягнення 36% річних колегія суддів зазначає таке.
Так, враховуючи порушення відповідачем строків сплати вартості поставленого товару, позивач заявив до стягнення 93 564,54 грн 36% річних, з яких 55 128,75 грн, нарахованих за період з 14.01.2026 до 12.02.2026 на суму заборгованості у розмірі 1 863 147,87 грн, 4 949,74 грн, нарахованих за період з 17.02.2026 до 19.02.2026 на суму заборгованості у розмірі 1 672 829,17 грн, 7 756,41 грн, нарахованих за період з 21.02.2026 до 25.02.2026 на суму заборгованості у розмірі 1 572 829,17 грн, 24 129,56 грн, нарахованих за період з 27.02.2026 до 15.04.2026 на суму заборгованості у розмірі 509 681,30 грн, 1 600,08 грн, нарахованих за період з 18.04.2026 до 22.04.2026 на суму заборгованості у розмірі 324 461,09 грн.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.
У пункті 5.8 договору сторони встановили, що у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару останній, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідною специфікацією та/або додатковою(ими) угодою(ами) до договору.
Специфікаціями №1, №2 до договору не встановлено іншого розміру річних.
Суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача на те, що після ухвалення судового рішення у справі №927/29/26 про стягнення з відповідача основної суми заборгованості за договором поставки від 21.10.2024 №ЧН-2/25, у відповідача виникли зобов`язання перед позивачем за судовим рішенням, а тому, відповідно до приписів статті 625 ЦК України, у позивача є право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат саме на суму 509 681,30 грн.
Положення статей 598, 599 ЦК України визначають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судове рішення про стягнення боргу є процесуальним інструментом захисту порушеного права, що підтверджує наявність боргу.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що умовами договору сторони погодили збільшений розмір відсотків річних, що відповідає положенням статті 625 ЦК України.
Колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення 36% річних, погоджується з місцевим господарським судом про правильне їх нарахування, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Щодо заявленої до стягнення пені колегія суддів зазначає таке.
Так, враховуючи порушення відповідачем термінів оплати товару, позивач заявив до стягнення 78 787,18 грн пені, з якої 25 318,39 грн нарахованої за період з 14.01.2026 до 29.01.2026 на суму заборгованості у розмірі 1 863 147,87 грн, 21 438,96 грн нарахованої за період з 30.01.2026 до 12.02.2026 на суму заборгованості у розмірі 1 863 147,87 грн, 4 124,78 грн нарахованої за період з 17.02.2026 до 19.02.2026 на суму заборгованості у розмірі 1 672 829,17 грн, 6 463,68 грн нарахованої за період з 21.02.2026 до 25.02.2026 на суму заборгованості у розмірі 1 572 829,17 грн, 20 107,97 грн нарахованої за період з 27.02.2026 до 15.04.2026 на суму заборгованості у розмірі 509 681,30 грн, 1 333,40 грн нарахованої за період з 18.04.2026 до 22.04.2026 на суму заборгованості у розмірі 324 461,09 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтями 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Сторони у договорі передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.
У пункті 5.1.1 договору сторони встановили, що покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, а також додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми несплаченого боргу.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З урахуванням умов договору пеня у цьому випадку має обчислюватися і стягуватися в національній валюті України - гривні. Саме у гривні пеня повинна обчислюватися щоденно (на момент щоденного прострочення зобов`язання).
Як вірно встановив місцевий господарський суд, відповідач не сплатив у повному обсязі позивачу платежі, передбачені пунктами 3 специфікацій №1 та №2 до договору, розмір яких визначений у гривні з еквівалентом у доларах США, та підлягав перерахунку, відповідно до курсу долара США до гривні на дату, що передує здійсненню розрахунку.
Таким чином, нарахування пені повинно здійснюватися з урахуванням курсу продажу долара США на міжбанківській валютній біржі до гривні станом на дату, що передує здійсненню розрахунку, щоденно, тобто за кожен день прострочення.
Позивач здійснив нарахування пені на суму заборгованості, перераховану за курсом долара США, зазначеному у специфікаціях №1 та №2 до договору, без урахування щоденного курсу продажу долара США на міжбанківській валютній біржі до гривні.
Водночас, пунктом 3.4 договору передбачено, що перерахунок розміру грошового зобов`язання здійснюється лише в разі зростання курсу долара США. Зменшення курсу жодним чином не впливає на розмір зобов`язання та не призводить до його зменшення.
Таким чином, позивач нарахував пеню на мінімально можливий розмір грошового зобов`язання, оскільки не враховував збільшення курсу долара США, що є його правом.
Колегія суддів, здійснивши перерахунок суми пені, погоджується з висновками місцевого господарського суду про правильне її нарахування, а відтак обґрунтованими є вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 78 787,18 грн.
Стосовно доводів про незастосування місцевим господарським судом частини 3 статті 551 ЦК України та зменшення пені, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними і застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Однак, суд апеляційної інстанції враховує, що скаржником, під час розгляду справи в суді першої інстанції, не заявлялося відповідне клопотання про зменшення розміру штрафу. Також, відповідачем не було надано доказів наявності винятковості обставин, з якими закон пов`язує можливість зменшити розмір штрафу, а отже з врахуванням положень статті 551 ЦК України розмір штрафу, в цьому випадку, не може бути зменшений, а висновок суду першої інстанції про задоволення позову частині стягнення пені є обґрунтованим, відповідає нормам закону, здійснений на підставі з`ясованих обставин справи.
Щодо заявленої до стягнення дооцінки вартості товару у розмірі 64 274,07 грн колегія суддів зазначає таке.
Згідно з пунктами 2.2, 2.5 договору ціна товару, що поставляється за цим договором, зазначається у специфікаціях у національній валюті України з визначенням її еквівалента в доларах США, при цьому у разі зміни курсу гривні до долара США постачальник має право здійснювати перерахунок (дооцінку) вартості поставленого покупцю товару.
Частинами 1, 2 статті 533 ЦК України визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України, як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Зазначені висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі суддів Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №916/4693/15
Системний аналіз норм чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти змінює ціну товару, а отже і змінюється сам розмір грошового зобов`язання за отриманий товар.
У пункті 3.3 договору сторони, відповідно до положень частини 2 статті 524 та статті 533 ЦК України, погодились застосовувати при проведені розрахунків за цим договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання даного договору та/або специфікації.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що якщо курс продажу долара США до гривні на міжбанківській валютній біржі на день, що передує розрахунку (або відвантаженню товару в рахунок погашення боргу), вищий, ніж курс на день укладення специфікації, то оплата проводиться за курсом на день, що передує розрахунку. Курс визначається за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ ("Ринкові курси" - "Продаж"), а за відсутності інформації - за даними http://mezhbank.org.ua ("Архів торгів" - "Продаж" - "Максимум").
Сума до оплати визначається за формулою: С = А1 / А2 х В, де С - сума належна до оплати; В - ціна товару на момент підписання специфікації; А1 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні), що передує дню проведення розрахунків/дню звернення до суду з відповідним позовом; А2 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні) на день підписання відповідної специфікації.
Як встановлено судом першої інстанції, повне погашення заборгованості за поставлений товар здійснено відповідачем 23.04.2026, позовна заява направлена до суду 29.04.2026, а отже сума заборгованості у гривні відповідно до формули, наведеної у пункті 3.4 договору, повинна визначатись з урахуванням курсу на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні, що передує дню проведення розрахунків, тобто станом на 22.04.2026.
Позивач надав суду докази курсу продажу долара США до гривні в періоди з 10.02.2026 до 27.02.2026 та з 14.04.2026 до 24.04.2026 за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ ("Ринкові курси" - "Продаж").
Зі специфікацій №1 від 06.11.2024, №2 від 25.03.2025 до договору поставки вбачається, що максимальний курс гривні по відношенню до долара США, становив 41,68 грн за 1 долар.
Згідно з даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ станом:
- на 13.02.2026 (робочий день, який передував робочому переддню погашення відповідачем частини суми основного боргу у розмірі 190 318,70 грн) курс долара США становив 43.1000 грн;
- на 19.02.2026 (переддень погашення відповідачем частини суми основного боргу у розмірі 100 000,00 грн) курс долара США становив 43.2900 грн;
- на 25.02.2026 (переддень погашення відповідачем частини суми основного боргу у розмірі 1 063 147,87 грн) курс долара СПІА становив 43.2700 грн;
- на 15.04.2026 (переддень зменшення заборгованості відповідача на суму 181 396,89 грн) курс долара США становив 43.5900 грн;
- на 16.04.2026 (переддень зменшення заборгованості відповідача на суму 3 823,32 грн) курс долара США становив 43.8600 грн;
- на 22.04.2026 (переддень зменшення заборгованості відповідача на суму 324 461,09 грн) курс долара США становив 43.9400 грн.
Суд, здійснивши перерахунок суми дооцінки вартості товару, з урахуванням дат проведення розрахунків, дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про правильне її нарахування, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Щодо судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
До позовної заяви позивач додав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому зазначено, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 250,00 грн. В судовому засіданні 25.06.2026 позивач підтвердив попередній розрахунок розміру судових витрат, які мають бути сплачені, у зв`язку з розглядом справи. Позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження факту надання адвокатських послуг.
Відповідачем не заперечено проти розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 250,00 грн підлягають стягненню з відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2026 у справі №927/403/26 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ФГ "Смолянка Агро Плюс" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ФГ "Смолянка Агро Плюс".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Смолянка Агро Плюс" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2026 у справі №927/403/26 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2026 у справі №927/403/26 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Фермерське господарство "Смолянка Агро Плюс".
4. Матеріали справи №927/403/26 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
М.А. Барсук