УХВАЛА
24 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/953/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Бенедисюка І.М. і Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
представників учасників справи:
прокуратури - Ковальчук О.І. (у порядку самопредставництва),
позивача-1 - Національної служби здоров`я України - не з`яв.,
позивача-2 - Південного офісу Держаудитслужби - не з`яв.,
позивача-3 - Одеської обласної ради - не з`яв.,
відповідача-1 - Комунального некомерційного підприємства "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради" - не з`яв.,
відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбуд-М" - Петров В.С. - адвокат (ордер від 30.06.2026 ВН №17348013),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбуд-М" (далі - Товариства)
на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2026
(суддя Малярчук І.А.) та
постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026
(головуючий - суддя Філінюк І.Г., судді: Аленін О.Ю. і Принцевська Н.М.)
у справі № 916/953/25
за позовом Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:
1) Національної служби здоров`я України,
2) Південного офісу Держаудитслужби,
3) Одеської обласної ради
до: 1) Комунального некомерційного підприємства "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради" (далі - Лікарня);
2) Товариства
про визнання додаткової угоди до договору недійсною та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 148 791,98 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Ізмаїльська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Південного офісу Держаудитслужби, Одеської обласної ради звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Лікарні та Товариства про визнання додаткової угоди до договору недійсною та стягнення безпідставно сплачених коштів у сумі 148 791,98 грн.
Позов обґрунтовано тим, що внесені додатковою угодою від 05.07.2022 № 1 до договору від 31.05.2022 № 93-Н зміни до істотних умов договору в частині збільшення загальної суми договору не відповідають вимогам пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та договірним умовам, за таких обставин, прокурор вважає, що підвищення ціни договору є необґрунтованим, а безпідставно сплачені кошти підлягають поверненню замовнику.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2026, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026:
- позов задоволено;
- визнано недійсною додаткову угоду від 05.07.2022 № 1 до договору від 31.05.2022 № 93-Н;
- стягнуто з Товариства на користь державного бюджету в особі Національної служби здоров`я України 148 791,98 грн безпідставно сплачених коштів;
- стягнуто з Товариства на користь Одеської обласної прокуратури 2 422,40 грн судового збору;
- стягнуто з Лікарні на користь Одеської обласної прокуратури 2 422,40 грн судового збору.
Судові рішення мотивовані наявністю підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Товариство просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на:
- не врахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.03.2026 у справі № 917/1572/24, в якій зазначено, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин. Істотне значення має також те, що, в преамбулі Договору зазначено, що він укладений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (зі змінами), однак судами не з`ясовано обставин дотримання її вимог при виконанні Договору сторонами. У постанові Кабінету Міністрів України вказано, що на підставі цього нормативного акту договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України;
- неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, частини третьої статті 215, частин першої та другої статті 216 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, постанові Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, оскільки поданий прокурором позов не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав Товариства і є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин.
Товариство у касаційній скарзі просить стягнути з Одеської обласної прокуратури судовий збір, а також судові витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 грн.
Доводи інших учасників справи
Ізмаїльська окружна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанції у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке
За результатами проведених відкритих торгів щодо закупівлі UA-2022-06-02-005585-a, 31.05.2022 Лікарнею (замовник) та Товариством (підрядник) укладено договір про закупівлю № 93-Н (далі - Договір) вартістю 1 487 920 грн без ПДВ, за умовами якого підрядник зобов`язується виконати замовникові роботи: "Загальнобудівельні роботи з поточного ремонту бомбосховища в КНП "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради" по вул. Телеграфна, 182/1 в м. Ізмаїлі Одеської області" згідно з наказом Мінрегіона від 01.11.2021 № 281, КНУ "Настанова з визначення вартості будівництва", зазначені в договірній ціні та локальному кошторисі з додатками, виконаною українською мовою в програмному комплексі АВК-5 згідно з проектно-кошторисної документації, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Вартість робіт визначається на основі договірної ціни, що є невід`ємною частиною Договору (додаток № 1) і складає 1 487 920,00 грн, у т.ч. ПДВ 247 986,67 грн (пункти 1.1, 1.3 Договору).
Відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4, 3.5 Договору в ціну включаються прямі витрати (з урахуванням вартості витратних матеріалів), накладні витрати, пусконалагоджувальні роботи, інші супутні витрати, прибуток, який планується одержати при виконанні договору та усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені стосовно запропонованих робіт. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами, у повному обсязі крім випадків: зменшення або збільшення обсягів робіт, цін на матеріали та обладнання зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; покращення якості робіт, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі; продовження строку дії Договору та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі; погодження зміни ціни в Договорі в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; зміни ціни в Договорі у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до змін таких ставок та/або пільг з оподаткування; зміни встановленого згідно з законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Сума визначена в Договорі та зобов`язання сторін Договору підлягають відповідному коригуванню у разі зменшення бюджетних призначень. Сума видатків та обсяги, передбачені на зазначену мету можуть корегуватися в залежності від затвердженого кошторису та реального фінансування на відповідний період.
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2022, а в частині виконання своїх зобов`язань, до повного їх виконання сторонами (пункт 15.1 Договору).
Листом від 31.05.2022 № 1840/02/01.1-08/2-22 Департаментом економічної політики та стратегічного планування Одеської обласної військової адміністрації, за результатами ознайомлення з дефектним актом на ремонтні роботи та зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, наданих Лікарнею, було погоджено вище зазначену очікувану вартість закупівлі.
05.07.2022 Лікарнею та Товариством укладено додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода), згідно з якою у зв`язку з додатковими обсягами робіт та змінами цін на будівельні матеріали сторони домовилися збільшити суму Договору на 148 791,98 грн. Підстава зміни встановлена - пункт 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме зміни встановленого згідно з законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни та згідно додатку № 1 до Додаткової угоди (договірна ціна).
На запит Ізмаїльської окружної прокуратури, Лікарня листом від 11.06.2024 № 310 повідомила, що під час виконання робіт по поточному ремонту бомбосховища Лікарні по вул. Телеграфна, 182/1 в м. Ізмаїлі Одеської області, Товариство листом від 09.06.2022 № 09/06 повідомило Лікарню про необхідність виконання додаткових робіт, які виникли під час поточних робіт за Договором, які неможливо було передбачити на стадії формування договірної ціни. Для належного виконання Договору та дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 "Порядок створення та утримання захисних споруд цивільного захисту та ведення обліку", ДБН В.2.2-5-97 "Будинки та споруди цивільного захисту" замовник має право вносити зміни у проектну та кошторисну документацію до початку робіт або під час їх виконання за умови, що вартість додаткових робіт, викликаних такими змінами, не перевищує 10 відсотків договірної ціни і не впливає на характер робіт, визначених у договорі підряду згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, але в системі Прозорро посилання на цей пункт відсутнє, у зв`язку з чим обрано підставу пункт 7 частина п`ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" для внесення змін в системі Прозорро. Таким чином, Лікарня уклала додаткову угоду на збільшення вартості Договору не більш ніж на 10%, що не передбачає збільшення вартості виконаних робіт, а передбачає збільшення об`єму робіт.
Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2022 року (форма № КБ-3) від 06.07.2024, відповідно до акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2022 року (форма № КБ-2в) від 06.07.2022 роботи за Договором (у редакції Додаткової угоди) виконано у повному обсязі. Згідно платіжних інструкцій від 06.06.2022 № 3710 на суму 446 376,00 грн та від 06.07.2022 № 3788 на суму 1 190 335,98 грн оплату за виконання робіт, передбачених Договором (у редакції Додаткової угоди), здійснено у повному обсязі на загальну суму 1 636 711,98 грн.
Листом від 01.10.2024 № 33522/2-16-24 Національна служба здоров`я України повідомила, що у 2022 році Лікарнею (надавач) укладено договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій: від 07.02.2022 № 0067-Е122-Р000, від 22.07.2022 № 3728-Е722-Р000 та зазначено, що питання розпорядження коштами надавача, які він отримав як дохід за надання послуг з медичного обслуговування населення, в тому числі в рамках виконання господарських договорів не належить до компетенції Національної служби здоров`я України.
Зі звіту про доходи та витрати за 2022 рік (річного) Лікарні вбачається, що протягом 2022 року підприємство отримало надходження на загальну суму 90 134 934,26 грн, у тому числі за програмою медичних гарантій - 69 100 895,48 грн, з обласного, районного та місцевого бюджетів у вигляді грошових коштів - 6 415 714,96 грн, у натуральній формі - 2 856 778,05 грн, у вигляді благодійної допомоги у натуральній формі - 2 655 551,92 грн, а також інші надходження - 9 105 993,85 грн. Водночас відповідно до таблиці 5.1 "Операційні та неопераційні витрати" на ремонт протягом 2022 року було витрачено 11 764 335,62 грн, з яких 10 904 904,62 грн становили витрати саме на ремонт приміщень. Крім того, у розділі "Аналіз", пункті 3 "Структура придбання, оприбуткування за грошові кошти та у натуральній формі", зазначено, що протягом 2022 року на ремонт було витрачено 11 764,3 тис. грн за рахунок коштів, отриманих за програмою медичних гарантій, а також відплатних послуг, страхових виплат та інших надходжень.
Відповідно до статуту, затвердженого розпорядженням Одеської обласної ради від 27.03.2020 № 160-2020, Лікарня є неприбутковим закладом охорони здоров`я, що надає високоспеціалізовану медичну допомогу та унітарним комунальним підприємством, що діє на основі комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. Власник - Одеська обласна рада.
Між Національною службою здоров`я України та Лікарнею протягом 2022 року укладено договори від 07.02.2022 № 0067 Е122-Р000 та від 22.07.2022 № 3728-Е722-Р000. Відповідно до положень Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, Національна служба здоров`я України оплачує надані медичні послуги згідно з тарифами та коригувальними коефіцієнтами на підставі звітів про медичні послуги, відповідно до укладеного договору в межах бюджетних асигнувань, визначених у плані асигнувань на відповідний період за відповідним напрямом.
Ізмаїльська окружна прокуратура, на виконання вимог абзацу четвертого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" вживала заходів щодо попереднього інформування уповноважених органів про виявлені порушення при збільшенні ціни Договору. Так, листом від 05.07.2024 № 59-3836вих-24 прокуратура повідомила Південний офіс Держаудитслужби про наявність відповідних порушень.
У відповіді Південного офісу Держаудитслужби від 31.07.2024 № 151531-17/3417 зазначено, що моніторинг вказаної закупівлі не проводився, однак наведені прокуратурою обставини будуть враховані під час планування заходів державного фінансового контролю.
Листом від 05.07.2024 № 59-3834вих-24 прокуратурою поінформовано Національну службу здоров`я України про виявлені порушення під час використання бюджетних коштів. З відповіді від 01.10.2024 № 33522/2-16-24 вбачається, що питання розпорядження коштами Лікарні, отриманими як дохід від надання послуг з медичного обслуговування населення, не належить до компетенції цього органу.
Також у матеріалах справи наявний лист прокуратури від 05.07.2024 № 59-3838вих-24, адресований Одеській обласній раді, яким останню повідомлено про виявлені порушення під час використання бюджетних коштів.
У відповідь Управління обласної ради з майнових відносин листом від 01.08.2024 № 03/1901/24, наданим за дорученням Одеської обласної ради, повідомило, що відповідно до пункту 1.3 статуту Лікарні постійний контроль за виконанням статутних завдань підприємства здійснює Департамент охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, у зв`язку з чим звернення прокуратури було направлено до зазначеного Департаменту.
Зі змісту листа Департаменту охорони здоров`я від 12.08.2024 № 6008/08/03-12/2-24/4404 вбачається, що Лікарня є самостійною юридичною особою, а здійснення фінансового контролю покладено на Рахункову палату, Антимонопольний комітет України та центральний орган виконавчої влади.
Листами від 20.02.2025 № 59-1183вих-25, № 59-1181вих-25 та № 59-1179вих-25 Ізмаїльська окружна прокуратура повідомила позивачів про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави в суді шляхом звернення з даним позовом.
Суди попередніх інстанцій визначили, що прокурором підтверджено підстави для представництва інтересів держави в цій справі.
Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про задоволення позову, виходили з такого.
Системний аналіз положень статей 651 та 652 Цивільного кодексу України та положень пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:
- відбувається за згодою сторін;
- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);
- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);
- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;
- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
З аналізу положень Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (стаття 651) та Господарського кодексу України (стаття 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.
У цій справі Лікарнею як замовником було здійснено закупівлю без використання електронної системи з очікуваною вартістю 1 487 920,00 грн, а 31.05.2022 між Лікарнею та Товариством було укладено Договір, при цьому предмет, обсяг робіт, договірна ціна та строк дії договору до 31.12.2022 були сторонами погоджені належним чином, а сама очікувана вартість закупівлі була погоджена листом Департаменту економічної політики та стратегічного планування Одеської обласної військової адміністрації від 31.05.2022 № 1840/02/01.1-08/2-22. Так, зміст Договору свідчить, що пунктом 3.3 Договору передбачено можливість зміни істотних умов лише у випадках, допустимих законом.
Додатковою угодою у зв`язку з додатковими обсягами робіт та змінами цін на будівельні матеріали збільшено суму Договору на 148 791,98 грн, внаслідок чого загальна сума договору склала 1 636 711,98 грн.
Підставою для внесення таких змін сторони визначили пункт 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тобто зміну індексу споживчих цін, курсу валюти, біржових котирувань, показників Platts, ARGUS, регульованих цін і нормативів, що застосовуються в договорі, за умови встановлення в договорі порядку зміни ціни. Водночас, у самій Додатковій угоді № 1, як підставу її укладення зазначено не лише зміну цін на будівельні матеріали, а й додаткові обсяги робіт, що прямо не охоплюється диспозицією пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Матеріалами справи також підтверджується, що листом Лікарні від 11.06.2024 № 310 замовник пояснив укладення додаткової угоди тим, що під час виконання робіт Товариство листом від 09.06.2022 № 09/06-2022 повідомило про необхідність виконання додаткових робіт, які неможливо було передбачити на стадії формування договірної ціни, а також зазначив, що для відображення змін у системі Prozorro ним було обрано підставу пункт 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" через відсутність у системі іншого технічного варіанту посилання.
Таке пояснення свідчить, що реальна підстава укладення Додаткової угоди не відповідала тій правовій підставі, яку сторони зазначили у тексті угоди, а відтак внесення змін до істотних умов договору було здійснено з порушенням спеціального закону. Так як правовідносини сторін виникли з договору підряду, укладеного за результатами публічної закупівлі, а тому до спірних правовідносин підлягають першочерговому застосуванню спеціальні приписи Закону України "Про публічні закупівлі", а норми Цивільного кодексу України застосовуються з урахуванням особливостей, установлених цим законом.
Пункт 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" допускає зміну істотних умов договору лише у випадку зміни визначених економічних показників та лише за умови, що договором прямо встановлено порядок зміни ціни. При цьому, Договором не передбачено порядку зміни ціни саме з підстави, визначеної пунктом 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", додаткові обсяги робіт як підстава для зміни договору взагалі не передбачені цим пунктом, зміну цін на будівельні матеріали належними та допустимими доказами документально не підтверджено. Таким чином, укладення Додаткової угоди не відповідало ані спеціальному законодавству, ані погодженим сторонами умовам Договору.
Оскільки правові підстави для зміни Договору за укладеної Додаткової угоди відсутні, Додаткова угода укладена з порушенням частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак її зміст суперечить вимогам закону та інтересам держави щодо законного, цільового й ефективного використання бюджетних коштів, що є підставою для визнання такої додаткової угоди недійсною.
Оскільки внаслідок неправомірного збільшення ціни на будівельні роботи, укладання оспорюванної Додаткової угоди з порушенням законодавства мала місце переплата бюджетних коштів, то надмірно сплачені кошти в сумі 148 791,98 грн підлягають стягненню з Товариства у дохід держави в особі Національної служби здоров`я України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, яка наведена скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Колегія суддів також враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. Так, за висновками Суду задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; від 25.04.2018 у справі № 925/3/17; від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16; від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц; від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц; від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц та № 522/2110/15-ц; від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Щодо доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.03.2026 у справі № 917/1572/24, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, колегія суддів зазначає наступне.
У справі № 917/1572/24 розглядався позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Буд Проект" до Комунального підприємства "Кременчукводоканал" про стягнення 25 054 885,33 грн вартості будівельних підрядних робіт за договором із закупівлі робіт. Позов обґрунтовано порушенням комунальним підприємством умов договору в частині розрахунку за виконані роботи, зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт, які виконані позивачем відповідно до умов договору, належним чином та у повному обсязі.
Тобто, у справі № 917/1572/24 виник спір між двома юридичними особами про стягнення коштів у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору в частині розрахунку за виконані роботи.
Предметом розгляду у цій справі № 916/953/25 є питання правомірності внесення змін до істотних умов договору підряду, укладеного за результатами проведення відкритих торгів, шляхом укладення Додаткової угоди. Питання укладення договору та питання зміни його істотних умов є різними за своєю правовою природою, а тому особливий порядок проведення закупівлі не означає допустимості будь-якого коригування ціни договору після його підписання.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в цій справі, погодився з висновками Господарського суду Одеської області і зазначив, що посилання Товариства на загальні засади свободи договору та норми цивільного законодавства не спростовують обов`язковості дотримання спеціальних правил зміни істотних умов договору про закупівлю. Такі приписи не скасовують вимог спеціального закону щодо допустимих меж зміни істотних умов уже укладеного договору, а лише визначають особливості здійснення закупівлі без стандартних процедур у період воєнного стану. Більше того, сама Додаткова угода укладена сторонами з прямим посиланням саме на пункт 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тобто сторони самі визнали застосовність цього регулювання до спірних правовідносин. Так, пункт 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" допускає зміну істотних умов договору лише у випадку зміни визначених економічних показників та лише за умови, що договором прямо встановлено порядок зміни ціни. При цьому, Договором не передбачено порядку зміни ціни саме з підстави, визначеної пунктом 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", додаткові обсяги робіт як підстава для зміни договору взагалі не передбачені цим пунктом, зміну цін на будівельні матеріали належними та допустимими доказами документально не підтверджено.
У справі № 916/1415/19 розглядався позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Серфінг системс ЛП" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Петрокоммерц-Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ капітал" про визнання договорів іпотеки припиненими.
У справі № 522/1528/15-ц розглядався позов фізичної особи до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання договору поруки припиненим та про визнання договору поруки частково недійсним.
У справі № 209/3085/20 розглядався спір фізичних осіб про поділ спільної сумісної власності подружжя на неподільну річ.
Справа № 910/3009/18 розглядалася за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" до Національного банку України про визнання дій протиправними, скасування постанови і зобов`язання вчинити дії.
У справі № 904/1907/15 розглядався спір щодо визнання грошових вимог до банкрута.
Таким чином, правовідносини у справах №№ 917/1572/24, 916/1415/19, 522/1528/15-ц, 209/3085/20, 910/3009/18, 904/1907/15 не стосуються правовідносин у сфері публічних закупівель, а саме внесення змін до істотних умов договору шляхом укладення додаткової угоди.
У справі № 905/77/21 розглядався спір про визнання недійсними рішень тендерного комітету та договору на виконання робіт. Позов обґрунтовано допущенням відповідачем-1 численних порушень при проведенні Службою автодоріг у Донецькій області торгів, за результатами яких переможцем визначено ТОВ "ІК "Автомагістраль".
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 зазначила, що саме по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, та визнання недійсним укладеного за наслідками торгів договору про закупівлю без одночасного стягнення коштів на користь держави в особі Держаудитслужби України чи Служби автодоріг у Донецькій області, не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраних прокурором способів захисту та наявність підстав для відмови в позові.
У цій же справі № 916/953/25 прокурор просив у позові визнати недійсною Додаткову угоду та стягнути з Товариства на користь державного бюджету безпідставно сплачені кошти, зазначив, що ефективним засобом захисту інтересів держави, у даному випадку, є стягнення безпідставно отриманих підприємством коштів, оскільки ці кошти передбачені для реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення. В такому випадку кошти можуть бути використані саме за їх цільовим призначенням для оплати за надання населенню медичних послуг.
Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Колегія суддів зауважує, що підстави касаційного оскарження повинні бути логічними (тобто доводи скаржника мають бути безпосередньо спрямовані на спростування саме тих висновків, які суди попередніх інстанцій поклали в основу своїх рішень. Недостатньо просто посилатися на правові норми - необхідно продемонструвати, як неправильне їх застосування чи порушення призвело до помилкового висновку у конкретній справі) та релевантними (при посиланні на правові позиції Верховного Суду, скаржник зобов`язаний довести подібність правовідносин та фактичних обставин у справі, що оскаржується) до висновків судів, яка оскаржуються.
Саме по собі цитування правових висновків Верховного Суду, без доведення подібності обставин справи та обґрунтування того, як саме ці висновки мали б вплинути на прийняття судами іншого рішення у даній справі, не є належним виконанням вимог процесуального закону щодо обґрунтування касаційної скарги.
Отже, проаналізувавши судові рішення у справах №№ 917/1572/24, 916/1415/19, 522/1528/15-ц, 209/3085/20, 910/3009/18, 904/1907/15, 905/77/21 на неврахування яких вказує скаржник у касаційній скарзі, Суд зазначає, що правові висновки у вказаних справах, викладено у справах з іншим предметом розгляду, суб`єктним складом та за інших обставин справи встановлених судами, що виключає подібність правовідносин у вказаних справах.
З огляду на викладене, відсутні підстави стверджувати про неврахування судами попередніх інстанцій наведених скаржником правових висновків Верховного Суду.
Суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам цієї ухвали.
Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Верховний Суд зазначає, що з огляду на принцип диспозитивності виключно скаржником визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстави для касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, Верховний Суд, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 у справі № 916/953/25.
Керуючись статтею 234 та пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбуд-М" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 у справі № 916/953/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов