ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/3679/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший термінал Вилкове"
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2026
у справі № 916/3679/25
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший термінал Вилкове"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району; Військової частини НОМЕР_1 ; Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот",
про розірвання договору та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.02.2026 у справі № 916/3679/25 розірвано договір оренди нерухомого та рухомого майна АСК "Укррічфлот" від 01.06.2023, укладений між Публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший термінал Вилкове". Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший термінал Вилкове" усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні об`єктами нерухомого військового майна шляхом повернення (звільнення) за актом приймання-передачі (повернення) нежитлових приміщень другого поверху адмінбудівлі літ. Б в частині займаної площі 80,0 кв.м, складу доків літ. И, площею 71,3 кв.м, механічного корпусу, зварювальної ділянки літ. Е, площею 423,4 кв.м, гідротехнічної споруди-причалу №ІХ, площею 1272,87 кв.м, які належать до складу об`єкта нерухомого майна, індексний номер: 1019289551223, в межах території військового містечка № 144, що знаходиться за адресою: вул. Промислова, 8, місто Вилкове, Ізмаїльський район, Одеська область. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 27.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший термінал Вилкове" з апеляційною скаргою, у якій скаржник просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший термінал Вилкове" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2026 у справі № 916/3679/25 залишено без руху; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 7267,20 грн та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
21.04.2026 замість надання доказів щодо усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, зазначених в ухвалі суду апеляційної інстанції від 09.04.2026, скаржником надіслані до суду власні міркування щодо суми судового збору, яка підлягає сплаті. Скаржник просив уточнити (визначити) розмір судового збору, який підлягає сплаті у даній справі, відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги, а у разі відмови у задоволенні цього клопотання продовжити строк для сплати судового збору, визначений судом, на розумний строк, достатній для належного виконання відповідного процесуального обов`язку.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 (колегія суддів у складі: Савицький Я.Ф. - головуючий, Діброва Г.І., Ярош А.І.) у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший термінал Вилкове" про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Також відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Перший термінал Вилкове" у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший термінал Вилкове" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2026 у справі №916/3679/25 повернуто без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо усунення недоліків апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням статей 119, 174, 258, 260 ГПК України, а також порушенням принципів правової визначеності, пропорційності та забезпечення права на апеляційний перегляд судового рішення. Зазначає, що апеляційний суд дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги з підстав неусунення недоліків (несплати судового збору). Вказує, що ухвалою від 09.04.2026 апеляційний суд визначив судовий збір у сумі 7 267,20 грн, виходячи з наявності двох вимог немайнового характеру. Водночас у рішенні суду першої інстанції зазначено про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 4 360,32 грн, що породжувало об`єктивну невизначеність щодо правильності його обчислення. Скаржник зазначає, що апеляційний суд фактично не надав оцінки обставинам прийняття судом першої інстанції позовної заяви та фактичному розміру сплаченого позивачем судового збору, не дослідив питання застосування понижуючого коефіцієнта при поданні документів через систему «Електронний суд» та не усунув суперечності між обчисленим судом розміром судового збору і даними матеріалів справи. Скаржник наголошує, що з метою усунення недоліків та забезпечення правової визначеності ним в межах встановленого судом строку було подано клопотання про уточнення (визначення) належного розміру судового збору та продовження строку на усунення недоліків. Проте суд апеляційної інстанції зазначене клопотання по суті не розглянув, не вирішив поставлене перед ним процесуальне питання до закінчення строку, а ухвалив рішення про повернення апеляційної скарги, обмежившись твердженням про викладення скаржником лише «власних міркувань щодо суми судового збору». За твердженням скаржника, суд переклав на учасника процесу негативні наслідки власної неповної мотивації та невирішення клопотання, що позбавило особа права на апеляційний перегляд не внаслідок власної бездіяльності, а через відсутність належного реагування суду на процесуальне звернення. Такі дії суду, на думку скаржника, суперечать принципам добросовісності, змагальності сторін, пропорційності та доступу до правосуддя (ст. 310 ГПК України). Також скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.04.2025 у справі № 910/7746/20, відповідно до якої суд зобов`язаний надати оцінку відповідним заявам учасника справи та встановити наявність або відсутність підстав для поновлення строку чи вирішити інші процесуальні питання, від яких залежить можливість реалізації особою права на судовий захист. Крім того, зазначає про порушення ч. 2 ст. 174 ГПК України щодо обов`язку суду визначити точну суму судового збору для забезпечення правової визначеності, а також практики ЄСПЛ щодо неприпустимості надмірного формалізму та забезпечення передбачуваності процесуальних обмежень.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2026 відкрито провадження за касаційною скаргою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 28.08.2026.
До Верховного Суду від Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району, Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 та Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких учасники справи просять її залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції та помилковість доводів скаржника.
З урахуванням перебування головуючого суддів у відпустці, розгляд касаційної скарги здійснюється у розумний строк.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду дійшла таких висновків.
Частиною 2 ст. 123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Таким законом є Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульовані статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Зокрема, статтею 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Таким чином, підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторони, перелік яких наведений вище. Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
За висновком апеляційного господарського суду умови, визначені у п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що положення п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Зазначеної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18 та Верховний Суд у постанові від 11.05.2022 у справі №912/2829/21.
Водночас колегія суддів звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19, у якій вказано таке:
"У справі, що переглядається, національні суди відмовили ТОВ «Скайсіті-груп» у відстроченні або звільненні від сплати судового збору з мотивів, що стаття 8 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) передбачає таку можливість виключно для фізичних осіб за наявності відповідних умов. Суд першої інстанції в ухвалі від 11.11.2019, а згодом суди апеляційної та касаційної інстанцій не надали оцінки поданим Товариством доказам його критичного майнового стану (фінансовий звіт за 2018 рік, виписка з банківського рахунку, документи про безрезультатні спроби стягнення заборгованості у 2015-2018 роках тощо), обмежившись формальним тлумаченням суб`єктного складу норми.
71. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
72. Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що суди попередніх інстанцій не виконали обов`язку обґрунтувати своє рішення в частині пропорційності застосованого обмеження (частина п`ята статті 236 ГПК України), а тому оскаржувані судові рішення не є належно обґрунтованими в розумінні статті 6 Конвенції."
В свою чергу судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження доводів щодо тяжкого фінансового становища Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший термінал Вилкове" ним не надано жодного доказу.
Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення апелянту сплати судового збору.
Крім цього, апеляційний господарський суд дослідив клопотання скаржника про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, та зазначив, що згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущений строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Аналіз ч.ч. 1 та 2 ст. 119 ГПК України свідчить про те, що поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а процесуальний строк, встановлений судом, може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
При цьому у випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, суд не наділений повноваженнями продовжити строк понад встановлений процесуальним законом строк.
У частині 2 ст. 174 ГПК України імперативно закріплений процесуальний строк на усунення недоліків заяви (скарги), що становить десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви (скарги) без руху. При цьому, зазначений строк є строком, встановленим законом, відповідно не може бути продовженим судом відповідно до частини другої статті 119 ГПК України, оскільки його максимальна межа визначена законом, а може бути поновлений судом лише за заявою учасника, якщо суд визнає причини його пропуску поважними. Строк, встановлений законом, не може бути поновлений судом з власної ініціативи.
Подібні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 08.02.2023 у справі № 908/2087/21, від 05.10.2023 у справі № 907/20/23, від 29.02.2024 у справі № 914/2450/22 (914/2413/23), від 21.10.2024 у справі № 923/1188/21.
Відтак, враховуючи те, що на момент постановлення ухвали скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги в частині сплати судового збору за подання апеляційної скарги в строк, встановлений судом, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви скаржника про продовження строку на виконання ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2026, оскільки, крім зазначеного вище за тестом ухвали, визначений строк в цій ухвалі є строком, встановленим законом, а тому не може бути продовженим судом відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України.
В свою чергу, відповідно до частин 2-4 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Згідно з ч. 6 ст. 260 ГПК України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відтак, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги.
При цьому доводи відповідача у касаційній скарзі вказаного не спростовують.
Так, доводи про «надмірний формалізм» та «перекладення негативних наслідків на учасника» є неспроможними, оскільки законодавством встановлено вимоги щодо сплати судового збору.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права та обов`язки, а також несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Скаржник був належним чином повідомлений про наявність недоліків скарги та суму судового збору, визначену судом у відповідній ухвалі, а суперечності чи відмінності у рішеннях суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат не звільняють скаржника від обов`язку дотримуватися вимог Закону України «Про судовий збір» при поданні апеляційної скарги та виконувати вказівки суду апеляційної інстанції.
При цьому твердження про об`єктивну невизначеність розміру судового збору є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права скаржником, і апеляційний господарський суд ухвалою від 09.04.2026 встановив наявність двох вимог немайнового характеру та дав чітку розрахункову оцінку розміру судового збору. Суд апеляційної інстанції самостійно перевіряє правильність зарахування та розрахунку судового збору за подання апеляційної скарги незалежно від того, як судовий збір обчислювався судом першої інстанції чи зазначався в рішенні останнього, і саме суд апеляційної інстанції наділений компетенцією щодо встановлення відповідності апеляційної скарги вимогам ст. 258 ГПК України.
Наявність у скаржника власних міркувань чи суб`єктивної незгоди з правильністю обчислення судового збору не зупиняє дію ухвали суду та не звільняє від обов`язку усунути недоліки у встановлений строк. За наявності суб`єктивних сумнівів чи незгоди з розрахунком розміру судового збору, здійсненим апеляційним судом, скаржник для забезпечення права на апеляційний перегляд та уникнення ризику повернення скарги мав добросовісно виконати вимоги ухвали суду (сплатити визначену судом суму 7 267,20 грн) та одночасно або після прийняття скарги до провадження скористатися спеціальним механізмом, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, закон передбачає право сторони подати клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору (або його частини) вже після усунення недоліків і відкриття апеляційного провадження.
Водночас, замість дотримання процесуальних строків, сплати визначеної судом суми з подальшим зверненням із клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору (у разі підтвердження переплати), скаржник ухилився від виконання ухвали суду, а посилання на «об`єктивну невизначеність» є спробою виправдати власну процесуальну бездіяльність, у зв`язку з чим повернення апеляційної скарги на підставі ч. 4 ст. 260 ГПК України є повністю законним і обґрунтованим.
Що ж до посилань скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.04.2025 у справі № 910/7746/20, то у вказаній постанові зазначено, що до постановлення судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали від 21.01.2025, скаржник звернувся до суду із заявою (документ сформований у системі Електронний суд 19.01.2025) про усунення недоліків, в якій (заяві) повідомив суд про реєстрацію ТОВ «Востоктранслогістика» Електронного кабінету в ЄСІКС (як установлено судом апеляційної інстанції реєстрація відбулася 17.01.2025) та просив суд поновити пропущений строк на усунення визначених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2024 недоліків. І в цьому контексті суд зазначив, що вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Тобто Верховний Суд вказав на недопустимість надмірного формалізму, оскільки особа вчинила всі дійсні та необхідні процесуальні дії для виконання ухвали суду.
На відміну від справи № 910/7746/20, у цій справі скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги і замість вчинення дій, спрямованих на виконання вимог ухвали суду від 09.04.2026, подав клопотання з викладенням власних міркувань та переоцінкою розміру судового збору. Водночас подання клопотання про «уточнення суми» за відсутності факту сплати судового збору не є усуненням недоліку в розумінні ст. 174 та ст. 260 ГПК України.
Відтак, оскільки у справі № 910/7746/20 мав місце факт реального усунення недоліку з поданням клопотання про поновлення строку, а у справі, що розглядається, скаржник не виконав вимоги суду про сплату судового збору, правовідносини у цих справах не є подібними.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала апеляційного господарського суду - без змін.
Крім цього, Верховний Суд зазначає, що повернення апеляційної скарги у зв`язку з не усуненням її недоліків не є обмеженням права скаржника на доступ до правосуддя та не порушує ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки за скаржником зберігається право на повторне подання апеляційної скарги в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для її повернення.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший термінал Вилкове" залишити без задоволення.
Постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 у справі № 916/3679/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.