РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
23 вересня 2026 р. Справа № 120/12894/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Свідоцтва про хворобу № 155 від 12.05.1987, виданого ВЛК військової частини НОМЕР_1 за підписом ІНФОРМАЦІЯ_2 , він визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку на підставі статті 36-б Розкладу хвороб, затвердженого Наказом Міністра оборони СРСР від 03.09.1973 № 185. Відповідну відмітку внесено до військового квитка серії НОМЕР_2 . Разом з тим, зазначені відомості не відображені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», де позивач значиться як військовозобов`язаний, що перебуває на обліку. 25.06.2025 та 06.08.2025 позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявами про внесення актуальних відомостей до Реєстру, однак належної відповіді по суті не отримав, а невідповідність даних не усунуто, у зв`язку з чим позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною.
Ухвалою суду від 17.09.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
31.01.2026 відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 - подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що є структурним підрозділом без статусу юридичної особи, а тому не може бути належним відповідачем. Також повідомив, що позивач був автоматично взятий на військовий облік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 у зв`язку з відсутністю в електронних реєстрах відомостей про його виключення з обліку; що внесення відомостей про виключення з обліку осіб, визнаних непридатними до військової служби, згідно з розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України, здійснюється виключно на підставі свідоцтв про хворобу, затверджених штатними ВЛК, тоді як надане позивачем свідоцтво видано у 1987 році за законодавством СРСР; що позивач не скористався своїм правом особисто з`явитися до відповідача для уточнення даних у встановлений законодавством строк.
04.03.2026 представниця позивача звернулася до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 - належним відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_4 , обґрунтовуючи це тим, що 4 відділ є структурним підрозділом останнього і не наділений статусом юридичної особи.
Ухвалою суду від 16.03.2026 вказане клопотання задоволено, здійснено заміну неналежного відповідача належним - ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено новому відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк новий відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 - своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву на позовну заяву з урахуванням замінення сторони до суду не надав.
Відповідно до ч. 6 ст. 48 КАС України, після заміни сторони розгляд адміністративної справи починається спочатку, а відповідно до ч. 5 ст. 162 та ст. 179 КАС України ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин не перешкоджає розгляду справи на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про хворобу № 155 від 12.05.1987, виданого військово-лікарською комісією госпітальної військової частини НОМЕР_1 та затвердженого 3 Центральною ВЛК 02.06.1987, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , визнаний непридатним до військової служби на підставі ст. 36-б графи І Розкладу хвороб, затвердженого Наказом Міністра оборони СРСР від 03.09.1973 № 185, з виключенням з військового обліку. Відповідна відмітка внесена до військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 09.12.1985 ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Разом з тим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (зі змінами, внесеними постановами КМУ від 01.04.2025 № 370 та від 11.04.2025 № 556), позивач у зв`язку з відсутністю в електронних реєстрах відомостей про його виключення з військового обліку був автоматично взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_8 з 08.05.2025.
26.07.2024 позивач в застосунку «Резерв+» сформовано військово-обліковий документ, з якого ОСОБА_1 стало відомо про його перебування на обліку у статусі «військовозобов`язаний».
25.06.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про внесення до Реєстру актуальних відомостей щодо його непридатності до військової служби та виключення з військового обліку. Листом-відповіддю № 4/1290 від 19.07.2025 позивачу фактично відмовлено з посиланням на розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України, яким передбачено внесення відомостей про виключення з обліку осіб, визнаних непридатними, виключно на підставі свідоцтв про хворобу, затверджених штатними ВЛК відповідно до чинного адміністративно-територіального поділу зон відповідальності.
В подальшому, за результатами перевірки архівних матеріалів особової справи позивача, ІНФОРМАЦІЯ_3 підтвердив наявність відомостей щодо непридатності позивача до військової служби з виключенням з військового обліку та вніс такі відомості до Реєстру «Оберіг», однак статус позивача в Реєстрі залишився «на обліку», а категорія обліку - «військовозобов`язаний», що підтверджується відповіддю на адвокатський запит № 4/1564 від 09.09.2025.
06.08.2025 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про приведення відомостей Реєстру у відповідність, однак відповіді по суті не отримав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 9, 10 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) особи, які перебувають у запасі, є військовозобов`язаними та зобов`язані виконувати правила військового обліку.
Пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII встановлено, що виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, визнані непридатними до військової служби. При цьому закон не встановлює жодних додаткових умов щодо дати видачі, форми чи органу, що затвердив відповідне свідоцтво про хворобу, і не передбачає різного правового режиму для документів, виданих за законодавством, чинним на момент прийняття відповідного рішення ВЛК.
Правові та організаційні засади ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені Законом України від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII). Згідно з п. 1, 2 ст. 3 цього Закону основними засадами ведення Реєстру є обов`язковість, своєчасність внесення відомостей, повнота та актуалізація відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 8, 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Пунктом 2 частини першої статті 14 Закону № 1951-VIII визначено, що ведення Реєстру включає внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру самими військовозобов`язаними.
Відповідно до п. 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі - Порядок № 559), у разі невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку, відомостям, що містяться у Реєстрі, громадянин повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку; зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що позивач у порядку, визначеному п. 4 Порядку № 559, двічі (25.06.2025 та 06.08.2025) звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявами про внесення до Реєстру актуальних відомостей щодо його непридатності до військової служби та виключення з військового обліку, документально підтвердивши це Свідоцтвом про хворобу № 155 та відповідною відміткою у військовому квитку. Отже, позивач вчинив усі залежні від нього дії, покладені на нього законодавством.
Доводи відповідача про те, що внесення відомостей про виключення з обліку осіб, визнаних непридатними до військової служби, можливе виключно на підставі свідоцтва про хворобу, затвердженого «штатною» ВЛК за сучасним адміністративно-територіальним поділом зон відповідальності (з посиланням на розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України), суд відхиляє, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України на підставі та на виконання Конституції і законів України видає постанови та розпорядження; аналогічний принцип ієрархії застосовується і до відомчих розпоряджень посадових осіб органів військового управління - вони не можуть встановлювати додаткові, не передбачені законом, підстави чи умови реалізації визначеного законом права громадянина на виключення з військового обліку. У разі суперечності між відомчим розпорядженням і законом застосуванню підлягає саме закон як акт вищої юридичної сили (аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.1998 № 12-рп/98, від 02.11.2004 № 15-рп/2004). Закон № 2232-XII (п. 3 ч. 6 ст. 37) пов`язує право на виключення з обліку виключно з фактом визнання особи непридатною до військової служби, підтвердженим належним документом, без диференціації за часом чи органом видачі такого документа за умови, що він не визнаний недійсним чи підробленим у встановленому порядку.
При цьому відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів того, що Свідоцтво про хворобу № 155 від 12.05.1987 та відповідний запис у військовому квитку позивача були оскаржені, визнані недійсними або підробленими. Навпаки, відповідач самостійно підтвердив достовірність цих відомостей архівною перевіркою особової справи позивача, частково вніс їх до Реєстру, однак статус та категорію обліку позивача не змінив, що є непослідовним і суперечить обов`язку органу ведення Реєстру забезпечувати повноту та актуальність внесених відомостей (п. 2 ст. 3 Закону № 1951-VIII).
Судом враховується, що процедура виключення позивача з військового обліку фактично відбулася в 1987 році, ніким не оскаржувалася та не визнавалася незаконною, а чинне законодавство не передбачає процедури повторного автоматичного взяття на облік раніше виключених з нього осіб за відсутності визначених законом підстав (взяття на облік позивача відбулося автоматично, суто у зв`язку з відсутністю відповідних відомостей в електронних реєстрах, а не через встановлення будь-яких нових обставин, що спростовують раніше встановлену непридатність позивача до військової служби).
Посилання відповідача на те, що позивач не скористався правом особисто з`явитися до територіального центру комплектування у визначений законодавством строк, суд відхиляє, оскільки, як встановлено судом, позивач у письмовій формі, передбаченій п. 4 Порядку № 559, двічі звертався до відповідача з відповідними заявами, тобто виконав покладений на нього обов`язок. Тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов`язків щодо своєчасного та повного внесення даних до Реєстру не може покладатися на позивача.
Суд також враховує, що державні органи, які не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від власних протиправних дій чи бездіяльності або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74); ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії»).
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач у справі, що розглядається, доказів правомірності своєї бездіяльності щодо невнесення до Реєстру достовірних відомостей про позивача не надав.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
в и р і ш и в :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік та внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити із військового обліку із військовозобов`язаних ОСОБА_1 та виключити дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних та резервістів.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна