ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
21 вересня 2026 року Справа № 160/16538/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді
Врони О. В.,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01.01.2018 та при всіх наступних перерахунках, пов`язаних зі зміною розміру грошового забезпечення;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018, виходячи з основного розміру пенсії 90% від відповідних сум грошового забезпечення (без обмеження її максимальним розміром), та проводити виплату у вказаному відсотковому розмірі надалі, незалежно від зміни складових та розміру грошового забезпечення, що береться для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум та раніше прийнятих рішень по справам ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ті обставини, що відповідачем, не зважаючи на встановлення при призначенні позивачу пенсії 90% грошового забезпечення, з 01.01.2018 при перерахунку пенсії її розмір зменшено до 70% грошового забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 року відкрито провадження у справі №160/16538/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, не надало.
Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, шляхом доставлення 22.06.2026 ухвали суду, що підтверджується довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.
За правилами ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В період з 14.08.2026 по 04.09.2026 суддя знаходилась у щорічній відпустці, і на лікарняному, що підтверджується довідкою Відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 21.09.2026 продовжено процесуальний строк розгляду справи з 07.09.2026 на розумний строк , достатній для всебічного та повного розгляду справи.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України і з 04.07.20042004 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивачу була призначена пенсія у розмірі 90% грошового забезпечення, що підтверджується розрахунком пенсії з пенсійної справи ОСОБА_1 ФД104458 від 01.12.2017.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 у справі №160/12821/24 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні з 01.02.2021 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.01.2024 №ФД104458.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.01.2024 №ФД104458, з урахуванням раніше виплачених сум.
У позовній заяві позивач зазначає, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою здійснити перерахунок і виплату , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, оскільки згідно перерахунку пенсії від 01.01.2018 її розмір було зменшено з 90% до 70 % від відповідних сум грошового забезпечення.
Листом від 20.02.2026 №19322-9209/Р-01/8-0400/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що на виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 у справі №160/12821/24 ОСОБА_1 з 01.02.2021 проведено перерахунок пенсії у розмірі 70% від грошового забезпечення 15647,80 грн., яке заначено у довідці від 19.01.2024 за №ФД 104458, надані ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням суду від 08.08.2024 у справі №160/12821/24 не зобов`язано органи Пенсійного фонду України перераховувати та виплачувати пенсію виходячи з розміру 90% від грошового забезпечення, тому проведено перерахунок пенсії за умовами статті 13 Закону №2262, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно від дати звільнення особи зі служби.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
В даному випадку предметом спору є зменшення розміру пенсії позивача з 90% до 70; грошового забезпечення при перерахунку пенсії від 01.01.2018.
Разом з тим судом встановлено з відомостей комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» , що вказаний спір було вирішено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 у справі №804/4434/18 .
Так, вказаним рішенням визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку ОСОБА_1 з 01.01.2018 року пенсії за вислугу років із зменшенням при перерахунку загального (максимального) розміру пенсії з 90% до 70% відповідного грошового забезпечення.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату різниці недоплачених сум пенсії за вислугу років з 01.01.2018 року у розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 року №103, постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704.
Рішення суду набрало законної сили 21.08.2018.
Згідно ст.14 Кодексу адміністративного судочинства Українисудові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За правилами ч.4 ст. 78 КАС Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.
Преюдиційність безпосередньо пов`язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов`язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ющенко та інші проти України" (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: "… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)"; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Верховний Суд у постанові від від 31 серпня 2023 року у справі №400/4063/22 вказав, що преюдиція - це обов`язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені обставини не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:
ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі;
ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту);
ці обставини міститься у мотивувальній частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 246 КАС України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
судове рішення набрало законної сили;
у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
За приписами ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження і КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 03.04.2019 у справі №820/4261/18, від 09.07.2019 у справі №826/17587/18 та від 02.11.2021 у справі №620/1528/19.
За п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо: є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Враховуючи те, що спір щодо зменшення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 90% до 70% сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2018, вирішено судовим рішенням ухваленим 19.07.2018 у справі у справі №804/4434/18, яке набрало законної сили, суд прийшов висновку про закриття провадження у справі №160/16538/26.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 250, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Закрити провадження у справі №160/16538/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії .
Роз`яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона