ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
23 вересня 2026 року Справа №160/26168/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі клопотання Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі №160/26168/26 за позовною заявою Громадської організації «Платформа Громадський контроль» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРКТ СЕРВІС ГРУППЕ» про визнання протиправним та нечинним рішення, -
ВСТАНОВИВ:
25.08.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Громадської організації «Платформа Громадський контроль» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 3-24/2 від 24.02.2026 «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 30.11.2016 № 587 «Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі» у частині:
2.1. Розділу І Переліку - «Відведені майданчики»;
2.2. «Майданчиків, які розташовані у центральній частині міста» Розділу ІІ Переліку - «Спеціально обладнані майданчики».
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/26168/26, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Також вказаною ухвалою суду задоволено клопотання Громадської організації «Платформа Громадський контроль» про залучення третьої особи до участі у справі №160/26168/26 та залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРКТ СЕРВІС ГРУППЕ» до участі в адміністративній справі №160/26168/26 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
20.09.2026 року до суду надійшов відзив Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на позовну заяву, в якому відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідачем зазначено, що спір у цій справі не зводиться до формальної перевірки наявності або відсутності окремого реквізиту оскаржуваного рішення. Предметом судового дослідження є співвідношення декількох нормативно-правових масивів, зокрема земельного законодавства, законодавства про благоустрій населених пунктів, законодавства про місцеве самоврядування, законодавства у сфері організації дорожнього руху, Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1342, а також положень Податкового кодексу України щодо збору за місця для паркування транспортних засобів. Крім того, для вирішення спору необхідно надати оцінку доводам сторін щодо правових наслідків відсутності кадастрових номерів та встановити, чи свідчить така обставина сама по собі про незаконність рішення від 24.02.2026 №3-24/2, або ж має значення юридичний зміст та правові наслідки цього рішення. Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору та потребують повного і всебічного дослідження матеріалів справи, правової позиції кожної зі сторін та доказів, на яких вона ґрунтується.
Розглядаючи подане відповідачем клопотання, суд зважає на таке.
Статтею 1 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах (далі - КАС України).
Частинами 1-3 статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
При цьому, частиною 4 статті 12 КАС України чітко визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Згідно із ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Приписами частини 4 статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження НЕ можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Отже, цим Кодексом визначено виключні категорії спорів, які НЕ можуть бути розглянуті адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
При цьому, законодавець чітко визначив, що за правилами спрощеного позовного провадження може розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, перелічених у ч. 4 ст. 12 КАС України та ч. 4 ст. 257 КАС України.
Так, приписами КАС України визначено вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому всі інші справи можуть розглядатися судом як за правилами спрощеного позовного провадження, так і за правилами загального, у разі, якщо через складність або інші обставини таких справ недоцільно здійснювати їх розгляд у спрощеному позовному провадженні.
При цьому згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
1) значення справи для сторін;
2) обраний позивачем спосіб захисту;
3) категорію та складність справи;
4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;
5) кількість сторін та інших учасників справи;
6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені ст. 262 КАС України.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При цьому згідно з ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Частиною 7 статті 262 КАС України встановлено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
З аналізу наведених приписів ст. 262 КАС України слідує, що призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін є правом суду і здійснюється у разі наявності обґрунтованих на те підстав, існування яких має довести сторона, яка заявляє відповідне клопотання.
Звертаючись з клопотанням про розгляд справи в порядку загального провадження, відповідач покликається на необхідність встановлення правової природи оскаржуваного рішення, з`ясування, зокрема, того, яке саме право чи законний інтерес позивача порушено, чи є обраний спосіб захисту належним, та на необхідність проведення судового засідання задля з`ясування всіх обставин справ та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, однак, при цьому позивачем не зазначено жодних доводів та підстав відносно того які негативні наслідки матиме її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а також дослідження яких саме матеріалів та надання яких саме пояснень є необхідним саме у судовому засіданні та яким чином розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) вплине на об`єктивність з`ясування обставин справи або їх повноту.
Суд також звертає увагу відповідача на те, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (частина перша статті 262 КАС України) з усіма правами, наданими сторонам Кодексом адміністративного судочинства України та наведених додатково судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Крім того, відповідач не позбавлений права викладати свої аргументи, пояснення, міркування у відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях та подавати докази.
Також положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.
Отже, принцип змагальності сторін забезпечується і при розгляді судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
При цьому суд зауважує, що ця справа не належить до категорії спорів, які згідно з приписами частини 4 статті 12 КАС України та частини 4 статті 257 КАС України не можуть бути розглянуті адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Покликання відповідача на значимість справи не може бути сприйняте як належний аргумент для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, оскільки будь-який спір, з огляду на дії позивача щодо його ініціювання, є значимим для нього, так само як і для відповідача, оскільки судове провадження має наслідком ухвалення судового рішення, яким вирішується спір між ними. При цьому, таке судове рішення підлягатиме оскарженню в порядку, визначеному КАС України.
Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
При цьому суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 2 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Водночас, законодавець не пов`язує законність та обґрунтованість судового рішення з викликом сторін у судове засідання, оскільки норми ст. 262 КАС України не передбачають проведення судового засідання та виклику учасників справи, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Зважаючи на вищенаведене, підстави стверджувати, що розгляд цієї справи повинен здійснюватися за правилами загального позовного провадження відсутні, тому суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 9, 12, 257, 262, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі №160/26168/26 за позовною заявою Громадської організації «Платформа Громадський контроль» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРКТ СЕРВІС ГРУППЕ» про визнання протиправним та нечинним рішення - відмовити у повному обсязі.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя О.М. Турова