ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
24 вересня 2026 року Справа №160/14360/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі №160/14360/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відмові призначити ОСОБА_1 пенсію за Законом України від 09.04.1992 №2262-XII як інваліду внаслідок війни III групи з 25.06 2024;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести донарахування та виплатити заборгованість ОСОБА_1 по пенсії за Законом України від 09.04.1992 №2262-XII як інваліду внаслідок війни III групи з 25.06.2024 по 29.01.2025.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі №160/14360/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відмові призначити ОСОБА_1 пенсію за Законом України від 09.04.1992 №2262-XII як інваліду внаслідок війни III групи з 25.06 2024.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за Законом України від 09.04.1992 №2262-XII як інваліду внаслідок війни III групи з 25.06.2024.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести донарахування та виплатити заборгованість ОСОБА_1 по пенсії за Законом України від 09.04.1992 №2262-XII як інваліду внаслідок війни III групи з 25.06.2024 по 29.01.2025.
Відповідачем була подана апеляційна скарга.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без змін.
Відтак, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі №160/14360/25 набрало законної сили 21.01.2026.
До суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі №160/14360/25.
В обґрунтування заяви зазначено, що відповідач відмовляється виконувати рішення суду, а заходи примусового виконання рішення суду не дали належного результату.
Ухвалою суду призначено заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, до розгляду в порядку письмового провадження з 28.05.2026.
Цією ж ухвалою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду пояснення щодо заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі у строк до 03.06.2026.
До суду від представника відповідача надійшли пояснення про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 по справі №160/14360/25, в яких останній просить суд у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку ст. 383 КАС України у справі №160/14360/25 - відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 по справі №160/14360/25 ОСОБА_1 проведено донарахування заборгованості по пенсії за Законом України від 09.04.1992 №2262-XII як інваліду внаслідок війни III групи з 25.06.2024 по 29.01.2025. Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 26.06.2024 по 29.01.2025 становить 87639,37 грн. Рішення суду обліковується в "Реєстрі судових рішень" підсистеми Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС). Виплата коштів на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 по адміністративній справі №160/14360/25 буде здійснюватися в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до черговості виплат на виконання рішень суду, що визначається датою набрання ними законної сили. Наголошує на тому, що невиплата грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки відповідач не має юридичної можливості виконати судове рішення в частині виплати коштів, нарахованих за рішенням суду. Інших фінансових можливостей для здійснення виплат відповідач не має. Таким чином, покладені судом зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії позивачу виконані відповідачем у порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на відповідача.
Ухвалою суду заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протягом 60 днів з дня отримання даної ухвали суду надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду по даній справі.
До суду від позивача надійшли заперечення на пояснення про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 04.08.2025 у справі №160/14360/25, в яких останній підтримав вимоги заяви про встановлення судового контролю та наголошував на невиконання відповідачем рішення тривалий час.
До суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 по справі №160/14360/25, в якому останній просить суд:
- у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку ст. 383 КАС України у справі № 160/14360/25 - відмовити.
В обґрунтування звіту зазначено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 по справі № 160/14360/25 ОСОБА_1 проведено донарахування та виплати заборгованості по пенсії за Законом України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) як інваліду внаслідок війни III групи з 25.06.2024 по 31.08.2026. Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 25.06.2024 по 31.08.2026 становить 207021,58 грн. Наголошує на тому, що заборгованість, визначена на виконання рішень судів, обліковується в електронних пенсійних справах за датою набрання ними законної сили, на підставі цих відомостей - у підсистемі «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (РСР ІКІС ПФУ). Доплату у розмірі 207021,58 грн на виконання рішення суду, винесеного на користь ОСОБА_1 , буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Головне управління звернулось із запитом від 04.08.2026 №0400-011004-5/149201 до Пенсійного фонду України щодо можливості фінансування виплати нарахованої доплати за рішенням суду по адміністративній справі №160/14360/25 за позовом ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, невиплата грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до отримання фінансування не має можливості виконати судове рішення в частині виплати нарахованих коштів. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вживає всіх заходів щодо виконання в повному обсязі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 по адміністративній справі №160/14360/25.
До суду від позивача надійшли заперечення на звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення суду у цій справі, в яких наголошує на тривалому невиконанні рішенні суду у цій справі відповідачем та просить суд вжити заходів, передбачених законом.
Розглянувши звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду у цій справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, гарантує право особи на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.
Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі "Сорінг проти Об`єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд з прав людини визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений статтями 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України.
Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 382-3 КАС України, суд може встановити новий строк подання звіту, відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Дослідивши звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі №160/14360/25, суд зазначає, що останній не ґрунтується на нормах закону, на що неодноразово звертав увагу Дніпропетровський окружний адміністративний суд та Третій апеляційний адміністративний суд у своїх судових рішеннях (ухвалах), з посиланням на Конституцію України (основний Закон України) та практику Європейського суду з прав людини.
Суд звертає увагу на те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі №160/14360/25 не виконується відповідачем тривалий час, а саме: протягом 8 місяців, що є неприпустимим у правовій державі, гарантією прав та свобод яких є Конституція України, яка є Основним Законом України, та у відповідності до ч. 5 ст. 124 Конституції України, передбачає, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України, та, зокрема, статтями 14, 370 КАС України і означених вище по тексту рішень Європейського суду з прав людини, якими визначено, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим до виконання. Також, нормами матеріального права не передбачено, що виконання будь-якого судового рішення частково, можна вважати як виконання рішення суду в повному обсязі.
Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань як підставу відмови у виплаті пенсії позивачу у повному обсязі, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
Рішення суду, яке набрало законної сили 21.01.2026, відповідно до норм ст. 14 КАС України є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання рішення суду у цій справі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005).
Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у Рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007.
Разом з тим, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі Immobiliare Saffi проти Італії , заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Войтенко проти України від 29.06.2004 року № 18966/02).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень" Консультативна рада Європейських суддів вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому, для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Так, у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04, п. п. 56 - 58 та 66 - 70) Європейський суд з прав людини неодноразово постановляв, що у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.
У пункті 1 статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 №475/97-ВР зазначено, що "Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою, і без укладання спеціальної угоди, юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції", а ст. ст. 13 і 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права" та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.
Відмова пенсійного органу у проведенні позивачу виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005).
На підставі вищевикладеного, оскільки рішення суду залишається не виконаним відповідачем в повному обсязі, а частково його виконання не вважається, відповідно до норм матеріального права, належним виконанням рішення суду у даній справі, суд вважає вірним, у прийнятті та затвердженні звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі №160/14360/25 відмовити, оскільки останній не містить доказів виконання означеного рішення суду в повному обсязі, протягом тривалого часу - 8 місяців.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття та затвердження звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення суду у цій справі.
Щодо вимог представника відповідача в частині відмови у задоволенні заяви позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку ст. 383 КАС України у справі №160/14360/25, суд наголошує на тому, що у цій справі здійснюється процедура судового контролю в порядку ст. 382 КАС України. Відповідних дій та заходів, покликаних на виконання приписів ст. 383 КАС України, у цій справі не вчиняється. З огляду на викладене, відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку ст. 383 КАС України у справі № 160/14360/25.
Керуючись статтями 241-243, 248, 250, 256, 293-297, 370, 382, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У прийнятті та затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі №160/14360/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області новий строк на подання звіту про повне виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі №160/14360/25.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати звіт до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі №160/14360/25 у двомісячний строк з дня отримання копії даної ухвали.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у двомісячний строк з дня отримання даної ухвали разом зі звітом про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі №160/14360/25 надати Дніпропетровському окружному адміністративному суду належним чином засвідчені копії:
- документів на підтвердження наявності об`єктивних перешкод для виконання рішення суду у цій справі;
- документів на підтвердження здійснення виплати позивачу заборгованості пенсії, а саме (але не виключно): платіжних доручень, відомостей на виплату, виписок по рахункам, довідок Держказначейства, банківських довідок або довідок органів поштового зв`язку;
- детального розрахунку заборгованості з пенсійних виплат із роз`яснення щодо застосування або незастосування до пенсійних виплат максимального розміру пенсії;
- розпорядчого акта Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області або Пенсійного фонду України про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі №160/14360/25, а саме (але не виключно): наказу/розпорядження про виплату коштів;
- документів на підтвердження виділення бюджетних коштів на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі №160/14360/25 та перерахування відповідних коштів на рахунок для виплат.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та у строки визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька