КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
24 вересня 2026 року Київ № 320/34979/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної шкоди,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 в особі представника 01.09.2026 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в якому просив:
- стягнути з Держави Україна на користь позивача матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 01.01.2015 по 30.06.2021 включно у розмірі 425926,68 грн, заподіяну прийняттям неконституційного правового акта, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України.
У зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою від 03.09.2026 позов залишив без руху з наданням позивачу десятиденного строку для усунення виявлених недоліків шляхом подання: уточненої позовної заяви, яка відповідає вимогам, передбаченим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких для суду, без додатків), зокрема: із уточненням позовних вимог у частині вирішення публічно-правового спору між позивачем та відповідачем; із приведенням прохальної частини позову у відповідність до вимог статті 5 Кодексу, із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних належних та допустимих доказів.
Від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено уточнену позовну заяву та зазначено про причини пропуску строку звернення до суду.
Залишаючи позов без руху в частині пропуску шестимісячного строку звернення до суду, суд виходив із такого.
Згідно із частинами четвертою та сьомою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач 11.10.2023 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з приводу нарахування недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 01.01.2015 по 30.06.2021 включно у розмірі 425926,68 грн у зв`язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021.
Листом від 26.10.2023 № 1000-0214-8/162967 територіальний орган Пенсійного фонду України повідомив, що пенсія позивачу виплачується відповідно до вимог чинного законодавства.
Водночас, матеріали позовної заяви та наведені в заяві про усунення недоліків обставини не містять поважних причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди за період з 01.01.2015 по 30.06.2021, оскільки у силу вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 Кодексу регламентовано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Звертаючись 01.09.2026 до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди за період з 01.01.2015 по 30.06.2021, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, оскільки про порушення прав йому було відомо щонайменше з 11.10.2023, що власне представником позивача не заперечується і в заяві про усунення недоліків.
Разом із тим, суд не визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду, що обумовлені зверненням до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, який своєю ухвалою від 30.06.2025 у справі № 359/7727/25 відмовив у відкриття провадження у справі, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 30.10.2025, оскільки неправильно обраний позивачем спосіб судового захисту та звернення до іншого суду не є поважними причинами пропуску шестимісячного строку до окружного адміністративного суду.
Як уже зазначалось, про порушення прав позивачу було достеменно відомо у жовтні 2023 року, втім до Бориспільського міськрайонного суду Київської області позивач звернувся лише 27.06.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду, а наведені у заяві підстави пропуску названого строку суд не визнає поважними.
Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку.
Слід зазначити, що встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Крім того, суд зазначає, що всупереч вимогам ухвали суду від 03.09.2026, позивачем не було надано уточненої позовної заяви, яка відповідає вимогам, передбаченим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких для суду, без додатків), зокрема: із уточненням позовних вимог у частині вирішення публічно-правового спору між позивачем та відповідачем; із приведенням прохальної частини позову у відповідність до вимог статті 5 Кодексу, із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали.
Натомість, представник позивача у заяві про усунення недоліків щодо уточнення до позовної заяви зазначив про уточнення, які полягають у правильному зазначенні особи відповідача, а саме - Держави Україна в особі Державної казначейської служби України.
Так, відповідно до прохальної частини уточненої позовної заяви в редакції від 07.09.2026, позивач просив:
- стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь позивача матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 01.01.2015 по 30.06.2021 включно у розмірі 425926,68 грн, заподіяну прийняттям неконституційного правового акта, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України.
Таким чином, уточнення полягало лише в зміні з «…з Держави Україна…» на «…з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України…», втім недоліки позовної заяви відповідно до ухвали від 07.09.2026 полягали в іншому.
Зокрема, суд зазначив, що пунктами 4 та 9 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Позовна заява містить вимогу про стягнення з Держави Україна на користь позивача матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 01.01.2015 по 30.06.2021 включно у розмірі 425926,68 грн, заподіяну прийняттям неконституційного правового акта, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України, натомість не містить вимоги вирішити публічно-правий спір.
Так, відповідно до частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Таким чином, позивачу слід було уточнити позовні вимоги в частині вирішення публічно-правового спору з відповідачем.
Крім того, частиною першою статті 5 Кодексу передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
У той же час, у розумінні процесуального закону, передумовою для зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є встановлення наявності порушених прав позивача протиправними, на його думку, рішенням або діями чи бездіяльністю такого суб`єкта.
При цьому прохальна частини позову не містить вимоги про визнання протиправним або індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, або його дій чи бездіяльності по відношенню до позивача.
У порушення вимог пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу, позовні вимоги відповідно до прохальної частини позову не відповідають способам судового захисту, передбачених статтею 5 Кодексу.
Названі недоліки в уточненій позовній заяві в редакції від 07.09.2026 позивачем не усунуті.
Згідно з резолютивною частиною ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивача було попереджено судом, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Відповідно до пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а також у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
У зв`язку з тим, що позивач не усунув у повному обсязі недоліки, про які зазначено в ухвалі від 03.09.2026, що набрала законної сили 03.09.2026 та є обов`язковою до виконання, та не надав уточненої позовної заяви з урахуванням висновків суду, викладених в ухвалі про залишення позову без руху, а із повідомлених у заяві доводів судом не встановлено поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - повернути позивачеві без розгляду.
2. Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Леонтович А.М.