ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2026 року справа № 380/16950/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 09 грудня 2025 року із урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця);
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 09 грудня 2025 року із урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця) з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 15 травня 2023 року до 09 грудня 2025 року позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач указала, що станом на день виключення її зі списків особового складу військової частини з нею не було проведено розрахунку щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі. На переконання позивача, у зв`язку з набранням чинності з 01 березня 2018 року постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, якою підвищено розміри окладів військовослужбовців, саме березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення, а відповідач неправомірно застосував базовим місяцем січень 2024 року та січень 2025 року. Позивач зазначила, що у червні 2026 року її представник звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату індексації грошового забезпечення, яку військова частина отримала 30 червня 2026 року, проте відповіді на заяву не надала. Бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні відповіді на заяву та у ненарахуванні і невиплаті індексації грошового забезпечення з урахуванням березня 2018 року як базового місяця, позивач вважає протиправною, у зв`язку з чим звернулася до суду із цим позовом.
Ухвалою судді від 14.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечено. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що на розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа №380/16912/26 за позовом ОСОБА_1 до військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_1 , у якій позивач просить, зокрема, визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку грошового забезпечення з 15 травня 2023 року по 09 грудня 2025 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. З огляду на наведене відповідач указав, що на момент вирішення цієї справи існує спір між сторонами в частині перерахунку та виплати грошового забезпечення за спірний період.
Відповідач також зазначив, що індексація підлягала проведенню із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходів, оскільки підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Водночас, за доводами відповідача, статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року; індекс споживчих цін з січня по травень 2024 року не перевищував 103 відсотки, у червні 2024 року поріг індексації перевищено (104,3 відсотка), а тому підвищення грошового забезпечення у зв`язку з індексацією мало здійснитися у серпні 2024 року, у зв`язку з чим підстави для виплати індексації за період з 01.01.2024 по 31.07.2024 відсутні. Щодо 2025 року відповідач указав, що статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком, починаючи з січня 2025 року, а оскільки за період з січня по червень 2025 року поріг індексації (103 відсотки) не перевищено, підстави для нарахування індексації за цей період відсутні. Відповідач наголосив, що за час проходження військової служби позивачу нараховувались та виплачувались суми індексації грошового забезпечення відповідно до вимог законодавства, а виплата індексації є його дискреційними повноваженнями, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 з 15 травня 2023 року до 09 грудня 2025 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2023 №138 та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2025 №352, згідно з яким сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 09 грудня 2025 року у зв`язку зі звільненням з військової служби.
Із карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2024 та 2025 роки, доданих відповідачем до відзиву, слідує, що індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалась із застосуванням січня 2024 року та січня 2025 року як базових місяців. Зокрема, за 2024 рік поточну індексацію позивачу нараховано починаючи з серпня 2024 року, а за 2025 рік - починаючи з серпня 2025 року; за період з 01.01.2024 по 31.07.2024 та з 01.01.2025 по 31.07.2025 індексацію грошового забезпечення позивачу не нараховувалось.
Позивач вважає, що індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 09 грудня 2025 року підлягала нарахуванню та виплаті із застосуванням березня 2018 року як базового місяця, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації з урахуванням цього базового місяця є протиправною, що й зумовило звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (абзац другий частини третьої статті 9 Закону №2011-XII).
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Згідно зі статтею 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. За приписами частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (стаття 9 Закону №1282-ХІІ).
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-III) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зі статтею 19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відтак індексація є складовою грошового забезпечення та підлягає нарахуванню і виплаті військовослужбовцям, зокрема позивачу. За відсутності особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців до спірних правовідносин підлягають субсидіарному застосуванню Закон №2017-III, Закон №1282-ХІІ та Порядок №1078.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що за приписами пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата (грошове забезпечення) зросла за рахунок її постійних складових, а саме внаслідок підвищення тарифної ставки (посадового окладу). Отже, базовим є місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (посадового окладу), з якого значення індексу споживчих цін приймається за 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця.
Схему посадових окладів осіб офіцерського складу, а також розміри окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу було змінено (підвищено) постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), яка набрала чинності з 01 березня 2018 року. Наступного підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, яке було б підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, до спірного періоду не відбувалося.
З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі №380/12370/21 та від 10 квітня 2024 року у справі №200/564/23.
Щодо доводів відповідача про віднесення визначення базового місяця до його дискреційних повноважень суд зазначає таке.
Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Базовий місяць для індексації визначається нормативно, а тому відповідач не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Отже, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний провести індексацію грошового забезпечення з урахуванням нормативно визначеного базового місяця, а якщо він цієї дії не вчиняє, його можна зобов`язати до її вчинення в судовому порядку. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20 та від 28 вересня 2022 року у справі №400/1119/21.
За наведеного суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №420/1207/19, оскільки визначення нормативно встановленого базового місяця для обчислення індексу споживчих цін не належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд наділений повноваженнями зобов`язати відповідача врахувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць за наявності про це відповідного спору між сторонами. Наявність у відповідача повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації нормативно визначений базовий місяць.
Посилання відповідача на Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 та на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Волохи проти України» і «Бодсгор проти Данії» суд оцінює критично, оскільки наведені акти стосуються загальних меж адміністративного розсуду суб`єктів владних повноважень і не спростовують того, що визначення базового місяця для індексації грошового забезпечення військовослужбовця здійснюється нормативно та не залишене законодавцем на розсуд відповідача.
Стосовно доводів відповідача про відсутність підстав для нарахування індексації за період з 01.01.2024 по 31.07.2024 та з 01.01.2025 по 31.07.2025 у зв`язку з тим, що обчислення індексу споживчих цін провадиться наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2024 та з 01.01.2025 відповідно, суд зазначає таке.
Законом України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-ХІІ, у зв`язку з чим за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 індексація грошового забезпечення не нараховувалась.
З 01.01.2024 дію Закону №1282-ХІІ поновлено. Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX та статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи відповідно з 01 січня 2024 року та з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків.
Наведені норми Законів про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки визначають порядок обчислення індексу споживчих цін для нарахування поточної індексації та момент, з якого таке обчислення розпочинається наростаючим підсумком у кожному із зазначених років, однак не змінюють нормативно визначеного базового місяця, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (посадового окладу) військовослужбовця. Визначення базового місяця та порядок обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком у межах відповідного бюджетного року є різними складовими механізму індексації, а тому положення статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не спростовують того, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача є березень 2018 року.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 09 грудня 2025 року підлягала нарахуванню та виплаті позивачу із застосуванням березня 2018 року як базового місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Оскільки відповідач при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача за спірний період застосував базовими місяцями січень 2024 року та січень 2025 року замість нормативно визначеного березня 2018 року, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 09 грудня 2025 року із застосуванням березня 2018 року як базового місяця є протиправною.
Щодо доводів відповідача про те, що між сторонами існує спір у справі №380/16912/26 щодо перерахунку грошового забезпечення, суд зазначає, що предметом розгляду у справі №380/16912/26 є перерахунок грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, тоді як предметом розгляду у цій справі є нарахування та виплата індексації грошового забезпечення із застосуванням належного базового місяця. Отже, вимоги у справі №380/16912/26 та у цій справі мають різний предмет, а тому наявність спору у справі №380/16912/26 не перешкоджає вирішенню цієї справи по суті.
Стосовно способу захисту порушеного права суд зазначає таке. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №420/7110/19 зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову. Ураховуючи характер спірних правовідносин, обраний позивачем спонукальний спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у разі задоволення позову.
З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 09 грудня 2025 року із застосуванням березня 2018 року як базового місяця, з урахуванням раніше виплачених сум.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а доказів понесення нею інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в:
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 09 грудня 2025 року із урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу (базового місяця).
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 09 грудня 2025 року із урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.