ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2026 року справа № 380/17485/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить:
- визнати протиправними дії 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 19 липня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період:грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- зобов`язати 6 державний пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та провести виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу цивільного захисту та наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області від 17.06.2025 №224 звільнений з посади начальника караулу 16 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону за п.176 підп.1 (у зв`язку із закінченням строку контракту) та виключений з кадрів з 17.06.2025. Вказав, що починаючи з 29.01.2020 відповідач розраховував його грошове забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, тоді як з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, якою скасовано п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, відновлено дію п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 у первісній редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Позивач зазначив, що застосування заниженої розрахункової величини призвело до порушення його майнових прав та вплинуло на розмір грошового забезпечення, а також похідних від нього виплат, тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою судді від 21.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 31.08.2026 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення (уточнення) позовних вимог; розгляд справи вирішено проводити з урахуванням позовних вимог, викладених в редакції заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог.
Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту в 16 державній пожежно-рятувальній частині 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області.
Згідно з витягом з наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області від 17.06.2025 №224 капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника караулу 16 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону, звільнено зі служби за п.176 підп.1 (у зв`язку із закінченням строку контракту) з 17 червня 2025 року. Вислуга років на службі на день звільнення становить: календарна - 09 років 10 місяців 01 день, пільгова - немає.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 15.06.2026, у якій просив надати інформацію про розмір прожиткового мінімуму, який застосовувався при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за період з січня 2020 року по 17.06.2025, та нарахувати і виплатити грошове забезпечення, визначивши розміри посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом від 13.07.2026 №58-6/03-1391/58-6/09 відповідач повідомив позивача, що при розрахунку грошового забезпечення застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, у розмірі 1762 грн, з подальшим множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, а підстав для перерахунку і виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 17.06.2025 у 6 державного пожежно-рятувального загону немає. У цьому ж листі зазначено, що посада начальника караулу 16 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону відповідає посаді з 19 тарифним розрядом.
Зі змісту довідки про всі види грошового забезпечення, нараховані та виплачені ОСОБА_1 за період з 13.06.2019 по 17.06.2025, вбачається, що у 2020, 2021 та 2022 роках посадовий оклад та оклад за спеціальним званням позивача обчислювалися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762 грн), а не станом на 01 січня відповідного календарного року. Похідними від розміру грошового забезпечення були також грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова компенсація за невикористані дні відпусток та премія.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.
Частиною другою ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частини першої ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною другою ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. За змістом частини третьої ст.9 цього Закону грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до Постанови №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, а додатком 14 - схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням.
Пунктом 4 Постанови №704 у первісній редакції передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103) до п.4 Постанови №704 внесено зміни, згідно з якими розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. При цьому зміни до додатків 1, 12, 13, 14 не вносилися. На момент набрання чинності Постановою №704 (01 березня 2018 року) п.4 вже діяв у редакції, викладеній згідно з п.6 Постанови №103.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, яким було внесено зміни до п.4 Постанови №704. Відповідно до частини першої ст.325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, а згідно з частиною другою ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з 29.01.2020 - дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - відновлено дію п.4 Постанови №704 у первісній редакції, яка передбачає визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Тобто з 29.01.2020 для визначення посадового окладу та окладу за званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року.
Відповідно до п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Оскільки норма п.3 розділу ІІ Закону №1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення п.4 Постанови №704, розрахунковою величиною для визначення посадового окладу та окладу за званням у спірний період є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, а не величина мінімальної заробітної плати.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762 грн. Водночас прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2020 року, становив 2102 грн, на 01 січня 2021 року - 2270 грн, на 01 січня 2022 року - 2481 грн, на 01 січня 2023 року - 2684 грн. Отже, прожитковий мінімум, встановлений законом на 01 січня 2018 року, є меншим за прожиткові мінімуми, встановлені законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року.
Наступні зміни до п.4 Постанови №704, якими розрахункову величину знову встановлено у фіксованому розмірі 1762 грн, внесено постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, що набрала чинності 20 травня 2023 року. Спірний період у цій справі передує набранню чинності зазначеними змінами, а тому до спірних правовідносин вони не застосовуються.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача підлягали визначенню шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, а не виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зазначений підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. У постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд сформулював висновок, що з 01 січня 2020 року положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови №704 із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Аналогічний правовий підхід Верховний Суд застосував у постановах від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 19.10.2022 у справі №400/6214/21, від 16.11.2022 у справі №120/648/22-а, від 04.01.2023 у справі №640/17686/21, від 10.01.2023 у справі №440/1185/21 та від 25.04.2024 у справі №240/16735/21.
Крім того, у постанові від 05.06.2024 у справі №420/18318/23 Верховний Суд, вирішуючи спір щодо перерахунку грошового забезпечення особи, яка проходила службу, за період з 01 січня 2022 року, підтримав висновки судів попередніх інстанцій про те, що з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 відновлено дію п.4 Постанови №704 у первісній редакції, а тому посадовий оклад та оклад за спеціальним званням мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року, що впливає й на обчислення похідних виплат - грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Відповідно до частини п`ятої ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Наведені вище правові висновки є релевантними для обставин справи, що розглядається, оскільки стосуються визначення розрахункової величини для обчислення грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу у період з 29.01.2020 до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481.
Судом установлено, що у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 відповідач нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762 грн), що підтверджується листом відповідача від 13.07.2026 та довідкою про всі види грошового забезпечення, нараховані та виплачені позивачу. Наведене свідчить про застосування відповідачем заниженої розрахункової величини та обчислення грошового забезпечення позивача у меншому розмірі, ніж це передбачено п.4 Постанови №704 у редакції, чинній у спірний період.
Оскільки грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова компенсація за невикористані дні щорічної оплачуваної та додаткової відпусток, а також премія є похідними від розміру грошового забезпечення, неправильне визначення розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням у спірний період вплинуло і на обчислення цих виплат.
Відповідно до п.1 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Порядок виплати грошового забезпечення, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення та компенсації за невикористані відпустки, передбачає їх обчислення виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за займаною посадою. Отже, розмір названих виплат безпосередньо залежить від правильності визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням.
Доводи, якими відповідач обґрунтував відмову у перерахунку (лист від 13.07.2026), зводяться до застосування розрахункової величини у розмірі 1762 грн (прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року). Такі доводи суд відхиляє, оскільки вони не відповідають змісту п.4 Постанови №704 у редакції, чинній у спірний період, та наведеним вище висновкам Верховного Суду. Посилання відповідача на застосування прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року є безпідставним, оскільки з 29.01.2020 відновлено дію п.4 Постанови №704 у первісній редакції, що передбачає використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44). За змістом Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами, що утримують зазначених осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, пов`язаних з утриманням податку з доходів фізичних осіб, одночасно з виплатою грошового забезпечення. Оскільки грошове забезпечення позивача у спірний період було нараховано та виплачено у заниженому розмірі, донарахування грошового забезпечення внаслідок його перерахунку зумовлює й відповідне право на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному Порядком №44.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та похідних від нього виплат у спірний період із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, є протиправними, а позовні вимоги - обґрунтованими.
З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення і похідних від нього виплат за спірний період з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.
Згідно з частиною першою ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до частини другої ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності своїх дій не довів.
Відповідно до частини першої ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати відповідно до ст.139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 5, 6, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в:
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без урахування положень п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції, чинній з 29.01.2020.
Зобов`язати 6 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (ЄДРПОУ 38374231) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та провести виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.