ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/1587/26
провадження № П/380/1606/26
УХВАЛА
З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ
22 вересня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача від 13 лютого 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/1587/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року;
- зобов`язати Управління Служби безпеки України у Львівській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою судді від 02 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
16 лютого 2026 року представник відповідача подав через систему «Електронний суд» клопотання від 13 лютого 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду.
Указане клопотання мотивоване тим, що позивач ще з 27 липня 2018 року був проінформований про усі належні йому до виплати розрахункові кошти станом на день звільнення з військової служби, оскільки розрахунок із позивачем проведено під час його звільнення. Доводи щодо незгоди позивача із проведеним із ним розрахунком під час звільнення не наводились та не заявлялись ані під час звільнення, ані після такого. Незважаючи на те, що позивача було звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу та ознайомлено із всіма належними йому виплатами та їх розмірами ще 27 липня 2018 року, активних дій щодо захисту своїх прав на індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року позивач почав вживати лише подавши позов до адміністративного суду 28 січня 2026 року. Позивач не навів в позовній заяві жодних достатніх аргументів і доводів, як і не подав жодних належних доказів для обґрунтування того, які об`єктивні обставини перешкоджали йому починаючи з 27 липня 2018 року до 28 січня 2026 року звернутися до суду за захистом своїх порушених прав на індексацію грошового забезпечення за період 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Отже, позивачем пропущений строк звернення до суду, крім цього, позивач не дотримався обов`язку додати до позову заяву про поновлення строку та докази того, що пропущений строк виник у зв`язку із поважною причиною, тому позовна заява ОСОБА_1 не може бути розглянута і до неї мають бути застосовані наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду.
З огляду на викладене просить суд застосувати до позовної заяви в адміністративній справі № 380/1587/26 передбачені приписами статті 123 КАС України наслідки пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Вирішуючи вказане клопотання представника відповідача, суд ураховує таке.
Спірні у цій справі правовідносини виникли у зв`язку з недотриманням відповідачем, на думку позивача, законодавства про оплату праці.
Утім положення статті 122 КАС України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Водночас такі строки встановлені Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Так, частина друга статті 233 КЗпП України, яка діяла в редакції до 19 липня 2022 року, встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У пункті 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 зазначено про те, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. В разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Конституційний Суд України, тлумачачи норми статті 233 КЗпП України, ураховує, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Тож у цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352), яким внесено зміни до КЗпП України, зокрема частину другу статті 233 цього Кодексу викладено у такій редакції: «Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, починаючи з 19 липня 2022 року законодавець установив строк для звернення працівника з позовом до суду про виплату усіх сум, що належать йому при звільненні, який становить три місяці та обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 дійшов висновку про те, що якщо наявні тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352, то у такому разі правове регулювання здійснюється так: правовідносини за період до 19 липня 2022 року регулюються згідно з положеннями статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року застосовуються норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352).
Суд, ураховуючи правовий висновок Верховного Суду, викладений у наведеній вище постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, зазначає, що спірний період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України у редакції до внесення змін Законом № 2352, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про те, що із вимогами, які стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року та є предметом розгляду у цій справі, строк звернення до суду позивач не пропустив.
За цих обставин підстави для залишення позовної заяви без розгляду з причин пропуску позивачем встановленого строку звернення до суду відсутні, а тому в задоволенні клопотання представника відповідача від 13 лютого 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду належить відмовити.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання представника відповідача від 13 лютого 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, окремо не оскаржується, заперечення щодо строку звернення до суду може бути викладено в апеляційній скарзі на рішення у цій справі.
Повний текст ухвали складено 22 вересня 2026 року.
Суддя Клименко О.М.