Справа № 947/22946/26
Провадження № 2/947/5528/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2026 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Куриленко О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Петрової А.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
02 червня 2026 року зареєстровано позовну заяву, що надійшла через систему «Електронний суд», в якій представник позивача просить: стягнути з відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 , солідарно за договорами позики та поруки від 01 лютого 2021 року: 800 (вісімсот) доларів США - еквівалент 35 420,24 гривень відповідно до курсу Національного Банку України станом на момент звернення до суду з даною позовною заявою (сума боргу); 400 доларів США (з розрахунку 800: 100 х 10 х 5) - еквівалент 17 706,12 гривень - 10% щомісячно за користування займом - з 01 лютого 2021 року по 01 червня 2021 року; 2 400 доларів США (з розрахунку 800:100 х 5 х 60 ) еквівалент 106 236,72 гривень - 5% щомісячно за 60 місяців прострочення виконання боргових зобов`язань (з 01 червня 2021 року по дату звернення до суду з даною позовною заявою).
Свої вимоги мотивував тим, що 01 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 800 доларів США. Згідно п. 2 Договору позики від 01 лютого 2021 року відповідачка - ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання повернути позивачу - ОСОБА_1 кошти у строк до 01.06.2021 року.
01 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання, що виникли згідно Договору позики від 01.02.2021 року. Зазначає, що дотепер відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконали взяті на себе зобов`язання, передбачені Договором позики від 01 лютого 2021 року та Договором поруки від 01 лютого 2021 року.
Указані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 05 червня 2026 року провадження у справі відкрито та призначено судове засідання на 23.07.2026 року на 11.30 год.
У зв`язку з неявкою відповідачів, судове засідання, призначене на 23.07.2026 року на 11.30 год. було відкладено до 24.09.2026 року до 14.00 год.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судові засідання, що призначалися на 23.07.2026 року та 24.09.2026 року не з`явилися, про час та місце їх проведення повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань про відкладення слухання справи від них до суду не надходило, Відзив на позовну заяву не надали.
Повідомлення відповідача - ОСОБА_2 здійснювалось шляхом надання оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого, відповідач у відповідності до приписів ч. 11 ст. 128 ЦПК України вважаються повідомленим належним чином.
Судова кореспонденція скерована на ім`я ОСОБА_3 , у тому числі судові повістки з повідомленням про судові засідання, повернута до суду без вручення з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.
Частиною 8 ст. 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Також, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів, які сповіщені про розгляд справи належним чином, від яких не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.
На підставі вимог, передбачених ч.ч. 9, 10 ст. 14 ЦПК України, п. 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, п. 1 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, в редакціях чинних на час вчинення процесуальної дії, зважаючи на те, що матеріали вказаної справи створені в паперовій та електронній формі, з метою процесуальної економії суд дійшов висновку про можливість розгляду (формування та зберігання) судової справи в змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши матеріали справи (в паперовому та електронному вигляді) та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Правовідносини по справі є цивільно-правовими та врегульовані Цивільним Кодексом України.
У судовому засіданні встановлено, що 01 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики.
Згідно п. 1 Договору позики від 01 лютого 2021 року позикодавець передав, а позичальник отримав у борг 800 доларів США з відсотковою ставкою - 5% за кожний місяць.
Згідно п. 2 Договору позики від 01 лютого 2021 року відповідачка - ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання повернути позивачу - ОСОБА_1 кошти у строк до 01.06.2021 року.
Пунктом 7 Договору позики від 01 лютого 2021 року визначено, що у випадку несвоєчасного повернення позикодавцю суми позики, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю суму боргу, а також неустойку у розмірі 10% від суми боргу за кожний календарний місяць прострочки виконання зобов`язань за даним договором та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно цього Договору.
01 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання, що виникли згідно Договору позики від 01.02.2021 року.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості
Суд приймає Договір позики від 01 лютого 2021 року в якості належного та допустимого доказу виникнення боргового зобов`язання. Таким чином, судом достовірно встановлено той факт, що ОСОБА_2 отримала за договором позики від ОСОБА_1 800 доларів США.
Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як вбачається зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Суд також приймає Договір поруки від 01 лютого 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в якості належного та допустимого доказу, згідно якого ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання, що виникли згідно Договору позики від 01.02.2021 року.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 боргу у розмірі 800 доларів США.
Крім того, згідно Договору позики від 01 лютого 2021 року передбачено зобов`язання сплачувати 10% щомісячно за користування позикою та 5% щомісячно за несвоєчасне виконання умов договору.
З 01 лютого 2021 року по 01 червня 2021 року - 10 % від 800 доларів США за 5 місяців складає 400 доларів США (з розрахунку 800 : 100 х 10 х 5 ).
5% щомісячно за несвоєчасне виконання умов договорів позики та поруки від 01 лютого 2021 року (термін прострочення 60 місяців) складає 2 400 доларів США (з розрахунку 800:100 х 5 х 60).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд керується положеннями ч.1 ст. 13 ЦПК України згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст.ст. 124,129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідачів на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 1274,84 грн. (у зв`язку зі зверненням позивача до суду через електронний суд 0,8 ставки судового збору).
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 16, 533, 536, 546, 553, 611, 625, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 76-81, 247, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення коштів, - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , заборгованість за договором позики від 01 лютого 2021 року у сумі 800 доларів США; 10% щомісячно за користування позикою - з 01 лютого 2021 року по 01 червня 2021 року у сумі 400 доларів США; 5% щомісячно за 60 місяців прострочення виконання боргових зобов`язань з 01 червня 2021 року по дату звернення до суду з даною позовною заявою у сумі 2 400 доларів США.
Стягнути у рівних частках з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , сплачений при поданні позову судовий збір у сумі 1274,84 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: О. М. Куриленко