Справа № 931/579/26
Провадження № 2/931/478/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року селище Локачі
Локачинський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Безп`ятко О.І.,
з участю секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
21 липня 2026 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшов до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26 листопада 2020 року між ТОВ «Споживчий Центр» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26.11.2020-100007430, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 6000,00 грн з первинним строком користування 14 календарних днів з дати надання за процентною ставкою «Економ»/»стандарт». Ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків. В свою чергу ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків. 09 жовтня 2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №СЦ-091024-14, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 26.11.2020-100007430 від 26.11.2020 року. В свою чергу позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 09.10.2024 утворилась заборгованість у розмірі 18000 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 6000 грн та за відсотками - 12000 грн, чим порушуються права та інтереси позивача.
Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 26.11.2020-100007430 від 26.11.2020 року в розмірі 18000,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 212,58 грн.
Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 23 липня 2026 року справу прийнято до свого провадження, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 14 серпня 2026 року.
14 серпня 2026 року від ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку надійшов відзив, у якому зазначає, що копію ухвали про відкриття провадження отримав 23 липня 2026 року, однак не отримував копії позовної заяви та доданих до неї документів. Із 02 серпня 2022 року проходить військову службу у ЗСУ, станом на день подання цього відзиву військова служба триває. В обгрунтування своїх заперечень щодо позовних вимог посилається на п.15 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо виконання зобов`язань у період дії карантину та частину 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014 року) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Відсутність повідомлення кредитора про проходження відповідачем військової служби не може бути підставою для позбавлення пільг, передбачених законом, оскільки такі пільги мають імперативний характер та спрямовані на соціальний захист військовослужбовців в особливий період. Вважає, що з огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відсотків за кредитним договором задоволенню не підлягають, оскільки він, як військовослужбовець, згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати відсотків в особливий період. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 14 серпня 2026 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо рахунку ОСОБА_1 , розгляд справи відкладено на 22.09.2026.
Представник позивача у судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 32 на звороті). Одночасно у позовній заяві просить розгляд позовної заяви здійснювати за її відсутності (а.с. 4 на звороті).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився також, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, яке повернулося з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 35). Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, заяв від нього не надійшло.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 26 листопада 2020 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26.11.2020-100007430 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором V5212. Даний договір складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки, паспорту споживчого кредиту, підтвердження укладання кредитного договору (а.с. 39-40, 41-42, 43, 44).
Згідно умов кредитного договору №26.11.2020-100007430 від 26 листопада 2020 року, сума кредиту становить 6000 грн та перераховується на поточний рахунок позичальника. Кредит надається строком на 14 календарних днів (первинний строк). Сума кредиту у розмірі 6000,00 гривень та проценти у розмірі 1680,00 гривень сплачуються до 09.12.2020.
Пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати процентів, вказаних в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів за договором досягне максимального розміру.
Максимальний розмір процентів за договором (сумарно процентів «Економ» та процентів «Стандарт») становить 12000 грн 00 коп. Після досягнення максимального розміру проценти не нараховуються.
Фіксована процентна ставка «Економ» - 2 % за 1 (один) день/днів користування кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків.
Фіксована процентна ставка «Стандарт» - 2,5 % за 1 (один) день/днів користування кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків.
Неустойка: 120 грн 00 коп. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.
Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі): 18000,00 грн.
Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 881,64% річних.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції на дату укладення кредитного договору 26.11.2020) передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в поряд-ку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на вебсайт за допомогою особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, кредитний договір № 26.11.2020-100007430 від 26 листопада 2020 року є укладеним з моменту його підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором V5212, який був направлений на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 позичальника ОСОБА_1 , що підтверджує погодження сторонами усіх істотних умов такого договору.
На виконання умов кредитного договору 26 листопада 2020 року о 21:53 год., ТОВ «Споживчий Центр» надано відповідачу кредитні кошти в розмірі 6000 гривень шляхом переказу на його банківську карту № НОМЕР_2 згідно договору № 26.11.2020-100007430, що підтверджується квитанцією № 312028335.
Крім того, із відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 27 серпня 2026 року № 20.1.0.0.0/7- 260824/59248-БТ, наданої на виконання ухвали суду, до якої долучено виписку за договором № б/н за період 26.11.2020-30.11.2020, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 26.11.2020 року було зараховано 6000,00 грн (а.с. 36, 37).
Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених кредитним договором.
Однак, як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач не виконав своїх обов`язків та не повернув надані кpeдитні кошти в строки, передбачені договором.
Згідно картки субконто за кредитним договором № 26.11.2020-100007430 за 26.11.2020 року по 15.04.2026 року заборгованість у ОСОБА_1 становить 18000,00 грн, з яких 6000,00 грн - тіло кредиту, 12000,00 грн - проценти (а.с. 45-46).
Крім того, із даної картки вбачається наступне: із 26.11.2020 року по 09.12.2020 року відповідачу нараховувалися відсотки за ставкою «Економ» 2% (120) грн в день; із 10.12.2020 по 15.02.2021 відповідачу нараховувались відсотки за ставкою «Стандарт» 2,5% (150), 16.02.2021 року нараховано відсотки за ставкою «Стандарт», однак у розмірі 120,00 грн, оскільки максимальний розмір процентів становить 12000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
09 жовтня 2024 року між ТОВ «Новий Колектор» та ТОВ «Споживчий Центр» укладено договір факторингу № СЦ-091024-14, відповідно до умов якого від ТОВ «Споживчий Центр» переходить до ТОВ «Новий Колектор» право вимоги до боржників.
Згідно акту приймання-передачі переліку № 1 до договору факторингу № СЦ-091024-14 вiд 09.10.2024 року, ТОВ «Споживчий Центр» передало, а ТОВ «Новий Колектор» прийняло перелік №1.
Відповідно до переліку №1 до договору факторингу № СЦ-091024-14 від 09.10.2024, ТОВ «Новий Колектор» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 26.11.2020-100007430 від 26.11.2020 року на загальну суму 18000,00 грн, з яких 6000,00 грн - заборгованість по основному зобов`язанню, 12000,00 грн - заборгованість по процентах.
Таким чином, ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 26.11.2020-100007430 від 26.11.2020 року та вправі пред`являти відповідні вимоги про стягнення коштів, оскільки заборгованість за кредитним договором так і не була сплачена відповідачем.
Згідно довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 26.11.2020-100007430 від 26.11.2020 року, сформованої ТОВ «Новий Колектор», сума заборгованості ОСОБА_1 становить 18000,00 грн, з яких 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12000,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 47).
Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.
Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 6000, 00 підлягають задоволенню.
Водночас правильним є твердження відповідача, що відповідно до п.15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Однак, первісним кредитором неустойка (штраф, пеня) не нараховувалася, відтак позивачем не заявлено вимогу про її стягнення.
Разом з тим, відповідач не погоджується із нарахуванням відсотків по вказаному договору, оскільки він звільнений від сплати цього платежу на підставі ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до п.2 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено, що проходження військової служби у тому числі здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Пунктом 1 ст. 4 даного Закону, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями зокрема шляхом: прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (в редакції від 26.11.2020 року, чинній станом на момент укладення кредитного договору) визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
За положеннями статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За приписами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У частині 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції на дату виникнення спірних правовідносин) визначено види військової служби:
базова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Згідно військового квитка серії НОМЕР_4 виданого 02 серпня 2022 року ОСОБА_1 , зокрема, із 02 серпня 2022 року прийняв військову присягу на підставі контракту від 27.07.2022 року прийнятий на військову службу за контрактом (а.с. 23-25).
Таким чином, надані відповідачем зазначені вище копії документів не підтверджують наявності у нього статусу військовослужбовця, який призваний (мобілізований) на військову службу, станом на момент укладення кредитного договору та протягом часу нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Отже, матеріали справи не містять відповідних документів як доказів звільнення ОСОБА_1 від нарахування процентів за користування кредитним договором в розумінні п.15 ч.3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», тому доводи відповідача щодо безпідставно нарахованих відсотків на підставі цієї норми, судом відхиляються.
Водночас, сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 в справі №444/9519/12 та від 31.10.2018 в справі №202/4494/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Дослідженими доказами встановлено, що умовами кредитного договору, а саме заявці, чітко визначено, що строк, на який надається кредит, становить 14 днів з дати його надання («первинний строк»). Розмір процентів за цей період становить 2% за один день, що в обрахунку складає 1680,00 грн (6000 х 2% = 120 х 14), і сплачується до 09.12.2020 року.
Умовами договору також передбачена пролонгація строку користування кредитом.
Так, пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати процентів, вказаних в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів за договором досягне максимального розміру.
У підпункті б) пункту 4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) визначено, що позичальник зобов`язується забезпечити своєчасне повернення процентів за користування кредитом до дати, вказаної у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти, або до останнього дня пролонгованого строку.
Відтак, умовами кредитного договору дійсно передбачено можливість продовження строку користування кредитом, однак за певної умови - сплати позичальником процентів за весь попередній строк користування кредитом.
Таким чином, для пролонгації строку користування кредитом відповідач у даному випадку мав би сплатити до 09.12.2020 відсотки за попередній період користування кредитом (14 днів) у повному розмірі в сумі 1680,00 грн.
Оскільки позивачем не надано доказів пролонгації кредитного договору позичальником, шляхом сплати процентів за весь попередній строк кредитування, а автоматична пролонгація кредиту умовами кредитного договору не передбачена, відтак нараховувати проценти поза межами строку кредитування ні первісний кредитор ТОВ «Споживчий Центр», ні позивач не мали права.
Отже, відповідач зобов`язаний сплатити відсотки лише в межах визначеного умовами договору 14-денного строку кредитування в сумі 1680,00 грн.
З огляду на викладене, та враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт утворення заборгованості у відповідача перед позивачем за кредитним договором, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання, та невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково, а відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором № 26.11.2020-100007430 від 26 листопада 2020 року у розмірі 7680,00 грн, з яких 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1680,00 грн - заборгованість за відсотками.
Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1135,96 грн.
Щодо заявлених у позовній заяві витрат понесених внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 212,58 грн, то такі за своєю суттю не є судовими витратами у розумінні ст.133 ЦПК України, це є процесуальним обов`язком позивача, який подає позов через систему «Електронний суд», у зв`язку з чим фактично й передбачена зменшена ставка судового збору у такому випадку з коефіцієнтом 0,8. Відтак, для стягнення таких витрат суд не вбачає підстав.
На підставі ст. ст. 526, 614, 626, 628, 639, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 26.11.2020-100007430 від 26 листопада 2020 року у розмірі 7680 (сім тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судовий збір у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривні 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601, код ЄДРПОУ 43170298;
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складено 22.09.2026 року.
Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко