Постанова № 140029010 у справі № 520/27174/23 від 24.09.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 р. Справа № 520/27174/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Катунова В.В. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., повний текст складено 17.04.26 по справі № 520/27174/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-М»

до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-М" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: зобов`язати Головне управління ДПС в Харківській області та Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-М" (ідентифікаційний код 37083627) податкові накладні: № 5 від 23.12.2021 року, (дата подання - 14.01.2022 року); № 3 від 09.11.2021 року (дата подання - 26.11.2021 року); зобов`язати відповідачів надати звіт про виконання резолютивної частини рішення суду у десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-М" задоволено частково. Скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8944867/37083627 від 06.06.2023 року та №8944866/37083627 від 06.06.2023 року. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-М" (код ЄДРПОУ 37083627) податкові накладні: № 5 від 23.12.2021 року, (дата подання - 14.01.2022 року); № 3 від 09.11.2021 року (дата подання - 26.11.2021 року) датою її подання на реєстрацію. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-М" (вул. Алчевських, 4, оф. 22, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61002, код ЄДРПОУ 37083627) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 80 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (площа Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-М" (вул. Алчевських, 4, оф. 22, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61002, код ЄДРПОУ 37083627) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 80 коп.

Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу , вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Насамперед апелянт посилаються на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду. Зазначає, що спірні податкові накладні були подані на реєстрацію 14.01.2022 та 26.11.2021, тоді як адміністративний позов подано 27.03.2023. При цьому позивачем не заявлялося клопотання про поновлення строку звернення до суду, а суд першої інстанції, на думку апелянтів, не надав належної оцінки дотриманню такого строку. Зазначає, що зупинення реєстрації податкових накладних здійснювалося відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку № 1165. Після подання позивачем пояснень і документів комісією регіонального рівня було направлено повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та документів, зокрема щодо постачання, зберігання і транспортування продукції, розрахункових документів, банківських виписок та паспортів якості. Однак, як зазначають апелянти, необхідні документи позивачем подані не були, що стало підставою для прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних. На переконання апелянта, сам факт зупинення реєстрації податкових накладних не є остаточним рішенням контролюючого органу щодо їх реєстрації, оскільки є проміжним етапом відповідної процедури. Остаточне рішення приймається комісією регіонального рівня за результатами розгляду поданих платником пояснень та документів. Також вказує на безпідставність врахування судом першої інстанції документів, які не були подані позивачем контролюючому органу під час вирішення питання щодо реєстрації податкових накладних. На його думку, суд при перевірці правомірності рішень контролюючого органу має оцінювати насамперед ті документи та відомості, які були предметом розгляду відповідної комісії. Крім того, апелянт зазначає, що квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної формується автоматично та не є рішенням контролюючого органу, а лише підтверджує факт зупинення її реєстрації. При цьому законодавством не передбачено обов`язку зазначати у квитанції вичерпний перелік документів, які платник має подати для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Окремо не погоджується зі способом захисту, обраним судом першої інстанції. Вважає, що зобов`язання ДПС України безпосередньо зареєструвати спірні податкові накладні є передчасним, оскільки суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень та перебирати на себе його дискреційні повноваження. На їх думку, за встановлених обставин належним способом захисту є зобов`язання контролюючого органу повторно розглянути питання щодо реєстрації податкових накладних з урахуванням правової оцінки суду. При цьому , посилається на положення частини четвертої статті 245 КАС України, відповідно до яких суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише за умови виконання всіх передбачених законом умов та відсутності у такого суб`єкта права діяти на власний розсуд. Просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 у справі № 520/27174/23 - прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «МЕГА-М» відмовити.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-М" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 12.07.2010 року відповідно до даних офіційного сайту Державної податкової служби України.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-М" на виконання своїх договірних зобов`язань виписано податкові накладні за правилом першої події № 5 від 23.12.2021 року та № 3 від 09.11.2021 року, які направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.01.2022 року та 26.11.2021 року відповідно.

Представником позивача у позовній заяві вказано, що податкова накладна №5 від 23.12.2021 року на ім`я контрагента ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні мережі" (код ЄДРПОУ 23243188) на загальну суму з податком на додану вартість 417360,00 грн (в тому числі податок на додану вартість 69560,00 грн), а податкова накладна №3 від 09.11.2021 року складена на ім`я ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні мережі" (код ЄДРПОУ 23243188) на загальну суму з податком на додану вартість 67200,00 грн (в тому числі податок на додану вартість 11200,00 грн).

Після направлення вказаних податкових накладних на реєстрацію позивачем стосовно податкової накладної № 5 від 23.12.2021 року було отримано квитанцію №[номер приховано] від 14.01.2022 року, в якій зазначено: "Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 23.12.2021 року №5 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріям ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомляємо: показник "D"=2.8653%, "Р"=0.

Також позивачем стосовно податкової накладної № 3 від 09.11.2021 року було отримано квитанцію №[номер приховано] від 26.11.2021 року, в якій зазначено: "Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 09.11.2021 року №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріям ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомляємо: показник "D"=2.4221%, "Р"=0.

Представником позивача у позовній заяві вказано, що свого часу відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-М" було винесено рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Харківській області: № 51532 від 05.10.2021 року про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-М" п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку та № 4327 від 21.01.2022 року про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-М" п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Не погодившись із зазначеними рішеннями, Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГА-М" було подано до суду позов про визнання протиправними та скасування рішень комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Харківській області: № 51532 від 05.10.2021 року про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-М" п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку та № 4327 від 21.01.2022 року про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-М" п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, 61057, Харків, вул. Пушкінська, 46) виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА-М" (м. Харків, вул. Алчевських, 4, оф. 22, ЄДРПОУ 37083627) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків, зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-М" податкові накладні: № 5 від 23.12.2021 року, (дата подання - 14.01.2022 року); №6 від 19.10.2021 року (дата подання - 03.11.2021 року), № 7 від 30.12.2021 року (дата подання - 14.01.2022 року); зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області та Державну податкову службу України надати звіт про виконання резолютивної частини рішення суду у десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили.

Оцінку зазначеним позовним вимогам було надано в рамках розгляду адміністративної справи №520/2545/22.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 року у справі №520/2545/22 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-М" (вул. Алчевських, буд. 4, оф. 22, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 37083627) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495), Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково; визнано протиправними та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Харківській області № 51532 від 05.10.2021 року про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, № 4327 від 21.01.2022 року про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, якими визначено відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-М" пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку; зобов`язано Головне Управління ДПС у Харківській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА-М" з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку; в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням ГУ ДПС у Харківській області було подано апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 справі № 520/2545/22, але ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2023 р. справі № 520/2545/22 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 по справі № 520/2545/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-М" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Судове рішення у вказаній справі набрало законної сили.

Головним управлінням ДПС у Харківській області направлено до товариства лист № 39142/6/20-40-18-03-09 від 26.07.2023 року, яким повідомлено про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-М" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

17.05.2023 року позивачем подано до контролюючого органу повідомлення №17/05/23 від 17.05.2023 року про направлення пояснення та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, а саме №3 від 09.11.2021 року та № 5 від 23.12.2021 року.

Матеріали справи свідчать, що у зазначених поясненнях позивачем повідомлено, що вказані податкові накладні виписано у межах виконання господарських взаємовідносин із Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські регіональні електромережі".

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 06.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-М", в якості постачальника, та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські регіональні електромережі", в якості покупця, укладено договір №587-КОЕ-ТМЦ про закупівлю товару, згідно із умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, зазначений в специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар, код згідно УКТ ЗЕД: вказується постачальником в податкових накладних (далі - товар), 2021 року виготовлення, в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією: товар "Високовольтна випробувальна установка АВ-50/70", виробник товару - ТОВ "МЕГА-М", у кількості 1 шт., ціна за од. без ПДВ - 56000,00 грн, товар "Система локалізації пошкоджень кабельної оболонки SHIRLA", виробник товару - BAUR GmbH, Австрія, у кількості 1 шт., ціна за од. без ПДВ - 347800,00 грн.

У поданих до контролюючого органу поясненнях вказано, що виконання умов зазначеного договору підтверджується первинними документами, а саме копіями долучених до матеріалів справи рахунків на оплату №52 від 09.11.2021 року, №60 від 23.12.2021 року, видаткових накладних №52 від 09.11.2021 року, №61 від 23.12.2021 року, платіжних інструкцій №[номер приховано] від 16.12.2021 року, №[номер приховано] від 17.01.2022 року.

Як свідчать матеріали справи, товар "Високовольтна випробувальна установка АВ-50/70" придбано позивачем у постачальника ТОВ "Ексім-Юніон", код ЄДРПОУ 43585940, за рахунком на оплату №35-2 від 22.10.2021 року, видатковою накладною №1021 від 22.10.2021 року, платіжної інструкції №1864 від 08.03.2023 року, а товар "Система локалізації пошкоджень кабельної оболонки SHIRLA" придбано у імпортного постачальника фірми BAUR GmbH ГДТ №UA807170/2021/085748 від 23.12.2021 року, платіжної інструкції №31JBKLLB від 15.11.2021 року.

Зазначені пояснення прийнято контролюючим органом, про свідчить квитанція №2 від 17.05.2023 року.

24.05.2023 від Комісії Головного управління ДПС у Харківській області, що утворено на правах відокремленого підрозділу ДПС України, позивачем отримано повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8863640/37083627 щодо податкової накладної №3 від 09.11.2021 року, в якому було запропоновано додатково надати копії первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, інвентаризаційних описів, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, а саме: первинних документів щодо постачання товарів зберігання продукції, транспортування продукції, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків, документів щодо підтвердження відповідності продукції, а саме паспортів якості. При цьому у графі "Додаткова інформація" відсутні будь-які зазначення.

24.05.2023 від Комісії Головного управління ДПС у Харківській області, що утворено на правах відокремленого підрозділу ДПС України, позивачем отримано повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8863601/37083627 щодо податкової накладної №5 від 23.12.2021 року, в якому запропоновано додатково надати копії первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, інвентаризаційних описів, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, а саме: первинних документів щодо постачання товарів зберігання продукції, транспортування продукції, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків, документів щодо підтвердження відповідності продукції, а саме паспортів якості. При цьому у графі "Додаткова інформація" відсутні будь-які зазначення.

Після отримання зазначених повідомлень позивачем 30.05.2023 року на адресу контролюючого органу подано повідомлення №30/05/23 від 30.05.2023 року щодо надання додаткових пояснень та документів за податковою накладною №3 від 09.11.2021 року та повідомлення №30/05/23-2 від 30.05.2023 року щодо надання додаткових пояснень та документів за податковою накладною №5 від 23.12.2021 року, які прийнято контролюючим органом, про що свідчать наявні в матеріалах справи квитанції №2.

У зазначених поясненнях №30/05/23 від 30.05.2023 року додатково повідомлено про те, що придбаний у постачальника ТОВ "Ексім-Юніон" товар отримано по Новій пошті по ЕН №НП-006391214 від 20.11.2021 року, а до моменту відвантаження товар знаходився на орендованій площі за адресою: м. Харків, Шевченківський р-н, вул. Клочківська, буд. 345, оренда якого вібувається на підставі договору оренди нежитлового приміщення №11/21 від 04.01.2021 року з ФОП ОСОБА_1 . При цьому вказано, що за вказаною адресою подано повідомлення 20-ОПП про наявні об`єкти оподаткування, через які впроваджується діяльність та вказано, що юридична адреса підприємства: м. Харків, Київський р-н, вул. Артема, буд. 4, кв. (офіс) 22, що зафіксовано в договорі оренди офісу з ТОВ "Основа Содружество" №01/21/у від 01.01.2021 року. При цьому вказано, що за вказаною адресою подано повідомлення 20-ОПП про наявні об`єкти оподаткування, через які впроваджується діяльність.

У зазначених поясненнях №30/05/23-2 від 30.05.2023 року додатково повідомлено про те, що організацією проходження автотранспортного засобу РЕНО д/н НОМЕР_1 крізь зону митного контролю з 23.12.2021 року по 23.12.2021 року за період 1 день за придбаний у імпортного постачальника фірми BAUR GmbH ГДТ №UA807170/2021/085748 від 23.12.2021 року, платіжної інструкції №31JBKLLB від 15.11.2021 року, здійснювало ТОВ "ЛС-ОПЕРАТОР". При цьому зазначено, що транспортування товару виконувало автотранспортне підприємство ТОВ "ВАБ Логі"тік", а оформлення вантажної митної декларації здійснювалось в Харківській торгово-промисловій палаті. До моменту відвантаження товар знаходився на орендованій площі за адресою: м. Харків, Шевченківський р-н, вул. Клочківська, буд. 345, оренда якого відбувається на підставі договору оренди нежитлового приміщення №11/21 від 04.01.2021 року з ФОП ОСОБА_1 . При цьому вказано, що за вказаною адресою було подано повідомлення 20-ОПП про наявні об`єкти оподаткування, через які впроваджується діяльність. При цьому вказано, що юридична адреса підприємства: м. Харків, Київський р-н, вул. Артема, буд. 4, кв. (офіс) 22, що зафіксовано в договорі оренди офісу з ТОВ "Основа Содружество" №01/21/у від 01.01.2021 року. При цьому вказано, що за вказаною адресою подано повідомлення 20-ОПП про наявні об`єкти оподаткування, через які впроваджується діяльність.

За результатами розгляду поданих позивачем пояснень Комісією Головного управління ДПС у Харківській області 06.06.2023 року прийнято рішення №8944867/37083627 про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 09.11.2021 року, у зв`язку з ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку. При цьому графа "Додаткова інформація" не містить в собі жодних відомостей.

Також, Комісією Головного управління ДПС у Харківській області 06.06.2023 року прийнято рішення №8944866/37083627 про відмову у реєстрації податкової накладної №5 від 23.12.2021 року, у зв`язку з ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку. При цьому графа "Додаткова інформація" не містить в собі жодних відомостей.

Вказані рішення оскаржено підприємством в адміністративному порядку шляхом подачі скарги до ДПС України.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення № 53399/37083627/2 від 29.06.2023 року та №53375/37083627/2 від 29.06.2023 року, якими залишено скарги без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Позивач, вважаючи , що оскільки зупинення реєстрації спірних у цій справі податкових накладних контролюючим органом здійснено на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, а таке рішення стосовно товариства скасовано в судовому порядку, то останні належить зареєструвати. Тому звернувся до суду з позовом про зобов`язання Головного управління ДПС в Харківській області та ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-М" податкові накладні: № 5 від 23.12.2021 року, (дата подання - 14.01.2022 року); № 3 від 09.11.2021 року (дата подання - 26.11.2021 року).

Суд першої інстанції, виходячи за межі позовних вимог та задовольняючи позов, виходив з того, що для забезпечення ефективного та повного захисту порушеного права позивача необхідним є не лише зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати спірні податкові накладні, а й усунення правової перешкоди для такої реєстрації шляхом скасування рішень комісії ГУ ДПС у Харківській області про відмову в їх реєстрації. При цьому суд послався на положення частини другої статті 9 КАС України та дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваних рішень контролюючого органу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем було реалізовано передбачену законодавством процедуру адміністративного оскарження, однак за результатами її розгляду рішення комісії ГУ ДПС про відмову в реєстрації податкових накладних залишено без змін. Водночас контролюючим органом не доведено належними та достатніми доказами правомірність прийнятих рішень, тоді як надані позивачем документи та пояснення не були належним чином враховані при вирішенні питання щодо реєстрації податкових накладних. За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення не відповідають установленим статтею 2 КАС України критеріям обґрунтованості, правомірності та вмотивованості, а тому підлягають скасуванню.

Окремо суд першої інстанції надав оцінку доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та визнав їх необґрунтованими. Суд виходив із того, що спірні рішення про відмову в реєстрації податкових накладних від 06.06.2023 були оскаржені позивачем у досудовому порядку, за результатами чого ДПС України 29.06.2023 прийняла рішення, якими скарги залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Застосувавши положення частини четвертої статті 122 КАС України та врахувавши правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 та від 21.06.2022 у справі №620/3546/18, суд дійшов висновку, що у разі використання платником податків процедури адміністративного оскарження та прийняття за результатами розгляду скарги відповідного рішення строк звернення до суду становить три місяці з дня вручення такого рішення.

Оскільки рішення за результатами адміністративного оскарження були прийняті 29.06.2023, а з позовом ТОВ «Мега-М» звернулося до суду 27.09.2023, суд першої інстанції встановив, що позов подано в межах передбаченого законом тримісячного строку. У зв`язку з цим доводи відповідача про пропуск строку звернення до суду суд визнав необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для залишення позову без розгляду.

З огляду на встановлені обставини суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень комісії ГУ ДПС у Харківській області та, як наслідок, зобов`язав ДПС України зареєструвати спірні податкові накладні датою їх первинного подання.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок на час виникнення спірних правовідносин визначався постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165, якою затверджено, зокрема, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН та Критерії ризиковості платника податку на додану вартість.

Згідно з приписами пункту 4 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до вимог пункту 6 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку №1165).

Відповідно до пункту 10 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку № 1165).

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 №520 (далі по тексту - Порядок №520).

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:

або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування;

або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналізуючи вище зазначені положення суд зазначає, що законодавець визначив два етапи реєстрації податкових накладних: перший це зупинення реєстрації податкової накладної який є проміжним перед прийняттями рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та другий, це сам етап прийняття рішення податковим органом.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суд приходить до висновку, що рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної приймається за результатами оцінки наданих підприємством документів.

Як убачається з матеріалів справи, реєстрацію податкових накладних № 3 від 09.11.2021 та № 5 від 23.12.2021 зупинено з посиланням на пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Додатково повідомлено показник «D»,«Р». Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії ризиковості платника податку на додану вартість визначені у Додатку № 1 до Порядку № 1165.

Відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. Довідник кодів податкової інформації, що стала підставою для розгляду питання про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, визначається ДПС та затверджується відповідним наказом, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті ДПС.

Колегія суддів вказує, що у квитанції про зупинення реєстрації спірної податкової накладної відсутня інформація про те, чому позивач визначений ризиковим або які саме його операції стали причиною для визнання його ризиковим. Нечітке формулювання п.8 Критеріям ризиковості платника податку унеможливлює встановлення конкретних ознак ризиковості платника.

Також , у квитанції відсутнє посилання на відповідне рішення щодо віднесення позивача до ризикових платників.

З матеріалів справи встановлено , що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 у справі № 520/2545/22, яке набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано рішення ГУ ДПС у Харківській області № 51532 від 05.10.2021 та № 4327 від 21.01.2022 про відповідність ТОВ «МЕГА-М» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а контролюючий орган зобов`язано виключити товариство з відповідного переліку.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, якщо в ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, встановлені судовим рішенням у справі № 520/2545/22 обставини щодо протиправності визначення ТОВ «МЕГА-М» таким, що відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, підлягали врахуванню при вирішенні цього спору.

Наявність рішеннь ГУ ДПС у Харківській області № 51532 від 05.10.2021 та № 4327 від 21.01.2022 про відповідність ТОВ «МЕГА-М» про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку хоча і є передумовою для зупинення реєстрації податкової накладної відповідно до п. 6 Порядку №1165, проте не створює безумовних підстав для відмови у реєстрації спірних податкових накладних у ЄРПН.

Вживання податковим органом загального посилання на пункт 8 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Верховний Суд у справах № 640/11321/20, № 320/3484/21 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 Критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 22 травня 2024 року у справі № 640/26298/21.

Колегія суддів зазначає , що квитанції не містять розрахунків щодо обсягів постачання товарів/послуг, обсяг яких дорівнює або перевищує величину придбання такого товару/послуги, що саме і стало підставою зупинення спірних податкових накладних.

З наявних в матеріалах справи квитанції про зупинення реєстрації спірних податкових накладних вбачається, що така містить лише загальне посилання на наявність у позивача права подати пояснення та копії документів без зазначення їх конкретного переліку ( певного переліку документів , визначених Порядком № 520).

З матеріалів справи вбачається , що позивач після зупинення реєстрації податкових накладних скористався правом на подання пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у таких податкових накладних.

Так, 17.05.2023 позивач подав до контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та документів щодо податкових накладних № 3 від 09.11.2021 та № 5 від 23.12.2021, зазначивши, що останні складені в межах виконання договору № 587-КОЕ-ТМЦ від 06.10.2021, укладеного з ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі».

На підтвердження зазначених обставин позивачем подано, зокрема, договірні документи, рахунки на оплату, видаткові накладні та платіжні документи.

Колегія суддів зазначає, що подані позивачем документи у своїй сукупності дають можливість встановити характер господарських відносин між позивачем та його контрагентом, предмет та вартість відповідних операцій, а також проведення розрахунків за ними.

З поданих позивачем документів вбачається , що саме за фактом «першої події» - поставка товару на підставі видаткових накладних №52 від 09.11.2021 року та №61 від 23.12.2021 року у відповідності до п.п. б пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України виписано та направлено на реєстрацію спірні податкові накладні №3 від 09.11.2021 та № 5 від 23.12.2021.

Тобто , позивачем до податкового органу надано документи, які були підставою для складання податкових накладних №3 від 09.11.2021 та № 5 від 23.12.2021.

У постанові від 24 березня 2025 року у справі № 140/32696/23 Верховний Суд виснував, що якщо за результатами розгляду письмових пояснень та копій документів, наданих платником податків внаслідок отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН, комісія регіонального рівня дійде висновку, що таких пояснень і документів недостатньо для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, вона направляє платнику податків Повідомлення, в якому зазначає конкретний перелік документів та інформації, які слід надати. Протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення, платник податків може скористатися правом на подання додаткових пояснень та копій документів згідно із змістом Повідомлення. Якщо платник податків не скористався таким правом, то комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН.

Верховний суд в постанові від 23 квітня 2025 року у справі №620/4035/24 сформував висновок , що до предмета доказування у справі належать обставини того, чи була обґрунтованою вимога контролюючого органу про надання додаткових документів для цілей підтвердження права на реєстрацію спірної податкової накладної в ЄРПН в розрізі встановлених у справі обставин; чи проявив позивач належну сумлінність у користуванні наданими йому податковим законодавством правами; чи є належним чином обґрунтованим і вмотивованим оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН в контексті взаємозв`язку підстави для прийняття такого рішення із поведінкою позивача та змістом наданих ним документів та пояснень, а також в контексті узгодженості підстав прийняття спірного рішення (змісту заповнених граф) між собою.

Позивачем після отримання 24.05.2023 року від Комісії Головного управління ДПС у Харківській області, що утворено на правах відокремленого підрозділу ДПС України, повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8863640/37083627 та №8863601/37083627 направлено на адресу податкового органу повідомлення №30/05/23 від 30.05.2023 року та №30/05/23-2 від 30.05.2023 року щодо надання додаткових пояснень та документів за податковими накладними.

Проте, Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області у відношенні підприємства було прийнято рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8944867/37083627 від 06.06.2023 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №3 від 09.11.2021 року, та №8944866/37083627 від 06.06.2023 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №5 від 23.12.2021 року.

Рішення про відмову в реєстрації спірних податкових накладних прийняті на підставі ненаданням / частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових - накладних, платником податку.

В графі «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» - будь-яка інформація відсутня.

Колегія суддів зауважує, що контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

В даному випадку, відповідачем обґрунтованих недоліків щодо поданих позивачем документів не встановлено та не зазначено у рішеннях про відмову у реєстрації спірних податкових накладних, як і не зазначено як у спірних рішеннях підстави неврахування документів, наданих позивачем разом з поясненнями.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи контролюючого органу щодо часткового ненадання позивачем необхідних первинних документів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, оскільки останнім у спірних рішеннях взагалі не конкретизовано, які саме первинні документи не були надані позивачем, не наведено інформації щодо обставин, які стали підставою для неврахування наданих позивачем первинних документів.

Верховний Суд вже звертав увагу, зокрема у постанові від 17 квітня 2025 року у справі №400/802/24, що загальними вимогами до акта індивідуальної дії як акта правозастосування є його обґрунтованість та вмотивованість, що означає надання контролюючим органом конкретних підстав для його оформлення (як фактичних, так і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів прийняття. Тому невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Тобто, оскаржувані рішення №8944867/37083627 від 06.06.2023 року та №8944866/37083627 від 06.06.2023 року не є належним чином обґрунтованими і вмотивованими в контексті взаємозв`язку підстав для прийняття таких рішень із поведінкою позивача та змістом наданих ним документів та пояснень, а також в контексті узгодженості підстав прийняття спірних рішень (змісту заповнених граф) між собою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 29 січня 2026 року у справі № 160/29956/24.

Суд ураховує, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

У свою чергу, при реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних фактично проводиться моніторинг операцій чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому, за результатами судового розгляду цієї справи не формується висновків щодо реальності господарської операції за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкових накладних.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 160/21238/24.

Верховний Суд у постанові від 07.12.2022 у справі №500/2237/20 вказав, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів звертає увагу, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним. Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі №819/330/18 та від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а.

На думку колегії суддів, надані позивачем до контролюючого органу документи та пояснення у сукупності з наявними доказами в матеріалах справи підтверджують наявність підстав, з якими пункт 187.1 статті 187 ПК України пов`язує виникнення обов`язку платника щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Водночас, відсутність певного документа чи ненадання його контролюючому органу не може бути підставою для відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування без наведення відповідного обґрунтування, а також за умови, якщо інші надані документи підтверджують проведення господарської операції.

Верховним Судом у постановах від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18, від 18.02.2020 у справі № 360/1776/19, від 27.04.2020 у справі № 360/1050/19, від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а, від 06.07.2023 у справі № 140/1986/22, сформульовано висновок, відповідно до якого здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями.

Тобто , податковий орган під час виконання повноважень щодо моніторингу податкових накладних має аналізувати первинні документи у взаємозв`язку з відомостями податкової накладної та іншими джерелами (державними реєстрами, електронними документами) лише за зовнішніми (формальними, очевидними) критеріями, але не має права здійснювати аналіз господарських операцій платника податків на предмет її реальності (нереальності). Така оцінка може надаватись контролюючим органом виключно у межах проведення відповідної документальної перевірки платника податків.

З урахуванням зазначеного, можна зробити висновок, що контролюючий орган, виконуючи повноваження щодо моніторингу податкових накладних, має аналізувати первинні документи у взаємозв`язку з відомостями податкової накладної та іншими джерелами (державними реєстрами, електронними документами) лише за зовнішніми (формальними, очевидними) критеріями.

При цьому , колегія суддів не відходить від усталеної позиції, що податковий орган під час вирішення питання про реєстрацію податкової накладної чи відмову у її реєстрації не має права здійснювати аналіз господарської операцій платника податків на предмет її реальності (нереальності).

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що контролюючий орган, надаючи оцінку 1) неможливості здійснення платником податку певних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; 2) нездійснення певним суб`єктом підприємницької діяльності; 3) відсутності у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, виробничих активів, транспортних засобів, фактично досліджує зміст господарських правовідносин на предмет їх нереальності та відсутності фактичного характеру, що є неприпустимим у цьому випадку, оскільки такі повноваження відсутні у контролюючого органу під час моніторингу податкових накладних.

Таким чином, досліджуючи у цьому випадку спірну господарську операцію позивача на предмет її реальності, контролюючий орган вийшов за межі власних повноважень, які йому надані саме у межах процедури вирішення питання про реєстрацію податкової накладної, оскільки податковий орган має перевірити відомості податкової накладної та первинних документів на правильність та відсутність суперечностей лише за зовнішніми (формальними, очевидними) критеріями.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 16 травня 2024 року по справі № 400/11727/23.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, враховуючи встановлені обставини, зважаючи на наявність у позивача передбачених чинним законодавством документів, необхідних для складання спірних податкових накладних №3 від 09.11.2021 та № 5 від 23.12.2021 , беручи до уваги, що реальність господарської операції може бути перевірена контролюючим органом під час проведення перевірки платника податків, з огляду на недоведеність підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, колегія суддів дійшла висновку, що у податкового органу були відсутні правові підстави для відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних спірних податкових накладних №3 від 09.11.2021 та № 5 від 23.12.2021, а тому рішення комісії Головного управління ДПС у Харківської області №8944867/37083627 від 06.06.2023 року та №8944866/37083627 від 06.06.2023 рокуприйняті відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, тобто необґрунтовано, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника, що зобов`язання зареєструвати в ЄРПН спірні податкові накладні №3 від 09.11.2021 та № 5 від 23.12.2021 є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів, оскільки в даному випадку обрана судом першої інстанції форма захисту порушених прав платника є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За приписами пункту 19 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 1246 датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

У контексті наведеного колегією суддів ураховується, що відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами частин третьої і четвертої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки.

Суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіального органу, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано всіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення, з урахуванням оцінки суду.

Отже критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення всіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, установлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 826/17220/17.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження у більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто , дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Така позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 6 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Разом з тим спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Така правова позиція сформована у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 у справі № 2340/3933/18, від 16 вересня 2015 у справі № 21-1465а15 та від 02 лютого 2016 у справі № 804/14800/14.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Верховним Судом у постанові від 07.05.2020 у справі № 300/183/19 викладено висновок щодо застосування норм статей 8, 9, 77, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якого предметом доказування при вирішенні вимог про зобов`язання ДФС України зареєструвати податкову накладну мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації. Тобто позивач має довести, що ним було подано вичерпний перелік документів, достатніх для реєстрації податкової накладної, натомість відповідач має це спростовувати на підтвердження правильності свого рішення із наведенням обґрунтованих доводів, чому надані позивачем документи не були достатніми для реєстрації податкової накладної.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 2040/7098/18, від 01.02.2023 у справі № 2240/2900/18, від 23.05.2023 у справі № 500/770/21.

Зважаючи на те, що підставою для відмови в реєстрації спірних податкових накладних №3 від 09.11.2021 та № 5 від 23.12.2021 були обставини, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №3 від 09.11.2021 та № 5 від 23.12.2021 датою її подання.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду № 360/2460/20 від 03.11.2021 р., № 140/14282/20 від 17.05.2023 р., від 18 квітня 2024 року у справі № 160/18840/22.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

Щодо можливості виходу суду за межі заявлених позовних вимог колегія суддів зазначає, що позивач звернувся до суду з вимогою про зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні № 3 від 09.11.2021 та № 5 від 23.12.2021. Вимог про визнання протиправними та скасування рішень комісії ГУ ДПС у Харківській області від 06.06.2023 № 8944867/37083627 та № 8944866/37083627 позивачем заявлено не було.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає справу в межах позовних вимог, однак може вийти за їх межі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод чи інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 23.11.2020 у справі № 809/984/18 зазначив, що вихід за межі позовних вимог допускається, якщо без такого виходу повний захист прав позивача є неможливим, а застосований судом спосіб захисту стосується саме тих прав, щодо яких особа звернулася до суду.

У цій справі неможливість реєстрації спірних податкових накладних безпосередньо зумовлена прийняттям контролюючим органом рішень про відмову в їх реєстрації. За таких обставин вирішення питання щодо реєстрації податкових накладних неможливе без надання судом оцінки правомірності зазначених рішень.

Колегія суддів враховує, що залишення в силі рішень про відмову в реєстрації податкових накладних за одночасного зобов`язання ДПС України здійснити їх реєстрацію не забезпечувало б повного та ефективного поновлення порушеного права позивача.

Тому скасування судом першої інстанції рішень комісії ГУ ДПС у Харківській області було необхідним для усунення правової перешкоди у реалізації права позивача на реєстрацію податкових накладних та безпосередньо пов`язане із заявленим предметом спору.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування частини другої статті 9 КАС України, оскільки вихід за межі позовних вимог у цій справі був зумовлений необхідністю ефективного поновлення саме того права, за захистом якого позивач звернувся до суду, та не призвів до зміни предмета спору.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Перебіг такого строку, за загальним правилом, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 по справі №640/20468/18 було надано правову оцінку щодо застосування строку звернення до суду у подібних правовідносинах.

Так, Верховний Суд дійшов висновку, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Аналогічне правозастосування строків викладено у постановах Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 та від 21.06.2022 у справі №620/3546/18.

Як убачається з матеріалів справи, предметом цього спору є правомірність відмови контролюючого органу у реєстрації податкових накладних, а саме рішення від 06.06.2023 № 8944867/37083627 та від 16.06.2023 № 8944866/37083627, які позивачем оскаржено в адміністративному порядку, за результатами чого ДПС України прийнято рішення № 53399/37083627/2 від 29.06.2023 року та №53375/37083627/2 від 29.06.2023 року.

Тому, строк звернення до суду у цій справі становить три місяці з дня винесення рішень № 53399/37083627/2 від 29.06.2023 року та №53375/37083627/2 від 29.06.2023 року.

З позовом до суду позивач звернувся 27.09.2023, тобто у межах визначеного строку, а отже доводи представника у поданому до суду відзиві на позов стосовно пропущення позивачем строку на звернення до суду є необґрунтованими та недоведеними.

Відтак, саме з прийняттям зазначених рішень позивач зазнав негативних правових наслідків у вигляді остаточної відмови у реєстрації податкових накладних, що зумовило виникнення права на їх судове оскарження.

При цьому дата первинного подання податкових накладних на реєстрацію - 14.01.2022 та 26.11.2021 - не може визначати початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, оскільки на момент їх подання остаточного рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації не існувало.

Так само не може бути пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду з датою зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки зупинення реєстрації є проміжним етапом відповідної процедури та не є тотожним рішенню про відмову в реєстрації податкової накладної.

Отже, доводи апелянта фактично ґрунтуються на ототожненні різних за своїм правовим значенням юридичних фактів - подання податкових накладних на реєстрацію, зупинення їх реєстрації та прийняття рішення про відмову в реєстрації.

Зазначений підхід не відповідає положенням статті 122 КАС України, оскільки для визначення початку перебігу строку звернення до суду має значення момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися саме про порушення свого права, яке є предметом судового захисту.

У спірних правовідносинах таким моментом є отримання позивачем рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, а не дата їх первинного подання на реєстрацію.

За таких обставин посилання апелянта на дати подання спірних податкових накладних як на початок перебігу строку звернення до суду є безпідставними та не свідчать про пропуск позивачем строку, встановленого статтею 122 КАС України.

Відтак, підстави для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду відсутні.

Доводячи наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у апеляційній скарзі відповідач зазначає про неврахування судами висновків Верховного Суду.

Колегія суддів звертає увагу заявника апеляційної скарги, що відтворення у апеляційній скарзі тексту постанов Верховного Суду не може вважатися належним обґрунтуванням неврахування судом висновків Верховного Суду. Формальне посилання на постанови Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу, який до того ж зроблено на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних у матеріалах справи доказів, не є засвідченим застосуванням судами норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Судом з`ясовано, що аналіз висновків суду першої інстанцій у цій справі та в наведених відповідачем рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Формальне посилання на постанови Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу, який до того ж зроблено на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних у матеріалах справи доказів, не є засвідченим застосуванням судами норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Розглянувши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свої позиції під час розгляду справи у порядку апеляційного розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин щодо правомірності винесених ним рішень. Апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовує. Суд не знаходить у апеляційній скарзі обґрунтованих доводів у підтвердження наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 по справі № 520/27174/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис) З.Г. Подобайло

Судді (підпис) (підпис) В.В. Катунов М.О. Семененко