ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 р. Справа № 440/5606/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Фоміної Л.О.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2026, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/5606/26
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області оновлених довідок щодо розміру та складу його грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 18.06.2025, 01.01.2026 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням у довідках усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 18.06.2025, 01.01.2026 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (01.01.2020 - 2102,00 грн, 01.01.2021 - 2270,00 грн, 01.01.2022 - 2481,00 грн, 01.01.2023 - 2684,00 грн, 01.01.2025 - 3028 грн, 01.01.2026 - 3328 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, із обов`язковим зазначенням у довідках відомостей про розміри усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а розмір надбавки за особливості проходження служби та премії зазначити у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою у державному органі, звідки ОСОБА_1 звільнився на пенсію, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023, 01.07.2025, 01.02.2026 відповідно.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/5606/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 240/401/26 (адміністративне провадження № К/990/11893/26).
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне з`ясування судом обставин справи та невірну їх оцінку при вирішенні процесуального питання про зупинення провадження у справі, просить ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 по справі № 440/5606/26 про зупинення провадження у справі скасувати, справу № 440/5606/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що питання, які розглядаються у справі № 240/401/26, не є подібними тим питанням, які розглядаються у його позові у справі № 440/5606/26, вони стосуються різних періодів нарахування грошового забезпечення військовослужбовців та підстав їх нарахування. Позивач вказує, що його вимоги ґрунтуються на вже остаточно вирішеному правовому питанні редакції п. 4 постанови КМУ № 704, який діє у редакції станом на 01.01.2018 на підставі рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, яке постановою ВС-КАС від 20.10.2022 залишено без змін; та періоду чинності п. 2 постанови КМУ від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704». Пункт 2 цієї постанови КМУ № 481 від 12.05.2023 був чинним і законно застосовувався лише по 17.06.2025 включно, а з 18.06.2025 (дати набрання законної сили рішення Київського ОАС від 14.03.2025 по справі №320/29450/24) цей пункт є нечинним і не може застосовуватись, бо рішенням Київського ОАС від 14.03.2025 по справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою 6ААС від 18.06.2025, п. 2 постанови КМУ №481 від 12.05.2023 визнаний протиправним і нечинним.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ст. 294, ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд апеляційної скарги проведено в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла таких висновків.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з доцільності зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 240/401/26, оскільки у межах справи № 240/401/26 суд касаційної інстанції розглядає питання правомірності застосування пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні основних та додаткових видів грошового забезпечення.
Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Положеннями ст. 236 КАС України визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Аналіз п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України свідчить про те, що суд вправі зупинити провадження у справі з підстави перегляду в касаційному порядку судового рішення саме у подібних правовідносинах (в іншій справі) палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на наведені приписи процесуального закону, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд (зокрема, і Велика Палата Верховного Суду) висловлює правові висновки у справі з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Встановлюючи обов`язковим врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, частина п`ята статті 242 КАС України презюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2026 у справі № 200/9586/25.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 240/401/26.
У справі № 240/401/26 позивач оспорює правомірність обчислення розміру грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 18.06.2025 з урахуванням приписів пункту 4 Постанови № 704 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, що визнана нечинною та скасована рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025.
Необхідність передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду мотивована тим, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 7 та статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині застосування положень Постанови № 481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, із якого, у тому числі, проводить обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців, внаслідок чого очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання.
Так, колегія суддів зазначила, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, що спеціалізується на розгляді справ, зокрема, пов`язаних з проходженням публічної служби, сформував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові від 24.06.2025 у справі № 420/5584/24, у силу яких подальше скасування судом пункту 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 не впливає на оцінку дій відповідача щодо обрахунку виплат грошового забезпечення із застосуванням чинної на той час (у період з 20.05.2023 по 18.06.2025) редакції Постанови № 704.
Тим часом, постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 сформульовано правовий висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного на 01.01.2024 відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн.
Отже, виходячи з наведеного, враховуючи різні підходи палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 4 постанови № 704 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.06.2026 у справі № 240/401/26 підготовку справи до касаційного розгляду закінчено, а справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Таким чином, правовідносини в межах справи № 440/5606/26 є подібними до тих, які є предметом касаційного перегляду у справі № 240/401/26.
Отже, беручи до уваги, що застосування постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 є предметом розгляду об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 240/401/26, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України.
Щодо посилань апелянта на наявність судового рішення, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, колегія суддів зазначає таке.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 481 було визнано протиправним та нечинним.
Однак, у подальшому, постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Отже, саме наявність різних підходів до застосування положень постанови Кабінету Міністрів України № 481 та необхідність формування єдиної правозастосовної практики стали підставою для передачі справи № 240/401/26 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
На підставі викладеного вище колегія суддів зазначає, що правовий висновок, який буде сформовано об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 240/401/26, матиме визначальне значення для забезпечення єдності судової практики та однакового застосування норм матеріального права судами, у тому числі і у справі № 440/5606/26, правовідносини у якій є подібними до предмету касаційного перегляду об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 240/401/26.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для зупинення провадження у цій справі згідно із п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 294, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року по справі № 440/5606/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.О. Фоміна
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко