ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
23 вересня 2026 року м. Дніпро справа № 160/19733/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Луговська Г.В.) в адміністративній справі №160/19733/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
07.07.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій з урахуванням уточнень, просила суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоди роботи з 17.11.2014 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 26.11.2018, з 02.11.2023 по 31.01.2025, відповідно до ЗУ « 1110-IV» від 10.07.2003 року в подвійному розмірі;
- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 17.11.2014 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 26.11.2018, з 02.11.2023 по 31.01.2025, відповідно до ЗУ « 1110-IV» від 10.07.2003 року, в подвійному розмірі, та здійснити перерахунок пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи позивача періоди її роботи з 17.11.2014 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 26.11.2018 та з 02.11.2023 по 31.01.2025 у подвійному розмірі. Позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії із зарахуваннями у подвійному розмірі до стажу роботи періоди з 17.11.2014 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 26.11.2018, з 02.11.2023 по 31.01.2025 згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.05.2025 про перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі пенсійний орган зазначає, що після 01.01.2004 пільговий порядок обчислення стажу, передбачений законодавством, що діяло раніше, застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років, а тому підстави для зарахування спірних періодів роботи позивача у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутні.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
26.05.2025 позивач через свого представника звернулась до відповідача із заявою щодо пенсійної справи.
05.06.2025 листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомлено, зокрема, ОСОБА_1 з 27.11.2018 отримує пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота, зокрема, у інфекційних закладах (відділеннях) та у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Згідно ст.24 закону №1058 пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Враховуючи викладене, зарахувати до страхового стажу позивача у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону №1788 періоди роботи починаючи з 17.11.2014 немає підстав.
Позивач вважає дії відповідача протиправними, тому звернулась за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, дійшов до висновку про їх обґрунтованість.
Позивачем означене рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 24 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
За змістом частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За змістом статті 62 Закону №1788-ХІІ порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, законодавець пов`язує необхідність підтвердження спеціального трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах. При цьому, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом №1058-ІV, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
У межах спірних правовідносин питання полягає у правомірності незарахування відповідачем у подвійному розмірі періодів трудової діяльності позивача з 17.11.2014 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 26.11.2018 та з 02.11.2023 по 31.01.2025.
Судом апеляційної інстанції встановлено та відповідачем не заперечується, що згідно із записами трудової книжки позивача НОМЕР_1 та довідок Комунального закладу «Дніпровська міська дитяча клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради у спірні періоди позивач працювала у зазначеному медичному закладі на посаді молодшої медичної сестри інфекційного відділення для немовлят (а.с. 9-15).
Як на підставу для відмови у зарахуванні спірних періодів трудової діяльності позивача у подвійному розмірі, відповідач у листі від 05.06.2025 та апеляційній скарзі зокрема, посилається на те, що положення Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 та підлягає застосуванню при обчисленні стажу для визначення розміру пенсії, не передбачають правових підстав для обчислення стажу в подвійному розмірі, зокрема стажу роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я та інших закладах, перелічених у статті 60 Закону №1788-XII.
Суд апеляційної інстанції критично оцінює зазначені доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскільки з положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV не вбачається припинення чи зупинення дії статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, яка передбачає пільгове обчислення стажу для відповідних категорій працівників.
Колегія суддів зазначає, що спірним питанням у цій справі є встановлення належності займаної позивачем посади до посад, на які відповідно до статті 60 Закону №1788-XII поширюється пільговий порядок обчислення стажу.
Матеріалами справи підтверджено, що у спірні періоди позивач працювала в закладі охорони здоров`я на посаді молодшої медичної сестри інфекційного відділення для немовлят, тобто на посаді, робота на якій відповідно до статті 60 Закону №1788-XII підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії із зарахуванням у подвійному розмірі до стажу роботи періодів з 17.11.2014 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 26.11.2018 та з 02.11.2023 по 31.01.2025 відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим і висновок суду першої інстанції про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 26.05.2025 про перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року в адміністративній справі №160/19733/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 23 вересня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак