Справа № 359/1170/26
Провадження №2/359/3161/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.2026р. м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.,
при секретарі Кривохижі О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживичй центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2026 року ТОВ «Споживчий Центр» звернулось до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 27 березня 2023 року уклав з ОСОБА_1 кредитний договір №27.03.2023-100002725. За умовами договору ТОВ «Споживчий Центр» зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 9000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язалась протягом 42 днів повернути кредит, сплатити проценти за його користування та комісію за надання кредиту. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу обумовлену суму кредитних коштів. Відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконала. Позивач зазначає, що станом на дату подання позову заборгованість становить 15013,64 грн., яка складається з: 8390,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 5273,64 грн. заборгованості за процентами та 1350,00 грн. комісії за надання кредиту. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2026 року відкрито провадження у цивільній справі, вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №27.03.2023-100002725.
Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що кредитний договір №27.03.2023-100002725 від 27.03.2023 укладений сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що кредитний договір №27.03.2023-100002725 від 27.03.2023 був підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим вона акцептувала пропозицію позивача та уклала кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора A399.
Доказів визнання кредитного договору недійсним суду не надано, як і не надано доказів на спростування факту його підписання відповідачем.
Так, відповідно до заявки та підтвердження укладення кредитного договору від 27.03.2023 кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту - 9000,00 грн.; строк кредитування - 42 дні з дня його надання, дата повернення кредиту - 07 травня 2023 року; ставка «Економ» - фіксована процентна ставка у розмірі 1,2 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом першого чергового періоду та періоду «Економ»; ставка «Стандарт» - фіксована процентна ставка у розмірі 1,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом строку кредитування, крім першого чергового періоду та періоду «Економ». Комісія за надання кредиту становить 15 % від суми кредиту, тобто 1350,00 грн.
Згідно із ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
З матеріалів справи вбачається, що 27 березня 2023 року позивач перерахував на банківську картку відповідача кредитні кошти у розмірі 9000,00 грн., що підтверджується квитанцією [номер приховано].
Таким чином, непогашена заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 8390,00 грн., і вимога позивача в цій частині є доведеною та підлягає задоволенню. Також договором прямо передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 1350,00 грн., яка залишилась несплаченою, тому вимога в цій частині також підлягає задоволенню.
Разом з тим, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 5273,64 грн. підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що погоджений сторонами строк кредитування становив 42 дні - з 27 березня 2023 року до 07 травня 2023 року. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється. Крім того із таблиці обчислення загальної вартості кредиту до спірного кредитного договору вбачається, що сторонами у межах строку погоджено відсотки за користування кредитом у розмірі 3394.12 грн.
Отже суд вважає, в межах погодженого строку кредитування стягненню підлягають проценти у розмірі 3394,12 грн.
Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови кредитного договору належним чином не виконувала, суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 13251,74 грн., з яких: 8390,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3394,12 грн. - сума заборгованості за процентами; 1350,00 грн. - комісія за надання кредиту.
Зважаючи на викладене, в іншій частині позову необхідно відмовити.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції №СЦ00075208 від 03 лютого 2026 року вбачається, що при зверненні до суду ТОВ «Споживчий центр» сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Так як позов ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково (87,48%), то суд вважає за необхідне стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору у розмірі 2329,10 грн.
Керуючись ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» розташованого за адресою м.Київ, вул.Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором розмірі 13134,12 грн. та судовий збір у розмірі 2329,1грн.
В задоволенні позовних вимог в більшому розмірі відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 14 вересня 2026 року.
Суддя Чирка С.С.