ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
24 вересня 2026 року м. Дніпро справа № 340/8379/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року (суддя Притула К.М.) в адміністративній справі
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Кіровоградській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 13.10.2025: № 000[телефон приховано], № 000[телефон приховано], № 000[телефон приховано], № 000[телефон приховано], № 000[телефон приховано].
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо порушення процедури проведення перевірки є необґрунтованими, а виявлені порушення підтверджуються актом перевірки, що залишилось без належної оцінки судом першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним Управлінням ДПС у Кіровоградській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2024, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2024, за результатом якої складено Акт від 05.09.2025 № 14400/11-28-24-04/2434811733.
В Акті перевірки наведені висновки про порушення з боку позивача:
- п. 177.2, пп. 177.4.1, 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 789 051,61 грн, у тому числі за звітні податкові періоди: 2019 рік - 59 151,06 грн, 2020 рік - 29 1670,49 грн., 2022 рік - 211 060,29 грн, 2023 рік - 11 381,25 грн, 2024 рік - 215 788,52 грн;
- пп. 1.1-1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України в частині заниження суми податкового зобов`язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 65 754,30 грн, у тому числі за звітні податкові періоди: 2019 рік - 4 929,26 грн, 2020 рік - 24 305,87 грн, 2022 рік - 17 588,36 грн, 2023 рік - 948,44 грн, 2024 рік - 17 982,38 грн;
- п. 198.5 «г» ст. 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 29 583 грн, у тому числі за звітні податкові періоди: серпень 2023 року - 3 979 грн, жовтень 2023 року - 8 667 грн, грудень 2024 року - 16 937 грн;
- п.п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201, п. 69.1 ст. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на постачання товарів/послуг на загальну суму 29 583 грн, у тому числі за звітні податкові періоди: серпень 2023 року - 3 979 грн, жовтень 2023 року - 8 667, грудень 2024 року - 16 937 грн;
- пп. 16.1.5, 16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в частині не надання на перевірку книги обліку доходів і витрат фізичної особи-підприємця за 2023-2024 роки.
За висновком податкового органу віднесення позивачем до складу витрат ТМЦ (душова панель, штукатурка, клей для керамічної плитки, плитка Версаль, пінополістирол екструдований, комплект спліт-системи настінного кондиціонера CS/CU-35Н-А19, компакт «NIKA» 3/6 л + сидіння Soft-close та інше), в операціях, що не пов`язані з провадженням господарської діяльності на загальну суму 84 687,91 грн.
Також позивачем неправомірно віднесено до складу витрат придбаних основних засобів: напівпричіп самоскид Carnehl CHKS/HH № W091403349PC09079 на суму 140 916,70 грн та напівпричіп самоскид Carnehl CHKS/HH № W09140336CPC09145 на суму 195 666,70 грн. Загальна вартість основних засобів, які підлягають амортизації, складає 336 583,40 грн.
До того ж встановлено завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції, а саме: вартість дизельного пального на суму 1 172 557,16 грн, яке згідно з наданими первинними документами (акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, реєстри актів виконаних робіт) не використано в господарській діяльності платника - надання послуг вантажного автомобiльного транспорту в звітному податковому періоді: 2022 році (розрахунок використаного дизпалива ФОП ОСОБА_1 в 2022 році надається); віднесення до складу витрат бензину автомобільного в кількості 1 500 л, який використаний платником в операціях, що не пов`язані з провадженням господарської діяльності на загальну суму в сумі 63 229,19 грн, бензин автомобільний не рахуються в залишках товарно-матеріальних цінностей.
Крім того зауважено, що витрати на суму 243 929,09 грн, на суму 1 283 808,20 грн та на суму 1 198 825,14 грн документально не підтверджені, позивачем не надано документів на зазначену суму витрат.
Не погодившись з висновками, наведеними в Акті перевірки, позивач подав заперечення від 24.09.2025, до яких додано книгу обліку доходів і витрат за 2023-2024 роки та накази про норми витрат палива та використання автомобіля.
Листом від 07.10.2023 за № 14781/6/11-28-24-04 відповідач повідомив ФОП ОСОБА_1 про результат розгляду заперечення, а саме, про правомірність висновків Акту перевірки.
З огляду на встановлені порушення відповідачем 13.10.2025 прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 000[телефон приховано], згідно з яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію за не надання на перевірку книги обліку доходів і витрат фізичної особи - підприємця за 2023-2024 роки, в розмірі 1 020 грн;
- № 000[телефон приховано], згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 76 116,41 грн;
- № 000[телефон приховано], згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачений за результатами річного декларування» у розмірі 913 396,89 грн;
- № 000[телефон приховано], згідно з яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних до позивача застосовано штраф у сумі 6 561,50 грн;
- № 000[телефон приховано], згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 36 978,75 грн.
Названі рішення є предметом оскарження в цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що в межах апеляційного розгляду справи не підлягають оцінці доводи сторін щодо порушення процедури проведення перевірки, адже суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначив, що окремі порушення, які підтверджені судом, не впливають на оцінку правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Рішення суду не оскаржується позивачем, а тому апеляційним судом підлягають перевірці висновки суду першої інстанції, які лягли в основу скасування податкових повідомлень-рішень.
Так, суд першої інстанції вказав, що ухвалою про відкриття провадження у справі відповідача було зобов`язано надати інформацію про детальні порушення, викладені в акті перевірки, а саме зазначити, за якою господарською операцією, у який період та на підставі яких первинних документів встановлено порушення податкового законодавства, або відсутність яких документів дала підстави перевіряючим вважати, що позивачем було допущено порушення податкового законодавства. Разом із тим, аналіз відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень відповідача свідчить, що контролюючий орган переважно повторив формулювання акта перевірки, зазначивши загальні категорії порушень: «документально не підтверджені витрати», «ТМЦ, не використані у господарській діяльності», «завищення витрат», «не надано документів», без належної конкретизації кожної спірної господарської операції.
Зокрема, щодо витрат на суму 243 929,09 грн за 2019 рік, 1 283 808,20 грн за 2020 рік та 1 198 825,14 грн за 2024 рік контролюючий орган обмежився твердженням про їх документальне непідтвердження, однак не зазначив, які саме витрати входять до відповідних сум, за якими контрагентами, договорами, накладними, актами чи платіжними документами вони були сформовані, які саме документи були відсутні, коли саме вони витребовувались та чому надані позивачем документи не були прийняті до уваги. Такі загальні формулювання не дають суду можливості перевірити правильність визначення сум донарахувань, а позивача фактично позбавляють можливості ефективно спростувати кожну конкретну претензію контролюючого органу.
Суд також врахував доводи позивача про те, що в акті перевірки зазначено про використання первинних документів вибірковим методом. За умови, що податкові зобов`язання донараховуються на підставі висновку про завищення витрат, вибіркове дослідження первинних документів без належного пояснення методики такого дослідження, критеріїв відбору документів та без зіставлення кожної спірної суми з конкретною господарською операцією не може вважатися достатнім доказом правомірності донарахувань.
Щодо висновку контролюючого органу про використання окремих товарно-матеріальних цінностей не у господарській діяльності, суд першої інстанції звернув увагу на пояснення позивача, згідно з якими придбані будівельні матеріали, сантехнічне обладнання, кондиціонери та інші товарно-матеріальні цінності використовувалися для облаштування виробничої бази, де здійснюється підприємницька діяльність, а також для забезпечення належних умов праці.
Щодо витрат на придбання напівпричепів Carnehl CHKS/HH, суд зазначив, що з матеріалів справи не вбачається, що контролюючий орган належним чином дослідив питання їх фактичного використання у господарській діяльності, порядок їх обліку позивачем, можливість врахування амортизаційних відрахувань, а також не здійснив альтернативного розрахунку податкових зобов`язань із урахуванням допустимого способу відображення таких об`єктів у податковому обліку. Фактичне використання транспортних засобів у господарській діяльності позивача відповідачем не спростовано. За таких обставин просте виключення всієї вартості відповідних об`єктів із витрат без з`ясування питання їх амортизації та без належного розрахунку не може вважатися обґрунтованим способом визначення податкового зобов`язання.
Щодо дизельного пального за 2022 рік на суму 1 172 557,16 грн, суд врахував, що основним видом діяльності позивача є надання послуг вантажного автомобільного транспорту. З огляду на характер такої діяльності придбання та використання дизельного пального є об`єктивно необхідним елементом здійснення господарської діяльності. Разом із тим відповідач не навів у суді належного зіставлення придбаного пального з конкретними транспортними засобами, рейсами, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними та доходом позивача за відповідний період. У разі надання платником податків актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, реєстрів актів виконаних робіт та інших документів контролюючий орган не може обмежитися твердженням про те, що пальне «не використано» у господарській діяльності, без наведення конкретного розрахунку, який дозволяє перевірити такий висновок. Не наведено відповідачем і переконливого розрахунку, який би свідчив про надмірність або неможливість використання саме такого обсягу пального з урахуванням кількості транспортних засобів, маршрутів, пробігу, тоннажу, характеру перевезень та обсягу наданих послуг.
Щодо бензину автомобільного у кількості 1 500 літрів за 2023 рік суд врахував, що позивач посилався на використання автомобіля HONDA CR-V у підприємницькій діяльності та надавав накази про норми витрат палива і використання автомобіля. Відповідач, заперечуючи господарський характер таких витрат, не довів, що автомобіль фактично використовувався виключно для особистих потреб позивача, не дослідив зміст поданих наказів, не надав доказів відсутності зв`язку поїздок із підприємницькою діяльністю та не обґрунтував, чому відповідні документи не можуть підтверджувати господарське використання автомобіля.
Суд окремо зазначив, що подані позивачем разом із запереченнями на акт перевірки книга обліку доходів і витрат за 2023-2024 роки та накази про норми витрат палива і використання автомобіля мали бути належним чином оцінені контролюючим органом при розгляді заперечень. Однак зі змісту матеріалів справи не вбачається, що контролюючий орган здійснив повну та об`єктивну перевірку цих документів, співвідніс їх із висновками акта перевірки та надав мотивовану оцінку впливу поданих документів на визначені податкові зобов`язання. Формальне залишення висновків акта перевірки без змін, без належного аналізу документів, поданих платником податків на стадії заперечень, свідчить про неповноту встановлення обставин, які мають значення для правильного визначення податкових зобов`язань.
Відповідно, похідні висновки контролюючого органу про заниження чистого оподатковуваного доходу, податку на доходи фізичних осіб та військового збору, податку на додану вартість також є недоведеними.
Суд апеляційної інстанції у повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає, що закон вимагає від суб`єкта владних повноважень при прийнятті рішень діяти добросовісно, обґрунтовано та пропорційно.
Донарахування платнику податків податкових зобов`язань допустиме виключно в разі наявності на то правових підстав, а саме, встановлення та доведення податковим органом порушення платником податків податкової дисципліни, заниження або завищення самостійно задекларованих податкових зобов`язань або не декларування окремих зобов`язань.
Належні та допустимі докази, наведені в Акті перевірки, не надано відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на висновки акту перевірки, із зазначенням відповідних сторінок, натомість суд апеляційної інстанції доходить висновку, що такі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції. Досліджений судом апеляційної інстанції Акт перевірки спростовує доводи податкового органу, що останній містить детальний опис порушень, адже жодний з висновків, наведених в акті, не містить належного обґрунтування, із посиланням на детальний аналіз первинних документів, досліджених під час перевірки, їх співставлення з показниками податкової звітності, тощо.
Не містить Акт перевірки й належного розрахунку визначених податкових зобов`язань в розрізі з показниками податкової звітності та первинними документами, наданими позивачем під час перевірки.
У свою чергу суд при розгляді справи щодо оскарження податкових повідомлень-рішень не має вдаватися до самостійної перевірки наявності з боку платника податків порушень податкового законодавства, адже це суперечить засадам та меті адміністративного судочинства.
Саме суб`єкт владних повноважень має довести належними та допустимими доказами обґрунтованість та правомірність своїх рішень, у протилежному випадку у суду виникають достатні підстави для їх скасування.
Суд апеляційної інстанції повторно звертає увагу, що відповідач під час судового розгляду не надав належні та допустимі докази допущення позивачем вимог чинного законодавства, які лягли в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Під час апеляційного розгляду справи відповідач також не навів додаткові обставини, які свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції.
Додатково колегія суддів звертає увагу, що під час апеляційного розгляду справи відповідач не спростував також доводи позивача, зазначені у відзиві на апеляційну скаргу, що придбані напівпричепи самоскиди Carnehl СНКS/НН № W091403349РС09079 та Carnehl СНКS/НН № W09140336СРС09145 не увійшли до витрат та не відображені у податковій декларації, а в книгу обліку доходів і витрат занесені помилково.
Також колегія суддів зазначає, з огляду на доводи позивача щодо здійснення поточного ремонту з метою забезпечення належних умов праці найманих працівників, використання автомобіля та палива з метою ведення договірної роботи за основним видом господарської діяльності, тощо, що відповідно до пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу про безпідставне посилання відповідачем на неподання позивачем книги обліку доходів і витрат за 2023-2024 роки та накази про норми витрат палива та використання автомобіля, адже такі документи були надані до заперечень на акт перевірки.
За приписами п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.
Отже, подання документів після складання Акту перевірки не може вважатися їх не наданням і податковий орган має обов`язок надати їм належну оцінку під час розгляду заперечень на Акт перевірки. При цьому розгляд заперечень має бути не формальним, що мало місце у спірних правовідносинах, адже пункт 86.7.4 статті 86 Податкового кодексу України вимагає вчинення комісією з питань розгляду заперечень конкретних дій, які не були вчинені відповідачем, чому є підтвердження у вигляді листа від 07.10.2023 за № 14781/6/11-28-24-04 (а.с. 30-31).
Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів підтверджує правильність висновку суду першої інстанції, що відповідачем не підтверджено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.
Правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року в адміністративній справі № 340/8379/25 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 24 вересня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 24 вересня 2026 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя І.Ю. Добродняк