П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/7217/26
Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,
повний текст судового рішення
складено 21.05.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо виготовлення довідки №885/26-вих. від 13.03.2026 року про розмір суддівського винагороди в сумі 2102,00 грн., зобов`язання вчинити певні дії,-
ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА
НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
16 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, в якому просив суд :
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо виготовлення довідки №885/26-вих від 13.03.2026 року про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2026 року із застосуванням розміру посадового окладу судді, обчисленого відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн.
- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області виготовити та направити мені довідку про розмір суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, станом на 01.01.2026 року для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначеної виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обчисленого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 3328,00 грн., встановленого на 01.01.2026 року статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» №4695-ІХ від 03.12.2025 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що звернувся до відповідача з заявою, в якій просив виготовити нову довідку для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2026 року. Відповідач листом від 13.03.2026 року відмовив у наданні зазначеної довідки, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Представник відповідача, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо виготовлення довідки №885/26-вих. від 13.03.2026 року про розмір суддівського винагороди в сумі 2102,00 грн., зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо виготовлення довідки №885/26-вих від 13.03.2026 року про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2026 року із застосуванням розміру посадового окладу судді, обчисленого відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн.
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області виготовити та направити довідку на ім`я ОСОБА_1 про розмір суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, станом на 01.01.2026 року для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначеної виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обчисленого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 3328,00 грн., встановленого на 01.01.2026 року статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» №4695-ІХ від 03.12.2025 року.
Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (код ЄДРПОУ 26302945) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири грн. 96 коп.).
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА
26.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся засобами електронного зв`язку на офіційну електронну адресу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області з письмовою заявою від 23.02.2026 року про видачу довідки про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2026 року для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначеної виходячи з посадового окладу судді, обчисленого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 3328,00 грн., встановленого станом на 01.01.2026 року.
На це звернення Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області 13.03.2026 року виготовив довідку №885/26- вих. про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2026 року для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначеної виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обчисленого з прожиткового мінімуму в сумі 2102,00 грн. (2102 х 30 / 50% = 94590).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Представником апелянта, ТУ ДСА в Одеській області, подано до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи за Конституційним поданням Верховного суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п`ятого частини першої етапі 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн. для визначення посадового окладу судді.
Обґрунтовуючи подане клопотання, зазначено, що предметом розгляду даної справи є видача довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2102,00 грн.
Так, Постановою Пленуму Верховного Суду від 12.09.2025 вирішено звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п`ятого частини першої етапі 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ Про Державний бюджет України на 2025 рік, яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн. для цілей визначення посадового окладу судді. На підставі вказаної Постанови Верховний Суд звернувся з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п`ятого частини першої етапі 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким встановлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді до Конституційного Суду України.
Отже, на теперішній час існує правова невизначеність при застосуванні прожиткового мінімуму 2102 грн., що в свою чергу, має безпосереднє значення для визначення відомостей, що мають зазначатись в довідці про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Як встановлено судом апеляційної інстанції наявність судової практики, зокрема постанов Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також враховуючи, що зазначена заявником підстава для зупинення провадження у справі є правом, а не обов`язком суду, колегія суддів приходить до переконання щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій ВРП. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Положення п.1 ч.2 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.
Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (п.24 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України).
Згідно п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Приписами ч.1 ст.4 Закону України «Про судоустрiй i статус суддiв» (надалі - Закон №1402-VIII) визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване ст.142 Закону №1402-VIII, ч.4 якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Положеннями ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» №4695-ІХ від 3.12.2025р. (надалі - Закону №4695-ІХ) встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3328грн., а для працездатних осіб, який застосовується стосовно визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102грн..
Отже, Законом №4695-ІХ для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102 грн.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення. Визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
30.09.2016р. набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016р. №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, ст.130 Основного Закону викладено в новій редакції, в тексті якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».
Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано ст.135 Закону 1402-VIII (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні ч.2 ст.130 Конституції України).
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» №2017-ІІІ від 5.10.2000р. (надалі - Закон №2017-ІІІ) державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення ст.2 Закону №2017-ІІІ).
Згідно приписів ст.6 Закону №2017-ІІІ базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» №966-XIV від 15.07.1999р. (надалі - Закон №966-XIV).
Відповідно до ст.1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Зазначеною нормою Закону №966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Слід зазначити, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість ст.7 Закону №4695-ІХ разом із встановленням на 01.01.2026р. прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328грн. був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102грн..
Отже, Закон №4695-ІХ фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII.
Слід наголосити на тому, що Закон №4695-ІХ не містить інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008р. №10-рп/2008.
Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.
Отже, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2026р. (3328грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102грн.), на підставі абз.5 ст.7 Закону №4695-ІХ є протиправною.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2024р. у справі №580/2522/24, від 13.11.2024р. у справі №200/1707/24, від 20.02.2025р. у справі №420/3716/24, у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026р. у справі №200/2309/25.
Поряд з цим, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026р. у справі №200/2309/25 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 року у справі №520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривень відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 1.01.2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці. Верховний Суд сформував наступний правовий висновок:
- у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;
- для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 1 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань в апеляційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 24.04.2025р. у справі № 240/9028/24 з огляду на таке.
Так, у справі № 240/9028/24 спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.
Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24.04.2025р. під час розгляду цього спору.
При цьому, як вже було вище зазначено, при вирішенні спору колегія суддів враховує, що у рішенні Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026р.у справі №200/2309/25 Верховний Суд надав іншу оцінку аналогічним правовідносинам та його висновки є актуальними на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Зокрема, у названій постанові Верховний Суд зазначив, що:
« 55. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
56. Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року (3028грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102), на підставі абз.5 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», є протиправною.»
В подальшому зазначену правову позицію підтримано Верховним Судом у його постановах, зокрема, від 16.03.2026р. по справі №380/19912/24, від 08.04.2026р. по справі №340/1792/25.
Застосовуючи зазначені висновки, Верховний Суд у постанові від 30.04.2026р. у справі №620/15756/24 у правовідносинах, які є подібними до тих, які є спірними, у справі яка розглядається, суд апеляційної інстанції, зазначає, що дії відповідача щодо видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчисленої з розрахунку встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн, є протиправними та суперечать вимогам ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону 1402-VIII.
Враховуючи вищевикладене, у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.
Для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 1 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів критично відноситься до посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, в обґрунтування відсутності підстав для задоволення вимог позивача, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції дана справа не є подібною до справи №240/9028/24, яка розглянута Великою Палатою Верховного Суду, а натомість є подібною до справи №200/2309/25, розглянутої Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька