П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/9665/25
Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В.
Дата і місце ухвалення 20.04.2026р., м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Тарновецького І.І.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року по справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2025 року Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 податкову заборгованість на загальну суму 74 021,05 грн. з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у сумі 216,55 грн. на користь місцевого бюджету Миколаївської ТГ; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 73 804,50 грн. на користь місцевого бюджету Галицинівської ТГ.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року відмовлено в задоволені позову Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт зазначив, що у ОСОБА_1 , як платника податків, наявний податковий борг у сумі 74 021,05 грн., який виник на підставі таких податкових повідомлень-рішень: N 0[телефон приховано]-1403-UA4806015[телефон приховано] вiд 19.03.2025 у сумі 216,55 грн., N 0[телефон приховано]-1403-UA4806007[телефон приховано] вiд 19.03.2025 у сумі 73 804,50 грн.
Апелянт вказав на те, що податкові повідомлення-рішення були направлені за актуальною на даний час податковою адресою відповідача згідно з відомостями ДРФО, які в результаті були вручені - 31.05.2025 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення від 27.05.2025 №0601151192142. Також вказав, що відповідно до статті 59 ПК України було надіслано відповідачу податкову вимогу від 27.11.2021 року №30558-13 за актуальною адресою згідно відомостей ДРФО на момент направлення, а саме: м. Миколаїв, вул. Дунаєва, буд. 40А, яка в результаті була повернена за закінченням терміну зберігання.
Апелянт звернув увагу на те, що правомірність дій щодо надсилання податкової вимоги за адресою (актуальною на час направлення) ГУ ДПС у Миколаївській області підтверджується в справі 400/11780/24.
Як зазначив апелянт, відповідач не скористався правом оскарження в судовому та адміністративному порядку у встановлені чинним законодавством терміни податкових повідомлень-рішень, а відтак зазначена у них сума податкового зобов`язання є узгодженою.
Апелянт посилався на те, що ГУ ДПС у Миколаївській області було вжито всі можливі заходи щодо інформування платника про існування у нього податкового боргу шляхом надіслання усіх необхідних документів за зареєстрованим, на момент направлення документів, місцезнаходженням відповідача.
Також апеляційній скарзі зазначено, що обчислення податку на нерухоме майно відмінне від земельного податку на об`єкти нежитлової нерухомості здійснено на підставі підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Кодексу та в зв`язку з наявністю у громадянина власності, згідно даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єктів нежитлової нерухомості, а саме: ОСОБА_1 : прививочна майстерня - загальна площа 2079 кв. м., за адресою АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано 05.11.2018 року.
Апелянт звернув увагу на те, що згідно статті 349 Цивільного кодексу України право власності на майно припиняється в разі його знищення. При цьому, у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. В даному випадку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не міститься інформація щодо стану та пошкодження або знищення об`єкту нерухомого майна на прививочну майстерню - загальною площею 2079 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того апелянт зазначив, що відповідно до підпункту 69.22 пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року за об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб. За об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, пошкоджені (як такі, що потребують капітального ремонту, реконструкції чи реставрації) у податкових (звітних) періодах починаючи з 1 січня 2023 року внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було зафіксовано факт пошкодження житлової та/або нежитлової нерухомості за даними Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр майна), до першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому за даними Реєстру майна об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості капітально відремонтовані, реконструйовані, реставровані та визнані придатними для проживання/для використання за цільовим призначенням.
ГУ ДПС у Миколаївській області вказало на те, що витяг з реєстру пошкодженого майна відповідачем до контролюючого органу не надавався.
Апелянт вважає, що предметом доказування у даній справі є обставини, зокрема, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку. При цьому, як зазначає апелянт, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк, а невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
З огляду на вище викладене апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ГУ ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 74 021,05 грн.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДПС у Миколаївській області.
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області посилалось на те, що за ОСОБА_1 рахується податкова заборгованість у розмірі 74 021,05 грн., а саме:
1) заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості - 216,55 грн. (Миколаївська ТГ) згідно податкового повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') N 0[телефон приховано]-1403-UA4806015[телефон приховано] вiд 19.03.2025 у сумі 216,55 грн. за період 2024 року, строк сплати - 30.07.2025 року;
2) заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 73 804,50 грн. (Галицинівська ТГ): згідно податкового повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') N 0[телефон приховано]-1403- UA4806007[телефон приховано] вiд 19.03.2025 року у сумі 73804,50 грн. за період 2024 року, строк сплати - 30.07.2025 року.
У підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду розрахунок податкового боргу ОСОБА_1 станом на 26.08.2025 року, відомості ІКП.
Позивач надав до суду копії податкових повідомлень-рішень № 0[телефон приховано]-1403-UA4806015[телефон приховано] вiд 19.03.2025 року на суму 216,55 грн. та № 0[телефон приховано]-1403- UA4806007[телефон приховано] вiд 19.03.2025 року на суму 73804,50 грн., а також докази їх направлення на адресу відповідача.
Крім того позивач зазначив, що відповідно до ст. 59 ПК України, контролюючим органом було виставлено податкову вимогу від 27.11.2021 року №30558-13, яка була направлена за адресою відповідача, проте поштове відправлення (№575[телефон приховано]) повернулось до Головного управління ДПС у Миколаївській області із відміткою поштового відділення: «повертається, за закінченням терміну зберігання».
Оскільки податковий борг не був погашений відповідачем, контролюючий орган, посилаючись на виникнення у нього права на стягнення заявленого податкового боргу, подав позовну заяву до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що твердження позивача про те, що сума 74021,05 грн є податковим боргом в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України не відповідає дійсності оскільки, зазначена сума не була узгоджена згідно з вимог статті 54 та статті 56 ПК України, а отже не набула статусу податкового боргу, який підлягає стягненню.
Крім того суд посилався на те, що тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, положення статті 266 ПК України «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» застосовуються з урахуванням особливостей визначених підпунктом 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, пунктом 2 якого передбачено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості. Суд вказав, що вимоги цієї норми розповсюджуються і на об`єктів, які внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України, зазнали незначних пошкоджень. Судом при розгляді справи врахував надані відповідачем фото про пошкодження майна, талон-повідомлення та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, які засвідчують факт пошкодження належних йому об`єктів оподаткування, внаслідок збройної агресії.
З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів правомірність своїх позовних вимог щодо формування податкового боргу відносно ОСОБА_1 та його стягнення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому адміністративний позов ГУ ДПС у Миколаївській області не підлягає задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно зі ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Положеннями п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до абзацу першого пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
В свою чергу, відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
В свою чергу, у разі не виконання платником податків обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків.
Відповідні заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Згідно п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пунктом 59.5 ст. 59 ПК України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Отже, нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.
Обов`язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою в установленому законодавством порядку, надсилання платнику податків вимоги про сплату боргу.
За висновками Верховного Суду, у межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов`язань.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 року у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 року у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 року у справі №160/7345/20 та інших.
Верховний Суд також звертав увагу на те, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Таким чином в ході розгляду справи за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податків заборгованості по податках та зборах, суд не може надавати оцінку правомірності нарахування податкового зобов`язання, зокрема, згідно податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з несплатою якого виникла податкова заборгованість.
Вказані правові висновки Верховного Суду не були враховані судом першої інстанції при розгляді даної справи, внаслідок чого Миколаївський окружний адміністративний суд помилково вдався до оцінки наявності підстав для нарахування податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно.
В свою чергу колегія суддів не приймає до уваги та не надає правової оцінки доводам відповідача про незаконність податкових повiдомлень-рiшень №0[телефон приховано]-1403-UA4806015[телефон приховано] вiд 19.03.2025 року та №0[телефон приховано]-1403-UA4806007[телефон приховано] вiд 19.03.2025 року, у зв`язку з не сплатою яких виник податковий борг, через, на думку відповідача, відсутність обов`язку сплати податку на нерухоме майно внаслідок його пошкодження внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України.
Надаючи оцінку наявності підстав для стягнення в даному випадку з відповідача податкового боргу, колегія суддів зазначає наступне:
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковий борг відповідача виник у зв`язку із визначенням йому контролюючим органом податкових зобов`язань з:
- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі 216,55 грн. згідно податкового повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') N 0[телефон приховано]-1403-UA4806015[телефон приховано] вiд 19.03.2025 року, строк сплати - 30.07.2025 року;
- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 73 804,50 грн. згідно податкового повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') N 0[телефон приховано]-1403- UA4806007[телефон приховано] вiд 19.03.2025 року, строк сплати - 30.07.2025 року.
За положеннями п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до абзаців першого-третього пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких у ОСОБА_1 виник податковий борг, про стягнення якого просить контролюючий орган, були направлені засобами поштового зв`язку за адресою місця проживання відповідача згідно відомостей, наявних у ДРФО: м. Миколаїв, вул. Захисників Миколаєва, 65.
Вказані податкові повідомлення-рішення були вручені відповідачеві 31.05.2025 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У встановлений Податковим кодексом України строк відповідачем не були сплачені визначені податковими повідомленнями-рішення грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно. Також вказані податкові повідомлення-рішення не були оскаржені відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а тому визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях податкові зобов`язання є узгодженими.
Враховуючи викладене помилковим є висновок суду першої інстанції про неузгодженість суми податкових зобов`язань, визначених відповідачу контролюючим органом згідно податкових повідомлень-рішень № 0[телефон приховано]-1403-UA4806015[телефон приховано] вiд 19.03.2025 року та № 0[телефон приховано]-1403-UA4806007[телефон приховано] вiд 19.03.2025 року, з огляду на положення статей 54 та 56 ПК України, оскільки ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, відповідачем надано не було.
Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що 27.11.2021 року Головним управлінням ДПС у Миколаївській області було винесено податкову вимогу форми «Ф» № 30558-13 про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 17351,33 грн., яка направлялась засобами поштового зв`язку на адресу відповідача, наявну в Державному реєстрі фізичних осіб, та не була вручена йому з підстав «за закінченням терміну зберігання», що за положеннями п. 42.5 ст. 42 ПК України вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
З встановлених судом обставин та наданих доказів, вбачається, що Головним управлінням ДПС у Миколаївській області були дотримані визначені Податковим кодексом України умови, які передують зверненню контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу, а тому, з огляду на несплату відповідачем визначених контролюючим органом податкових зобов`язань в загальній сумі 74021,05 грн, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача зазначеної суми податкового боргу в судовому порядку.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи та порушено норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ГУ ДПС у Миколаївській області.
Підстави для розподілу судових витрат згідно приписів частини 2 статті 139 КАС України відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету Миколаївської територіальної громади заборгованість у розмірі 216,55 грн. (двісті шістнадцять грн. 55 коп.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету Галицинівської територіальної громади заборгованість у розмірі 73 804,50 грн. (сімдесят три тисячі вісімсот чотири грн. 50 коп.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: І.І. Тарновецький
Суддя: О.А. Шевчук