ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/13508/16 Суддя (судді) першої інстанції: Шевчук О.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Вдовенко Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ "Оріон Д" до Міністерства економіки та довкілля України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: арбітражний керуючий Шаматрін Євгеній Миколайович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Служба безпеки України, про визнання незаконним і скасування у частині наказу,
У С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЦ "Оріон Д" звернулось до суду з позовом до Міністерства економіки України, в якому просило суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 07.03.2014 № 286, в частині застосування спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до ТОВ «ІТЦ «Оріон Д» та виключити пункт 76 з Додатку до вказаного наказу «ПЕРЕЛІК суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з наказом відповідача, в частині застосування спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до ТОВ «ІТЦ «Оріон Д», оскільки, вважає, що такий наказ є протиправним, незаконним та таким, що порушує права і інтереси позивача щодо випуску у вільний обіг товарів з митного складу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2016 відкрито провадження в адміністративній справі.
На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825-IX (в редакції Закону № 3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України.
За результатами розподілу, справа № 826/13508/16 передана на розгляд та вирішення Хмельницького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача арбітражний керуючий Шаматрін Євгеній Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2025 та від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
04.03.2026, під № 7432 та 01.09.2026, під № 31711 апелянтом подано додаткові пояснення по справі.
23.06.2026, під № 22670 відповідачем до суду також подано додаткові пояснення по справі.
Розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався/по справі оголошувалась перерва задля забезпечення явки сторін у судове засідання та отримання запитуваних судом пояснень.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача 17.09.2026 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Судом під час апеляційного перегляду враховується постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2026 № 963, згідно якої, перейменовано відповідача на Міністерство економіки та довкілля України.
17.09.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга третьої особи підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Оріон-Д», відповідно до чинного законодавства України та установчих документів, здійснювало господарську діяльність, в тому числі уклало контракти з іноземними підприємствами та в зв`язку з цим, здійснювало зовнішньоекономічну діяльність, отримувало від іноземних контрагентів різні товари, які були необхідними для здійснення господарської діяльності товариства.
Так, 07.09.2010 року між ТОВ "Інженерно-технічний центр «Оріон «Д» та фірмою «GЕ ОІL&GAS OPERATIONS США був укладений контракт № 17/09-2010 на придбання компресорів та їх комплектуючих, що підтверджується таким контрактом та додатковими угодами до нього.
Доставку товару за вказаним контрактом виконувала компанія Інфініто S.R.L. Італія за укладеним договором № 11/07-2012, що підтверджується таким договором.
За СМR № 005799 від 27.07.2012 компанія Інфініто S.R.L. Італія відправила на адресу позивача, вказаний в специфікаціях товар, що підтверджується таким документом та 07.12.2012 року позивач, відповідно до Розділу VIII та Глави 20 Митного кодексу України здійснив митне оформлення таких товарів, визначивши митний режим «митного складу», оскільки, позивач, відповідно до ст. 405 Митного кодексу України та Порядку надання складським об`єктам статусу «митний склад» та позбавлення такого статусу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2012 № 835, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.08.2012 за № 1324/21636, отримав рішення Сумської митниці про створення зони митного контролю від 04.12.2012 № 80500/0111, що підтверджується таким рішенням.
Відповідно до вказаного рішення, на адресу позивача листом від 04.12.2012 за вих. № 15/3-8466 було направлено витяг з реєстру митних складів, яким внесено відомості стосовно митного складу відкритого типу, що розташований за адресою: м. Суми, вул. Курська, 147, що підтверджується таким листом та витягом.
Наказом Сумської митниці від 07.12.2012 № 492 було затверджено Процедуру експлуатації митного складу закритого типу, що підтверджується таким наказом та Процедурою експлуатації митного складу закритого типу, а також план-схемою складського майданчика, що використовується як зона митного контролю, що погоджена в установленому порядку з начальником митного поста «Суми-Центральний», що підтверджується такою план-схемою.
Отримані товари були поміщенні в зону митного контролю - на митний склад з відповідним оформленням митних декларацій ІМ 74 ДЕ № 805130000/2012/015848 від 06.12.2012р., ІМ 74 ДЕ № 805130000/2012/015846 від 06.12.2012р., ІМ 74 ДЕ № 805130000/2012/016005 від 10.12.2012р., ІМ 74 ДЕ № 805130000/2012/015911 від 07.12.2012р., ІМ 74 ДЕ № 805130000/2012/015910 від 07.12.2012р., що підтверджується митною декларацією ІМ 74 ДЕ № 805130000/2012/015910 від 07.12.2012р.
Між ТОВ "Інженерно-технічний центр «Оріон «Д» та фірмою «DALMINE SPA був укладений контракт №08/05-2012 від 23.05.2012 на суму 78000 євро на придбання ємностей для стиснутого природного газу сталевих, які були ввезені в Україну та відповідно до митної декларації ІМ 74 № 805130000/2012/015908 від 07.12.2012 були розміщені на митному складі, що підтверджується відповідним контрактом та митними деклараціями.
05.02.2013 між ТОВ «ІТЦ «Оріон Д» та ЗАО «Зкологические сенсорьі и системьі» був укладений зовнішньоекономічний контракт № 17/2013, за умовами якого, позивач виступав покупцем мережевих вимірювачів мікровологості та інших товарів, які відповідно до ІМ 40 АА від 24.05.2013 № 805130000/2013/005854 та 11.09.2013 № 10029003/2013/302960 ввезені на територію України та випущені у вільний обіг.
04 грудня 2015року для здійснення митного оформлення товару направило Сумській митниці МД-2 ІМ 40 АА № 805130000/2015/016226 та всі необхідні документи для митного оформлення, яку митний пост «Суми-центральний» не прийняв та видав картку відмови, зазначивши при цьому, що він повідомляє про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причини порушення вимог: пункту 2 статті 197 Митного кодексу України; підпункту 2 пункту 1 Постанови КМУ від 21.05.2012р. №436 «Про затвердження переліку товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України»; статті 37 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність»; наказу Міністерства економіки України від 07.03.2014року №286 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та роз`яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: подати нову МД з урахуванням вимог: пункту 2 статті 197 Митного кодексу України; підпункту 2 пункту 1 Постанови КМУ від 21.05.2012р. №436 «Про затвердження переліку товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України»; статті 37 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність»; наказу Міністерства економіки України від 07.03.2014року №286, а саме подати до органу доходів та зборів разову (індивідуальну) ліцензію на здійснення зовнішньоекономічної операції для суб`єкта ЗЕД - ТОВ «ІТЦ «Оріон Д».
З пункту 76 Наказу Мінекономіки №286 від 07 березня 2014 року в частині застосування спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до ТОВ «ІТЦ «Оріон Д» слідує, що на підставі Матеріалів Міндоходів України вих. від 12.11.2013 № 17109/5/99-99-22-03-01-16, вх. від 15.11.2013 № 06/113843-13 встановлено порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" товариством за вищевказаним зовнішньоекономічним контрактом, нормами якої встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Згідно Наказу № 286 від 07 березня 2014 року, що виданий Міністерством економічного розвитку і торгівлі України «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, яким, відповідно до п. 76 Додатку до вказаного наказу визначено ПЕРЕЛІК суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
У наказі зазначено, що відповідно до статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", на підставі подань Міністерства доходів і зборів України вих. від 17.10.2013 № 15197/5/99-99-22-03-01-16, вх. від 21.10.2013 N 06/104653-13, вих. від 12.11.2013 № 17109/5/99-99- 22-03-01-16, вх. від 15.11.2013 № 06/113843-13, вих. від 25.11.2013 № 18176/5/99-99-22-03-01-16, вх. від 29.11.2013 № 06/119253-13 наказано: За порушення пов`язаних із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність"законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме: статей 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у 40 - денний строк з дня набрання чинності цим наказом застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зазначених у додатку до цього наказу.
У пункті 76 зазначено, що на підставі Матеріалів Міндоходів України вих. від 12.11.2013 № 17109/5/99-99-22-03-01-16, вх. від 15.11.2013 № 06/113843-13 встановлено порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" товариством за вищевказаними зовнішньоекономічними контрактами, нормами якої встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
З викладеного слідує, що товариство не мало такого висновку та виникло прострочення 180-денного строку на ввезення товару чи здійснення платежу.
Не погоджуючись з п.76 Наказу відповідача № 286 від 07 березня 2014 року в частині застосування спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньо-економічної діяльності до ТОВ «ІТЦ «Оріон Д», вважаючи його незаконним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що:
- підставою для за застосування санкції та видання оскаржуваного наказу, є подання ініціатора застосування санкції; до Мінекономрозвитку надійшло подання Міністерства доходів і зборів України, та, у подальшому, подання СБУ, яке було подане відповідачу згідно вимог статті 37 Закону;
- ініціатор подання у повній мірі виконав вимоги частини 3 статті 37 Закону та пункту 4.2 Порядку щодо дотримання форми та змісту свого подання, у зв`язку з чим, у Мінекономрозвитку були відсутні правові підстави для незастосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування;
- також, судом було враховано й те, що після 07.02.2019 оскаржуваної санкції не існує, а наказ від 07.03.2014 № 286 «Про застосування спеціальної санкції тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України» втратив чинність після вказаної дати та окремим рішенням міністерства не скасовувався;
- за висновком суду першої інстанції, на дату прийняття рішення суду наказ, який оспорюється позивачем втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1180 «Про скасування дії спеціальних санкцій, застосованих відповідно до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а тому відсутній предмет спору.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки:
- скасування санкцій у 2019 році не ліквідувало порушення прав підприємства у минулому, адже чинність оскаржуваного наказу призвела до видачі митницею картки відмови у 2015 році, через що підприємство зазнало збитків і не розмитнило обладнання. Визнання наказу незаконним з моменту прийняття, є єдиним способом захистити майнові права у процедурі банкрутства;
- податкові повідомлення-рішення, які були винесені на підставі акта перевірки 2013 року, були визнані протиправними та скасовані судом;
- апелянт вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу не є лише технічним виконавцем відповідного подання ініціатора, адже володіє дискреційними повноваженнями, тому мало проаналізувати документи по суті;
- апелянт вважає, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач допустив порушення принципів розсудливості, обґрунтованості та пропорційності.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Перш за все, колегія суддів звертає увагу на те, що після надходження до суду апеляційної скарги 25.12.2025 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року, до суду апелянтом 04.03.2026, під № 7432 надійшли доповнення та зміни до апеляційної скарги, в який заявник просив поновити строк для подання до суду апеляційної інстанції цих доповнень та змін до апеляційної скарги на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року по справі № 826/13508/16 та задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року по справі № 826/13508/16 та передати матеріали адміністративної справи № 826/13508/16 на розгляд до господарського суду Сумської області у межах справи № 920/736/19 про банкрутство ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д».
В обґрунтування вказаної заяви та пропуску строку на її подання, заявник посилався на те, що 07.02.2026 на адресу розпорядника майна ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д» арбітражного керуючого Шаматріна Є.М. в особистому Електронному кабінеті в ЄСІТС надійшла постанова Верховного Суду від 05.02.2026 по справі № 826/13508/16 за результатами розгляду касаційної скарги третьої особи у справі № 826/13508/16 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року. З метою передання на розгляд Господарського суду Сумської області в межах справи № 920/736/19 про банкрутство ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д» матеріалів адміністративної справи № 826/13508/16 третьою особою - розпорядником майна ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д» арбітражним керуючим Шаматріним Є.М. було подано відповідне клопотання від 07.04.2025. Проте, ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.04.2025 по справі № 826/13508/16 було повернуто заявнику без розгляду відповідне клопотання. Апелянт зауважує та посилається на норми Кодексу України з процедур банкрутства. Вказує, що згідно ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, з урахуванням отриманих від апелянта пояснень, встановила, що в обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання відповідних змін та доповнень до апеляційної скарги, апелянт посилався на те, що оскаржував ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.04.2025, якою було повернуто заявнику без розгляду відповідне клопотання в апеляційному та касаційному порядку та після отримання постанови суду касаційної інстанції, подав відповідні зміни та доповнення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Згідно норм ч. 1 ст. 303 КАС України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
З огляду на наведені приписи процесуального закону, а також те, що відповідні зміни та доповнення були подані до суду 04.03.2026, тобто поза межами строку оскарження рішення суду від 24.11.2025, а наведені причини пропуску строку, на переконання колегії суддів, є неповажними, позаяк, оскарження відповідної ухвали суду, не перешкоджало апелянту включити відповідні заперечення на таку ухвалу в апеляційну скаргу та/або подати відповідні доповнення у встановлені приписами КАС України строки, судом апеляційної інстанції такі доповнення та зміни не можуть братись до уваги та їм відповідна оцінка не надається. Крім того, спір не стосується майнових прав товариства.
Щодо суті спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно норм ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у відповідній редакції), визначено перелік спеціальних санкцій, які можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до якого, зокрема, віднесено - індивідуальний режим ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.
Частиною 2 статті 37 Закону, було визначено, що санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду.
Підпунктом 175 пункту 4 Положення про Мінекономрозвитку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459, до повноважень Мінекономрозвитку віднесено застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Частиною 1 статті 37 Закону, визначено, що за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовано індивідуальний режим ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій. Застосування спеціальної санкції відбувається за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду.
Порядок, відповідно до якого Мінекономрозвитку застосовує до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності спеціальні санкції, затверджено наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 № 52 «Про затвердження Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.05.2000 за № 260/4481 (далі - Порядок).
Таким чином, як було обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, підставою для застосування санкції та видання оскаржуваного наказу, є саме подання ініціатора застосування санкції.
Так, до Мінекономрозвитку надійшло подання Міністерства доходів і зборів України від 12.11.2013.№ 17109/5/99-99-22-03-01-16 (далі - Ініціатор подання).
Частиною 3 статті 37 Закону та пунктом 4.2 Порядку, встановлено вимоги до подання щодо застосування спеціальних санкцій, яке повинно містити інформацію про: найменування та реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності; відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України; вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати; найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство; іншу доцільну інформацію.
Надіслане до Мінекономрозвитку подання Ініціатора містило наступну інформацію:
-назва і реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Інженерно-технічний центр «Оріон Д», вул. Курська 17, м. Суми, 40031;
-код порушення - 00011, що означає порушення вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (згідно з листом ДПА від 16.07.2007 № 8747/5/22-6016 щодо тлумачення кодів порушень, які використовуються ДПА при наданні пропозицій на застосування спеціальних санкцій до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності);
-вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, «І», тобто індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності;
-назва і реквізити контрагентів 1.«GE OIL & GАS ОРЕRАТIONS, LLС» Сполучені Штати Америки, 3300 МЕDALIST, DRIVE, OSHKOSH, WI 54902; 2. ЗАО «ЕКОЛОГИЧЕСКИЕ СЕНСОРИ И СИСТЕМИ», Російська Федерація, 124460, Г. МОСКВА, ЗЕЛЕНОГРАД, ЮЖНАЯ ПРОМЬIШЛЕННАЯ ЗОНА, ПРОЕЗД 4922, СТР. 2. К. 314; 3. «DAIAMINE S.Р.А.», Італія, РІАZZА САDUTI 6 LUGLIO 1944, 1 24044 DALMINE- ВG; а також інші дані, такі як:
код валюти - 643, 840, 978 що згідно з Класифікатором іноземних валют, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 34 від 04.02.98 означає Російський рубль, долар СШФ та Євро відповідно;
сума заборгованості - відповідно 348,60, 1907,80 та 78,00 тис. грошових одиниць.
Отже, Ініціатор подання у повній мірі виконав вимоги частини 3 статті 37 Закону та пункту 4.2 Порядку щодо дотримання форми та змісту свого подання.
Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині про те, що у Мінекономрозвитку були відсутні правові підстави для незастосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що пунктом 76 оскаржуваного Наказу № 286 від 07.03.2014, до позивача було застосовано спеціальну санкцію у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності. Підставою для видання наказу слугували Матеріали Міндоходів України та Матеріали СБУ щодо порушення позивачем термінів валютних розрахунків із іноземними контрагентами.
На думку відповідача, питання про необхідність застосування санкції за ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», фактично вирішує сам ініціатор подання, а відповідач лише оформлює вказане рішення ініціатора подання у вигляді відповідного наказу Мінеконорозвитку.
Твердження відповідача, з якими погодився і суд першої інстанції, про наявність у нього виключно технічної ролі щодо перенесення відомостей із подань контролюючих органів без перевірки суті, є безпідставними, адже остаточний висновок про доцільність застосування спеціальних санкцій приймається саме відповідачем на підставі наданого уповноваженим органом подання і долучених до нього документів, а також матеріалів, що містяться у розпорядженні Міністерства. Колегія суддів переконана, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями та має альтернативу щодо прийняття владного управлінського рішення, в тому числі право на запит додаткових матеріалів чи відхилення відповідного подання.
Тож, питання про застосування або незастосування санкції до суб`єкта ЗЕД знаходиться у компетенції саме відповідача, а не ініціатора подання. Тобто, відповідач, після отримання від ініціатора подання всіх матеріалів, має змогу та обов`язок перевірити їх на відповідність форми та змісту, у разі необхідності перевірити їх обґрунтованість та лише після цього, прийняти рішення про застосування санкції чи відхилення подання.
Як вбачається з матеріалів справи, матеріали подання від Міндоходів ґрунтувалися виключно на актах податкових перевірок від 22.04.2013 та 10.09.2013. Водночас, податкові повідомлення-рішення, винесені органом доходів і зборів на підставі цих актів, були оскаржені позивачем в судовому порядку. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2014 у справі № 818/8857/13-а, залишеною без змін ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанцій, вказані податкові повідомлення-рішення були визнані протиправними та скасовані, а висновки про порушення позивачем законодавства у сфері ЗЕД визнані безпідставними. Водночас, представник відповідача у судовому засіданні не надав відповідь на те, чи було обізнане Міністерство про оскарження результатів перевірки до суду та чи вчиняло дії щодо з`ясування цих обставин перед прийняттям оскаржуваного наказу, який фактично і ґрунтувався на матеріалах перевірки податкового органу.
Оскільки акт перевірки є документом, який фіксує певні обставини, і сам по собі не створює правових наслідків, а розпорядчі рішення податкового органу були визнані судом незаконними, колегія суддів доходить висновку про відсутність самого правопорушення з боку позивача.
Відповідачем також не було враховано, що у разі виявлення податковими органами за результатами перевірки позивача порушень законодавства у сфері ЗЕД, після прийняття акта перевірки, має бути винесено відповідне рішення, та таке рішення було винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 15.05.2013 № [телефон приховано]/24446 про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11007452,95 грн.; та податкове повідомлення-рішення від 15.05.2013 № [телефон приховано]/24451 про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 680,00 грн, які і були оскаржені в судовому порядку.
Застосування відповідачем спеціальної санкції майже через 11 місяців після перевірки без з`ясування статусу узгодженості податкових зобов`язань, свідчить про невиконання відповідачем свого обов`язку діяти обґрунтовано, розсудливо та з урахуванням усіх обставин справи. Аналогічно, матеріали СБУ фактично дублювали відомості Міндоходів та не містили самостійних підтверджених даних про невиконання позивачем вимог закону.
Колегія суддів вважає, що, дійсно, відповідальність за недостовірність інформації покладається на ініціатора подання, згідно п. 4.3 Положення № 52, проте сама по собі не звільняє відповідача від його безпосереднього обов`язку здійснювати аналіз по суті такого подання.
Також, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності предмета спору через подальше скасування санкцій, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1180 від 04.12.2019, адже, відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Водночас, втрата чинності чи скасування акта після його прийняття, не позбавляє суб`єкта господарювання права на судовий захист, якщо в період дії цього акта було порушено його права, а наслідки такого порушення тривають. Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок прийняття оскаржуваного пункту наказу, митним органом було видано картку відмови в прийнятті митної декларації та митному очищенні імпортованого позивачем обладнання, що вплинуло на майновий стан підприємства, яке наразі перебуває в процедурі банкрутства. Таким чином, колегія суддів вважає, що інтерес позивача у визнанні оскаржуваного наказу в частині, що стосується позивача з моменту його прийняття, є наявним, а права позивача підлягають відповідному захисту судом. До того ж, як було з`ясовано під час апеляційного розгляду, було скасовано саме спеціальну санкцію (як окремий вид), проте оскаржуваний наказ не був скасований суб`єктом прийняття та фактично є чинним.
Підсумовуючи, колегія суддів висновує, що згідно положень чинного законодавства Мінекономрозвитку при застосуванні до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України спеціальних санкцій у випадках порушення вимог Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», користується альтернативою щодо прийняття владного управлінського рішення. Остаточний висновок про доцільність застосування спеціальних санкцій приймається саме Мінекономрозвитку на підставі наданого уповноваженим органом подання і долучених до нього документів, а також матеріалів, що містяться у розпорядженні Міністерства. Крім того, існують обставини, за яких Мінекономрозвитку може відхилити подання про застосування санкцій, визначених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», яке надійшло від уповноважених органів. Відповідачем таких дій щодо перевірки обґрунтованості отриманих від Міндоходів та СБУ подань здійснено не було, протилежного суду не наведено, тому таке рішення не може вважатись таким, що відповідає критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Нормами ч. 2 ст. 315 КАС України, визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ "Оріон Д" до Міністерства економіки та довкілля України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: арбітражний керуючий Шаматрін Євгеній Миколайович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Служба безпеки України, про визнання незаконним і скасування у частині наказу від 07 березня 2014 року № 286 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 07.03.2014 № 286, в частині застосування спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до ТОВ «ІТЦ «Оріон Д» та виключити пункт 76 з Додатку до вказаного наказу «ПЕРЕЛІК суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності».
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко
Повний текст постанови складено 23.09.2026, з урахуванням перебування головуючого судді у відрядженні.