Україна
БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
провадження № 2/361/1874/24, cправа № 361/9994/23
27.07.2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«27» липня 2026 року
Місто Бровари Броварського району Київської області
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Василишина В.О.,
за участю секретаря судових засідань - Бас Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ сумісного майна подружжя,
в с т а н о в и в:
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на свою користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу марки «TOYOTA», модель «CAMRY», 2016 року випуску, сірого кольору, VIN код ТЗ НОМЕР_1 , реєстраційний номер
НОМЕР_2 у розмірі - 313 649 грн. 00 коп.
В обґрунтування вимог зазначається, що 12 червня 2021 року Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , актовий запис № 325.
Від спільного подружнього життя у них народилася дочка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У період перебування у шлюбі сторонами придбано транспортний засіб марки «TOYOTA», модель «CAMRY», 2016 року випуску, сірого кольору, VIN код ТЗ НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
У травні 2023 року позивачу стало відомо, що відповідач відчужив вказаний транспортний засіб на користь свого брата ОСОБА_5 .
Оскільки вказаний транспортний засіб є об`єктом права спільної сумісної власності, відчужений без волі та згоди іншого з подружжя, позивач має право на грошову компенсацію вартості відчуженого автомобіля.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада
2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
14 лютого 2024 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 15 лютого 2024 року вжито заходів забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на рухоме майно, що не є предметом спору та належить на праві власності ОСОБА_2
16 лютого 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив.
15 березня 2024 року до суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти у розмірі - 346 650 грн. 00 коп. в якості компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки «TOYOTA», модель «CAMRY»,
2016 року випуску.
Ухвалою суду від 16 травня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 01 липня 2025 року № 1380/15-25 суддю Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_6 звільнено з посади судді у відставку та відповідно до наказу голови Броварського міськрайонного суду Київської області
№ 31с-к останнього 31 липня 2025 року відраховано зі штату суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 серпня 2025 року головуючим суддею у даній справі визначений суддя Василишин В.О.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2025 року дану справу прийнято до розгляду у загальному провадженні та призначено судове засідання.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 позовні вимоги з урахуванням збільшень підтримала, просила позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бойко Л.В. позовні вимоги визнала частково, не погоджується з розміром грошової компенсації визначеної позивачем. Уточнила, що доцільності проводити експертизу не має, оскільки транспортний засіб відсутній. Відчуження транспортного засобу відбувалося за участі та за згоди ОСОБА_1 .
Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 12 червня 2021 року, про що Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зроблено відповідний актовий запис № 325. Прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка - ОСОБА_9 , дружини - ОСОБА_9 .
Від спільного шлюбу у сторін народилася дочка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 квітня
2024 року, постановленим у справі № 367/7694/23, розірвано шлюб між ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 12 червня 2021 року Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 325.
З матеріалів справи вбачається, що за відомостями, які містяться в ЄДРТЗ, транспортний засіб марки «TOYOTA», модель «CAMRY», 2016 року випуску, сірого кольору, VIN код
ТЗ НОМЕР_1 , 08 квітня 2023 року зареєстровано на ОСОБА_2 в ТСЦ 8044. Перереєстрація вказаного транспортного засобу з ОСОБА_2 на іншого власника відбулася 25 квітня 2023 року у ТСЦ 3243.
З Витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 02 листопада 2023 року вбачається, що власником транспортного засобу марки «TOYOTA», модель «CAMRY», 2016 року випуску, сірого кольору, VIN код ТЗ НОМЕР_1 , значиться ОСОБА_1 .
Відповідно до частини дев`ятої статті 7 Сімейного кодексу України ( далі - СК України) сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункт 3 частини першої статті 57 СК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 60 CK України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19).
Згідно з положеннями статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України).
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
За системним тлумаченням частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня
2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
За загальним правилом усе майно, яке набуте подружжям за час перебування у шлюбі, є його спільною сумісною власністю.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Для визнання спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Норми чинного законодавства визначають презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Водночас, указана презумпція може бути спростована, тобто один із подружжя вправі заперечити поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Подружжя має право на поділ спільного майна незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу такого майна частки сторін є рівними.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.
При розгляді даної справи по суті встановлено, що спірний транспортний засіб набуто сторонами під час перебування у шлюбі. ОСОБА_2 без згоди дружини відчужив майно на користь ОСОБА_5 . Доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 надавала згоду на його відчуження до суду не надано. Заперечення, наведені сторони відповідача, доводів позивач не спростовують. Позивачем заявлено вимогу про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини транспортного засобу, що є об`єктом права спільної сумісної власності.
Відповідно до довідки про визначення середньо ринкової вартості майна, складеної суб`єктом оціночної діяльності ПП «МІДАС ФІНАНС ГРУП», станом на 22 лютого 2024 року середньоринкова вартість колісного транспортного засобу марки «TOYOTA», модель «CAMRY», 2016 року випуску, об`єм двигуна - 2494 см3. становить 693 300 грн. 00 коп.
Заперечуючи проти визначеної позивачем вартості спірного транспортного засобу, відповідач належних доказів на її спростування не надав. Питання щодо призначення експертизи з визначення вартості транспортного засобу не заявив. Суд приймає за основу подану позивачем довідку з визначення вартості спірного майна. Отже, 1/2 частина грошової компенсації вартості спірного рухомого майна, що підлягає стягненню на користь позивача становить - 346 650 грн. 00 коп. (693 300/2=346 650 грн. 00 коп.)
Згідно з частиною третьою статті та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи в сукупності всі докази, суд дійшов висновку, що заявлений позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1/2 частина вартості спірного транспортного засобу.
Відповідно до статті 141 ЦПК України стягнення з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі - 3 465 грн. 50 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області
в и р і ш и в:
Позов - задовольнити.
Визнати об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , транспортний засіб марки «TOYOTA» модель «CAMRY», 2016 року випуску, сірого кольору, VIN код ТЗ НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
У порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , вартість 1/2 частки транспортного засобу марки «TOYOTA» модель «CAMRY», 2016 року випуску, сірого кольору, VIN код ТЗ НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі - 346 650 (триста сорок шість тисяч шістсот п`ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі - 3 465 (три тисячі чотириста шістдесят п`ять) грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.О.Василишин