"21" вересня 2026 р. Справа № 363/842/26
УХВАЛА
Іменем України
21 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Кострицькій В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді заяву відповідача про перегляд заочного рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
22 липня 2026 року в цій справі ухвалено заочне рішення, яким вказаний позов задоволено, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 66 374 грн. 36 коп., а також судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп., а всього 69 036 грн. 76 коп.
В поданій заяві про перегляд заочного рішення відповідач посилається на те, що участі у судових засіданнях не брав та відзив на позовну заяву не подав з поважних причин, які стосуються сімейних та особистих обставин. Також зазначив, що частково погасив заборгованість на загальну суму 36 397 грн., що встановлено судом, а отже відповідач повернув позивачу суму заборгованості, яка покриває тіло кредита у розмірі 29 100 грн, а також додатково сплатив проценти у розмірі 7 297 грн. 34 коп., коли нараховані проценти позивачем у розмірі 44 564 грн. 59 коп. є безпідставними та вирахувані без урахування фактичного виконання зобов`язання. Крім цього, позивачем зараховано сплачені кошти на погашення нарахованих процентів за несправедливими ставками та штучно утримано заборгованість за тілом кредиту. У зв`язку з викладеним порушив питання про скасування згаданого рішення і необхідність призначення справи до судового розгляду у загальному або в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, до суду не прибув.
Відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на проходження військової служби.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви про перегляд заочного рішення.
Відтак, клопотання задоволенню не підлягає, оскільки неявка відповідача згідно вимог ч. 1 ст. 287 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви про перегляд заочного рішення, коли відповідачем надані всі необхідні докази для її вирішення.
Дослідивши справу, суд дійшов наступного.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи..
Як вбачається із п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це, а також посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Як передбачено ч. 7 ст. 285 ЦПК України до заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Суд призначав справу до розгляду тричі, зокрема: 28 квітня 2026 року, 02 червня 2026 року та 22 липня 2026 року.
Проте, відповідач, будучи неодноразово повідомленим про розгляд справи, до суду повторно не прибув, участь у розгляді справи в суді не взяв, відзиву не подавав.
Разом з тим, провадження у цій справі відкрито 11 березня 2026 року, коли справа свого вирішення знайшла 22 липня 2026 року.
Суд зазначає, що відповідач мав достатній час для висловлення своєї позиції з приводу заявлених позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (подати відзив), а також мав право взяти участь в судовому засіданні по справі особисто або в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду на підставі ст. 212 ЦПК України чи залучити для представлення своїх інтересів при розгляді справи в суді представника, відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України.
Крім того, вказана справа є малозначною, в якій ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка є незначної складності та розглядається судом у спрощеному позовному провадженні, пріоритетним для якої є швидке вирішення, що відповідає завданням цивільного судочинства (ст.ст. 2, 19, 274 ЦПК України).
Відтак, доводи відповідача про неможливість брати участь у судових засіданнях, а також не подання відзиву з поважних причин, які стосуються сімейних та особистих обставин на увагу суду не заслуговують та підставою для скасування рішення бути не може.
Разом з тим, за умовами кредитного договору №1438-5728 кредитодавець від 23 серпня 2024 року надав позичальнику кредит у сумі 29 100 грн строком на 300 календарних днів, із кінцевою датою повернення - 18 червня 2025 року. Проценти за користування кредитом нараховувалися щоденно на залишок заборгованості за ставками 0,90% та 1,0% на день протягом усього строку кредитування, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Із розрахунку заборгованості вбачається, що проценти в розмірі 44 564 грн. 59 грн. нараховано відповідачу в період з 23 серпня 2024 року по 18 червня 2025 року, тобто в межах строку дії договору.
Доводи відповідача про те, що заявлена позивачем сума процентів несправедлива, суд відкидає, які підставою для перегляду заочного рішення бути не можуть, оскільки сплата відсотків за будь-яке користування кредитними коштами передбачена вимогами Закону та змістом підписаного договору, з умовами якого ОСОБА_1 погодився, отримавши кредит, та зобов`язався сплачувати їх у визначеному розмірі відповідно до кредитного договору, графіка платежів і вимог ст.ст. 1054, 1056-1 ЦК України.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Крім того, відповідно до вимог ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
В даному випадку термін сплати коштів за кредитним договором відповідачем порушено, заборгованість погашалася частково, яка позивачем зараховувалася згідно умов договору та вказаних вимог Закону, а тому доводи відповідача про погашення тіла кредиту суд відкидає.
Крім того, застосування положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в даній справі є неможливим, оскільки кредитний договір №1438-5728 укладено між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 23 серпня 2024 року, коли згідно довідки форми 5 ВЧ НОМЕР_1 № 468 від 07 вересня 2026 року відповідач перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації тільки з 03 вересня 2026 року.
При цьому, суд звертає увагу на те, що будь-яких доказів, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача та які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, суду не подано.
Сама тільки незгода з наявним у справі розрахунком заборгованості підставою для перегляду заочного рішення бути не може.
Отже, доводи представника відповідача суд відкидає, оскільки вони є бездоказовими, нічим не підтвердженими, коли фактично зміст заяви про перегляд заочного рішення зводиться до переоцінки наявних у справі доказів.
Відтак, з дослідженого підстав для надання іншої юридичної оцінки вже наявним у справі доказам судом не встановлено.
Суд вважає, що доводи викладені відповідачем на правильність з`ясування обставин справи і суть спірних правовідносин та прийняте на їх основі рішення по справі вплинути не можуть.
Разом з тим докази, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, та які б суд мав дослідити в судовому засіданні і це могло б призвести до ухвалення іншого (протилежного) рішення, суду не подано.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що з викладених у заяві доводів і поданих доказів підстав для скасування заочного рішення суду не встановлено.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 260, 280-288 ЦПК України,
ухвалив:
у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовити.
Повний текст ухвали складено 23 вересня 2026 року.
Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту цієї ухвали шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Суддя