Справа № 369/12501/21
Провадження № 2/369/482/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(про забезпечення позову)
16.09.2026 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гуриненка Олега Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі № 369/12501/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію, -
ВСТАНОВИЛА:
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває вищевказана цивільна справа № 369/12501/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію.
З метою забезпечення позову 23 червня 2026 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Гуриненком Олегом Миколайовичем було подано заяву про забезпечення позовних вимог.
Заява обґрунтована тим, що позивачем подано позовну заяву до ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області з вимогами: скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна 3056734132224 за №57863775 від 15.06.2023 року на земельну ділянку за кадастровим номером [номер приховано]:04:002:0500 площею 0,2227 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 ; Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером [номер приховано]:04:002:0500 в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав,їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки та закрити відповідну поземельну книгу; Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 76443739 від 05.12.2024 року про відкриття розділу №3056734132224 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; Витребувати у ОСОБА_2 з незаконного володіння земельну ділянку згідно каталогу координат, визначеному у висновку земельно-технічної експертизи, що розташована в с. Ходосівка Обухівського району (раніше Києво-Святошинського) району Київської області, яка належить ОСОБА_1 на праві власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія КВ №092037 від 22.06.2004 року, виданого на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 15.06.2004 року №223 площею 0,1027 га для ведення садівництва.
Підставами позову стало те, що земельна ділянка Позивача, яка належить на праві власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія КВ №092037 від 22.06.2004 року, виданого на підставі розпорядження Києво Святошинської РДА від 15.06.2004 року №223 накладається на частину земельної ділянки Відповідача-1. Земельна ділянка кілька разів змінювала свого власника та була об`єднана із сусідньої земельною ділянкою, що ускладнило її виявлення Позивачем.
Земельна ділянка [номер приховано]:04:002:0500 вже була об`єднана з суміжною земельної ділянкою, що значно ускладнило Позивачу можливість визначення її місцезнаходження. За актуальними даними ДЗК земельна ділянка [номер приховано]:04:002:0500 належить Відповідачу-1, згідно даних з ДРРП право власності теж зареєстровано за Відповідачем-1
Як зазначає представник позивача, право Відповідача-1 на користування майном жодним чином не буде обмежено. Відповідач-1 інформована про наявність спору щодо земельної ділянки, що підтверджується матеріалами справи та клопотаннями Відповідача-1 щодо ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи. Заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку позивача та забороною вчиняти реєстраційні дії щодо такого об`єкту нерухомого майна до вирішення його долі у даному спорі є вкрай необхідними. Оскільки будь-яка подальша перереєстрація прав на таку земельну ділянку на іншу особу, яка, в свою чергу, за законом тлумачиться як добросовісний набувач, повністю ускладнить можливості позивача захистити свої законні права і інтереси поданим позовом, невілює можливість поновлення прав позивача у розумний строк, за захистом яких позивач звернувся і унеможливлює виконання рішення у даному спорі. Також невжиття таких заходів забезпечення позову, як накладення арешту на земельну ділянку відповідача та заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо неї до вирішення спору у даній справі, може призвести до наступного продажу земельної ділянки та легалізувати незаконний перехід такої земельної ділянки у приватну власність, та обтяження вказаної земельної ділянки.
На підставі викладеного, представник позивача звертається до суду та просить вжити заходи забезпечення позову, а саме:
1. Накласти арешт на земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3056734132224, що належить на правах приватної власності запис за №57863775 від 15.06.2023 на земельну ділянку за кадастровим номером [номер приховано]:04:002:0500 площею 0,2227 га.;
2. Заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії, перелік яких міститься в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спрямовані на зміну, виникнення, перехід, припинення прав власності, реєстрацію обтяжень та арештів, реєструвати заяви в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:002:0500 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3056734132224), а також заборони проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:002:0500 в Державному земельному кадастрі, власник земельної ділянки ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ).
21 серпня 2026 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Капацин Ольги Олегівни надійшли заперечення на подану заяву про забезпечення позову, у якій остання зазначила, що усі дії відповідача щодо спірної земельної ділянки були вчинені задля задоволення своїх цивільно-правових інтересів, зокрема, будівництво житлового будинку, його обслуговування та оздоблення ділянки, на якій він знаходиться. Таким чином, застосування заходів забезпечення позову до спірної земельної ділянки буде непропорційним втручанням у мирне володіння відповідачем своїм майном. На підставі викладеного, представник відповідача просила суд визнати недоцільним та неспівмірним втручання у право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:04:002:0500шляхом вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту та відмовити у задоволенні поданої заяви.
За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали цивільної справи та подану заяву суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №520/5745/18.
Так, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 482299382 від 18 червня 2026 року, земельна ділянка, площею 0,2227 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:002:0500, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3056734132224, належить на праві власності ОСОБА_2 .
З поданої заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів вбачається, що у разі прийняття рішення на користь позивача у цивільній справі можуть виникнути труднощі у подальшому при виконанні такого рішення.
Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу та предметом позовних вимог, оскільки, застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист її прав та поновлення порушених прав.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому, можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
При цьому, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки, матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.
Дослідивши письмові матеріали справи, та враховуючи, що вид забезпечення позову, вказаний у заяві позивача, а саме накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,2227 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:002:0500, є співмірним із заявленим позовом та буде достатніми для забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності на земельну ділянку та вчинення інших дій щодо неї, оскільки, накладення арешту на майно є достатнім заходом для забезпечення позову у даній цивільні справі, так як передбачає заборону відчужувати його, а тому не потребує додаткової заборони вчиняти будь-які дії щодо спірного майна.
На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями ст. ст. 149, 150, 153-154, 352-355 ЦПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гуриненка Олега Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі № 369/12501/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію, - задовольнити частково.
Накласти арешт на земельну ділянку загальною площею 0,2227 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:002:0500, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3056734132224, що належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
В іншій частині заяви - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1
Інформація про боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА