24.09.26
22-ц/812/1886/26
Справа №484/3297/26
Провадження № 22-ц/812/1886/26
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
24 вересня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,
за відсутності учасників справи, повідомлених про дату, час та місце розгляду справи належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 липня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Коваленко Н.А., повне рішення складено того ж дня, у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», про відшкодування шкоди в порядку регресу
В С Т А Н О В И В:
У травні 2026 року Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (далі ПрАТ «СК «ВУСО»), про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Позов мотивовано тим, що 12.08.2025 о 14 год. 00 хв. у м. Миколаєві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mercedes-Benz 410D», р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 (далі - відповідач), який рухаючись по Варварівському мосту в бік вул. Вадима Благовісного не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Skoda Fabia», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який зупинився попереду. В подальшому транспортний засіб «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , скоїв самовільний рух та здійснив зіткнення з транспортним засобом «Kia Cerato», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який в подальшому скоїв самостійний рух та здійснив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який зупинився попереду, внаслідок чого були пошкоджені транспортні засоби. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди було визнано відповідача та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП.
Відповідно до підпункту а) пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі. Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 106 835,02 грн.
Представник позивача зазначає, що оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, то відповідач, як особа, що винна у настанні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язаний відшкодувати в порядку регресу позивачеві всю завдану шкоду та судові витрати.
Посилаючись на викладене, просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 106 835,02 грн, а також судові витрати.
Представником третьої особи адвокатом Шиліним В.А. до суду надано письмові пояснення щодо позову по суті спору та клопотання про розподіл судових витрат, в якому просив про стягнення на користь третьої особи витрат на правничу допомогу у розмірі 12000 грн та вартість поштових відправлень у розмірі 53 грн.46 коп.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 червня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 106 835 грн 02 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1664 грн.
Повернуто Моторному (транспортному) страховому бюро України з державного бюджету 50% судового збору, що становить 1664 грн, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №0010225 від 27.05.2026.
У задоволенні заяви третьої особи ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність в сукупності та взаємозв`язку, з`ясувавши усі обставини справи, врахувавши позицію відповідача у цій справі, а саме визнання позову, дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України завдану шкоду в порядку регресу в загальному розмірі 106 835,02 грн.
Відмовляючи у задоволенні клопотання третьої особи про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що у цій справі рішення ухвалено щодо прав та обов`язків сторін спору, а процесуальна поведінка третьої особи не була підставою для виникнення чи вирішення спору. Крім того, судом не встановлено обставин, які б свідчили про необхідність покладення на будь-якого з учасників справи обов`язку з відшкодування третій особі витрат на професійну правничу допомогу.
ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, в апеляційній скарзі, посилається на порушення норм процесуального права, просить його змінити в цій частині та ухвалити нове судове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 12000 грн та поштові витрати у розмірі 53 грн.45 коп. Також зазначали, що суд першої інстанції порушив приписи статей 133,137,141 ЦПК України, які чітко регламентують право третьої особи без самостійних вимог на стягнення понесених нею судових витрат, а також обов`язок суду вирішити це питання при ухваленні рішення у справі. Висновок суду про те, що третя особа у справі не має права на стягнення судових витрат суперечить чинному законодавству.
Правом на подачу відзиву позивач та відповідач не скористалися.
Про дату, час та місце розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися. Представник третьої особи просив розглядати справу без його участі.
Справу розглянуто за відсутності учасників справи, що не суперечить приписам частини 2 статті 372 ЦПК України.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення шкоди у порядку регресу не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції мотивував відсутністю правових підстав для відшкодування третій особі у справі судових витрат.
Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується зважаючи на таке.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Частиною 1 статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до частин 1,3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 12 статті 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Отже, понесені третьою особою судові витрати мають відшкодовуватися у тому ж порядку, у якому відшкодовуються судові витрати сторони у справі, на боці якої виступала третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлений позов.
Із матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» висловило позицію про правомірність заявленого позивачем позову до відповідача.
Згідно з частинами 1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
На підставі частин 2, 3, 4 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (пункти 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України).
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
На підтвердження обставин надання правничої допомоги надано договір про надання правової допомоги від 12 червня 2020 року, укладений між адвокатом Шиліним В.А. та ПрАТ «СК «ВУСО», додаток №1 до вказаного договору від 01 червня 2026 року, акт приймання - надання послуг до договору про надання правничої допомоги №1 від 03 червня 2026 року; копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльності серія КС №8802/10 та ордер серія АІ №2195668 від 06 травня 2026 року( а.с.66-69).
Із додатку №1 до вказаного договору від 01 червня 2026 року вбачається, що сторони погодили розмір фіксованого гонорару у розмірі 12000 грн за надання правничої допомоги, представлення інтересів клієнта у Первомайському районному суді Миколаївської області у цій справі.
Відповідно до акту приймання - наданих послуг від 03 червня 2026 року виконавець надав послуги з правничої допомоги, а саме: ознайомлення з документами заявника, підставами позовної заяви її обґрунтованість; вивчення адвокатом судової практики з цих питань та визначення правової позиції, збір письмових доказів; складання заяв, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновлення у разі порушення; супровідні заходи розгляду справи в суді. Вартість послуг на професійну правничу допомогу вказаний у пункті 3 цього акту становить 12000 грн.
Письмові пояснення із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу до суду оформлені та подані адвокатом. Своєчасно заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу. Розмір гонорару за Договором є фіксованим, а тому зазначення виконаної адвокатом роботи і витраченого часу не впливає на визначення розміру витрат.
ПрАТ «СК «ВУСО» будь-яких претензій щодо наданих адвокатом послуг не заявило.
З урахуванням наведеного, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Водночас, колегія суддів зазначає, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року заява № 19336/04, § 268)).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц.
Вказана правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).
Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Враховуючи складність справи, суть спору, результат розгляду справи, характер наданих послуг, участь адвоката третьої особи під час розгляду справи у суді першої інстанції (надання письмових пояснень), що свідчить про його обізнаність з правовою проблематикою у справі, зміст та об`єм процесуального документу, підготовленого адвокатом в інтересах третьої особи - письмового пояснення, яке ґрунтуються на позиції позивача щодо обґрунтованості позовних вимог у справі, у зв`язку з чим проведення окремих додаткових та тривалих дій з боку адвоката для підготовки не потребувалося, дотримуючись критеріїв розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що розумним та необхідним у межах перегляду цієї справи в суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. В іншій частині клопотання є необґрунтованим.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
З огляду на наведене, клопотання ПрАТ «СК «ВУСО» підлягає частковому задоволенню, а із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ВУСО» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 2 000 грн.
11 вересня 2026 року на адресу апеляційного суду від представника ПрАТ «СК «ВУСО» надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн з сторони, відповідальної за відшкодування збитків та поштові відправлення.
Апеляційним судом з`ясовано, що професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи № 484/3297/26 третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПрАТ «СК «ВУСО» надавав адвокат Шилін В.А., який діяв на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії серія АІ №2195668, виданого 06 травня 2026 року до договору про надання правової допомоги від 12 червня 2020 року, укладений між адвокатом Шиліним В.А. та ПрАТ «СК «ВУСО».
Відповідно до додатку №2 до вказаного договору від 21 липня 2026 року, сторони погодили розмір фіксованого гонорару у розмірі 5000 грн за надання правничої допомоги, представлення інтересів клієнта у Миколаївському апеляційному суді у цій справі.
Відповідно до акту приймання - наданих послуг від 10 вересня 2026 року виконавець надав послуги з правничої допомоги, а саме: ознайомлення з документами заявника, підставами позовної заяви її обґрунтованість; вивчення адвокатом судової практики з цих питань та визначення правової позиції, збір письмових доказів; складання заяв, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновлення у разі порушення; супровідні заходи розгляду справи в суді. Вартість послуг на професійну правничу допомогу вказаний у п.3 цього акту становить 5000 грн.
Колегія суддів, оцінивши подані адвокатом Шиліним В.А. докази, дійшла переконання, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн у суді апеляційної інстанції є завищеними та нерозумними.ч
З огляду на викладене, а також врахувавши, що апеляційну скаргу розглянуто за відсутності представника третьої особи, апеляційний суд приходить до висновку, що критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності) та критерію розумності їхнього розміру буде відповідати відшкодування в розмірі 1 000 грн і цей розмір витрат є співмірним із виконаною адвокатом роботою.
Щодо стягнення інших судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з пункту 4 частини 3 статті 133 ЦПК України до інших судових витрат належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Отже, для стягнення зазначених витрат, вони повинні відповідати критерію необхідності здійснення таких витрат для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Зважаючи на таке, інші судові витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, зокрема щодо надіслання відповідачу копії пояснень щодо позову та копії всіх документів, що додаються до них, у разі звернення до суду за допомогою системи "Електронний суд", є необхідними для підготовки справи до розгляду, а тому підлягають стягненню на підставі пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України.
Із долучених до письмових пояснень третьої особи квитанцій про сплату відправлення вбачається, що ПрАТ «СК «ВУСО» сплатило ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» за пересилання відповідачеві, під час розгляду справи судом першої інстанції письмових пояснень з додатками, кошти у розмірі 53 грн 46 коп., у суді апеляційної інстанції за надсилання апеляційної скарги з додатками та клопотання про розподіл судових витрат кошти у загальному розмірі 143 грн 12 коп.(66.66 +76.46).
З урахуванням викладеного, з відповідача на користь ПрАТ «СК «ВУСО» підлягають стягненню інші судові витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду 53 грн 46 коп. у суді першої інстанції, 143 грн.12 коп. у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу третьої особи ПрАТ «СК «ВУСО» задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання третьої особи про стягнення на користь останнього з відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та поштових витрат скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.
Згідно з частин 4, 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, є дата складення повного судового рішення - 24 вересня 2026 року.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 липня 2026 року в частині відмови Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ВУСО» у стягненні витрат на правову допомогу та поштових витрат скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 2000 (дві тисячі) грн та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій у розмірі 53 ( п`ятдесят три) грн 46 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 1000 ( одна тисяча ) грн та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій у розмірі 143 ( сто сорок три) грн 12 коп.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.