Справа №533/823/26
Провадження №2/533/700/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(за правилами спрощеного позовного провадження)
23 вересня 2026 року Козельщинський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого судді - Оксенюк М. М.,
за участю: секретаря судового засідання - Шуліки Л. Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В
13.08.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 09 вересня 2023 року між ТОВ «Займер», яке 14.09.2023 змінило найменування на ТОВ «Клай Інвест», та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту №242021. За його умовами кредитодавець надав відповідачу 5000,00 грн, строком на 14 днів, до 22-09-2023, зі сплатою 5% на добу.
ТОВ «Займер» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Однак, відповідач належним чином умов кредитного договору не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 18250,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13250,00 грн - заборгованість за відсотками.
23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №2312024, згідно з яким останній набув право вимоги до боржників, зокрема, й до ОСОБА_1 за кредитним договором №242021 від 09.09.2023.
Посилаючись на вказане, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 18250,00 грн та понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 6000,00 грн.
Згідно ухвали Козельщинського районного суду Полтавської області від 18.08.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та задоволено клопотання про витребування доказів.
Позивач у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. В матеріалах справи є заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує. В разі неявки відповідача, прохає постановити заочне рішення (а.с.8 на звороті).
Відповідачка в судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про причину неявки в судове засідання суд не повідомила, відзив на позовну заяву позивача до суду не направила.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
За письмовою заявою представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.
У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 09 вересня 2023 року між ТОВ «Займер», яке 14 вересня 2023 року змінило найменування на ТОВ «Клай Інвест», та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №242021 (а.с.40-45).
Згідно з пунктами 1.1-1.4 договору товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 5000 грн строком на 14 днів, до 22 вересня 2023 року, зі сплатою 1825 % річних, що становить 5 % на добу. Тип процентної ставки фіксований. Кредит надавався у безготівковій формі на реквізити платіжної картки, зазначеної клієнтом.
У додатку № 1 до договору сторони погодили графік розрахунків: загальна сума платежу на дату завершення строку кредитування становить 8500 грн, з яких: 5000 грн сума кредиту та 3500 грн проценти за 14 днів користування кредитом.
Відповідно до статей 205, 207, 626, 628, 638, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин третьої, шостої та восьмої статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття; відповідь про прийняття пропозиції може бути надана шляхом підписання електронного повідомлення електронним підписом одноразовим ідентифікатором або вчиненням дій, які вважаються прийняттям пропозиції. Електронний договір, підписаний у визначеному законом порядку, прирівнюється за правовими наслідками до письмового договору.
Договір містить анкетні та ідентифікаційні дані відповідача і підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором «СL5321». Довідкою про ідентифікацію клієнта підтверджено, що ідентифікатор направлено 09.09.2023 07:14:05 на номер телефону, зазначений відповідачем НОМЕР_1 , а під час укладення договору ним вказано банківську картку № НОМЕР_2 (а.с.27).
У постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформульовано висновок, що договір, укладений в електронній формі та підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», є укладеним у письмовій формі, а використання позичальником отриманого одноразового пароля підтверджує його волевиявлення на прийняття умов договору.
Факт видачі кредиту підтверджено довідкою ТОВ «ПрофітГід» про успішний переказ 09 вересня 2023 року о 07:14 коштів у сумі 5000,00 грн на картку № НОМЕР_2 , номер транзакції 37423-28464-35293, № НОМЕР_2 , із призначенням платежу «Видача кредиту 242021» (а.с.37).
Крім цього, АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь, з якої вбачається що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку було здійснено переказ коштів: 09.09.2023 на суму 5000,00 грн (а.с.67-68).
Отже, сукупність наданих доказів підтверджує як належне укладення сторонами електронного договору, так і виконання кредитодавцем обов`язку щодо надання кредитних коштів.
23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №23122024/1, відповідно до умов якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором (а.с.28-32).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №23122024/1 від 23 грудня 2024 року до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за договором №242021 від 09.09.2023, боржник ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 18250,00 грн, із яких: 5000,00 грн - заборгованість за тілом, 13250,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с.19).
Згідно з платіжними інструкціями ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» здійснило оплату ТОВ «Клай Інвест» за договором факторингу №23122024/1 від 23 грудня 2024 року (а.с.48-49).
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.
Згідно з пунктами 2.1, 4.1 договору факторингу клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, перелічених у реєстрі прав вимог, а перехід прав відбувається на умовах договору та оформлюється актом приймання-передачі реєстру.
На підтвердження набуття права вимоги позивач надав договір факторингу, акт приймання-передачі реєстру прав вимог, витяг із реєстру, в якому зазначено відповідача, кредитний договір, суми боргу, а також платіжні інструкції про сплату ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на користь ТОВ «Клай Інвест» за договором факторингу.
Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20 звернув увагу, що для підтвердження правонаступництва підлягають оцінці не лише текст договору відступлення, а вся сукупність доказів, які дають змогу ідентифікувати конкретне право вимоги та встановити факт його переходу. Надані у цій справі договір, акт, витяг із реєстру і доказ оплати взаємно узгоджуються та дозволяють ідентифікувати право вимоги до відповідача.
Тому суд доходить висновку, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є належним кредитором у спірному зобов`язанні. Водночас новий кредитор набув право вимоги лише в тому обсязі, який правомірно належав первісному кредитору. Саме зазначення у реєстрі певної суми заборгованості не звільняє суд від перевірки підстав та правильності її нарахування.
За статтями 525, 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.
Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.
Судом встановлено, що право вимоги за кредитним договором №242021 від 09.09.2023 перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі договору факторингу.
Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором №242021 від 09.09.2023, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за кредитним договором, суд зазначає наступне.
За ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Судом встановлено, що за кредитним договором №242021 від 09.09.2023 позивач просить стягнути з відповідача 13250,00 грн суму заборгованості за відсотками.
Проте, як встановлено судом, згідно умов договору ОСОБА_1 отримала за вказаним договором кредит в розмірі 5000,00 грн строком кредитування 14 днів, за користування кредитом клієнт сплачує відсотки в розмірі 5% на добу (у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.2. цього договору).
Застереження у пункті 1.2 договору про його дію до повного виконання сторонами не змінює погодженого строку кредитування. Воно зберігає невиконані обов`язки сторін, але не встановлює нового строку правомірного користування кредитом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після прострочення права кредитора забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, а не подальшим нарахуванням процентів як плати за правомірне користування кредитом. Такий підхід підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16.
Позивач не заявив вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за статтею 625 ЦК України і не надав відповідного розрахунку. Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог та не може самостійно змінювати предмет позову і правову природу заявлених платежів.
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 3500,00 грн (5000,00 х 5% х 14 днів = 3500,00 грн).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що за кредитним договором №242021 від 09.09.2023 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за відсотками в розмірі встановленому кредитним договором, а саме в сумі 3500,00 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Оскільки відповідачем порушено зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, то на підставі статей 525-527, 530, 611, 629, 1050, 1054 ЦК України позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №242021 від 09.09.2023 в сумі 8500,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3500,00 грн - заборгованість за відсотками.
Щодо розподіл судових витрат.
Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн та заявлено позовні вимоги в загальному розмірі про стягнення 18250,00 грн.
Судом задоволено позовні вимоги на суму 8500,00 грн, що становить 46,58% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1240,15 грн.
Відповідно до ч.1 та 3 (п.1) ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду надано: договір №42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року, укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_2 ; додаткову угоду №242021 від 21 липня 2026 року до договору про надання правової допомоги №42649746/02 від 01 червня 2026 року; акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21 липня 2026 року, згідно якого підтверджується, що ФОП ОСОБА_2 надав правову допомогу загальною вартість 6000,00 грн; детальний опису робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №5618/10 виданого на ім`я Білецького Богдана Михайловича (а.с.33-35, 36, 12, 25, 50).
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.
Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п.80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15.
Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 259, 263-265, 268,280, 353-354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вулиця Cимона Петлюри, буд.21/1, місто Бровари, Київська область, 07406) заборгованість за кредитним договором №242021 від 09.09.2023 у загальному розмірі 8500,00 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), з яких: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3500,00 грн - заборгованість за відсотками.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1240,15 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду першої інстанції впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Роз`яснити позивачу, що має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги впродовж тридцяти днів з дня проголошення рішення до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.М. Оксенюк