Справа № 539/979/26
Провадження № 2/539/2147/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Пилипчука М. М.,
за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,
представника відповідача - адвоката Федоришин І. В.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача
У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (далі - ТОВ «Деал Фінанс Груп») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 03 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75889491, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 15 000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % за день (базова фіксована процентна ставка). Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора j37cOFHLuI, надісланого на вказану відповідачем електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізитів сторін договору.
26 серпня 2021 року між позикодавцем та позичальником за ініціативою останньої укладено додаткову угоду № 5354236 до договору позики, за умовами якої сторони домовилися про реструктуризацію заборгованості позичальника в розмірі 31 119 грн на 75 днів та визначили графік погашення заборгованості. Додаткову угоду підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора tjpDapaVm2, надісланого на вказану позичальником електронну адресу.
30 вересня 2021 року між позикодавцем та позичальником за ініціативою останньої укладено додаткову угоду № 5683176 до договору позики, за умовами якої сторони домовилися про реструктуризацію заборгованості позичальника в розмірі 36 380 грн на 135 днів та визначили графік погашення заборгованості. Додаткову угоду підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 3sBKpaolnQ, надісланого на вказану позичальником електронну адресу.
Позикодавець ідентифікував позичальника ОСОБА_1 та електронну адресу, на яку надсилалися одноразові ідентифікатори, і встановив, що вона використала одноразові ідентифікатори j37cOFHLuI - 03 липня 2021 року о 11:13:59, tjpDapaVm2 - 26 серпня 2021 року об 11:27:30, 3sBKpaolnQ - 30 вересня 2021 року о 23:05:45, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
На виконання договору позики позикодавець 03 липня 2021 року передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 15 000 грн за посередництвом платіжної системи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес» (далі - ТОВ «ФК «Фінекспрес»), яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, оскільки перерахування коштів з банківського рахунку юридичної особи на банківську платіжну картку фізичної особи технічно неможливе без використання платіжної системи. Зазначене підтверджується електронною платіжною інструкцією від 03 липня 2021 року № 736f8799-53fe-444c-92e9-7aee62a4258a та довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 08 січня 2026 року № КД-000102760/ТНПП про завершення 03 липня 2021 року платіжної операції на суму 15 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 5.2 договору позики позичальник до моменту його підписання вивчила договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), розміщені на сайті позикодавця (далі - Правила), а також зазначену в Правилах процедуру і наслідки подовження строку користування позикою (пролонгації) або застосування автопролонгації. Згідно з пунктом 6.5 Правил у редакції, чинній на час укладення договору позики, у разі неповернення (повернення не в повному розмірі, несвоєчасного повернення) позики та процентів позикодавець має право нараховувати на неповернуту позику (її частину) проценти в розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування, але не більше 90 календарних днів, і таке нарахування не є штрафом, пенею чи іншою штрафною санкцією. Без проходження реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі позикодавця, отримання одноразового ідентифікатора, входу до особистого кабінету, надання особистої інформації та погодження оферти договору і Правил укладення договору позики технічно неможливе.
З урахуванням умов договору позики та здійснених відповідачем платежів на загальну суму 8 824,50 грн заборгованість відповідача за договором позики становить 41 995,50 грн, з яких: 15 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 26 995,50 грн - заборгованість за процентами.
04 січня 2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (далі - ТОВ «Сіроко Фінанс») уклали договір факторингу № 025-040122, за яким ТОВ «Сіроко Фінанс» відповідно до витягу з реєстру прав вимог від 09 лютого 2022 року № 09/02/22 набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики. 05 грудня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» і ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали договір факторингу № 05/12/25-01, за яким позивач відповідно до реєстру прав вимог від 05 грудня 2025 року № 05/12/25 набув право грошової вимоги до відповідача за договором позики в розмірі 41 995,50 грн, з яких: 15 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 26 995,50 грн - заборгованість за процентами. Згідно з пунктом 2.1.3 договорів факторингу перехід права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог.
На підставі викладеного ТОВ «Деал Фінанс Груп» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 03 липня 2021 року № 75889491 у розмірі 41 995,50 грн, з яких: 15 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 26 995,50 грн - заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн.
У серпні 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача - адвоката Федоришин І. В. на позовну заяву, в якому вона просила визнати поважними причини несвоєчасного подання відзиву, продовжити встановлений судом процесуальний строк, прийняти відзив до розгляду та відмовити в задоволенні позову повністю; у разі якщо суд дійде висновку про доведеність позовних вимог у певній частині - відмовити у стягненні тієї частини основного боргу та процентів, розмір, період і правова підстава нарахування яких не підтверджені належними доказами, з урахуванням платежів на загальну суму 8 824,50 грн та умов додаткових угод про реструктуризацію; окремо відмовити у стягненні процентів у сумі 26 995,50 грн у тій частині, в якій позивач не довів період їх нарахування, застосовану процентну ставку, базу нарахування та правову підставу для нарахування після зміни умов зобов`язання додатковими угодами; відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн, а в разі встановлення підстав для їх розподілу - зменшити їх розмір.
Щодо строку подання відзиву представник відповідача зазначала, що після скасування заочного рішення ухвалою суду від 17 червня 2026 року відповідач, яка не має зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, копії ухвали та матеріалів справи не отримувала. 19 серпня 2026 року суд направив на електронну адресу представника відповідача копію ухвали та матеріали справи, після чого стало можливим здійснити повний аналіз договору позики, додаткових угод, розрахунку заборгованості, платіжних документів, документів щодо електронної ідентифікації та переходу права вимоги, а вже наступного дня, 20 серпня 2026 року, відзив було підготовлено та подано.
По суті спору представник відповідача наводила такі доводи. Саме позивач зобов`язаний довести як виникнення грошового зобов`язання, так і його фактичний розмір на момент звернення до суду. Подання копії електронного договору, внутрішнього розрахунку заборгованості, договорів факторингу та реєстрів прав вимоги не звільняє позивача від обов`язку довести весь юридичний і фактичний ланцюг формування заявленої суми: належне укладення договору позики та додаткових угод; факт і розмір наданих коштів; умови та строк користування ними; зміну умов зобов`язання додатковими угодами від 26 серпня 2021 року та від 30 вересня 2021 року; період, ставку та правову підставу кожного нарахування; порядок зарахування платежів; фактичний залишок основного боргу; розмір вимоги, яка існувала на момент кожного відступлення. Зазначення суми в розрахунку кредитора чи в реєстрі прав вимоги не підтверджує правильності її формування.
Адвокат Федоришин І. В. указувала, що позивач визнає сплату кредитору позивачем 8 824,50 грн, проте просить стягнути повну первісну суму основного боргу - 15 000 грн і 26 995,50 грн процентів, тобто платежі не призвели до зменшення основного боргу. Позивач не показав, у якій черговості та на підставі яких положень договору, Правил чи закону зараховано кожен платіж, яким був стан заборгованості на дату кожного платежу та яка частина платежу спрямована на погашення процентів, а яка - основного боргу, хоча платежі здійснювалися в період, коли умови зобов`язання двічі змінювалися додатковими угодами. 1,99 % від 15 000 грн становить 298,50 грн за один день, а за первісно погоджений 30-денний строк - 8 955 грн, тоді як до стягнення заявлено 26 995,50 грн процентів, що істотно перевищує проценти за первісний строк і потребує окремого підтвердження періоду нарахування, ставки, бази та договірної підстави. Посилання позивача на пункт 6.5 Правил є недостатнім без урахування того, що за версією позивача сторони двічі визначали новий розмір заборгованості та нові строки її погашення: 26 серпня 2021 року - 31 119 грн на 75 днів, 30 вересня 2021 року - 36 380 грн на 135 днів. Тому має бути встановлено, яким був розмір зобов`язання після першої реструктуризації, які платежі здійснено після неї, як сформовано суму 36 380 грн, які платежі передбачені новим графіком та фактично здійснені, чи передбачали додаткові угоди подальше нарахування процентів за ставкою 1,99 % на день, на яку суму і протягом якого періоду, а також як сума 36 380 грн трансформувалася в 41 995,50 грн. Позивач повинен надати розрахунок, який дозволяє простежити рух зобов`язання: первісна сума позики - нараховані проценти - здійснені платежі - перша реструктуризація - наступні платежі та нарахування - друга реструктуризація - виконання нового графіка - остаточний залишок.
Представник відповідача зазначала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або в разі пред`явлення вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, а тому необхідно встановити, який строк користування коштами остаточно погоджено сторонами після укладення додаткових угод, які умови щодо процентів діяли після реструктуризації та коли цей строк закінчився. Після укладення додаткових угод саме їх зміст має бути досліджений для встановлення того, які умови первісного договору та Правил продовжували діяти, а які були змінені; позивач не обґрунтував, чи зберігалася після реструктуризації умова про нарахування 1,99 % на день, на яку суму та протягом якого строку.
Щодо укладення додаткових угод в електронній формі представник відповідача, не заперечуючи допустимості електронної форми правочину, вказувала, що у позовній заяві стосовно договору позики зазначено електронну адресу, на яку надіслано одноразовий ідентифікатор, тоді як стосовно додаткових угод такої адреси не зазначено, у зв`язку з чим суд має оцінити сукупність доказів використання саме відповідачем одноразових ідентифікаторів, зокрема можливість встановити дату і час їх формування та використання, канал і реквізити направлення, а також зв`язок відповідної електронної дії саме з додатковою угодою. Позивач сам визнав, що не має доказів належності відповідачу картки № НОМЕР_1 , у зв`язку з чим просив витребувати відповідні відомості в АТ КБ «ПриватБанк»; платіжна інструкція ТОВ «ФК «Фінекспрес» підтверджує операцію на картку з певним номером, однак не встановлює, кому належав платіжний інструмент, а BIN 516874 визначає лише банк-емітент, тому до одержання банківської інформації зарахування 15 000 грн саме на рахунок відповідача не може презюмуватися. Зазначення в реєстрі прав вимоги суми 41 995,50 грн не підтверджує правильності її формування; згідно зі статтею 517 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора заперечення, які мав проти первісного кредитора.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача вказувала, що сам факт укладення договору з адвокатом та оплати не означає автоматичного покладення всієї суми на іншу сторону; правнича допомога надається в межах значного масиву однотипних справ; позивач сам визначив справу як малозначну; майбутні витрати на підготовку відповіді на відзив (2 000 грн) та апеляційної скарги (3 000 грн) лише прогнозувалися і можуть розподілятися лише за умови фактичного надання допомоги та подання доказів її обсягу і вартості (статті 137, 141 ЦПК України).
27 серпня 2026 року до суду надійшла відповідь представника позивача - адвоката Ткаченко Ю. О. на відзив, у якій вона просила розглядати справу за відсутності представника позивача та задовольнити позов у повному обсязі. У відповіді на відзив представник позивача зазначала, що доводи про неукладення договору позики є необґрунтованими, оскільки відповідач акцептувала оферту одноразовим ідентифікатором j37cOFHLuI, чим засвідчила повну і безумовну згоду з умовами договору, зокрема щодо розміру кредиту, грошової одиниці, строку та умов кредитування. Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є моментом підписання електронного правочину, а використання такого ідентифікатора неможливе без попередньої реєстрації відповідача, отримання ідентифікатора та входу на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету. Доказів того, що персональні дані відповідача (паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, реквізити банківської картки, номер телефону) використані іншими особами для укладення договору від її імені, відповідач не надала, до правоохоронних органів із заявою про шахрайські дії не зверталася, правомірність договору не оскаржувала. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передання грошової суми позичальнику.
Щодо доказів отримання коштів представник позивача вказувала, що в матеріалах справи містяться електронна платіжна інструкція № 736f8799-53fe-444c-92e9-7aee62a4258a від 03 липня 2021 року, довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 08 січня 2026 року № КД-000102760/ТНПП та лист первісного кредитора від 05 грудня 2025 року № 05/12/25-21827; посилання представника відповідача на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, є безпідставними, оскільки кошти надавалися на картковий рахунок, а документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа. Саме відповідач має доступ до свого рахунку і могла надати суду виписку в підтвердження відсутності надходження коштів, а обов`язок доведення заперечень покладено на неї (частина перша статті 81 ЦПК України). Крім того, відповідач здійснила часткове погашення заборгованості в розмірі 8 824,50 грн (26 серпня 2021 року - 5 186,50 грн, 30 вересня 2021 року - 3 грн, 30 вересня 2021 року - 3 635 грн), що додатково підтверджує отримання нею коштів та укладення договору позики.
Щодо нарахування процентів представник позивача посилалася на пункт 5.2 договору позики та пункт 6.5 Правил, які є публічною пропозицією (офертою) в розумінні статей 641, 644 ЦК України, та вказувала, що договором встановлено умови про пролонгацію (автопролонгацію) строку користування позикою, обмежену Правилами 90 календарними днями; закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином; позивач просить стягнути заборгованість лише в розмірі, що існував до моменту відступлення права вимоги первісним кредитором, інших нарахувань не здійснював, а передбачену договором процентну ставку за понадстрокове користування позикою 2,7 % за день не нараховано. Щодо витрат на правничу допомогу позивач вказував, що до позовної заяви додано договір про надання правничої допомоги, акт наданих послуг і платіжні документи, а відповідач не надала доказів неспівмірності витрат. Щодо доказів наданих представником відповідача позивач зазначав, що відповідач, заперечуючи отримання коштів чи укладення договору, будує позицію на концепції «негативного доказу», не подавши виписки з карткового рахунку та інших доказів, а надала лише набір правових висновків, зміст яких не є тотожним спірним правовідносинам.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Федоришин І. В. підтримала доводи, викладені у відзиві, зазначила, що розрахунок позивача є необґрунтованим та незрозумілим і не відповідає умовам угод про реструктуризацію. Представник відповідача вказувала, що відповідач не заперечує факту укладення договору позики та отримання кредитних коштів, проте не пам`ятає укладення додаткових угод; відповідач частково сплачувала кошти за договором. Представник відповідача не погоджувалася з розрахунком позивача, проте власного розрахунку заборгованості не навела, звернувши увагу на те, що саме позивач повинен довести розмір заборгованості за договором. Просила відмовити в задоволенні позову повністю.
Рух справи
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2026 року справу № 539/979/26 передано судді Пилипчуку М. М.
Суд на виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача. Згідно з відповіддю Відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області за даними реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 08 квітня 2026 року, визначено строки для подання заяв по суті справи, а також задоволено клопотання позивача та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності відповідачу карткового рахунку № НОМЕР_1 та виписку по цьому рахунку за період з 03 липня 2021 року до 06 липня 2021 року.
13 квітня 2026 року до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» від 01 квітня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260330/58364-БТ з витребуваною інформацією та випискою по рахунку.
У зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання 08 квітня 2026 року розгляд справи відкладено на 04 травня 2026 року.
Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 травня 2026 року позов ТОВ «Деал Фінанс Груп» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 41 995,50 грн, вирішено питання розподілу судових витрат.
25 травня 2026 року представник відповідача - адвокат Федоришин І. В. звернулася до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи.
08 червня 2026 року представник відповідача подала заяву про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 червня 2026 року поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, заяву прийнято до розгляду та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17 червня 2026 року.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 червня 2026 року заяву представника відповідача задоволено, заочне рішення від 04 травня 2026 року скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 29 липня 2026 року, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - строк для подання відповіді на відзив, відповідачу - строк для подання заперечення.
29 липня 2026 року представник відповідача подала заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 26 серпня 2026 року.
21 серпня 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву.
26 серпня 2026 року судове засідання відкладено на 07 вересня 2026 року для надання позивачу можливості подати відповідь на відзив.
27 серпня 2026 року до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 вересня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Федоришин І. В. про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
07 вересня 2026 року судове засідання відкладено на 17 вересня 2026 року.
Представник позивача у судові засідання не з`являвся, про дату, час і місце розгляду справи позивач повідомлявся належним чином. У позовній заяві позивач просив розглядати справу без участі його представника, а надалі неодноразово звертався до суду із заявами про розгляд справи за його відсутності, зокрема таке прохання викладено й у відповіді на відзив.
17 вересня 2026 року, після з`ясування обставин справи, дослідження доказів та заслуховування пояснень представника відповідача, суд відповідно до частини першої статті 244 ЦПК України з огляду на складність справи та обсяг досліджених доказів відклав ухвалення та проголошення рішення на 23 вересня 2026 року, про що оголосив учасникам справи.
Фактичні обставини, встановлені судом
Суд встановив, що 03 липня 2021 року о 10:57:28 ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за посередництвом системи BankID Національного банку України через АТ КБ «ПриватБанк», а о 11:13:59 на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 було надіслано одноразовий ідентифікатор j37cOFHLuI, що підтверджується довідкою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про ідентифікацію.
03 липня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали в електронній формі договір позики № 75889491 (на умовах повернення позики в кінці строку позики). Договір з боку позичальника підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором j37cOFHLuI, з боку позикодавця - електронним підписом одноразовим ідентифікатором Ep33BBxG1M. У реквізитах позичальника зазначено: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , телефон НОМЕР_4 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 , рахунок НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 1 договору позики позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю проценти від суми позики.
Пунктом 2 договору позики визначено: суму позики - 15 000 грн; строк позики (строк договору) - 30 днів; процентну ставку (базову) - 1,99 % за день (фіксована); дату надання позики - 03 липня 2021 року; дату повернення позики (останній день) - 02 серпня 2021 року; знижену процентну ставку - 0,80 % за день, яка застосовується відповідно до умов Програми лояльності; процентну ставку за понадстрокове користування позикою (її частиною) - 2,70 % за день, яка не застосовується в період карантину; орієнтовну реальну річну процентну ставку - 1 253,68 %; орієнтовну загальну вартість позики - 18 582 грн.
Згідно з додатком № 1 до договору позики (таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки) 02 серпня 2021 року позичальник мала сплатити 18 582 грн, з яких: 15 000 грн - повернення суми позики, 3 582 грн - проценти за користування позикою; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника та третіх осіб не передбачені.
Проценти за договором позики нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (пункт 4 договору позики).
Підписанням договору позичальник підтвердила, що до моменту підписання договору вивчила договір та Правила, розміщені на сайті позикодавця, їх зміст, суть, обсяг зобов`язань сторін та наслідки укладення договору, а також зазначену в Правилах процедуру і наслідки оформлення подовження строку користування позикою (пролонгації) або застосування автопролонгації, які їй зрозумілі (пункт 5.2 договору позики); ознайомилася з Офіційними правилами програми лояльності, в якій визначено умови застосування зниженої процентної ставки (пункт 5.1 договору позики). Інші умови правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною договору (пункт 17 договору позики).
Відповідно до пункту 6.5 Правил у разі неповернення (повернення не в повному розмірі, несвоєчасного повернення) позики та процентів позикодавець має право нараховувати на неповернуту позику (її частину) проценти в розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування, починаючи з дня, наступного за днем закінчення строку позики, і закінчуючи днем повернення позики (її частини) та процентів, але не більше 90 календарних днів. Зміст цього пункту Правил наведено як позивачем, так і представником відповідача у відзиві, та сторонами не оспорювався.
Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (пункт 12 договору позики). Позичальник мала право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від нього без пояснення причин (пункт 9 договору позики), проте доказів реалізації цього права матеріали справи не містять.
Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 08 січня 2026 року № КД-000102760/ТНПП, яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, це товариство прийняло до виконання платіжну інструкцію, надану за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до договору про переказ коштів від 23 січня 2018 року № 23-01-18/5, та завершило платіжну операцію від 03 липня 2021 року № 736f8799-53fe-444c-92e9-7aee62a4258a на суму 15 000 грн, отримувач - ОСОБА_1 , електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 .
Відповідно до копії платіжної інструкції № 736f8799-53fe-444c-92e9-7aee62a4258a, підписаної електронним підписом ТОВ «ФК «Фінекспрес» 08 січня 2026 року, 03 липня 2021 року від відправника ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (рахунок НОМЕР_5 ) на платіжний інструмент № НОМЕР_1 переказано 15 000 грн (номер замовлення 14647908).
Листом від 05 грудня 2025 року № 05/12/25-21827 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтвердило, що на виконання договору позики № 75889491, укладеного з ОСОБА_1 , кошти перераховано на підставі платіжної інструкції № 736f8799-53fe-444c-92e9-7aee62a4258a.
Згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 01 квітня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260330/58364-БТ на ім`я ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) у банку емітовано картку № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_7 ). Відповідно до виписки по цьому рахунку за період з 03 липня 2021 року до 06 липня 2021 року, у якій зазначено паспорт власника рахунку № НОМЕР_3 , 03 липня 2021 року на картку надійшло зарахування переказу в сумі 15 000 грн, з якої банком утримано комісію 75 грн і зараховано на рахунок 14 925 грн; баланс рахунку на початок періоду становив 0 грн. Після зарахування коштів 03 - 06 липня 2021 року за карткою здійснено видаткові операції на загальну суму 10 839,70 грн, зокрема переказ 6 385 грн на іншу власну картку, розрахунки в торговельних закладах та зняття готівки в банкоматах у місті Калуші Івано-Франківської області.
26 серпня 2021 року о 11:27:30 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслано одноразовий ідентифікатор tjpDapaVm2, а 30 вересня 2021 року о 23:05:45 на ту саму адресу - одноразовий ідентифікатор 3sBKpaolnQ (довідка про ідентифікацію).
26 серпня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі додаткову угоду № 5354236 до договору позики про реструктуризацію заборгованості, підписану позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором tjpDapaVm2. У реквізитах позичальника в цій додатковій угоді зазначено її адресу: АДРЕСА_2 , та телефон НОМЕР_4 . В електронному повідомленні про акцепт зазначено, що підписання додаткової угоди одноразовим ідентифікатором, надісланим на електронну пошту позичальника, та його підтвердження натисканням кнопки «Підписати» є прийняттям пропозиції укласти зміни до договору позики.
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 5354236 у зв`язку з виникненням у позичальника заборгованості та її зверненням до позикодавця з проханням про розстрочку сторони домовилися про реструктуризацію заборгованості, що утворилася на дату укладення додаткової угоди, в сумі 31 119 грн на 75 днів. Загальна сума заборгованості є фіксованою, а нарахування процентів згідно з умовами договору призупиняється (пункт 2). Позичальник сплачує заборгованість частинами за графіком: 26 серпня, 10 вересня, 25 вересня, 10 жовтня, 25 жовтня та 09 листопада 2021 року - по 5 186,50 грн (пункт 3). У разі порушення позичальником зобов`язань за додатковою угодою позикодавець має право вимагати дострокового погашення заборгованості (пункт 5) та здійснює перерахунок процентів у повному обсязі згідно з умовами договору, у тому числі нараховує проценти за період реструктуризації з урахуванням здійснених у цей період платежів, нараховуючи проценти на залишок заборгованості за договором (пункт 6). Усі інші умови договору, не змінені додатковою угодою, залишаються чинними (пункт 7). Додаткова угода набирає чинності з моменту сплати позичальником першого платежу згідно з графіком (пункт 8). Позичальник відмітками підтвердила наявність та розмір заборгованості за договором, згоду на реструктуризацію та на використання одноразового ідентифікатора як особистого підпису.
30 вересня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі додаткову угоду № 5683176 до договору позики про реструктуризацію заборгованості, підписану позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 3sBKpaolnQ, в якій також зазначено адресу позичальника: АДРЕСА_2 . За умовами цієї додаткової угоди сторони домовилися про реструктуризацію заборгованості, що утворилася на дату її укладення, в сумі 36 380 грн на 135 днів (пункт 1), з фіксацією суми та призупиненням нарахування процентів (пункт 2), зі сплатою десятьма платежами по 3 638 грн 30 вересня, 15 жовтня, 30 жовтня, 14 листопада, 29 листопада, 14 грудня, 29 грудня 2021 року, 13 січня, 28 січня та 12 лютого 2022 року (пункт 3). Пункти 5-9 цієї додаткової угоди за змістом аналогічні відповідним пунктам додаткової угоди № 5354236, зокрема передбачають перерахунок процентів у повному обсязі згідно з умовами договору в разі порушення графіка та набрання угодою чинності з моменту сплати першого платежу. Позичальник відмітками підтвердила наявність та розмір заборгованості за договором.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики, сформованим ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 06 січня 2026 року, позичальник здійснила оплати: 26 серпня 2021 року - 5 186,50 грн, 30 вересня 2021 року - 3 грн та 3 635 грн, а всього 8 824,50 грн, які зараховано в погашення процентів.
Відповідно до цього розрахунку за період з 03 липня 2021 року до 01 серпня 2021 року проценти нараховувалися за зниженою ставкою - по 119,40 грн за день (15 000 грн х 0,796 %), що в сумі становить 3 582 грн; 03 серпня 2021 року, після неповернення позики в строк, проценти за строк позики перераховано за базовою ставкою 1,99 % шляхом донарахування 5 671,50 грн, а з 04 серпня 2021 року до 31 жовтня 2021 року (включно) проценти нараховувалися за базовою ставкою 1,99 % - по 298,50 грн за день (15 000 грн х 1,99 %). З 01 листопада 2021 року нарахування процентів не здійснювалося. Усього нараховано процентів 35 820 грн, сплачено 8 824,50 грн, залишок заборгованості за процентами становить 26 995,50 грн, за тілом позики - 15 000 грн, за процентами за понадстрокове користування - 0 грн, загальна заборгованість станом на 09 лютого 2022 року - 41 995,50 грн.
04 січня 2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Сіроко Фінанс» (фактор) уклали договір факторингу № 025-040122, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор - прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр (пункт 1.1). Наступне відступлення фактором права вимоги третім особам допускається (пункт 1.2). Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором щодо боржників та набуває всіх прав в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (підпункт 2.1.3); разом із правом вимоги до фактора переходять усі інші права та обов`язки клієнта за договором з боржником (пункт 2.3).
Згідно з витягом з реєстру прав вимог № 09/02/22 від 09 лютого 2022 року до договору факторингу № 025-040122, підписаним директором ТОВ «Сіроко Фінанс» і виконавчим директором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та скріпленим їх печатками, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Сіроко Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики від 03 липня 2021 року № 75889491 у розмірі 41 995,50 грн, з яких: 15 000 грн - заборгованість за тілом, 26 995,50 грн - заборгованість за процентами за користування, 0 грн - заборгованість за простроченими процентами; кількість днів прострочення - 191. Ціна придбання за цим реєстром становить 4 031 311,99 грн. Платіжною інструкцією від 08 червня 2022 року № 434 ТОВ «Сіроко Фінанс» перерахувало ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 4 031 311,99 грн з призначенням платежу: фінансування згідно з реєстром, договір факторингу № 025-040122 від 04 січня 2022 року.
05 грудня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Деал Фінанс Груп» (фактор) уклали договір факторингу № 05/12/25-01, за умовами якого перехід прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованими електронними підписами за допомогою сервісу «Вчасно», після чого фактор стає кредитором щодо боржників та набуває всіх прав в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (підпункт 2.1.3).
Згідно з реєстром прав вимог № 05/12/25 від 05 грудня 2025 року до договору факторингу № 05/12/25-01 ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило ТОВ «Деал Фінанс Груп» право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики від 03 липня 2021 року № 75889491 у розмірі 41 995,50 грн, з яких: 15 000 грн - заборгованість за тілом, 26 995,50 грн - заборгованість за процентами; ціна придбання цього права вимоги - 993 грн. Платіжною інструкцією від 05 грудня 2025 року № 579936556.1 ТОВ «Деал Фінанс Груп» перерахувало ТОВ «Сіроко Фінанс» 6 792 131,40 грн з призначенням платежу: оплата згідно з договором факторингу № 05/12/25-01 від 05 грудня 2025 року, реєстр прав вимог № 05/12/25 від 05 грудня 2025 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Деал Фінанс Груп», за період з 09 лютого 2022 року до 10 лютого 2026 року ні ТОВ «Сіроко Фінанс», ні ТОВ «Деал Фінанс Груп» жодних нарахувань (процентів, пені, неустойки, комісій, процентів за понадстрокове користування) не здійснювали, а заборгованість протягом усього цього періоду залишалася незмінною та станом на 10 лютого 2026 року становить 41 995,50 грн, з яких: 15 000 грн - за тілом позики, 26 995,50 грн - за процентами.
Доказів повернення позики чи сплати процентів після 30 вересня 2021 року, як і доказів сплати будь-яких коштів ТОВ «Сіроко Фінанс» або ТОВ «Деал Фінанс Груп», матеріали справи не містять, на такі обставини представник відповідача не посилалася.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання правничої допомоги від 22 серпня 2025 року № 22-08/25/ДІЛ, укладений між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Ю. О.; витяг з акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (додаток № 1 до договору), в якому під порядковим номером 5382 зазначено ОСОБА_1 ; витяг з акта № 5-ДІЛ від 02 січня 2026 року приймання-передачі наданої правничої допомоги, згідно з яким щодо відповідача надано послуги з вивчення документів, визначення правової позиції та збору доказів вартістю 500 грн, а також з підготовки та подання позовної заяви і представництва в суді першої інстанції вартістю 4 000 грн, а загальний розмір винагороди за актом, складеним щодо значної кількості боржників, становить 175 500 грн; платіжну інструкцію від 16 січня 2026 року № 579938009.1 про сплату адвокату 175 500 грн згідно з актом № 5-ДІЛ; ордер серії АХ № 1287256 від 03 вересня 2025 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2099; довіреність у порядку передоручення від 18 вересня 2025 року. Позовну заяву підписано директором ТОВ «Деал Фінанс Груп» Велікдановим С. К. Представник позивача в судових засіданнях участі не брав.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Щодо прийняття відзиву до розгляду суд враховує, що ухвалою від 17 червня 2026 року відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк саме з дня вручення цієї ухвали, представник відповідача зазначала, що копію ухвали та матеріали справи отримала електронною поштою 19 серпня 2026 року, а відзив подано вже 20 серпня 2026 року. Позивач проти прийняття відзиву не заперечував і скористався правом подати на нього відповідь. З огляду на викладене, а також з метою забезпечення принципів змагальності сторін та рівності учасників справи перед судом після скасування заочного рішення, суд визнає причини подання відзиву поважними, відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України продовжує встановлений судом строк і приймає відзив до розгляду, а викладені в ньому доводи оцінює нижче.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію, у строк для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції або не встановлено законом (частина друга статті 642 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (частина перша статті 1047 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина перша статті 1048 ЦК України).
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частин третьої, четвертої, восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; пропозиція може бути зроблена шляхом розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах; у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється (частина перша статті 654 ЦК України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина друга статті 89 ЦПК України).
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина перша статті 82 ЦПК України).
Щодо факту укладення договору позики та отримання позичальником коштів суд виходить з такого.
Договір позики укладений в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі позикодавця та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором j37cOFHLuI, що відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Перед підписанням договору відповідач пройшла ідентифікацію за допомогою системи BankID Національного банку України через АТ КБ «ПриватБанк», що передбачає вхід до системи дистанційного банківського обслуговування самого клієнта банку, а одноразовий ідентифікатор надіслано на її електронну адресу, яка зазначена в договорі та на яку посилається і сама відповідач. Договір містить усі істотні умови позики: суму, строк, процентні ставки, дату повернення, орієнтовну загальну вартість та реальну річну процентну ставку.
Факт отримання позичальником коштів підтверджується платіжною інструкцією ТОВ «ФК «Фінекспрес» № 736f8799-53fe-444c-92e9-7aee62a4258a, довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 08 січня 2026 року № КД-000102760/ТНПП, листом первісного кредитора від 05 грудня 2025 року, а головне - витребуваними судом відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» та випискою по рахунку, згідно з якими картка № НОМЕР_1 емітована банком саме на ім`я ОСОБА_1 і 03 липня 2021 року на неї зараховано переказ у сумі 15 000 грн. Номер картки у виписці повністю узгоджується з маскованим номером НОМЕР_1 , зазначеним у договорі позики та платіжних документах, а утримання банком-емітентом 75 грн комісії за зарахування переказу не зменшує суми позики, переданої позикодавцем, оскільки така комісія не є платою на користь позикодавця.
Отже, доводи відзиву про те, що позивач сам визнав відсутність доказів належності відповідачу картки № НОМЕР_1 , а BIN 516874 визначає лише банк-емітент, спростовуються відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», отриманою судом саме на виконання клопотання позивача про витребування доказів, заявленого відповідно до статті 84 ЦПК України. Звернення позивача з таким клопотанням не свідчить про визнання ним недоведеності своїх вимог, а є реалізацією процесуального права на отримання доказу, що становить банківську таємницю. Крім того, у судовому засіданні представник відповідача заявила, що відповідач не заперечує факту укладення договору позики та отримання кредитних коштів. Суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, оскільки вони підтверджуються наведеними письмовими доказами, тому відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України вони не потребують додаткового доказування.
Таким чином, позивач довів, що 03 липня 2021 року відповідач уклала з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики та отримала на свою картку позику в розмірі 15 000 грн.
Щодо доводів відзиву про недоведеність укладення відповідачем додаткових угод в електронній формі та тверджень представника відповідача в судовому засіданні про те, що відповідач не пам`ятає їх укладення, суд зазначає таке.
Згідно з довідкою про ідентифікацію одноразовий ідентифікатор tjpDapaVm2, яким підписано додаткову угоду № 5354236, надіслано 26 серпня 2021 року об 11:27:30, а одноразовий ідентифікатор 3sBKpaolnQ, яким підписано додаткову угоду № 5683176, - 30 вересня 2021 року о 23:05:45, в обох випадках на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто на ту саму адресу, на яку надсилався ідентифікатор для підписання договору позики, укладення якого відповідач не заперечує. У тексті самих додаткових угод зазначено, що одноразовий ідентифікатор надіслано на електронну пошту позичальника. Отже, довідка про ідентифікацію містить саме ті відомості, відсутність яких у тексті позовної заяви ставить під сумнів представник відповідача: дату і час направлення ідентифікатора, канал його направлення (електронна пошта), реквізити, на які його направлено, а також номер договору (додаткової угоди), для підписання якого його використано. Те, що ці відомості не повторено в тексті позовної заяви, не впливає на доказове значення довідки, яка є додатком до позову.
Суд також враховує, що в реквізитах позичальника в обох додаткових угодах зазначено адресу: АДРЕСА_2 . Саме цю адресу як адресу свого проживання відповідач зазначила в заяві про перегляд заочного рішення та у відзиві, а представник відповідача в заяві про перегляд заочного рішення стверджувала, що відповідач тривалий час фактично проживає в місті Калуші. У договорі позики від 03 липня 2021 року зазначено лише адресу реєстрації відповідача в Полтавській області, отже, відомості про фактичне місце проживання відповідача в місті Калуші могли з`явитися в інформаційній системі позикодавця лише від самої позичальниці. Ці обставини узгоджуються і з випискою АТ КБ «ПриватБанк», за якою в липні 2021 року відповідач користувалася карткою саме в місті Калуші.
Крім того, вирішальне значення має поведінка самої відповідача. Кожна з додаткових угод набирала чинності з моменту сплати позичальником першого платежу за графіком (пункт 8 додаткових угод). 26 серпня 2021 року, тобто в день укладення додаткової угоди № 5354236, відповідач сплатила 5 186,50 грн - точно в розмірі першого платежу за графіком цієї угоди, а 30 вересня 2021 року, в день укладення додаткової угоди № 5683176, сплатила 3 грн та 3 635 грн, тобто разом 3 638 грн - точно в розмірі першого платежу за графіком другої угоди. Представник відповідача визнала, що відповідач частково сплачувала кошти за договором, а розмір і дати платежів наведено у відзиві як обставини, що не оспорюються. Сплата відповідачем коштів у розмірі та в день, визначені графіками додаткових угод, відповідно до частини другої статті 642 ЦК України є діями, які засвідчують бажання укласти ці угоди на запропонованих умовах, і самостійно підтверджує їх укладення відповідачем.
Твердження представника відповідача про те, що відповідач не пам`ятає укладення додаткових угод, не є запереченням факту їх укладення і не підтверджено жодним доказом. Відповідач не стверджувала про використання її персональних даних, електронної пошти чи картки іншими особами, до правоохоронних органів з відповідними заявами не зверталася, додаткові угоди не оспорювала. Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Додаткові угоди укладено в тій самій електронній формі, що й договір позики, тому вимоги частини першої статті 654 ЦК України дотримано.
Отже, суд вважає доведеним, що 26 серпня 2021 року та 30 вересня 2021 року відповідач уклала з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» додаткові угоди № 5354236 та № 5683176 до договору позики.
Щодо доводів відзиву про необхідність перевірки розміру заборгованості та нарахованих процентів, у тому числі з урахуванням додаткових угод, суд зазначає, що такі доводи потребують перевірки, і суд її здійснив.
Суд не може погодитися з доводами представника відповідача про те, що позивач не надав розрахунку, який дозволяє простежити рух зобов`язання. До позовної заяви додано не лише розрахунок ТОВ «Деал Фінанс Груп», а й розрахунок первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», у якому за кожен день з 03 липня 2021 року відображено нарахування за тілом позики та процентами, дати і суми кожного платежу та напрям їх зарахування. Зіставлення цього розрахунку з умовами договору позики, Правил і додаткових угод дозволяє простежити саме ту послідовність, про яку йдеться у відзиві: первісна сума позики - нараховані проценти - здійснені платежі - перша реструктуризація - наступні платежі та нарахування - друга реструктуризація - виконання графіка - остаточний залишок.
Так, сума позики становить 15 000 грн, базова фіксована процентна ставка - 1,99 % за день, тобто 298,50 грн за один день користування позикою (15 000 грн х 1,99 %). Строк позики становив 30 днів з датою повернення 02 серпня 2021 року, а проценти відповідно до пункту 4 договору нараховуються з урахуванням дати отримання і дати повернення позики, тобто за 31 день з 03 липня 2021 року до 02 серпня 2021 року (включно).
Знижена процентна ставка 0,80 % за день (у розрахунку - 0,796 %, що становить 119,40 грн за день і в сумі за 30 днів - 3 582 грн, як це відображено й у додатку № 1 до договору) за умовами пункту 2 договору застосовується відповідно до Програми лояльності, з умовами якої позичальник ознайомилася (пункт 5.1 договору), тобто є умовною пільгою для позичальника, а не основною ставкою договору. Позику в строк до 02 серпня 2021 року повернуто не було, тому первісний кредитор 03 серпня 2021 року перерахував проценти за строк позики за базовою ставкою, визначеною договором як фіксована (31 день х 298,50 грн = 9 253,50 грн; 9 253,50 грн - 3 582 грн = 5 671,50 грн). Такий перерахунок не є збільшенням фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку в розумінні частини третьої статті 1056-1 ЦК України, оскільки ставка 1,99 % погоджена сторонами при укладенні договору як базова. Правомірність застосування базової ставки до всього періоду користування позикою підтвердила і сама відповідач, яка в додатковій угоді № 5354236 підтвердила наявність та розмір заборгованості 31 119 грн, розрахованої саме за базовою ставкою.
Після спливу строку позики первісний кредитор нараховував проценти за базовою ставкою 1,99 % з 04 серпня 2021 року до 31 жовтня 2021 року, тобто в межах 90 календарних днів понадстрокового користування позикою, передбачених пунктом 6.5 Правил (з 03 серпня 2021 року до 31 жовтня 2021 року - 90 днів). При цьому передбачену договором процентну ставку за понадстрокове користування позикою в розмірі 2,70 % за день, яка не застосовується в період карантину, кредитор не застосовував, неустойки (пені, штрафу), комісій та інших платежів не нараховував, що відповідає як умовам договору, так і обмеженням, запровадженим на період карантину законодавством у сфері споживчого кредитування. Загальна сума нарахованих процентів становить 35 820 грн, що відповідає 120 дням користування позикою за базовою ставкою (298,50 грн х 120 днів), тобто навіть менше кількості календарних днів у період з 03 липня 2021 року до 31 жовтня 2021 року (121 день).
Заборгованість, зафіксована в додатковій угоді № 5354236 станом на 26 серпня 2021 року, - 31 119 грн - точно відповідає розрахунку первісного кредитора: 15 000 грн тіла позики та 16 119 грн процентів, нарахованих за базовою ставкою за 54 дні (298,50 грн х 54 дні), до здійснення першого платежу за цією угодою.
26 серпня 2021 року відповідач сплатила 5 186,50 грн, що менше суми нарахованих на цю дату процентів (16 119 грн), тому ці кошти зараховано в погашення процентів. Наступний платіж за графіком додаткової угоди № 5354236 мав бути здійснений 10 вересня 2021 року, проте відповідач його не здійснила, тобто порушила графік. Відповідно до пунктів 5, 6 цієї угоди у разі порушення позичальником графіка позикодавець здійснює перерахунок процентів у повному обсязі згідно з умовами договору, в тому числі нараховує проценти за період реструктуризації з урахуванням здійснених платежів. Саме тому призупинення нарахування процентів, передбачене пунктом 2 додаткової угоди, мало умовний характер і діяло лише за умови належного виконання графіка.
Заборгованість, зафіксована в додатковій угоді № 5683176 станом на 30 вересня 2021 року, - 36 380 грн - також точно відповідає розрахунку первісного кредитора: 31 119 грн - 5 186,50 грн сплачених 26 серпня 2021 року = 25 932,50 грн; 25 932,50 грн + 10 447,50 грн процентів за 35 днів з 27 серпня 2021 року до 30 вересня 2021 року (298,50 грн х 35 днів) = 36 380 грн, з яких 15 000 грн - тіло позики та 21 380 грн - проценти. Цей розмір заборгованості відповідач прямо підтвердила в додатковій угоді № 5683176.
30 вересня 2021 року відповідач сплатила 3 638 грн (3 грн + 3 635 грн), що також менше суми нарахованих процентів (21 380 грн), тому ці кошти зараховано в погашення процентів, після чого заборгованість становила 32 742 грн (36 380 грн - 3 638 грн), з яких 15 000 грн - тіло позики та 17 742 грн - проценти. Наступний платіж за графіком додаткової угоди № 5683176 мав бути здійснений 15 жовтня 2021 року, проте ні цей, ні жоден інший платіж відповідач не здійснила, тобто знову порушила графік, що відповідно до пунктів 5, 6 цієї угоди надало кредитору право нараховувати проценти згідно з умовами договору. За 31 день з 01 жовтня 2021 року до 31 жовтня 2021 року нараховано 9 253,50 грн процентів (298,50 грн х 31 день), і загальна заборгованість склала 41 995,50 грн (32 742 грн + 9 253,50 грн), з яких 15 000 грн - тіло позики, 26 995,50 грн - проценти (17 742 грн + 9 253,50 грн).
Цей самий результат отримується й загальним підрахунком: нараховано процентів 35 820 грн, сплачено 8 824,50 грн, залишок процентів - 26 995,50 грн (35 820 грн - 8 824,50 грн), тіло позики - 15 000 грн, разом - 41 995,50 грн.
Отже, доводи відзиву про неузгодженість сум 31 119 грн, 36 380 грн і 41 995,50 грн, як і твердження представника відповідача в судовому засіданні про те, що розрахунок позивача є незрозумілим та не відповідає угодам про реструктуризацію, спростовуються наведеним арифметичним зіставленням. Суми, визначені в додаткових угодах, не є окремими чи довільними величинами, а є проміжними значеннями того самого розрахунку, які сама відповідач підтвердила, а перехід від суми 36 380 грн до суми 41 995,50 грн пояснюється сплатою 3 638 грн та нарахуванням процентів за 31 день жовтня 2021 року після порушення відповідачем графіка. Суд також звертає увагу, що навіть без урахування додаткових угод, тобто виходячи виключно з умов договору позики та пункту 6.5 Правил, розмір заборгованості був би таким самим, оскільки додаткові угоди не збільшували процентну ставку і не встановлювали додаткових платежів, а у зв`язку з порушенням графіків підлягали застосуванню умови договору про нарахування процентів.
Щодо доводів відзиву про те, що здійснені відповідачем платежі на загальну суму 8 824,50 грн не зменшили основного боргу, суд враховує, що відповідно до статті 534 ЦК України в разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Витрат кредитора на одержання виконання та неустойки у спірних правовідносинах не нараховувалося, а кожен із платежів відповідача був меншим за суму процентів, нарахованих на день його здійснення (5 186,50 грн при нарахованих 16 119 грн; 3 638 грн при нарахованих 21 380 грн). Тому всі платежі правомірно зараховано в погашення процентів, а тіло позики залишилося непогашеним у розмірі 15 000 грн. Будь-якого іншого порядку зарахування платежів договір позики та додаткові угоди не встановлюють, а представник відповідача, стверджуючи про неправильне зарахування платежів, не зазначила, яка інша черговість мала застосовуватися і на якій підставі.
Щодо доводів відзиву про те, що проценти за первісний 30-денний строк становили лише 8 955 грн, а заявлена сума процентів 26 995,50 грн істотно її перевищує, суд зазначає, що заявлена сума процентів є залишком після зарахування сплачених відповідачем 8 824,50 грн і нарахована не лише за строк позики, а й за період понадстрокового користування позикою в межах 90 днів, передбачених пунктом 6.5 Правил, з якими позичальник погодилася, підписавши договір (пункти 5.2, 17 договору позики). Період нарахування (з 03 липня 2021 року до 31 жовтня 2021 року), застосовану ставку (1,99 % за день), базу нарахування (тіло позики 15 000 грн, яке не зменшувалося) і договірну підставу (пункти 2, 4, 17 договору, пункт 6.5 Правил, пункт 6 додаткових угод) суд встановив вище.
Щодо посилання представника відповідача на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, суд враховує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Разом з тим у цій справі сторони при укладенні договору позики погодили не лише 30-денний строк позики, а й умови про подовження строку користування позикою (пролонгацію, автопролонгацію) та нарахування процентів за понадстрокове користування позикою за ставкою, передбаченою договором, в межах 90 календарних днів (пункт 5.2 договору позики, пункт 6.5 Правил). Надалі сторони додатковими угодами змінили строк виконання зобов`язання, визначивши в додатковій угоді № 5683176 кінцеву дату погашення заборгованості - 12 лютого 2022 року, та погодили, що в разі порушення графіка проценти перераховуються згідно з умовами договору. Первісний кредитор нараховував проценти лише до 31 жовтня 2021 року, тобто в межах погодженого сторонами 90-денного періоду понадстрокового користування позикою та задовго до кінцевої дати виконання зобов`язання, встановленої додатковою угодою. Після 31 жовтня 2021 року жодних процентів, у тому числі на підставі статті 625 ЦК України, ні первісний кредитор, ні наступні кредитори не нараховували. Вимоги про дострокове повернення позики в порядку частини другої статті 1050 ЦК України до 31 жовтня 2021 року кредитор не пред`являв, доказів протилежного матеріали справи не містять. Отже, нарахування процентів здійснено в межах строку, погодженого сторонами, і наведений висновок Великої Палати Верховного Суду не порушено.
Щодо доводів відзиву про співвідношення Правил та індивідуальних умов додаткових угод суд зазначає, що відповідно до пункту 7 обох додаткових угод усі умови договору позики, не змінені ними, залишаються чинними. Додаткові угоди змінили лише порядок і строки погашення заборгованості, зафіксувавши її суму та призупинивши нарахування процентів під умовою належного виконання графіка, і прямо передбачили, що в разі порушення графіка проценти перераховуються в повному обсязі згідно з умовами договору, тобто за ставкою 1,99 % на залишок заборгованості (пункт 6). Отже, умова про нарахування процентів за ставкою 1,99 % на день на тіло позики після реструктуризації збереглася, а її застосування після 10 вересня 2021 року та 15 жовтня 2021 року зумовлене виключно порушенням графіків самою відповідачем.
Суд також враховує, що процентна ставка, строк позики та умови про понадстрокове користування позикою погоджені сторонами при укладенні договору, відповідач із вимогами про визнання недійсними договору позики, додаткових угод чи окремих їх умов, зокрема як несправедливих, не зверталася, а обмеження розміру процентних ставок за споживчими кредитами, запроваджені законодавством після 03 липня 2021 року, відповідно до статті 58 Конституції України та статті 5 ЦК України зворотної дії в часі не мають і на спірні правовідносини не поширюються.
Щодо доводу відзиву про те, що саме позивач зобов`язаний довести розмір заборгованості і що розрахунок кредитора не є безумовним доказом, суд погоджується з тим, що розрахунок заборгованості підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами (стаття 89 ЦПК України). Саме така оцінка здійснена судом вище, і розрахунок позивача підтверджується первинними документами та умовами договору позики, Правил і додаткових угод. Водночас змагальність сторін означає, що сторона, яка заперечує проти розміру заборгованості, має довести обставини, на яких ґрунтуються її заперечення (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України). Представник відповідача, заперечуючи проти розрахунку позивача, не вказала жодної конкретної помилки в ньому, не навела жодного платежу, який не був би врахований, не зазначила, яка ставка чи який період нарахування, на її думку, мали застосовуватися, і власного розрахунку заборгованості не надала. Загальні твердження про необхідність перевірки розрахунку, не підкріплені доказами, не можуть бути підставою для відмови в позові, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Боржник має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора (частина перша статті 517 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договорів факторингу).
Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов`язання. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу на стороні кредитора у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників.
Позивач подав договір факторингу № 025-040122 від 04 січня 2022 року, витяг з реєстру прав вимог № 09/02/22 від 09 лютого 2022 року, платіжну інструкцію від 08 червня 2022 року № 434 про сплату ціни придбання за цим реєстром, договір факторингу № 05/12/25-01 від 05 грудня 2025 року, реєстр прав вимог № 05/12/25 від 05 грудня 2025 року та платіжну інструкцію від 05 грудня 2025 року № 579936556.1 про сплату ціни придбання. Ці документи підтверджують послідовний перехід права вимоги за договором позики від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Сіроко Фінанс», а від нього - до ТОВ «Деал Фінанс Груп». Представник відповідача дійсності договорів факторингу та факту переходу права вимоги не оспорювала.
Суд погоджується з доводами відзиву про те, що відступлення права вимоги не створює нового зобов`язання і не змінює його розміру, а зазначення суми в реєстрі прав вимоги саме по собі не підтверджує правильності її формування. Саме тому суд не обмежився відомостями реєстрів, а перевірив розмір вимоги за первинним розрахунком первісного кредитора та умовами договору позики і додаткових угод, як це викладено вище. Сума 41 995,50 грн, зазначена в обох реєстрах прав вимог, повністю збігається із заборгованістю, яка існувала у первісного кредитора станом на 09 лютого 2022 року (день першого відступлення), а після цього ні ТОВ «Сіроко Фінанс», ні ТОВ «Деал Фінанс Груп» жодних нарахувань не здійснювали. Отже, позивач набув право вимоги саме в тому обсязі, який існував у первісного кредитора, що відповідає статті 514 ЦК України.
Відсутність у матеріалах справи доказів письмового повідомлення боржника про відступлення права вимоги не спростовує набуття позивачем права вимоги, оскільки відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, зокрема виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові. Доказів такого виконання матеріали справи не містять.
Зібраними у справі доказами підтверджено, що відповідач уклала договір позики та додаткові угоди до нього, отримала кошти, частково сплатила проценти, проте позику та проценти ні первісному кредитору, ні наступним кредиторам у повному обсязі не повернула, тому ТОВ «Деал Фінанс Груп» обґрунтовано звернулося до суду за захистом порушеного права. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (стаття 526 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).
З огляду на викладене заборгованість відповідача перед позивачем за договором позики від 03 липня 2021 року № 75889491 становить 41 995,50 грн, з яких: 15 000 грн - заборгованість за тілом позики, 26 995,50 грн - заборгованість за процентами.
Висновки за результатами розгляду позовних вимог
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав кредитора, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп» підлягають задоволенню в повному обсязі, а доводи представника відповідача, викладені у відзиві та в судовому засіданні, їх не спростовують.
Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні.
Щодо розподілу судових витрат
Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України). У рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат; суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року у справі № 717/1699/22).
Факт надання позивачу професійної правничої допомоги у справі та її оплати підтверджується договором про надання правничої допомоги від 22 серпня 2025 року № 22-08/25/ДІЛ, витягом з акта приймання-передачі справ, витягом з акта № 5-ДІЛ від 02 січня 2026 року та платіжною інструкцією від 16 січня 2026 року № 579938009.1. Водночас суд частково погоджується з доводами відзиву щодо неспівмірності заявлених витрат. З наданих документів вбачається, що правнича допомога надавалася позивачу в межах значного масиву однотипних справ про стягнення заборгованості за договорами позики (акт приймання-передачі справ містить тисячі боржників, а акт № 5-ДІЛ складено щодо значної кількості боржників на загальну суму 175 500 грн), позовна заява має типовий характер, підписана директором позивача, справа є малозначною та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а представник позивача участі в жодному судовому засіданні не брав, хоча в акті № 5-ДІЛ зазначено послугу з представництва в суді.
Витрати на підготовку відповіді на відзив у розмірі 2 000 грн та апеляційної скарги в розмірі 3 000 грн, зазначені в попередньому (орієнтовному) розрахунку, розподілу не підлягають, оскільки доказів фактичного надання та оплати послуг з підготовки відповіді на відзив позивач до суду не подав, а витрати на апеляційне оскарження не є витратами, понесеними у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надав оцінку поданим на їх підтвердження доказам у сукупності, врахував характер і обсяг виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та значимості дій адвоката у справі, і дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, до 3 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76-82, 89, 127, 137, 141, 244, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором позики від 03 липня 2021 року № 75889491 у розмірі 41 995 (сорок одна тисяча дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 50 копійок, з яких: 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень - заборгованість за тілом позики, 26 995 (двадцять шість тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 50 копійок - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (місцезнаходження: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Садова, 31/33, офіс 40/3; ЄДРПОУ - 44280974).
Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ).
Суддя М. М. Пилипчук