П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/11872/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
22 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку ст. 382 КАС України у якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі №240/11872/24 шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області подати звіт про виконання рішення суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026, позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до його пенсії з 01.03.2023 та з 01.03.2024, з врахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 №1381 із змінами, у розмірі 25% від основного розміру (37 347,30 грн) без урахування фактично нарахованих сум підвищення (щорічної індексації) пенсії за 2022-2024 роки, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185 з обмеженням її максимального розміру.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2023 та з 01.03.2024 доплат (25%) підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1381 від 28.12.2011, виходячи з основного розміру його пенсії (37 347, 30 грн) з урахуванням фактично нарахованих сум підвищення (індексації) пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2022 - 2024 роки, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185 без обмеження її максимальним розміром.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 01.03.2023 по дату виплати заборгованих сум.
У подальшому позивач, вважаючи, що відповідачем не виконано рішення суду, звернувся до суду з заявою в порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості заяви.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Так, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17.
Так, звертаючись із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі №240/11872/24 позивач вказав, що рішення суду не виконано відповідачем у повному обсязі, зокрема не здійснено нарахування компенсації втрати частини доходу. Також зазначив про те, що боржник помилково вважає відсутніми підстави для нарахування компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки таке зобов`язання встановлено судовим рішенням ухваленим у даній справі.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
При цьому, резолютивна частина рішення прийнятого у даній справі містить зобов`язання щодо нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 01.03.2023 по дату виплати заборгованих сум.
Тобто, судовим рішенням конкретної дати по яку підлягає нарахуванню не встановлено, більш того вказано по дату виплати заборгованих сум.
Проте, на момент подання та розгляду поданої заяви донарахованої щомісячної доплати до пенсійного забезпечення не здійснено, що у свою чергу унеможливлює боржника здійснити необхідне нарахування компенсації втрати частини доходу.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на те, що ГУ ПФУ в Житомирській області здійснювались часткові виплати, оскільки для виплати компенсації повинна бути кінцева дата виплати такої заборгованості, а не дати часткових виплат, які постійно змінюються, так як заборгованість залишається невиплаченою.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.