ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року м. Львів Справа № 500/1961/26 пров. № А/857/33872/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Валюха В.М.,
суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,
за участю секретаря судового засідання Хоменчук В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Закарпатської митниці та Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» на додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 500/1961/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» до Закарпатської митниці про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (суддя Мірінович У.А., час і місце ухвалення рішення - 26 травня 2026 року, м. Тернопіль),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» (далі - ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА») звернулося з позовом до Закарпатської митниці, в якому просило: - визнати протиправною відмову Закарпатської митниці у внесенні змін в митну декларацію, відновленні режиму вільної торгівлі та поверненні надміру сплачених сум митних платежів, оформлену листом №7.7-2/28-01/14/493 від 15.01.2026; - зобов`язати Закарпатську митницю відновити режим вільної торгівлі, скласти аркуші коригування до митної декларації № 25UA305050000766U3 від 09.09.2025, в частині зміни їх граф з урахуванням режиму вільної торгівлі (преференційного режиму), сформувати висновки про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 3672542,45 грн за вказаною митною декларацією і направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області для фактичного виконання.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 позовну заяву задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Закарпатської митниці у внесенні змін в митну декларацію, відновленні режиму вільної торгівлі та поверненні надміру сплачених сум митних платежів, оформлену листом №7.7-2/28-01/14/493 від 15.01.2026. Зобов`язано Закарпатську митницю відновити режим вільної торгівлі, скласти аркуші коригування до митної декларації № 25UA305050000766U3 від 09.09.2025 в частині зміни їх граф з урахуванням режиму вільної торгівлі (преференційного режиму), сформувати висновки про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 3672542,45 грн за вказаною митною декларацією і направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області для фактичного виконання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці на користь ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 26624 грн.
25.05.2026 представником позивача подано до суду заяву з долученими до неї доказами на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із підготовкою справи до розгляду, у якій просить суд: - стягнути із Закарпатської митниці на користь ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 136 242,66 грн; - стягнути із Закарпатської митниці на користь ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» витрати, пов`язані із підготовкою справи до розгляду (на нотаріально засвідчений переклад документів, викладених іноземною мовою), у розмірі 1860,00 грн.
Додатковим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 заяву представника ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» про ухвалення додаткового рішення, - задоволено частково. Стягнуто з Закарпатської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн та витрати, пов`язані з підготовкою справи до розгляду в сумі 1860,00 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Закарпатська митниця, не погодившись із вказаним додатковим рішенням, подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі за позовом ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» до Закарпатської митниці про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що неправомірність оскаржуваного рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 в свою чергу вказує на неправомірність і додаткового судового рішення цього ж суду у цій справі від 26.05.2026 про стягнення судових витрат.
Крім того, ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» також не погодилося із вказаним додатковим рішенням та подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі №500/1961/26 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн та відмови у задоволенні решти вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким стягнути з Закарпатської митниці на користь ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 136242,66 грн.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно дослідив докази щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу у цій справі, зокрема додаткову угоду № 1 від 09.01.2026 до договору № 2-09/01-26 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 09.01.2026, яка встановлює фіксовану вартість послуг та порядок сплати гонорару; неправильно застосував статті 134 і 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), без врахування правових висновків Верховного Суду щодо порядку обчислення гонорару, щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, щодо врахування критеріїв співмірності витрат на оплату послуг адвоката тощо.
Суд першої інстанції безпідставно зменшив витрати позивача на правову допомогу, належним чином не врахував критеріїв співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката. Відповідач жодним чином не довів неспівмірність витрат, натомість позивач надав належні докази щодо підтвердження їх понесення, проте суд не надав їм належної оцінки. Зменшуючи заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу із 136242,66 грн до 5000,00 грн, суд першої інстанції належним чином не врахував наданих доказів та критеріїв співмірності, зазначених у частині п`ятій статті 134 КАС України, зокрема: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також фактичний час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); ціну позову та значення справи для сторони позивача.
В судовому засіданні представники сторін апеляційні скарги підтримали з підстав, викладених у ній.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у договорі про надання правової допомоги від 09.01.2026 №209/01-26 сторони дійшли згоди щодо розміру гонорару адвоката за надання ним правової допомоги виходячи з розміру 180 євро за одну годину роботи адвоката. Проте, у порушення вимог статті 134 КАС України, представником позивача не надано детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) з відображенням кількості витраченого адвокатом часу (годин), що унеможливлює визначення розміру витрат позивача на правничу допомогу на відповідність критерію обґрунтованості. Враховуючи, що сторонами договору про надання правової допомоги обумовлено вартість послуг адвоката в залежності від витраченого ним часу (годин) на роботу, тому за відсутності в матеріалах справи детального опису виконаних адвокатом робіт та витраченого ним часу суд позбавлений можливості визнати заявлену позивачем до відшкодування суму витрат обґрунтованою та такою, що відповідає принципу розумності. Крім того, суд першої інстанції врахував надані відповідачем заперечення щодо співмірності зазначеної позивачем суми витрат на правову допомогу складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд першої інстанції вважав, що заявлений до відшкодування їх розмір (136242,66 грн) є надмірним; адвокатом не обґрунтовано кількість часу, який був витрачений на надання вказаних в актах здачі - приймання робіт та послуг. Враховуючи зміст позовних вимог і виклад обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн; решту витрат на правничу допомогу слід залишити за позивачем.
Крім того, з метою підготовки справи до розгляду позивачем сплачено вартість посередницьких послуг з нотаріального засвідчення документів в сумі 1200,00 грн та послуги письмового перекладу з англійської мови на українську трьох документів в сумі 660,00 грн, що разом становить 1860,00 грн. Враховуючи, що позивачем підтверджено належними доказами вартість понесених ним витрат, пов`язаних з підготовкою справи до розгляду, і відповідачем не висловлено заперечень щодо витрат у цій частині, тому суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість та наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частиною третьою статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
За змістом частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Право сторони на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу виникає лише за умови ухвалення остаточного судового рішення на її користь, яким вирішено спір по суті та яке набрало законної сили (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.03.2025 у справі № 260/4202/24).
Крім того, аналіз наведених вище положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).
Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).
Як видно із наявних у справі письмових доказів, 09.01.2026 АО «ФИРСТ ЧЕЙР ЛІГАЛ» та ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» укладено додаткову угоду №1 до договору №2-09/01-26 про надання правової допомоги, пунктом 1.1 якої визначено, що об`єднання надає правову допомогу (адвокатські послуги) клієнту при поверненні надміру сплаченого мита та уповноважене у тому числі, але не виключно, на представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення адміністративного судочинства, а також в Державній митній службі України та її територіальних органах, в інших державних органах, перед юридичними особами, на складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, а клієнт зобов`язується оплатити об`єднанню надані послуги з дотримання порядку, строків та умов, визначених цим договором.
Розділом 2 додаткової угоди передбачено, що загальна вартість послуг, що надаються відповідно до пункту 1.1 цієї угоди, не перевищує гривневий еквівалент 7000 євро. Оплата за послуги, передбачені пунктом 1.1 цієї угоди, здійснюється у два етапи: - попередня оплата в розмірі гривневого еквівалента 2000 євро - до початку надання послуг після отримання рахунку об`єднання; - остаточний розрахунок здійснюється після підписання сторонами актів наданих послуг та отримання клієнтом відповідних рахунків, на підставі фактично наданих послуг у межах, передбачених пунктом 2.1 цієї угоди.
09.01.2026 АО «ФИРСТ ЧЕЙР ЛІГАЛ» сформовано рахунок №2 на передплату за надання правової допомоги (адвокатських послуг) при поверненні надміру сплаченого мита в сумі 100352,40 грн.
26.01.2026 ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» здійснено оплату по рахунку №2 від 09.01.2026 в сумі 100352,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1 від 26.01.2026.
16.04.2026 АО «ФИРСТ ЧЕЙР ЛІГАЛ» та ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №2, згідно якого сторони підтвердили надання правової допомоги (адвокатських послуг) у справі №500/1961/26, зокрема аналіз законодавства та судової практики, формування правової позиції, підготовка позовної заяви та заяви про усунення недоліків вартістю 100352,40 грн.
Того ж дня, «ФИРСТ ЧЕЙР ЛІГАЛ» сформовано рахунок №46 на передплату за надання правової допомоги (адвокатських послуг) у справах №500/1961/26 та №500/1824/26 в сумі 71780,52 грн.
21.04.2026 ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» здійснено оплату по рахунку №46 від 16.04.2026 в сумі 71780,52 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №7 від 21.04.2026.
18.05.2026 АО «ФИРСТ ЧЕЙР ЛІГАЛ» та ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №46, згідно якого сторони підтвердили надання правової допомоги (адвокатських послуг) у справах №500/1961/26 та №500/1824/26 вартістю 71780,52 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази, суд першої інстанції правильно врахував, що сплачена позивачем сума гонорару адвоката у розмірі 71780,52 грн згідно з рахунком №46 від 16.04.2026, згідно визначених адвокатом та клієнтом умов, є передплатою за професійну правничу допомогу, надану у межах двох справ, а саме цієї справи №500/1961/26, а також справи №500/1824/26. При цьому, ані рахунок №46 від 16.04.2026, ані акт здачі-приймання робіт № 46 від 18.05.2026 не містить інформації щодо конкретних сум, якими визначена вартість правової допомоги, наданої у кожній справі окремо. Наведені обставини позбавили суд першої інстанції можливості ідентифікувати та виокремити вартість послуг, наданих адвокатом Яремко Ю.В. саме у межах справи №500/1961/26, яка є предметом розгляду.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги долучені до апеляційної скарги додатки до акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 16.04.2026 та № 46 від 18.05.2026, оскільки, в порушення приписів частини сьомої статті 139 КАС України, такі докази не були подані до суду першої інстанції протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Також суд першої інстанції правильно звернув увагу, що у договорі про надання правової допомоги від 09.01.2026 №209/01-26 сторони дійшли згоди щодо розміру гонорару адвоката за надання ним правової допомоги, виходячи з розміру 180 євро за одну годину роботи адвоката. Проте, у порушення вимог статті 134 КАС України, представником позивача не надано детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) з відображенням кількості витраченого адвокатом часу (годин), що унеможливлює визначення розміру витрат позивача на правничу допомогу на відповідність критерію обґрунтованості.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що сторонами, по суті, встановлено фіксований розмір гонорару, який не може перевищувати 7000 євро, з огляду на таке. Додатковою угодою № 1 до договору № 2-09/01-26 (пункт 2.1) встановлено не фіксовану суму гонорару, як про це помилково зазначає позивач, а максимальну вартість послуг, яка не може перевищувати гривневий еквівалент 7000 євро. При цьому, остаточний розрахунок, як зазначено у пункті 2.2.2 цієї додаткової угоди, здійснюється на підставі фактично наданих послуг у межах суми, передбаченої пунктом 2.1 додаткової угоди.
Враховуючи, що сторонами договору про надання правової допомоги обумовлено вартість послуг адвоката в залежності від витраченого ним часу (годин) на роботу, тому за відсутності в матеріалах справи детального опису виконаних адвокатом робіт та витраченого ним часу суд першої інстанції був позбавлений можливості визнати заявлену позивачем до відшкодування суму витрат обґрунтованою та такою, що відповідає принципу розумності.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про зменшення судових витрат з огляду на те, що такі витрати є завищеними, не відповідають складності справи та критеріям адекватності.
Колегія суддів, враховуючи складність справи та значення справи для сторін, ціну позову, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення судових витрат, погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем підтверджено належними доказами вартість понесених ним витрат, пов`язаних з підготовкою справи до розгляду в сумі 1860,00 грн, і відповідачем не висловлено заперечень щодо витрат у цій частині, тому наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
За змістом частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване додаткове судове рішення, з додержанням норм процесуального права, тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 139, 242, 272, 286, 292, 308, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Закарпатської митниці та Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» залишити без задоволення, а додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 500/1961/26 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.
Головуючий суддя В. М. Валюх
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Повний текст складено та підписано 24 вересня 2026 року (у зв`язку із перебуванням судді Хобор Р.Б. у відрядженні з 12 по 16 вересня 2026 року; у зв`язку із перебуванням судді
Бруновської Н.В. у відпустці з 15 по 23 вересня 2026 року)