ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Львів Справа № 300/6393/23 пров. № А/857/12642/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача: Мандзія О.П.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі № 300/6393/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій,
суддя у І інстанції - Остап`юк С.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення - не зазначено,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі також позивач, заявник, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання (далі також відповідач, Міністерство, Міноборони, МОУ) протиправним рішення за №62 від 12.05.2022 та зобов`язання призначити і провести виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Міністерством оборони України, протиправно та всупереч вимог пункту 2 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції до 13.10.2018, прийнято рішення за №62 від 12.05.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що батько позивача не був військовослужбовцем та помер у понад річний термін після звільнення зі служби. За доводами ОСОБА_1 , до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція пункту 2 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» станом на дату смерті військовослужбовця, а не станом на дату звернення із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом №62 від 12.05.2022, в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-XII.
Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-XII.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржило Міністерство оборони України, оскільки вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначено, що згідно наказу начальника штаба ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.03.1993 №054 полковника ОСОБА_3 , звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини 25.03.1993». Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 03 січня 2018 року смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказує, що виплата одноразової грошової допомоги членам сім`ї померлих осіб, звільнених з військової служби, здійснюється за умови, що смерть настала протягом року після звільнення з військової служби. Ця норма запроваджена Законом України від 06 вересня 2018 року №2522 -VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців», який набрав чинності з 13.10.2018. Зазначає, що смерть ОСОБА_3 настала 31.12.2017, тобто понад річний термін після звільнення з військової служби (25.03.1993).
Крім цього, вказує, що зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу є формою втручання в дискреційні повноваження Міністерства оборони України та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Вважає, що при розгляді справи за даним позовом до компетенції суду не належить право приймати рішення про зобов`язання Міністерство оборони України вчинити дії щодо призначення та виплати такої одноразової грошової допомоги. Зазначає, що Міністерство оборони України тільки приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги та на доопрацювання, а в подальшому у разі прийняття позитивного рішення, кошти перераховує уповноваженому органу, який приймав документи від заявника, і останній у своє чергу видає наказ про виплату даної допомоги та перераховує кошти безпосередньо заявнику.
Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 06.10.2003 ОСОБА_3 був особою з інвалідністю ІІ групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 24.05.2004 ОСОБА_3 мав право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів військової служби. Згідно довідки МСЕ №073336 від 06.10.2003 причиною інвалідності ОСОБА_3 зазначено травму при виконанні обов`язків військової служби.
Згідно витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №335 від 24.09.2020 та акту Одеської МСЕК №2 від 08.10.2020 за №472 причиною смерті ОСОБА_3 є травма, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі № 300/2526/21, яке за наслідками апеляційного перегляду набрало законної сили, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 сформувати та подати до Міністерства оборони України висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_3 , внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані документи, прийняла рішення, оформлене протоколом №62 від 12.05.2022, про відмову в призначення одноразової грошової допомоги дружині та двом синам померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , оскільки на день смерті він не був військовослужбовцем.
У спірному рішення зазначено, що виплата одноразової грошової допомоги членам сімей померлих осіб, звільнених з військової служби, здійснюється за умови, що смерть настала протягом року після звільнення з військової служби. Ця норма запроваджена Законом України від 06.09.2018 за №2522-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців», який набрав чинності з 13.10.2018. Смерть ОСОБА_3 настала 31.12.2017, тобто понад річний термін після звільнення з військової служби (25.03.1993).
Інших підстав для відмови у встановленні виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_3 оскаржуване рішення не містить.
Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Міністерства оборони України про відмову в призначення одноразової грошової допомоги оформлене протоколом №62 від 12.05.2022, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, з метою захисту свого порушеного права на виплаті спірної одноразової грошової допомоги.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відмова у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, обґрунтована тим, що смерть ОСОБА_3 настала 31.12.2017, тобто понад річний термін після звільнення з військової служби є безпідставною, оскільки з аналізу норм Порядку № 975 та положень статті 16 Закону України №2011-ХІІ у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_3 , слідує, що визначальним для призначення одноразової грошової допомоги є не факт перебування особи на військовій службі на час смерті, а встановлення причинного зв`язку між смертю та захворюванням, пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби. У такому випадку право на отримання допомоги виникає незалежно від часу звільнення особи з військової служби. Суд першої інстанції зазначив, що обмеження щодо смерті особи протягом одного року після звільнення з військової служби було запроваджене лише Законом України №2522-VIII, який набрав чинності 13.10.2018, тобто після настання смерті ОСОБА_3 31.12.2017, і не може застосовуватися до спірних правовідносин. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 є особою, яка відповідно до статті 16-1 Закону України №2011-ХІІ має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а рішення Міністерства оборони України про відмову в призначення одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом №62 від 12.05.2022, є протиправним та підлягає скасуванню.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 5 статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, у ст. 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
На підставі статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
В силу приписів пунктів 1, 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
У статті 16 вказаного Закону визначено перелік підстав за яких призначається допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження, та у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.
Даний правовий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 761/18099/15-а.
Відповідно до статті 161 Закону № 2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункті 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`я є первинним основним осередком суспільства, її складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до абзацу 2 підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Частиною 9 статті 16-3 Закону України №2011-ХІ визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, 25 грудня 2013 року Постановою Кабінету Міністрів України № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Згідно з підпункту 1 пункту 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (п. 5 Порядку №975).
Як встановлено судом першої інстанції, що підставою для відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги слугувало те, що смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто понад річний термін після звільнення (25.03.1993) з військової служби, та те, що на час смерті батько позивача ОСОБА_3 не був військовослужбовцем.
Так, матеріалами справи підтверджується, що дійсно, на день смерті ОСОБА_3 не був військовослужбовцем, проте його захворювання, яке призвело до смерті, було безпосередньо пов`язане із виконанням ним обов`язків військової служби.
Частиною 1 статті 164 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено підстави, за якими призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Нормами цієї статті визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядку № 975.
Перелік підстав для відмови у виплати одноразової грошової допомоги визначений пунктом 19 Порядку № 975 є виключним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Зі змісту вищенаведених норм вбачається, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби незалежно від часу звільнення з військової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 травня 2020 року по справі № 489/4898/16-а.
Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв`язку з виконанням ним обов`язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження.
Норми статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з складністю їх конструкції допускають неоднозначне трактування, внаслідок чого і виник спір.
У разі, якщо б законодавець пов`язував право сім`ї на допомогу лише з фактом смерті (загибелі) особи, яка була військовослужбовцем на час смерті, він би обмежився запровадженням норм про наявність відповідного права у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження.
Проте, закон містить також і положення про наявність права на допомогу у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.
Отже, на думку колегії суддів, допомога призначається незалежно від часу звільнення з військової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 січня 2020 року по справі № 2240/2957/18.
Щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової з підстави, що смерть ОСОБА_3 настала 31.12.2017, тобто понад річний термін після звільнення з військової служби, колегія суддів зазначає, з аналізу норм Порядку № 975 та положень статті 16 Закону України №2011-ХІІ у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_3 , слідує, що визначальним для призначення одноразової грошової допомоги є не факт перебування особи на військовій службі на час смерті, а встановлення причинного зв`язку між смертю та захворюванням, пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби. У такому випадку право на отримання допомоги виникає незалежно від часу звільнення особи з військової служби. Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що обмеження щодо смерті особи протягом одного року після звільнення з військової служби було запроваджене лише Законом України №2522-VIII, який набрав чинності 13.10.2018, тобто після настання смерті ОСОБА_3 31.12.2017, і не може застосовуватися до спірних правовідносин.
З аналізу вищезазначених норм права, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Проте, колегія суддів зазначає, що зобов`язання судом відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу у зв`язку зі смертю військовослужбовця може мати місце лише у випадку, якщо суд встановив відсутність інших підстав для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги, які передбачені законом.
Враховуючи те, що суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, є передчасним.
Отже, обираючи належний і ефективний спосіб захисту порушених прав, суд бере до уваги, що призначення одноразової грошової допомоги належить до повноважень Міністерства оборони України, відтак суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції у цій справі скасуванню в частині зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-XII з прийняттям у цій частині нового рішення, яким слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у цій справі слід залишити без змін.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі № 300/6393/23 - в частині зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-XII - скасувати, та в цій частині прийняти нове рішення, яким:
Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В іншій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі № 300/6393/23 - зашити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. П. Мандзій
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар