ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Львів Справа № 500/4204/25 пров. № А/857/34118/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Глазька С.М. та Глушка І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.05.2026р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. про визнання відмови протиправною, зобов`язання здійснити виплату недоотриманої пенсії (суддя суду І інстанції: Подлісна І.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 28.05.2026р., м.Тернопіль; дата складання повного рішення суду І інстанції: 28.05.2026р.),-
В С Т А Н О В И В:
14.07.2025р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням уточнення вимог, просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Тернопільській обл. щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсії його батька ОСОБА_2 за період з грудня 2019 року по листопад 2023 року у сумі 215458 грн. 72 коп.;
зобов`язати ГУ ПФ України в Тернопільській обл. здійснити виплату ОСОБА_1 як члену сім`ї померлого пенсіонера, який проживав разом з ним на день смерті, недоотриманої пенсії, відповідно до ст.61 Закону України № 2262-XII від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.1, 21-26, 75-76).
Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.4 і на звороті).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.05.2026р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Тернопільській обл. щодо невиплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з грудня 2019 року по листопад 2023 року в сумі 215458 грн. 72 коп.; зобов`язано ГУ ПФ України в Тернопільській обл. здійснити виплату вказаної недоотриманої пенсії на користь ОСОБА_1 як члена сім`ї померлого пенсіонера, який проживав разом з ним на день смерті, відповідно до ст.61 Закону України № 2262-XII від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Тернопільській обл. сплачений судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. (а.с.97-99).
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в Тернопільській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.102-104).
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому, відповідно до пп.1 п.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затв. постановою КМ України № 10-1 від 02.03.2023р. (надалі - Порядок № 10-1), для підтвердження факту проживання (разом з годувальником за однією адресою), беруться до уваги документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
Під час звернення до територіального пенсійного органу позивач надав копію паспорта ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ; копію ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; довідку № 71 від 19.06.2025р. про проживання без реєстрації ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , яка видана Дочірним підприємством /ДП/ «Добродій-Сервіс-3» ТзОВ «Добродій» ЛТД на основі акту опиту свідків; реквізити АТ КБ «Приват Банк».
Проте, відсутні документи, що підтверджують факт проживання (реєстрації) за однією адресою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, у ГУ ПФ України в Тернопільській обл. відсутні правові підстави для виплати недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 позивачу.
Позивач ОСОБА_1 скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.134 і на звороті).
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27.011991р. (а.с.78).
ОСОБА_2 перебував на обліку ГУ ПФ України в Тернопільській обл. та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання рішення суду відповідачем було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з грудня 2019 року по листопад 2023 року. У результаті проведеного перерахунку донарахована різниця в пенсії за вказаний період склала 215458 грн. 72 коп. (а.с.79-81), що не заперечується відповідачем.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 12.06.2025р. (а.с.12).
Станом на день смерті ОСОБА_2 нарахована різниця в пенсії на виконання судового рішення у загальному розмірі 215458 грн. 72 коп. відповідачем не виплачена.
20.06.2025р. (тобто до спливу шестимісячного строку з дня смерті ОСОБА_2 ) ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України в Тернопільській обл. із заявою про виплату йому недоодержаної пенсії в зв`язку зі смертю його батька.
Рішенням пенсійного органу від 23.06.2025р. (№ 2804/04-16 від 27.06.2025р.) ОСОБА_1 відмовлено у виплаті неодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 по причині ненадання відомостей про проживання з пенсіонером на день його смерті (а.с.82).
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо виплати недоотриманої суми пенсії його померлого батька згідно з рішенням суду, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 у термін не пізніше 6 місяців після смерті його батька ОСОБА_2 звернувся до пенсійного органу із заявою про виплату недоотриманої ОСОБА_2 за життя пенсії, що нарахована на виконання рішення суду, але невиплачена на час смерті останнього, а тому відповідно до ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач має право на отримання недоотриманої пенсії його померлого батька. При цьому суд врахував, що спільне проживання позивача із батьком ( ОСОБА_2 ) підтверджується актом-довідкою ДП «Добродій-Сервіс-3» ТОВ «Добродій» ЛТД № 71 від 19.06.2025р.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність правових підстав щодо задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ визначено Законом України № 2262-XII від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» /надалі - Закон України № 2262-XII/.
Відповідно до ч.1 ст.61 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Порядок подання відповідною особою заяви про виплату недоодержаної пенсії, її форма, а також перелік необхідних документів визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затв. Правління ПФ України № 3-1 від 30.01.2007р. /надалі - Порядок № 3-1/, відповідно до п.3 якого така заява подається заявником до органу, що призначає пенсію.
Згідно з п.9 Порядку № 3-1 до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера додаються такі документи:
1) свідоцтво про смерть пенсіонера;
2) документи, що підтверджують належність членів сім`ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, які передбачені пунктом 3 цього розділу;
3) документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, які передбачені пунктом 12 цього розділу, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім`ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника).
Зміст ст.61 Закону № 2262-ХІІ узгоджується з положеннями Цивільного /ЦК/ України.
Зокрема, згідно зі ст.ст.1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Статтею 1227 ЦК України, в свою чергу, визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, Закон № 2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до ч.3 ст.61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім`ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім`ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов`язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.
Тобто, в разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до ч.3 ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Своєю чергою, відмова пенсійного органу у виплаті позивачу таких сум може бути підставою для звернення останнього до суду із позовом за захистом своїх прав.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 16.05.2023р. у справі № 420/288/21 та від 27.09.2023р. у справі № 420/16546/21, від 05.12.2023р. у справі № 420/18164/23, від 30.01.2024р. у справі № 420/8604/21, від 14.02.2024р. у справі № 462/3575/17, від 25.04.2024р. у справі № 420/18507/21.
Встановлено, що нарахованою на виконання рішення суду, але не виплаченою ОСОБА_2 на момент його смерті, залишилася пенсія в сумі 215458 грн. 72 коп.
Позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_2 , спільно проживав разом з батьком; 20.06.2025р., тобто, до закінчення шестимісячного строку з дня смерті пенсіонера, позивач звернувся до пенсійного органу за виплатою недоодержаної пенсії.
Таким чином, позивач дотримався умов, які визначені ст.61 Закону № 2262-XII та Порядком №3-1.
Однак, відповідач відмовив позивачу у виплаті недоотриманої його батьком сум пенсії вказавши, що позивачем не надано відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті.
У частині доводів апеляційної скарги апеляційний суд враховує наступне.
Положеннями Порядку № 3-1 не визначено виключного переліку документів, які мають підтверджувати факт спільного проживання осіб. З огляду на це, належними та допустимими доказами на підтвердження вказаного факту можуть бути як відповідні акти (довідки) обслуговуючої організації, так і показання свідків, а також інші письмові докази в їх сукупності.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт спільного проживання позивача разом із його батьком ( ОСОБА_2 ) є доведеним та належним чином підтверджується актом-довідкою ДП «Добродій-Сервіс-3» ТОВ «Добродій» ЛТД № 71 від 19.06.2025р. (а.с.83).
Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений спосіб.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України в Тернопільській обл.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.05.2026р. в адміністративній справі № 500/4204/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді С. М. Глазько
І. В. Глушко
Дата складання повного судового рішення: 24.09.2026р.