ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Львів Справа № 380/23865/24 пров. № А/857/24335/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галком Плесо» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2025р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галком Плесо» до Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській обл. (Львівський рибоохоронний патруль), третя особа без самостійних вимог на предмет спору Інститут рибного господарства Національної академії аграрних наук України, про визнання протиправним та скасування рішення про припинення розгляду поданого на погодження режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Брильовський Р.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 07.05.2025р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
В С Т А Н О В И В:
21.11.2024р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Галком Плесо» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправним і скасувати рішення Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській обл. (Львівський рибоохоронний патруль), викладеного у формі листа № 2-3-16/561-24 від 12.08.2024р., яким припинено розгляд поданого позивачем на погодження Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта: Завадівське (Грушівське) водосховище, розташоване у с.Грушів Яворівського району Львівської обл.;
зобов`язати Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській обл. (Львівський рибоохоронний патруль) повторно розглянути заяву ТзОВ «Галком Плесо» від 05.08.2024р. про погодження Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта: Завадівське (Грушівське) водосховище, розташоване у с.Грушів Яворівського району Львівської обл., відповідно до вимог Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах», затв. наказом Державного комітету рибного господарства України № 4 від 15.01.2008р. (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), з врахуванням викладених судом висновків (а.с.1-6).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами (в письмовому провадженні) (а.с.35 і на звороті).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2025р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.73-76).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ «Галком Плесо», який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.79-83).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом. У контексті застосування принципу незворотності дії закону у часі це означає, що у разі, якщо правовідносини стосовно реалізації певного права розпочато у період чинності нормативно-правового акту, за умови, що особа здійснила конкретні дії, що виражають її волевиявлення стосовно реалізації права (звернулась до суб`єкта владних повноважень, подала повний пакет документів тощо), то особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність.
Отже, для регулювання правовідносин, що виникли у зв`язку з реалізацією особою свого права, застосуванню підлягає акт, який був чинним на момент виникнення права в особи; звернення особи до компетентних органів для реалізації такого права (тобто здійснення волевиявлення); прийняття рішення суб`єкта владних повноважень, спрямованого на задоволення або відмову в реалізації права особи.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово (21.12.2023р., 19.01.2024р. та 05.08.2024р.) звертався до відповідача із заявами щодо погодження Режиму рибогосподарської експлуатації Завадівського (Грушівського) водосховища (Львівська обл., Яворівський район, с.Грушів), надаючи всі необхідні документи. Відповідач листами № 1-3-16/53-24від 12.01.2024р., № 1-3-16/106-24 від 07.02.2024р. та № 2-3-16/561-24 від 12.08.2024р. залишив без розгляду питання щодо погодження Режиму рибогосподарської експлуатації, посилаючись на формальні підстави, не розглянувши заяву та подані документи по суті.
Отже, спірні правовідносини розпочалися із поданням позивачем заяви відповідачу та повинні були завершитись прийняттям рішення про задоволення такої заяви погодження Режиму або про відмову в його погодженні. Тому спірні правовідносини мають усі ознаки триваючих правовідносин, адже має місце розрив між зверненням позивача та прийняттям рішення відповідачем як суб`єктом владних повноважень.
З огляду на те, що спірні правовідносини мали триваючий безперервний характер та повинні були завершитись прийняттям певного рішення, існували підстави для поширення на такі правовідносини дії Інструкції, затвердженої наказом Державного комітету рибного господарства України № 4 від 15.01.2008р., що була чинною на момент, коли такі відносини були розпочаті, зокрема, на момент подання заяви позивачем, у якого існувало відповідне право.
Наголошує на тому, що відповідач у листі № 2-3-16/561-24 від 12.08.2024р. не навів жодного зауваження до поданих документів, не прийняв їх до розгляду, формально зіславшись на норми Закону України «Про звернення громадян». Вказане свідчить про те, позивачу по суті було відмовлено в погодженні Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, чим позбавлено позивача можливості реалізувати належне йому право, визначене законодавством, яке діяло на час подачі документів.
Відповідач Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській обл. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.106-108).
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалах про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, 13.12.2023р. Інститут рибного господарства НААН України затвердив Науково-біологічне обґрунтування режиму рибогосподарської експлуатації Завадівського (Грушівського) водосховища (Львівська область) (а.с.11-19).
На замовлення ТзОВ «Галком Плесо» Інститут рибного господарства Національної академії аграрних наук України розробив Режим рибогосподарської експлуатації Завадівського (Грушівського) водосховища (Львівська обл., Яворівський район, с.Грушів) (надалі - Режим) (а.с.8-10).
Неодноразово (21.12.2023р., 23.01.2024р.) ТзОВ «Галком Плесо» подавало Режим на погодження до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській обл. (Львівський рибоохоронний патруль) (а.с.20, 23).
Листами № 1-3-16/53-24 від 12.01.2024р., № 1-3-16/53-24 від 07.02.2024р. відповідач залишив без розгляду Режим з підстав, що Інститутом рибного господарства НААН (як розробником згаданого вище Режиму) не отримано Дозволу на спеціальне використання водних ресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), фактичні дослідження не проводились, а оцінка стану сировинної бази Завадівського (Грушівського) водосховища в рамках підготовки проекту Режиму була проведена на підставі аналізу промислових уловів з використанням показника середнього промислового зусилля, що суперечить Програмі дослідних робіт на 2023-2027 р.р. та вимогам законодавства (а.с.21, 25).
05.08.2024р. позивач повторно подав Режим на погодження до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області (Львівський рибоохоронний патруль) (а.с.27).
Листом № 2-3-16/561-24 від 12.08.2024р. відповідач зазначив, що припинив розгляд поданого на погодження Режиму рибогосподарської експлуатації з підстав що рішення щодо погодження вказаного Режиму було розглянуто по суті в листі № 1-3-16/53-24 від 12.01.2024р. (а.с.28).
Незгода позивача із такою відповіддю (рішенням) Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській обл. слугувала підставою для звернення до суду із розглядуваним позовом.
Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржений лист-відповідь на звернення сам по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а, відтак, вказаний лист безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.
Окрім цього, у відповідача як територіального органу Держрибагентства у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, меліорації земель, відсутні повноваження щодо погодження режиму рибогосподарської експлуатації водних об`єктів, оскільки з 12.08.2024р. набрав чинності наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 2012 від 09.07.2024р. «Про визнання такими, що втратив чинність, наказ Державного комітету рибного господарства України від 15 січня 2008 року № 4», зар. в Міністерстві юстиції України за № 1109/42454 від 24.07.2024р.
Звідси, органи Держрибагентства на законодавчому рівні не наділені повноваженнями з розгляду та погоджень режимів спеціального товарного рибного господарства в зв`язку з втратою чинності зазначеного наказу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській обл. (Львівський рибоохоронний патруль) щодо припинення розгляду Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта: Завадівське (Грушівське) водосховище, викладене у формі листа № 2-3-16/561-24 від 12.08.2024р., є правомірними.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі визначені Законом України № 3677-VI від 08.07.2011р. «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» (надалі - Закон № 3677-VI).
Згідно з приписами ч.1 ст.6 Закону № 3677-VI державне управління та регулювання у галузі рибного господарства здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.
Відповідно до абз.29 ст.1 Закону № 3677-VI режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта - це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об`єкта (його частини).
Як слідує з приписів ст.ст.9, 10 Закону № 3677-VI до повноважень центрального органу виконавчої влади у галузі рибного господарства та посадових осіб органів рибоохорони центрального органу виконавчої влади у галузі рибного господарства, зокрема, належать погодження режиму рибогосподарської експлуатації водних об`єктів та забезпечення державного контролю (нагляду) за їх дотриманням.
Пунктом 1 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затв. постановою КМ України № 895 від 30.09.2015р. № 895 (із змінами) (надалі - Положення № 895) передбачено, що Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, продовольчого забезпечення, гідротехнічної меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.
Відповідно до п.7 Положення № 895 Держрибагентство (орган рибоохорони) здійснює свої повноваження безпосередньо, а також, зокрема, через утворені в установленому порядку територіальні органи (органи рибоохорони).
Підпунктом 44 п.4 Положення № 895 передбачено, що Держрибагентство відповідно до покладених на нього завдань, погоджує режими рибогосподарської експлуатації водних об`єктів та контролює діяльність спеціальних товарних рибних господарств.
Відповідно до п.1 Положення про Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській області, затв. наказом Держрибагентства № 77 від 15.02.2024р., Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській обл. (Львівський рибоохоронний патруль) є територіальним органом Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство), діє у складі Держрибагентства як відокремлений структурний підрозділ і йому підпорядковується.
Повноваження Львівського рибоохоронного патруля поширюються на Львівську обл., територію та акваторію водного об`єкта в межах районів діяльності, визначених Держрибагентством (далі - район діяльності).
Основним завданням Львівського рибоохоронного патруля є реалізація повноважень Держрибагентства у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, меліорації земель, (п.3 Положення)
Згідно з пп.7.9. п.7 згаданого Положення Львівський рибоохоронний патруль має право: в межах компетенції погоджувати режими рибогосподарської експлуатації водних об`єктів та забезпечувати державний нагляд (контроль) за їх дотриманням.
На момент виникнення спірні правовідносини регулювалися Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затв. наказом Державного комітету рибного господарства України № 4 від 15.01.2008р. (надалі - Інструкція № 4).
Із змісту п.2.1 Інструкції № 4 слідує, що для здійснення штучного розведення, вирощування ВЖР та їх використання користувач подає до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства України визначений перелік документів, до якого входить заява (додаток 1), погоджена з територіальним органом рибоохорони, у зоні контролю якого перебуває рибогосподарський водний об`єкт (його ділянка).
Як слідує з матеріалів справи, 05.08.2024р. на адресу відповідача надійшла заява ТзОВ «Галком Плесо» про погодження Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта: Завадівське (Грушівське) водосховище, розташоване у с.Грушів Яворівського району Львівської обл.
Вказана заява розглянута відповідачем в порядку Закону України «Про звернення громадян», при цьому поданий Режим залишений без розгляду з таких причин:
заява від 05.08.2024р. не підписана автором і визнана анонімною;
попередні заяви не розглядаються, оскільки останні вже вирішені по суті.
Відповідно до ст.8 Закону України № 393/96-ВР від 02.10.1996р. «Про звернення громадян» (надалі - Закон № 393/96-ВР) письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. {Положення частини другої статті 8, за яким не розглядаються «звернення осіб, визнаних судом недієздатними», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 8-р/2018 від 11.10.2018р.}.
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Оскільки наявною у справі копією заяви ТзОВ «Галком Плесо» від 05.08.2024р. стверджується факт її неналежного оформлення через відсутність підпису та печатки керівника підприємства (а.с.27), тому правові підстави для розгляду такої заяви по суті у відповідача були відсутні.
Зазначений недолік не можна вважати формальним, оскільки відсутність згаданих реквізитів призводить до необхідності її класифікувати як анонімну заяву.
Стосовно попередніх заяв позивача відповідач прийняв рішення про припинення розгляду останніх, оскільки такі вирішені (залишені без розгляду через недотримання розробником Режиму - Інституту рибного господарства НААН України вимог, передбачених Програмою дослідних робіт на 2023-2027 рр.).
За таких умов відповідач правомірно застосував до згаданих правовідносин норми ст.8 Закону № 393/96-ВР і залишив таку заяву без розгляду.
Стосовно можливості процедури розгляду заяви позивача за вимогами Інструкції № 4 колегія суддів враховує, що починаючи з 12.08.2024р., набрав чинності наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 2012 від 09.07.2024р. «Про визнання такими, що втратив чинність, наказ Державного комітету рибного господарства України від 15 січня 2008 року № 4», зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 1109/42454 від 24.07.2024.
Після вказаної дати органи Держрибагентства на законодавчому рівні не наділені повноваженнями з розгляду та погоджень режимів СТРГ в зв`язку з втратою чинності зазначеним наказом.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій або невчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
У рішенні від 09.02.1999р. №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019р. № 5-р(I)/2019 зазначено про те, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абз.4 п.5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Таким чином, якщо під час вирішення суб`єктом владних повноважень певного питання (в розглядуваній справі - стосовно погодження Режиму) було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
З огляду на викладене, у відповідача як територіального органу Держрибагентства у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, меліорації земель, відсутні повноваження щодо погодження режиму рибогосподарської експлуатації водних об`єктів, оскільки з 12.08.2024р. набрав чинності наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 2012 від 09.07.2024р. «Про визнання такими, що втратив чинність, наказ Державного комітету рибного господарства України від 15 січня 2008 року № 4», зареєст. в Міністерстві юстиції України № 1109/42454 від 24.07.2024р.
Звідси, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській обл. (Львівський рибоохоронний патруль) щодо розгляду заяви ТзОВ «Галком Плесо» від 05.08.2024р. ґрунтуються на вимогах закону.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишено без задоволення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Відповідно до правил ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ТзОВ «Галком Плесо».
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галком Плесо» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2025р. в адміністративній справі № 380/23865/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Товариство з обмеженою відповідальністю «Галком Плесо».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 24.09.2026р.