Справа № 694/764/26
провадження № 2/694/1007/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07.09.2026 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Смовж О.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Нікітішиної С.Б.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Ястремського В.Я.,
представника відповідача - Єременко Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Звенигородка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Ястремський Віталій Якович, до Звенигородської міської ради, треті особи - приватні нотаріуси Звенигородського районного нотаріального округу Бедрата-Скляр Н.М., Кравчук Т.І., про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно,
встановив:
ОСОБА_1 20.03.2026 звернулася до Звенигородського районного суду Черкаської області з позовом до Звенигородської міської ради Черкаської області, треті особи - приватні нотаріуси Звенигородського районного нотаріального округу Бедрата-Скляр Н.М.,з вимогами про встановлення факту проживання однією сім`єю понад п`ять років з 02.03.2018 по день смерті з ОСОБА_2 та визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок у АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 368 кв.м. за цією ж адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку. Починаючи з 02.03.2018, як зазначає позивач, вона стала проживати з покійною ОСОБА_2 однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, ділили побут, мали взаємні права та обов`язки. ОСОБА_2 була одинокою жінкою, родичів не мала, знайомі з часів спільної роботи у Звенигородському райпобуткомбінаті закрійницями. З березня 2018 року ОСОБА_2 вже потребувала сторонньої допомоги, не могла жити самостійно, тому попросила позивачку та запропонувала їй проживати разом з нею однією сім`єю, здійснювати за нею догляд, на що остання погодилася та переїхала до неї жити. Упродовж подальшого часу та до смерті ОСОБА_2 вони з позивачем мали спільний бюджет, спільне господарство, до смерті здійснювався догляд. За цей час в будинку проводилися ремонтні роботи, придбавалися меблі, речі побуту. З березня 2019 року, оскільки обидві жінки були похилого віку, їм допомогали працівники Територіальногго центру соціального обслуговування Звенигородської міської ради з тяжкою роботою, при цьому ОСОБА_2 неодноразово пропонувала позивачці оформити на неї заповіт, від чого остання відмовлялася, оскільки вважала, що це нашкодить дружбі, водночас, ОСОБА_2 не бажала, щоб будинок та земля відійшли у власність держави, тому перед смертю сказала, що всі попередні заповіти скасувала та взяла з позивачки слово, що вона прийме її будинок у спадок. Позивачка організувала похорон та поховання, обід, які оплачувала за свій рахунок. При зверненні до нотаріуса отримала відмову в оформленні спадкових прав, оскільки відсутні документи, які підтверджують факт родинних відносин, через що звернулася до суду.
Ухвалою суду від 15.04.2026 після усунення позивачем недоліків позову, відкрито провадження у справі, призначено розгляд у порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, з підготовчим судовим засіданням.
Ухвалою суду від 07.05.2026 закрито підготовче судове засідання у справі, призначено її до розгляду по суті позовних вимог.
Всього у справі проведено 4 судових засідання, які відкладалися з різних причин, зокрема для витребування та подачі доказів, виклику свідків.
Від приватного нотаріуса Бедратої-Скляр Н.М. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Позивач та її уповноважений представник - адвокат Ястремський В.Я. з`являлися в судові засідання, позовні вимоги підтримали, підтвердили обставини, викладені у позовній заяві. Додатково зазначили, що позивач та ОСОБА_2 отримували пенсійні виплати, за рахунок яких жили, витрати були спільними, обробляли городину, робили ремонт, у кожній була своя кімната, Взагалі знайомі з 1975 року по роботі, померла ОСОБА_2 була як наставник для позивача, навчала її, відносилася як до дочки (17 років різниця у віці). У позивачки є син та власне житло - по частині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Останнім часом до смерті у померлої став падати зір, піднімався тиск, викликали швидку неодноразово, всі родичі у неї померли. Раніше ОСОБА_2 була власницею всього будинку, проте з часом частину продала ОСОБА_3 , яка надалі продала цю частину ОСОБА_4 .
На питання суду та інших учасників справи позивач відповіла, що проживала разом з померлою з 2018 року, до себе до додому майже не відлучалася, сусідку по будинку знає, на ім`я ОСОБА_5 , яка поїхала в Німеччину, а в її частині будинку на цей час проживають діти (син і його дівчина). Про те, що померла складала заповіти на інших осіб знає, проте не вдавалася в це питання, такий заповіт ОСОБА_2 пропонувала скласти і на неї, проте позивач відмовилася, щоб не зіпсувати відносини. Уточнила, що поховання ОСОБА_2 та поминальний обід відбувалися за кошти, які остання зберігала на такий випадок, проте свої кошти теж вкладала.
Представник відповідача - ОСОБА_6 з`являлася в судові засідання, проти позову заперечувала, зазначивши, що догляд за померлою ОСОБА_2 здійснювала не тільки ОСОБА_1 , а й інші особи в різний час, але у будь-якому випадку до 2024 року такі особи періодично змінювалися через важкий характер померлої. У кожному разі ОСОБА_2 шукала жінок для того, щоб вони опікувалися нею, обіцяючи залишити їм майно у спадок, та дійсно складала на них заповіти, при цьому при кожній зміні помічниці, попередні заповіти скасовувала та складала нові на нових осіб. Позивач якщо і допомагала померлій та проживала з нею, то не 5 років до смерті, і така допомога була періодичною, оскільки міською радою виділялися люди в порядку соціальної допомоги відповідно до заяви ОСОБА_2 , які здійснювали доставку продуктів харчування, питної води, купували ліки, прибирали житло та земельну ділянку.
З наявних у справі матеріалів судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 88 років померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено актовий запис № 225 Звенигородським ДРАЦС.
Після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Бедратою-Скляр Н.М. заведено спадкову справу щодо майна померлої № 73967593
На час смерті померлій на праві власності належала: земельна ділянка в АДРЕСА_1 , площею 368 кв.м. на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 11.02.2008, а також на праві спільної часткової власності 1\2 частина житлового будинку з господарськими спорудами за тією ж адресою, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.04.2026.
Інша 1\2 частина зазначеного житлового будинку на час смерті ОСОБА_2 належала та належить на цей час ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу від 09.10.2019, що також підтверджується зазначеною інформацією. ОСОБА_7 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 відовідно до довідки ЦНАП від 24.04.2026 №12-3\388.
22.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Бедратої-Скляр Н.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлої ОСОБА_2 , проте постановою від 13.10.2025 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки відсутнє рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , що стало підставою для звернення останньої 17.11.2025 до Звенигородського районного суду Черкаської області із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю (справа №694\3462\26). Під час розгляду зазначеної справи судом встановлені обставини наявності спору про право цивільне, виходячи з чого представником заявниці подавалося клопотання про залишення заяви без розгляду, яке судом задоволено.
Надалі позивач звернулася до суду в порядку позовного провадження та стверджує, що проживала із ОСОБА_2 однією сім`єю понад п`ять років з ІНФОРМАЦІЯ_4 і по день її смерті.
Відповідно до Акту депутата Звенигородської міської ради Озірного О.А. від 09.05.2025, складеного в присутності свідків та з їхніх слів, громадянка ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та дійсно опікувалася гр. ОСОБА_2 упродовж 5 років до її смерті.
Позивачем надана також довідка Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Звенигородської міської ради Звенигородського району Черкаської області від 08.01.2026 №13 про те, що ОСОБА_2 перебувала на обліку та отримувала послугу догляду вдома у відділенні соціальної допомоги з 12 вересня 2019 року по 10 квітня 2025 року, після чого знята з обліку у зв`язку із смертю.
Аналогічну довідку надано під час розгляду справи представником відповідача №252 від 04.05.2026.
Позивачкою також надані фотосвітлини часів Радянського Союзу, на яких зображені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період спільної роботи в Звенигородському райпобуткомбінаті закрійницями (за коментарями позивачки).
Також до матеріалів справи позивачкою надано копії квитанцій про оплату послуг за спожитий газ, водопостачання та водовідведення, електроенергію за квітень, червень 2021 року, травень, серпень, вересень, грудень 2022 року, лютий 2024. Оплата здійснювалася по особових рахунках ОСОБА_2 , фактичного платника в жодній з квитанцій не зазначено.
Виходячи з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 23.03.2026 №2495460 на запит суду підтверджено адресу реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , реєстрація відбулася 13.06.1984, статус довідки «чинна», що підтверджує обставини наявності у позивачки власного житла та реєстрації у ньому.
Упродовж розгляду справи судом задоволено клопотання представників як позивача, так і відповідача про виклик та допит свідків.
З боку позивача допитано таких свідків:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сусідка ОСОБА_2 упродовж 7 років до смерті, зазначила, що ОСОБА_9 говорила, що проживала з ОСОБА_10 упродовж останніх 5 років постійно в будинку ОСОБА_2 , вели спільне господарство, обробляли город, ОСОБА_9 купувала продукти. Бачила їх разом не часто, оскільки дуже близько не спілкувалися.
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сусідка за місцем реєстрації ОСОБА_1 : ОСОБА_9 жила у ОСОБА_2 останні 5 років, або навіть і більше, я була у них в гостях, там в кімнаті у ОСОБА_12 були її речі, кошти були спільні, разом господарювали, у своєму будинку ОСОБА_9 не проживала, з рідка навідувалася, щоб перевірити як будинок.
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , знайомий ОСОБА_2 - познайомилися з ОСОБА_14 приблизно у 1917 році, через ОСОБА_2 , яку знаю з 1988 року. ОСОБА_2 часто хворіла, викликали швидку, я їх вдвох возив до лікарні. Доглядали ОСОБА_2 різні особи в різний час, часто змінювалися, оскільки ОСОБА_2 була тяжкою людиною, мала нестерпний характер, люли при ній довго не залишалися, тому вона сама ходила по хатах знайомих і просила, щоб жінки її доглядали, а вона складала на них заповіти.
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , колега по роботі ОСОБА_1 - ОСОБА_16 знаю вже 40 років, разом працювали закрійницями, шлеями. ОСОБА_2 вона доглядала до смерті, що саме робила не можу пояснити, але в них був спільний бізнес - варили горілку і продавали. Я приходила до них неодноразово, позичала у ОСОБА_12 гроші. Після смерті ОСОБА_2 поховала ОСОБА_9 .
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , знайома і сусідка ОСОБА_1 - живу через 10 хат від ОСОБА_12 , ми приятельки 35 років вже, помагала ОСОБА_2 вона, бо ОСОБА_18 вже не в силах була, варили горілку і по господарству теж допомогала, проживали вони разом приблизно 6 років до смерті ОСОБА_2 , як не подзвоню, то ОСОБА_9 весь час у ОСОБА_19 . Чи доглядали ОСОБА_20 інші особи не знаю, вждома у ОСОБА_10 не була ніколи.
З боку відповідача допитано таких свідків:
ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , сусідка ОСОБА_2 - я живу поруч в 20 метрах від будинку ОСОБА_2 вже 50 років. ОСОБА_2 знаю давно, вона була важкою людиною, тяжко було порозумітися, весь час претензії. До останнього була при пам`яті, самостійно пересувалася, але хворіла, часто викликали швидку, мала поганий зір, особливо в кінці життя. Доглядальниць в неї було багато в різний час. Серед них і я, доглядала з травня 2019 року по кінець вересня 2022 року. ОСОБА_2 складала на мене заповіт у нотаріуса Кравчук, ходили разом, вона хотіла віддячити за те, що я її доглядаю. В зазначений період ОСОБА_1 біля ОСОБА_2 не було, доглядала лише я, але не постійно проживала, а навідувалася, купувала продукти, коли було треба, сапала город, ліки купувала, одночасно я працювала. Також приходили постійно працівники соціальної служби, вони носили продукти, воду, кошти давала ОСОБА_2 . Знаю, що ОСОБА_2 також доглядали ОСОБА_3 та ОСОБА_22 , на яких також складалися заповіти. На ділянці була фіртка, через яку йшов прохід до частини будинку ОСОБА_10 , всіх, хто заходив видно, тому я бачила всіх, хто до неї приходив.
ОСОБА_23 , сусід ОСОБА_2 упродовж 18 років - з 2019 року допомагала ОСОБА_24 , я спілкувався з ОСОБА_2 часто, оскільки з 2022 року залишився сам проживати. До 2022 року ОСОБА_1 не бачив, вона з`явилася за місяць до її смерті. Я до ОСОБА_2 в будинок не заходив, але вона завжди була вдома, коли їй щось було треба - викликала таксі та їхала, обходила себе самостійно. Швидка приїжджала кілька разів, погано їй було із здоров`ям.
ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , сусідка ОСОБА_2 з 2003 року - знала ОСОБА_2 як людину, живу через кілька будинків від неї. З 2023 року стали спілкуватися близько, вона приходила до мене в гості, зустрічалися також і в інших сусідів. Фокіна сама попросила допомагати їй по господарству, оскільки здоров`я не було, я погодилася, вона склала на мене заповіт у 2023 році, пропозиція була спонтанна, проте вона дуже просила, казала, що більше немає до кого звернутися. Але по факту більше їй допомагав мій чоловік, оскільки я була зайнята іншими справами, купували продукти, харчі, прибирали, доглядали її до серпня 2023 року. ОСОБА_1 не знаю, ніколи у ОСОБА_10 її не бачила, до липня 2024 року точно, бо до цього часу доглядали ми з чоловіком. З 2024 року я поїхала до Словаччини. Я знала, що були до мене і інші доглядальниці, вони допомагали ОСОБА_10 варити горілку та продавати її, так додатково заробляли, помагала їй жінка на ім`я ОСОБА_26 , а також приходили працівники соцільних служб - ОСОБА_3 , приносили харчі, за комунальні послуги сплачувала ОСОБА_10 самостійно, я готувала їжу, поповнювала їй телефон, бо вона погано бачила, була одинока, родичів нікого не було, потребувала спілкуваннія більше, а не допомоги, майже все могла сама. В цьому ж будинку, але в іншій частині проживала ОСОБА_5 , а тепер її син - ОСОБА_27 з дівчиною, ОСОБА_10 їм постійно робила зауваження, бо їй шумно було. ОСОБА_1 працювала з Фокіною, але це давно було, приходила, бо разом вони варили горілку з Фокіною. Спільно вони не проживали, до січня 2025 року ключ запасний від будинку був у мого чоловіка - ОСОБА_28 про всяк випадок, якщо щось станеться, йому ОСОБА_10 дала. Після нас ОСОБА_10 ніхто не доглядав. Була ще після нас жінка ОСОБА_29 , вона два тижні походила,а потім не захотіла далі дивитися за нею. ОСОБА_1 точно її не доглядала, я за дорученням отримувала їй пенсію на пошті. До 2024 року ОСОБА_30 у ОСОБА_10 не бачила.
Виходячи з протилежних пояснень свідків, ухвалою суду 25.05.2026 витребувано від приватних нотаріусів Звенигородського районного нотаріального округу Бедратої-Скляр Наталії Миколаївни та Кравчук Тетяни Ігорівни інформацію щодо складання заповітів ОСОБА_2 .
На виконання ухвали суду надійшов лист від приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Кравчук Т.І. від 16.06.2026 №181/01-16, в якому зазначено, що від імені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчувалися такі заповіти: від 27.07.2020, зареєстрований в реєстрі за №547, який скасований заявою від 21.09.2022 (№2263) та від 25.09.2023, зареєстрований в реєстрі за №2023, скасований заявою від 08.10.2024 (№6234).
Також від приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Бедратої-Скляр Н.М. надійшла відповідь від 22.06.2026 №596/01-16 та копія заповіту від 13.02.2020, складеного від імені ОСОБА_2 на ОСОБА_31 .
Зазначені докази свідчать про те, що в період часу з 2020 року по жовтень 2024 року ОСОБА_2 складала заповіти на різних осіб, які надавали їй допомогу, потім скасовувала їх, що підтверджує показання свідків, у тому числі тих, хто здійснював за нею безпосередній догляд, в тій частині, що різні особи в зазначений період часу здійснювали за нею догляд. В цей же період, як стверджує позивач, з 02.03.2018 і по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 доглядала за ОСОБА_2 та постійно проживала з нею лише вона, що не узгоджується ні з показаннями частини свідків, ні з матеріалами, наявними у справі.
Заслухавши позивача, представників позивача та відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд дійшов наступного.
Частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і, водночас, як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 зазначив, що членами сім`ї можуть бути, зокрема, особи, які постійно мешкають разом і ведуть спільне господарство.
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків.
Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, закон не визначає вичерпного переліку доказів, які можуть підтверджувати факт проживання однією сім`єю, а питання належності, допустимості, достовірності та достатності таких доказів вирішується судом при їх оцінці.
На переконання суду обставини наявності деяких речей позивачки в будинку ОСОБА_2 , їх спільне зображення на фотосвітлинах за часів Радянського Союзу, квитанції про сплату комунальних послуг, у яких відсутнє прізвище позивачки як платника, обставини спільного виготовлення алкоголю та його продажу, на які вказали свідки, спільної праці в будинку та на земельній ділянці, не доводять в достатній мірі факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних сім`ї у даному випадку, не можуть свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні сім`ї.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Згідно з частинами першою, третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. При цьому висновок про існування стверджуваної обставини має бути зроблений з урахуванням поданих доказів за стандартом більшої переконливості, за яким існування відповідної обставини видається вірогіднішим, ніж її відсутність.
Так, позивачка ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, зазначає, що проживала понад п`ять років однією сім`єю з ОСОБА_2 з 02.03.2018 по 08.04.2025 в м. Звенигородка, посилається на обставини спільного проживання, ведення спільного господарства, спільного бюджету, що дає підстави для подальшого отримання нею статусу спадкоємця четвертої черги.
Разом з тим, документальними доказами у справі, а також поясненнями свідків зазначені обставини, на які послалася позивач, не знайшли свого переконливого підтвердження. Навпаки, наявність щонайменше трьох різних заповітів на різних осіб, які складалися ОСОБА_2 упродовж 2020 - 2024 років, вказують на те, що в цей період життя допомогу ОСОБА_2 надавала не тільки ОСОБА_1 , а й інші особи, зокрема ОСОБА_25 , ОСОБА_32 , ОСОБА_21 , ОСОБА_33 . На деяких з цих осіб позивач складала заповіти, а потім скасовувала їх з причини появи вже іншої особи, яка здійснювала догляд за нею.
Окрім того, як встановлено судом, і це підтверджено письмовими довідками у справі, ОСОБА_2 в період часу з 12.09.2019 по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 отримувала послуги догляду вдома у відділенні соціальної допомоги Теритоіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Звенигородської міської ради, представники якого також забезпечували ОСОБА_2 продуктами харчування, питною водою, виконували роботи з прибирання.
Виходячи з такого, позивачем доведено суду лише, що вона була однією з багатьох осіб, які надавали ОСОБА_2 посильну допомогу та в період часу з 2017 року по квітень 2025 року опікувалися нею.
Оцінюючи наведені обставини та надані на їх підтвердження докази, суд виходить із того, що для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно встановити не окремі епізоди спільного проведення часу чи надання допомоги, а сукупність обставин, які характеризують відносини сторін саме як сімейні.
Суд бере до уваги показання свідків у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вони узгоджуються з установленими судом обставинами щодо характеру відносин між позивачкою та ОСОБА_2 . При цьому суд погоджується з доводами представника відповідача в тій частині, що обсяг доказів, наданих позивачкою на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу позову, не дає достатніх, переконливих та безумовних підстав для встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_10 упродовж останніх п`яти років до смерті.
Позивачкою не доведено навіть факту організації поховання ОСОБА_2 за власні кошти, оскільки у власних поясненнях позивач зазначила, що ОСОБА_2 тримала кошти саме на цілі її поховання та організації обіду, а також особисті речі, в яких бажала були похованою, при цьому отримання ОСОБА_1 документів, пов`язаних із смертю ОСОБА_2 , звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину саме по собі не підтверджують проживання однією сім`єю.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обмежувалися приятельськими, дружніми та взаємодоброзичливими відносинами, проте не мали характеру усталених сімейних відносин, які б відповідали критеріям, визначеним Сімейним кодексом України.
Суд бере до уваги протилежні показання свідків з боку позивача та відповідача не ізольовано, а у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вони узгоджуються з установленими судом обставинами щодо характеру відносин, які склалися між позивачкою та ОСОБА_2 .
Відтак, суб`єктивні доводи позивачки про те, що вона особисто сприймала відносини з ОСОБА_2 як сімейні, не має переваги над сукупністю об`єктивних доказів, досліджених судом, не спростовують установлених під час розгляду справи обставин, та не дають суду правових підстав для задоволення позовних вимог.
Виходячи з результатів розгляду справи, суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, статтями 3, 21, 36 СК України, статтями 15, 16, 1216, 1217, 1223, 1258, 1259, 1264 ЦК України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Ястремський Віталій Якович, до Звенигородської міської ради, треті особи - приватні нотаріуси Звенигородського районного нотаріального округу Бедрата-Скляр Н.М., ОСОБА_34 , про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.09.2026.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 ),
Відповідач: Звенигородська міська рада (місцезнаходження: проспект Шевченка, 63, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202, ЄДРПОУ 26490674, тел. [номер приховано]).
Суддя О.Ю. Смовж