Справа №701/1100/26
Номер провадження2/701/799/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2026 року Маньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого - судді - Костенка А. І.
за участю секретаря - Брітан О. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Руденко Ганни Олександрівни про визнання часток у праві спільної сумісної власності подружжя,
В С Т А Н О В И В :
Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідачів та третьої особи про визнання часток у праві спільної сумісної власності подружжя.
На підставу своїх вимог спирається на те, що 26.04.1985 р. між ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 від 26.03.1989 року, актовий запис № 609. Після укладення шлюбу прізвище чоловіка змінено на « ОСОБА_6 ».
10.01.2009 року ОСОБА_7 видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 022612, виданий відділом Держкомзему у Манківському районі 10.01.2009 року, на підставі рішення Потаської сільської ради від 09.12.2008 року, за №36-9, Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01[телефон приховано], що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2326 га., кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0124, з позначкою співвласників земельної ділянки, яка є спільною сумісною власністю з ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер у віці 60 років, про що складено відповідний актовий запис № 4352, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 15.12.2025 року.
Після своєї смерті ОСОБА_7 заповіту або спадкового договору не лишив, а тому спадкоємство його майна має здійснюватися за законом.
Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О., за заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 : дружини померлого ОСОБА_1 ; доньки померлого ОСОБА_4 ; сина померлого ОСОБА_3 , заведено спадкову справу № 05/2026 від 16.02.2026 року.
Таким чином, спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 є його дружина ОСОБА_1 , та діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 84187015 від 16.02.2026 року та довідкою про коло спадкоємців.
Свідоцтва про право на спадщину на зазначену земельну ділянку, що належала в тому числі ОСОБА_8 , нотаріусом не видавались.
Натомість 30.06.2026 року постановою Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О., про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відмовлено позивачу у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки, площею 0,2326 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2326 га., кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0124, яка належить померлому ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено.
Згідно зазначеної постанови Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О., відмова позивачу у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки, площею 0,2326 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2326 га., кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0124, яка належить померлому ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 мотивована тим, що у наданому нею Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 022612, виданий відділом Держкомзему у Манківському районі 10.01.2009 року, на підставі рішення Потаської сільської ради від 09.12.2008 року, за №36-9, Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01[телефон приховано], що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2326 га., кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0124, частки не визначені на вищевказану земельну ділянку. У зв`язку з чим нотаріус не може визначити розмір частки у праві власності на вказану земельну ділянку, яка належала ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи наведене, видача свідоцтва про право на спадщину неможлива через невизначеність часток земельної ділянки, що спадкується, яка є спільною сумісною власністю подружжя. Таким чином нотаріусом роз`яснено процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Отже, на теперішній час позивач - ОСОБА_1 , позбавлена можливості реалізувати своє право на спадкування, оскільки один з власників спадкового майна, що складається з земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2326 га., кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0124, ОСОБА_7 помер, а частки у праві спільної власності не визначені, що і змусило позивачку звернутись з відповідним позовом до суду.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву згідно якої позовні вимоги підтримав та просив справу розглядати у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 , в судове засілання не з`явився, але надав суду заяву згідно якої позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить справу розглядати у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явилася, але надала суду заяву згідно якої позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить справу розглядати у її відсутності.
Третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О., в судове засідання не з`явився, але згідно письмової заяви просив справу слухати у її відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із того, що як дійсно встановлено в судовому засіданні, що 26.04.1985 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 від 26.03.1989 року, актовий запис № 609. Після укладення шлюбу прізвище чоловіка змінено на « ОСОБА_6 » (а.с. 13).
10.01.2009 року ОСОБА_7 видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 022612, виданий відділом Держкомзему у Манківському районі 10.01.2009 року, на підставі рішення Потаської сільської ради від 09.12.2008 року, за № 36-9, Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01[телефон приховано], що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2326 га., кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0124, з позначкою співвласників земельної ділянки, яка є спільною сумісною власністю з ОСОБА_1 (а.с. 23-24).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер у віці 60 років, про що складено відповідний актовий запис № 4352, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.12.2025 року (а.с. 14).
Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О., за заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 : дружини померлого ОСОБА_1 ; доньки померлого ОСОБА_4 ; сина померлого ОСОБА_3 , заведено спадкову справу № 05/2026 від 16.02.2026 року.
Таким чином, спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 є його дружина ОСОБА_1 , та діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 84187015 від 16.02.2026 року та довідкою про коло спадкоємців (а.с. 25, 26).
Постановою Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О., про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відмовлено позивачу у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки, площею 0,2326 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2326 га., кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0124, яка належить померлому ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 27-29).
Згідно зазначеної постанови Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О., відмова позивачу у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки, площею 0,2326 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2326 га., кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0124, яка належить померлому ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 мотивована тим, що у наданому позивачем Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 022612, виданий відділом Держкомзему у Маньківському районі 10.01.2009 року, на підставі рішення Потаської сільської ради від 09.12.2008 року, за № 36-9, Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01[телефон приховано], що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2326 га., кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0124, частки не визначені на вищевказану земельну ділянку. У зв`язку з чим нотаріус не може визначити розмір частки у праві власності на вказану земельну ділянку, яка належала ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи наведене, видача свідоцтва про право на спадщину неможлива через невизначеність часток земельної ділянки, що спадкується, яка є спільною сумісною власністю подружжя. Таким чином нотаріусом роз`яснено процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Отже, на теперішній час позивач - ОСОБА_1 , позбавлена можливості реалізувати своє право на спадкування, оскільки один з власників спадкового майна, що складається з земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2326 га., кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0124, ОСОБА_7 помер, а частки у праві спільної власності не визначені.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 60 СК України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Положення ч. 1 ст. 70 СК України, п. 30 постанови Пленуму вказують на те, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до абз. 3 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22 грудня 1995 року частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкриття після нього спадщини.
В той же час, відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» розглядаючи позови, пов`язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
Нормами ч. 1, ч. 2 ст. 355 ЦК України встановлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності, при цьому майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ч. 1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Згідно ч. 2 даної статті, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Згідно ч. 2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави вважати, що в разі смерті співвласника майна, що перебуває в спільній сумісній власності, частки кожного з співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
Відповідно до пункту 4.16. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р., за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Пункт 4.22 глави 11 Порядку вчинення нотаріальних дій передбачає, що при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1\2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Якщо спадкоємців декілька, то кожному із них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки. Свідоцтво про право на спадщину оформляється в двох примірниках, один з яких залишається в матеріалах спадкової справи.
Згідно з роз`яснень, викладених у п.3.4. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» встановлено, що відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність в матеріалах справи поданих позивачем достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та достатність доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, що дає суду змогу дати відповідну належну оцінку доказам та ухвалити законне, обгрунтоване рішення по суті спору, тому заявлені вимоги підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 200, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 4, 11, 13, 14, 15, 16, 317, 321, 355, 356, 358, 370 ,72, 1216, 1218, 1226 ЦК України, ст. ст. 60, 70 СК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задоволити.
Визначити, що частки ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_2 ), у праві спільної сумісної власності, а саме у земельній ділянці, площею 0,2326 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0124, є рівними та становлять по 1/2 частині за кожним.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Суддя А. І. Костенко